Клітка для дітей, або як вигуляти нащадка?

Клітка для дітей, або як вигуляти нащадка?

Концепцію вигулу дітей у 1894 році запропонував доктор Лютер Еметт Холт. Він вважав, що свіже повітря сприяє оновленню крові, а також загартовує дітей, тому радив одягати їх у чепчики і легкий верхній одяг, а потім залишати в колясці в метрі від відкритого вікна.

Заповіти педіатра наслідували десять років, поки Елеонора Рузвельт, майбутня перша леді США, не наважилась на експеримент.

У 1906 році місіс Рузвельт купила на ринку клітку для курей. Вона віднайшла,  на її думку, дуже цікавий варіант використання цієї клітки: вивішувала за вікно свою дочку Анну під час ранкової дрімоти. «Я ніколи не цікавилась ляльками або немовлятами, а тому нічого не знала про догляд за ними і годування», – напише вона пізніше в автобіографії.

Дівчинка за вікном часто плакала в клітці, що врешті-решт призвело до погроз із боку сусідів. Вони обіцяли поскаржитися на місіс Рузвельт у товариство із запобігання жорстокого поводження з дітьми. Проте Елеонора Рузвельт була впевнена у своїй правоті: «Я вважала, що була дуже сучасною матусею», – згадувала вона.

У 1922 році американка Емма Рід (Emma Read) зі штату Вашингтон запатентувала пристрій, названий як «портативна дитяча клітка». Зважаючи на відсутність місця для прогулянок, з метою доступу до свіжого повітря, дітей, у буквальному сенсі, відправляли за вікно.

«Портативну дитячу клітку» підвішували зовні будинків у відкритому вікні і таким чином вирішували проблему вигулу дітей на вулиці, що в умовах високої зайнятості та міської тісноти домогосподаркам не завжди вдавалося робити.

Широке поширення клітки отримали в Лондоні в 30 роках ХХ ст. за підтримки міської ради. Міська рада лондонського району East Poplar навіть обладнала клітками деякі зі своїх будинків, щоб малюки дихали свіжим повітрям і були на сонечку. Клітки можна було побачити майже на кожному будинку. Усередині них було достатньо місця, щоб поставити люльку з дитиною або розкласти улюблені іграшки. Дитяче ліжко, як правило, ставилося поряд із вікном, так, щоб дитина, за бажанням, могла переповзти назад у кімнату.

Baby in Cage Hung Out of Window — Image by © Hulton-Deutsch Collection/CORBIS
10 Feb 1948, London, England, UK — It needs strong nerves to stand by and watch a baby, perched on a first floor window sill step out into space. But nobody in the Gunn home at Holly Hill, Hampstead London takes any notice when Simon 2 does it. It happens every day. The family built the wire cage as there is no garden in the house where Simon can play. 10th February 1948 — Image by © Daily Mirror/Mirrorpix/Corbis

Baby in Cage Hung Out of Window — Image by © Hulton-Deutsch Collection/CORBIS

 

Це фото було зроблено в 1930 році. У такий спосіб рекламувалися клітки для дітей на початку минулого століття.

Досягалось відразу дві мети: вирішувалось питання з прогулянкою малюка на свіжому повітрі та за рахунок цього збільшувався вільний простір квартири.

Подивіться на ці неймовірні фотографії, зроблені в 1930 році: діти перебувають на висоті декількох метрів над землею, а їхні батьки з розчуленням спостерігають за своїми малюками.

Такі клітки навіть рекламували в популярному на той час журналі LIFE (1937 р.). Ці пристосування для вигулу дітей на повітрі видавалися сім’ям, які проживали в будинках без двору, або якщо планування квартири не передбачало балкон. Стверджувалось, що клітки були абсолютно безпечними і набагато полегшували життя матерів. Згодом назву було замінено на більш-менш пристойну: «кімната для сну на відкритому повітрі». Мабуть, матусям було так психологічно легше відправляти туди малюків.

