Денні архіви: 16.03.2017

Психологічні казки про геометричні фігури

Історія 1. Квадратна.

У татуся Квадрата з’явився синочок. Хороший, маленький квадратний малюк, але щось з ним було не так. Він не слухав і начебто навіть не чув свого татка, був якимось не таким. Не таким, як всі інші квадрати, і цим його дратував. Татко синочку казав  багато-багато разів про те, що у нього чотири кути й чотири сторони. Пояснював, які його площа і периметр і якими вони будуть, коли він виросте. Батько розповідав йому прості формули їхнього квадратного життя. Але синочок не розумів. Посміхався і не сперечався.

Як ось одного разу татко дуже сильно розлютився на те, що онучок був якийсь незграбний, важкий на підйом. Розлютивсь і відійшов подалі і трохи вбік. Батько обійшов навколо і побачив, що його дитина не Квадрат, а Куб.

Що синочок не плОский, як він. У нього є обсяг. Він багатогранний. У ньому не один квадрат, а шість. І навіть його обличчя виявилося з іншої – зворотної – сторони. І синочок ніколи його не бачив. Ось чому він не чув, не розумів і не міг пояснити, що саме він не розуміє.

Звідки йому було знати, що він – Куб? Йому з дитинства казали, що він – Квадрат і повинен підкорятися квадратним правилам.

Історія 2. Кругла.

У дідуся Кулі була донечка. Кругла маленька дівчинка. Гарненька і слухняна. Тільки весь час котилася кудись не туди. Матуся їй каже: “Покотились зі мною он туди, за пагорби”. А донька не могла. Котилася тільки по колу.

Матуся її вчила, пояснювала, як треба котитися, що можна перевалюватися на інший бік і котитися в іншу сторону. Матуся багато говорила про свободу. Говорила, що вони – кулі – самі вільні з фігур. Котяться куди захочуть, це так прекрасно! Шкода тільки, що поки не виходить. Ну, нічого, з часом вийде. І вже тоді … Весь світ буде перед ними.

Ось тільки весь час матуся натикалась на щось гостре і злилась жахливо. А дочка відчувала себе неправильною, дурною і недотепою. Не вміє навіть котитися! Це ж так просто!

І ось одного разу, матуся, знову наткнувшись на щось гостре, не стала дратуватись, а вирішила спробувати зрозуміти причину. І тоді вона побачила, що гострою була вершина конуса. І донечка її – Конус, а не Куля. А вона до  цього часу бачила її з одного боку. З боку своєї проекції на неї. З боку, де їх проекції були однаковими. Тому що вона завжди уникала гострих кутів.

Історія 3 «Трикутна».

У дідуся Трикутника був онучок – славний маленький Трикутничок. Дідусь його дуже любив і намагався виростити з нього не якийсь там Трикутник, а справжній Тетраедр.

Тому що трикутник – це плОска фігура: три вершини, три сторони. А ось Тетраедр – це так! Справжня Фігура! Об’ємна, складна, чотиригранна. Загадкова: в який проекції не дивись – все одно трикутник. Дідусь завжди говорила: “Я не зміг, але вже для тебе я все зроблю. Ти будеш тетраедром. Я не побув, так хоч ти будеш”.

Але онук зовсім не хотів бути тетраедром. Йому подобалось бути Трикутником. Йому подобалися його вершини, його простота, його легкість і можливість вписатися в Окружність, яка так йому подобалась. І він вписався, одружившись на Окружності. А дідусь залишився жити в проекції тетраедра.

Переклад – К.Крутій.

Автор казок – Жанна Єрмашова

https://www.facebook.com/notes/zhanna-ermashova/%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C/1729726953938898

Француаза Дальто: “Если ребенок реагирует необычно, у него всегда есть на то причина”…

                   Француаза Дальто

На советах из книги Франсуазы Дольто «На стороне ребенка», известного французского психолога,  выросло не одно поколение французских родителей, и, надо сказать, дети этой страны растут спокойными, уважительными к родителям, терпеливыми ко временным неудачам и, в большинстве случаев, очень уравновешенными личностями.

Интереснейшее видео. Стоит посмотреть.https://www.youtube.com/watch?v=USgSh0arrgw&app=desktop