31 серпня день народження Марії Монтессорі

31 серпня 2017 року доктору Марії Монтессорі,

виповнилося б 147 років!

Це одна з видатних педагогів, які домоглися міжнародного визнання. Свідченням цього є відоме рішення ЮНЕСКО (1988 р.), що стосується тільки чотирьох педагогів, які визначили спосіб педагогічного мислення в ХХ столітті. Це – американець Джон Дьюї, німець Ґеорґ Кершенштейнер, італійка Марія Монтессорі та радянський педагог Антон Макаренко.

Марія Монтессорі пішла з життя в 1952 році, але її унікальний метод вільного виховання дітей у спеціально організованому середовищі є актуальним і в сьогоденні, і  час над ним не владний.

Метод М. Монтессорі визнано освітянською спільнотою  ефективним, як і за життя автора. Усе геніальне дійсно просто – у своїх текстах М. Монтессорі виклала філософські та психологічні ідеї, програму саморозвитку дитини, а також принципи підготовки педагогів для такої нетрадиційної роботи як заняття з дітьми за її методом.

З днем народження, Маріє Монтессорі!

Більш детально про Марію Монтессорі можна почитати тут:

Марія Монтессорі – видатна жінка ХХ століття

Эмоциональная сфера ребенка как объект психологических исследований

Карелина И. О. Эмоциональная сфера ребенка как объект психологических исследований : избранные научные статьи. – Прага : Vědecko vydavatelské centrum «Sociosféra-CZ», 2017. – 157 c. ISBN

В сборнике научных статей приводятся результаты эмпирических и обзорно-аналитических исследований автора, посвященных изучению различных компонентов эмоциональной сферы детей дошкольного возраста. Раскрыты особенности развития у дошкольников осознания собственных эмоций, словаря эмоциональной лексики, распознавания и понимания эмоциональных состояний других людей, регуляции эмоций, а также особенности эмоционального отношения дошкольников к сверстникам и воспитателям детского сада.
Книга предназначена для психологов, преподавателей вузов, аспирантов и студентов, обучающихся по направлениям подготовки бакалавров и магистров «Педагогическое образование», «Психолого-педагогическое образование».

Можно загрузить из библиотеки отсюда:

Эмоциональная сфера ребёнка И.О.Карелина Монография

Діагностична методика «День народження Чеберяйчика»

«День народження Чеберяйчика»

(Методику розроблено

В. Т. Кудрявцевим у співавторстві з Г. К. Уразалієвою)

Адаптовано К.Л. Крутій 

Довідково:

Чеберяйчики –  так називається слов’янський казковий герой, схожий на ельфа. Часто чеберяйчиком ласкаво називають дитину.
Чеберяти – махати ручками або тупотіти ніжками. 

Чеберяйчики – це такі маленькі істоти, які жили в полях і лісах. Часом, вони трохи схожі на зайчиків. «Ой, на горі-горі сидить зайчик,
ніжками чеберяє, ручками чеберяє – чеберяйчик».

Тільки ті зайчики ходять на двох лапках, як люди ходять. Ще у них багато волосся і великі очі, які світяться в темряві і кругленькі животики, які вони люблять гладити. А ще чеберяйчики люблять співати пісеньки, чеберяти ручками та ніжками.

Вік: 6-7 років

Мета: оцінка здатності до перетворення завдання на вибір у завдання на перетворення (найважливіша творча здатність).

Матеріали: мотузочок, маленький іграшковий літачок, хустинку, шматочок пластиліну, невелика трубочка, мильниця з милом.

Інструкція до проведення. Перед дитиною на столі у випадковому порядку розкладені вищеназвані предмети. Спершу, не звертаючи на них уваги, дорослий розповідає дитині казкову історію:

«В одній кімнаті жили два веселих чеберяйчика. А ти знаєш, хто такі чеберяйчики? (Якщо дитина не знає, запропонувати вслухатись у слово, надати можливість припустити, хто це, розповісти про чеберяйчиків). Отже, один із чеберяйчиків жив внизу, на підлозі, а інший – нагорі, на самій далекій полиці великої книжкової шафи. Тому коли чеберяйчики розмовляли, їм доводилося голосно-голосно кричати, щоб почути один одного. А ось разом пограти та попустувати вони вже не могли – занадто велика відстань їх розділяла. Так кожен день чеберяйчики і перегукувались.

Завантажити безкоштовно методику можно звідси:

Діагностична методика День народження Чеберяйчика

Малюнки дітей

Ценность детской игры и создание благоприятных условий для игры детей

Смирнова Е.О., Соколова М.В., Котляр И.А. Отчет о XIX всемирной конференции Международной ассоциации игры (International Play Association (IPA)) // Культурно-историческая психология.  – 2014. – Том 10. – № 2. – С. 105–109.