У 1953 році про «портативні дитячі клітки» зняли рекламний ролик «Пате». Проте з часом ця популярність пішла на спад. Суспільство почало перейматись проблемами не тільки здоров’я, але й  безпеки дітей.

Фільм можна подивитись тут:

https://www.youtube.com/watch?v=NerS17sC0Bg


Було використано матеріали  з цього джерела

http://www.kulturologia.ru/blogs/061015/26564/

Використання технології «ОСВІТНЯ ПОДОРОЖ» як форми реалізації партнерської діяльності дитини і дорослого

Використання технології «ОСВІТНЯ ПОДОРОЖ»

як форми реалізації партнерської діяльності

дитини і дорослого

 Катерина Крутій, Ірина Стеценко

 

Якщо в дидактиці дошкільної освіти більш-менш напрацьовано теоретичні та практичні засади спеціально організованого навчання у формі занять, то спільна партнерська діяльність дорослого з дітьми залишається поза увагою як науковців, так і практиків. Статтю, яку присвячено визначенню місця заняття та освітньої ситуації в освітньому процесі дошкільного навчального закладу, опубліковано в часописі «Дошкільне виховання» (Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. — 2016. — №9. — С. 6-10) та розміщено на сайті ukrdeti.com.

Нагадаємо, що освітня ситуація — це ситуація освітньої напруги, що виникає спонтанно або організована вихователем, яка потребує свого вирішення шляхом спільної діяльності всіх її учасників. Її метою є створення дітьми старшого дошкільного віку освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, дискурсу) в ході спеціально організованої діяльності.

Із-поміж технологій, які останнім часом упроваджуються в практику роботи дошкільних навчальних закладів України, якось «загубилась» цікава та сучасна технологія, назва якої сама говорить за себе — «Освітня подорож». Проте саме освітня подорож, як і освітня ситуація, може бути логічним втіленням спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми.

Технологія «Освітня подорож» дозволяє перетворювати довкілля в розвивальне середовище для дітей дошкільного віку завдяки безпосередньому знайомству з реальними або віртуальними об’єктами навколишнього світу, що, у свою чергу, активізує діалогічну форму спілкування з однолітками та дорослими. Освітня подорож також може сприяти розвитку дослідницької діяльності дошкільників.

Освітня подорож це не екскурсія, як може здатись на перший погляд. Подорож тим і відрізняється від екскурсії, що передбачає наявність початкової дослідницької проблеми, націленої на прикінцевий результат, реальний продукт у вигляді нових знань, смислів, відбитий у малюнках і схемах. Вирушаючи в освітню подорож, дитина дошкільного віку може точно (або майже точно) знати мету своєї подорожі (куди, навіщо, що отримаю, як буду добувати знання, що потім з цим буду робити тощо). Тому вся отримана інформація працює на дитину, а не проходить повз неї.

Освітня подорож — це й не заняття як організована спеціальна форма навчання дошкільнят.

Освітня подорож дітей дошкільного віку  — це педагогічна технологія, яка має свої особливості та передбачає зіткнення дошкільників із реальною або віртуальною проблемою, активізацію дослідницької діяльності дітей, є формою спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми.

Безкоштовно завантажити статтю можна звідси:

Технологія Освітня подорож стаття Крутій Стеценко

Указка на столі педагога як стимул для навчання дітей?

Указка на столі педагога як стимул для навчання дітей?

Мій допис буде про рабство. Сучасне рабство. Сучасне рабство в освіті. Буду писати не тільки «про верхи», але й «про низи».

Отже, ми настільки багато притягнули із Середньовіччя до школи, що навіть не замислюємось про це.

Так, у стародавній Греції з метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика до школи і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб – педагог (з гр.: “пайс“ – дитина, “аго“ – веду за руку). Сучасне вживання слова «педагог» звучить нібито духопіднесенно. Але за фактом чи не є сьогодні український педагог для всіляких державних чиновників різного-різного рівня сучасним рабом?

