Денні архіви: 30.01.2017

Поховання дітей у горщиках

Залишити відповідь

Приблизно в 3500 роках до н.е. древні єгиптяни почали практикувати поховання померлих в керамічних горщиках, які чимось нагадували грецькі амфори. Так ховали переважно дітей, новонароджених і недоношених немовлят, проте були випадки, коли подібне чинили і з тілами дорослих.

Ця традиція поставила багатьох дослідників в глухий кут. Висловлювались версії, що поховання померлих у горщиках було обумовлено матеріальними труднощами сімейства. Іншими словами, бідняки не могли собі дозволити проводити ті ж ритуали, що й багаті. Однак зараз археологи оскаржили їхнє твердження. Їх висновки були опубліковані в журналі Antiquity.

Учені вважають, що для жебраків – жителів Стародавнього Єгипту – керамічні горщики були цінністю, і навряд чи вони хотіли з ними розлучатись. Але ще важливіше інше: дослідники звернули увагу на те, що слова «горщик» і «утроба» позначаються одними й тими ж ієрогліфами. Так що поховання дітей у горщиках, ймовірно, мало якийсь ритуальний сенс, де керамічний виріб мав символізувати утробу матері. Ймовірно, для древніх єгиптян така ритуальна традиція була ще одним способом підтримки зв’язку між світом живих і світом мертвих.

Фахівці звернули увагу на стіну однієї єгипетської гробниці, де були зображені люди в ритуальному танці. Ієрогліфи, які доповнюють зображення, нагадують слова «горщик», «яйце» і «секрет народження». Додатковим свідченням символічного значення таких поховань є те, що померлі розміщувались у формі ембріона.

https://naked-science.ru/article/history/arheologi-obyasnili-zachem-drevnie

Едьютейнмент: навчання як розвага

Залишити відповідь

 

Нова освітня технологія «Едьютейнмент», або навчання як розвага

 

У теорії і практиці педагогіки дошкільного дитинства термін «едьютейнмент» («Edutainment») поки ще не зустрічається. Тобто з’явилось нове поняття (явище), назви якого немає поки в жодному словнику, незважаючи на те, що його вивченням уже займаються цілком серйозні вчені.

Едьютейнмент є ґібридним поняттям англійського походження (edutainment), яке  було отримано за допомогою злиття двох англійських слів: «education» навчання і «entertainment» – розвага і перекладене на українську мову за допомогою транскрипції. У дослівному перекладі цей термін можна визначити поняттям «навчання розвагою», або донесення певної важливої ​​ідеї, створення динамічних стереотипів, прецедентів, які дозволяють дітям в ситуації реального вибору вчиняти дії автоматично. Є методична небезпека в тому, що, на перший погляд, «навчання розвагою» і «навчаюсь, граючись» – це тотожні технології. Але це не так!

Статтю Катерини Крутій “Едьютейнмент: навчання як розвага” можна прочитати в журналі “Дошкільне виховання”. – 2017. – № 1. – С. 2-6.

Що може бути гірше педагогіки насильства?

Залишити відповідь

“На риторичне запитання: “Що може бути гірше педагогіки насильства?”  – остання чверть століття дали нам впевнену відповідь: “Педагогіка байдужості”.
Коли принципи гуманної педагогіки сприймаються тільки негативно: не вимагай, не змушуй, не нав’язуй, то стають відмінною маскою для повної байдужості до долі дітей, педагогікою імітації, пілатовским «умиваю руки», юридично ідеально безпечною для дорослого безвідповідальності.

Андрій Русаков

Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба — це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя…

Залишити відповідь

30 січня 1930 року народився український письменник Всеволод Нестайко! Він присвятив свою творчість дітям.
Ми ж пропонуємо згадати деякі з його цікавих та слушних думок про дитинство, дружбу і життя…
*
Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу.
*
Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.
*
Я народився в Бердичеві, але коли мені було три роки, батька заарештували. Був голодомор, батько загинув, а мати взяла мене й мою сестру, і ми переїхали в Київ (…) Так я став киянином і відтоді нікуди не виїжджав, навіть окупацію провів у Києві. Потім я їздив і у Париж, і в Берлін, у Будапешт, і не тільки в письменницьких справах. Але де б я не був – проведу там два тижні, і мене вже страшенно тягне назад, у Київ.
*
Я багато пам’ятаю, але всі ці спогади дуже сумні. Неволя – це найстрашніше, що може бути на світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, будь-який фашист може пхнути твою маму, образити і ти нічого не можеш вдіяти… В 1941-му році мені було 11 років і з того часу я став дорослим, мабуть. Дитинства у мене вже не було.
*
Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити
*
Усі діти у чомусь здібні, талановиті, вони завжди різні і чим дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким не додали уваги у дитинстві. А саме від дорослих залежить, кого вони виростять, і чи будуть їхні діти успішними та щасливими.
*
Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.
*
Сьогодні приснилося, що я літаю. Поруч зі мною двоє хлопчиків: “Чого літаєте? – питають. – Ви дорослий, тільки діти мають літати”. Я тут же засоромився і прокинувся.