Аннотация

В статье представлена информация о XIX конференции Международной ассоциации игры (2014 г.). Деятельность ассоциации направлена на поддержание ценности детской игры и создания благоприятных условий для игры детей разных стран и разных слоёв населения. В центре внимания конференции были проекты, обеспечивающие право ребенка на игру, закрепленное в статье 31 Конвенции о правах ребёнка. В статье рассматривается специфика понимания игры в западной психологии, которая обсуждалась на конференции. В числе участников конференции были представители разных специальностей — психологов, педагогов, антропологов, социальных работников, дизайнеров, ландшафтных архитекторов, производителей оборудования для уличных детских площадок и др. Обсуждались проекты современных игровых площадок, вопросы подготовки специалистов, а также вопросы использования игры в инклюзивном образовании.

Статью можно загрузить отсюда:
Портал психологических изданий PsyJournals.ru — http://psyjournals.ru/kip/2014/n2/70026.shtml

 

Технологія „Кінодидактика” у роботі зі студентами (поради від проф. Катерини Крутій)

Технологія „Кінодидактика”

у роботі зі студентами

(поради від проф. Катерини Крутій)

Кінодидактика – це технологія, що дозволяє вивчити та скоригувати дієздатність і точність власного світогляду майбутнього педагога на основі перегляду та аналізу кінофільму.

Показником позитивного впливу кінопоказів на особистісний та професійний розвиток студентів є їхня самостійна робота не тільки після перегляду (есе, твори, дискусія), але і до нього. Для цього студентам пропонуються теми доповідей і повідомлень, які допомагають більш повно сприйняти художню реальність фільмів і реалізують міжпредметні зв’язки з такими дисциплінами, як  історія педагогіки, вікова психологія, дефектологія тощо.

Кінодидактика забезпечує:

  • включення механізмів рефлексії, саморозвитку та самоосвіти майбутніх педагогів;
  • створення освітнього співтовариства як форми інтеграції соціальних, просвітницьких і професійних структур;
  • розвиток і ампліфікацію суб’єктів підготовки в єдності їхніх громадянських, особистісних та індивідуальних характеристик;
  • реалізацію гуманістичних ідеалів в освіті.

Технологію варто запроваджувати зі студентами першого курсу під час викладання дисципліни “Вступ до спеціальності” (з”ясування рівня сформованості звязного мовлення) та з магістрантами (дисципліна “Методика викладання …”).

Наведемо приклад використання кінодидактики для студентів першого курсу спеціальності «Дошкільна освіта», дисципліна «Вступ до спеціальності».

Режисер  Ролан Биков у 1990 році зняв десятихвилинну картину «Я сюди більше ніколи не повернусь» («Люба») на замовлення ЮНЕСКО, яка входить до міжнародного кіноальманаху „Haw are the kids”. У ролі Люби знялася 6-річна Ніна Гончарова, вихованка Ташкентського дитячого будинку. Фільм пропонується майбутнім педагогам для перегляду (https://www.youtube.com/watch?v=sOMxpjeamWM).

На наступному практичному занятті  студентам пропонується перегляд фільму  „Я сюди більше ніколи не повернуся! 20 років по тому”

http://fishki.net/1812408-zhyostko-ochen-no-skolko-raz-ja-videl-takih-detej/gallery-2890956-ja-sjuda-bolyshe-nikogda-ne-vernusy-20-let-spustja-video.html ,

перегляд якого для багатьох буде повною несподіванкою.

Студентам слід запропонувати написати рецензію на фільм, скориставшись низкою запитань до переглянутих фільмів:

  • Чи виправдав фільм ваші очікування?
  • Який ваш вердикт в цілому?
  • Висловіть свою думку, підкріплюючи його аналізом і фактами.
  • Спробуйте спрогнозувати на матеріалі цих двох фільмів наступні 10 – 20 років життя Ніни та її дітей.

Звідси можна безкоштовно завантажити опис 

технології

К. Крутій. Технологія Кінодидактика в навчанні студентів

 

Інтерактивна вправа «Тітонька Чарлі з Бразилії» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Інтерактивна вправа

«Тітонька Чарлі з Бразилії»

(адаптовано проф. Катериною Крутій)

Мета: вправляти студентів у аргументованому мовленні, доведенні та відстоюванні своєї думки; привернути увагу до проблем розподілу фінансування освітніх закладів.

Час: до 40 хвилин.  Розмір підгрупи: 6-14 осіб.

Поради:

Розподілити групу на дві-три команди (більше не ефективно).