А як щодо стимулів? Стимул  (з лат. батіг) у Стародавньому Римі це був загострений прут або палиця, якими підганяли і штрикали рогату худобу.  Стимул осучаснився і перетворився в указку, таку ж загострену як і в VIII ст. до н.е.!

Зайдіть у будь-який клас початкової школи – ноутбуки, новітні мобільні телефони в дітей, інтерактивні дошки SMART Board тощо. Але обов̓язково ще й цей пережиток минулого. Навіщо?

А чим стукати-грюкати по столу, партам, розмахувати перед обличчями дітей, зрештою «стимулювати»?! От саме тут і починається найбільш цікаве. Спробуйте відняти у вчительки першачків оцей «атрибут педагога».  Замкнуте коло – сучасне рабство в діях, думках і вчинках.

Людина з рабською філософією життя не може виховати вільну і свободну Людину. У нас немає часу, щоб «по краплі видавлювати з себе раба».

Якщо ми не почнемо змінювати ставлення соціуму до Педагога і не будемо виховувати нового Педагога, нас задавлять своєю кількістю раби зі своїми стимулами…

Мудрость Шалвы Амонашвили. Из первых уст

Мудрость Шалвы Амонашвили. Из первых уст

Легендарный преподаватель — о детях, родителях и мужском разговоре.

«Дорисовывайте» своих детей и друг друга. Общайтесь с ребенком так, словно он уже сейчас такой, каким вы хотите его видеть. Ищите в нем хорошее и регулярно это подмечайте. Перед сном вы садитесь рядом с ним и говорите: «я не ожидал, что ты такой щедрый — можно тебя за это поцеловать?». Девяносто процентов нашей жизни управляется подсознанием, и каждая подобная фраза — это штрих, которым мы буквально дорисовываем подсознание человека. В будущем этот человек станет таким, каким вы его видели уже сейчас. Дорисовывайте мужа или жену, друзей, коллег. Преувеличивайте. Мы ведь все любим комплименты и добрые слова. Так вы поливаете семена нравов других в будущем.

Полный текст статьи:

https://drugienovosti.project-splash.com/%D0%BC%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%B2%D1%8B-%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%B8%D0%B7-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%8B%D1%85-%D1%83%D1%81%D1%82-37acbb62b68

Безцінний дар дошкільного Дитинства: творча  ініціатива, некапризна  воля, спокійна віра в свої можливості

Безцінний дар дошкільного Дитинства: творча  ініціатива, некапризна  воля, спокійна віра в свої можливості

 Видатний сучасний психолог В.І. Слободчиков, в описі базових педагогічних позицій на ступені дошкільної освіти, привертає увагу на особливості дій Дорослого в його взаєминах з дошкільнятами.

Автор запропонував зобразити дитячо-дорослі відносини схематично (стрілочками в схемі вказано основний вектор ініціативи в цих відносинах).

                       Дорослі       Дошкільники

Основна ініціатива у взаємодії з дошкільнятами належить дорослому, який, залучаючи дитину в нові сфери спільного життя, буквально вирощує в дитячому організмі тілесні  та душевні здібності, що дозволяють дитині  брати участь у спільному житті з дорослими.

Посвята, запрошення, включення, допущення дитини в різні сфери життя – це основна робота дорослих в спільному житті з дошкільнятами.

Звісно, що і спонукання (пробудження) до кожної нової області життя, дій, почуттів, думок, і керівництво (буквально: водіння рукою, за руку), і повнота самостійності (не кажучи вже про повноту відповідальності) практично ніколи не належать самій дитині.

Від повної безпорадності й залежності до часткової, але вже неабиякої самостійності – такий шлях проходить дитина від народження до порога школи. І якщо для дорослих (батьків) самостійність як здатність залишатися самим собою в будь-яких життєвих обставинах, свобода від зовнішніх впливів і примусів – пріоритетна культурна цінність, то наприкінці дошкільного дитинства дитина може знайти безцінний дар: творчу ініціативу, некапризну волю, спокійну віру в свої можливості, яку не слід плутати з самовпевненістю.