Роль тітонька Чарлі виконує викладач.

https://www.youtube.com/watch?v=owV78NRYnX0

ІНСТРУКЦІЯ

До вас у рідне місто приїжджає колишня його мешканка, нині багата громадянка Бразилії. Вона виїхала туди ще в дитинстві. Зараз вона хотіла б чимось допомогти своїй «малій батьківщині», з якої її колись вивезли під час революції (неважливо якої за рахунком).

У неї є 5 мільйонів тугриків, які вона отримала в спадок із Монголії від свого дідуся (показати картинку тугриків).

Вухатий їжак 500 монгольських тугриків

Тітонька Чарлі готова інвестувати у Ваш проект відкриття освітнього комплексу: дитячий садок (здобуття дошкільної освіти) – загальноосвітня школа – академія (вища освіта)

Вона готова розглянути будь-які пропозиції.

Звідси можна безкоштовно завантажити вправу:

Інтерактивна вправа Тітонька Чарлі із Бразилії

Інтерактивні методи в роботі зі студентами. Вправа «Людожери» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Мета: знайомство з групою, презентація себе, виявлення потреб.

Необхідний час: 25-30 хвилин.

Розмір групи – 6-14  осіб.

Інструкція для студентів:

Для наступної вправи потрібно розділитися на дві групи (можна за принципом: сезони народження – «зима-літо», «весна-осінь», або за будь-яким іншим).

Можна безкоштовно завантажити текст вправи звідси:

Вправа Людожери

Дебрифинґ:

 Запитання до тих, кого з’їли – як ви думаєте, чому так вийшло?

  • Чи варто було відразу пропонувати щось племені, не з’ясувавши того, що їм може бути потрібним?
  • Як можна було дізнатися, чим ви будете корисні племені?
  • Які навички потрібно було проявити в цій вправі?
  • Запитання до керманичів: чи легко було визначити, кого залишити в живих, а кого з’їсти? Чому? Що заважало, а що допомагало визначитись із вибором?
  • Що корисного для себе Ви взяли з цієї вправи?

Інформативно.

Брифінґ – це короткий інструктаж до виконання завдання.

Дебрифінґ – учасники групи доповідають як виконано завдання, що вдалося, що не вдалося і чому.

Джерело: Тагир Булавин · Sunday, October 19th,  2008

www.trainingtechnology.ru

Посилання на сайт обов’язкове:

http://ukrdeti.com/

 

Інтеґрація в дошкільній освіті як інноваційне явище, або що треба знати про інтеґрацію?

Аналіз сучасних досліджень свідчить про стійкий науковий інтерес до проблеми інтеґрації в освіті (І. Бех, М. Вашуленко, Н.Гавриш, І. Зязюн, В. Ільченко, І.Кіндрат, О. Савченко та інші).  Суттєвими в дослідженні проблеми інтеґрованого підходу в системі освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі  є  праці таких науковців, як-от: К. Бєлая, І.Кіндрат, М. Лазарєва та ін.

 У статті запропоновано відповіді на такі питання:

  • Що таке інтеґрація?
  • Інтеґрований підхід як стрижень

здійснення ідей взаємозв’язку і взаємодії

  • Обґрунтування концепції інтеґрації змісту дошкільної освіти
  • Інтеґрація як дидактичний принцип
  • Інтеґрований освітній процес як спеціально організована взаємодія дитини і дорослого 
  • Вимоги до інтеґрованих занять

Запропонована модель інтеґрації змісту, видів діяльності та освітніх напрямів у ДНЗ (рис. 1), яка, на мою думку, ще не є активно використовуваною в практиці роботи ДНЗ, проте найбільш суттєво розкриває можливості інтеґрованого підходу.

 

 

Вісь X – горизонтальна інтеґрація – види дитячої діяльності (ігрова, продуктивна, комунікативна, пізнавальна, дослідницька, перетворювальна, образотворча, музична тощо).

Вісь Y – вертикальна інтеґрація  – освітні напрями комплексної або STREAM – програми (науки, технології, читання та письмо, інжинірінґ, мистецтво, математика).

Вісь Z – освітній процес у ДНЗ: спеціально організоване навчання у формі занять; спільна партнерська діяльність дорослого з дітьми (освітні ситуації, подорожі); вільна самостійна діяльність самих дітей.

Статтю можна завантажити безкоштовно.

Стаття_проф.Крутій К._Інтеграція

Як подорожували діти на літаках у минулому столітті?

 На запропонованих світлинах видно, як подорожували діти на літаках у минулому столітті (1950 г.).

У той час було багато дискусій щодо присутності дітей на борту літаків. Авіакомпанії намагались бути максимально приємними для кожного мандрівника, включаючи і дітей.

Згідно з рідкісними фотографіями, спроби забезпечити кращий досвід польоту увінчувались дивовижними інженерними рішеннями для самих маленьких мандрівників.

Британська Overseas Airways Corporation (BOAC) доклала максимум зусиль, щоб забезпечити задоволеність усіх клієнтів.

Було розроблено спеціальні гамаки (дитячі ліжечка) для немовлят, які подорожують з батьками на великі відстані. За необхідністю ці гамаки прикріплялися до багажної полиці, дозволяючи дитині спати спокійно і безпечно (дизайн дитячого ліжечка не дозволяв їм випасти). Однак дитина повинна була знаходитись у батьків під час зльоту і посадки. До речі, ця ж практика продовжується й до сьогодні.

Сучасні батьки повинні попередити компанію, що в польоті може знадобитися  люлька і заздалегідь бронюють спеціальні місця для інфантів (як правило, перші місця), де є стінка для кріплення такої люльки.

У авіакомпаній є два дитячих тарифи. Перший для немовлят (infant) – ті, кому ще не виповнилося двох років. Цей квиток коштує десь 10% від вартості дорослого. Тоді малюк сидить у дорослого на руках і пристібається спеціальним паском безпеки до паску матусі, або татуся. У ціну квитка зазвичай входить перевезення однієї стандартної валізи в багажі, однієї сумки в салоні і візка. Якщо ж ви летите лоукостером, то візок вони також перевезуть безкоштовно, а за валізу потрібно буде платити за загальними правилами. Тож з малюками літати дуже економно.
До відома, щорічно послугами British Airways користуються батьки більше ніж 1, 5 мільйонів дітей, у тому числі й маленький принц Джордж. Звісно, що батьки та діти воліють подорожувати комфортно, без проблем і приємно, з моменту реєстрації і до місця прибуття.

 

 

Форсування розвитку дитини сучасними батьками

Форсування розвитку дитини сучасними батьками

                                                                                                                  

 


Картина  американського художника Дональда Золана (Donald Zolan)

Термін «форсування» використовується на позначення прискорення розвитку, або  посилення певних якостей.

Форсування розвитку дитини батьками полягає в штучному прискоренні розвитку за рахунок інтенсифікації навчальних занять, що стимулюють освоєння навичок, пізнавальних дій, які властиві дитині на більш пізньому віковому щаблі розвитку.

Форми форсування розвитку відрізняються різноманітністю, але мають одну обʼєднувальну мету:

  • прагнення прискорити розвиток дитини шляхом спеціальних занять (самостійно або з педагогом)
  • жорста регламентація життя дошкільника.

Американські автори (Hirsh-Pasek K., Michnick Golinkoff R., Eyer D.) стверджують, що інтелект сучасної дитини, «поряд  із машиною останньої моделі та найкращою побутовою технікою, став ще одним важливим досягненням у змаганні за те, щоб все було «не гірше, ніж у людей» [2]. У українців на такий випадок є навіть вислів: «Як у мене – так ні в кого!».

На думку Ю. Старостіної, прагнення матері до форсування розвитку дитини пов‘язано з інструментальними мотивами материнства, такими як-от: відповідність соціальним очікуванням і виховання дитини як предмета гордості, умовним її прийняттям, яке супроводжується низьким переживанням дефіциту близького емоційного спілкування з матірʼю, ослаблення позитивного ставлення до неї [1].

У більшості батьків є прагнення «озброїти» дитину навичками рахунку, читання, письма якомога раніше, без урахування її вікових можливостей. Незважаючи на те, що зазначені навички не використовуються дитиною в її реальній пізнавальній діяльності (під час пізнання довкілля), їх наявність упевнено повʼязується батьками з успішністю майбутнього навчання та інтелектуального розвитку.

Уявлення батьків щодо розвитку дитини раннього та дошкільного віку містять значну кількість спотворень, відрізняються неповнотою, а в ряді випадків – неадекватністю. До спотворень відноситься уявлення про зниження термінів появи у дитини мовлення (перших слів і розгорнутих речень), первинних навичок самообслуговування. На тлі досить розгорнутих і конкретних уявлень щодо моторного та пізнавального розвитку, батьки недостатньо повно уявляють собі зміст особистісного розвитку дитини та завдання розвитку дошкільного віку.

Отже, можна стверджувати про феномен форсування розвитку дитини сучасними батьками на догоду соціальним очікуванням.

Список посилань

  1. Старостина Ю. А. Феномен форсирования развития дошкольников в современной российской семье : дисс. … канд. псих. наук. : М. : МГУ, 2017. – 199 с.
  2. Hirsh-Pasek K., Michnick Golinkoff , Eyer D. Einstein Never Used Flashcards: How Our Children Really Learn – and Why They Need to Play More and Memorize Less. Rodale Books. – 2003. – 320 р.