Це вікова норма розвитку дошкільнят. Яскраві прояви цих здібностей спостерігаються в дитячій грі – своєрідної школі талановитості, ініціативності, самостійності, самовладання дошкільнят [Слободчиков, с. 21].

Джерело:

Слободчиков В.И. Антропологический образ педагога-детоводителя //  Сборник материалов международной научно-практической конференции «Социализация человека в современном мире в интересах устойчивого развития общества : междисциплинарный подход. – Калуга, 18-20 мая 2017. – С. 15-23.

Дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути… мудрою

Архиєпископ Любомир (Гузар):

“Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою. Що маю на думці, вживаючи слово “мудра”?

Батько й мати, творячи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

Важливим елементом у такому здоровому і творчому підході є дисципліна, або лад. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція”.

Стаття тут:

http://www.pravda.com.ua/columns/2016/05/27/7109915/

Здоров’язбережувальна педагогіка слов’ян: обряд «перепікання дітей»

«Перепікання дитини» – стародавній обряд. В одних місцях до нього вдавались у разі народження недоношеного, кволого немовляти, за наявності рахіту («собачої старості»), атрофії та інших недуг.

Вважалося, що якщо дитина з’явилася на світ завчасно, якщо слабка або хвора, то це означає, що «не дозріла» в материнському череві.

Тому за допомогою до печі звертались, щоб врятувати недуже дитя. Піч уподібнювала народження дитини випічці хліба, а тому в класичному варіанті немовлятко для «перепікання» попередньо обмазували житнім (і тільки житнім) тістом, залишаючи вільними від нього тільки рот і ніздрі. Тісто теж було не просте, а на воді, яку принесли на світанку з трьох колодязів, бажано – бабою-знахаркою.

Стаття К.Крутій Перепікання дітей із малюнками

Про економічну рентабельність інвестування в ранній вік дитини

Відоме дослідження нобелівського лауреата – економіста Джеймса Хекмана [Heckman J. J.] довело міцний звязок інвестицій у ранній вік із подальшим збільшенням продуктивності праці та зростанням конкурентоспроможності держави.

Інші дослідження також показали високу економічну рентабельність інвестування в ранній вік дитини. Так, дослідження раннього дошкільного навчання (Abecedarian early childhood study, 2003 США) показало, що інвестиція одного долара США в ранній розвиток дитини повертається чотирма доларами США до моменту досягнення нею двадцяти одного року. Інше, більш тривале дослідження [Barnett S., Belfield C.R.] показало, що до сорокарічного віку людини інвестиція в її ранній розвиток одного долара США повертається вже шістнадцятьма доларами у вигляді зростання особистих доходів і соціальних ефектів.

Отже, розвинені держави розглядають дошкільну освіту як суспільне благо, а інвестиції у цей рівень освіти збільшуються щорічно. Необхідно відзначити, що в цілому, під час розгляду дошкільної освіти експерти концентруються на базових елементах, а саме:

а) фінансування дошкільної освіти з точки зору підвищення її ефективності;

б) зміст програм освіти дітей дошкільного віку;

в) середовище розвитку дитини.

Література:

  1. Heckman J. J. Skill Formation and the Economics of Investing in Disadvantaged Children / Science, 2006. 312.
  2. Barnett S., Belfield C.R., & Nores, M. Lifetime cost-benefit analysis. In L.J. Schweinhart, J. Montie, Z. Xiang, W.S. Barnett, C.R. Belfield, & M. Nores (Eds.). Lifetime effects: The High/Scope Perry Preschool study through age 40 (Monographs of the High/Scope Educational Research Foundation, 14). Ypsilanti, MI: High/Scope Educational Research Foundation, 2005.

 

Люби свою дитину будь-якою

 

Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою.

Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Януш Корчак,
видатний польський педагог, письменник, громадський діяч.