Новий Закон України «Про освіту» : які зміни очікують на дошкілля?

Стаття Н.Гавриш, К.Крутій

Прийняття і затвердження основного державного освітянського документу відбувалося в надзвичайних умовах: процеси реформування та модернізації зачепили всі рівні і ланки вітчизняної освіти. Загальний рух у галузі освіти протягом останнього десятиріччя  можна порівняти з рухом човна  у штормову погоду: кидання з боку  бік у просторі не завжди упорядкованих і оправданих новацій, накриття височезними хвилями начебто прогресивних ідей, що неодноразово розбивались об реалії неготовності щодо їх втілення, залишаючись від того лише на рівні декларування.  Люди втомилися від бурхливих змін, але прагнуть не спокою, а усталеності принаймні в ключових орієнтирах: куди рухатися, що з того, що традиційно виступало інструментами реалізації освітніх завдань, варто залишити, а що з інновацій гідне поширення. Саме тому освітяни з нетерпінням очікували підписання Президентом Закону «Про освіту» як дороговказу здійснення педагогічними колективами освітньої діяльності протягом наступних років.

Для цитування:

Крутій К., Гавриш Н. Новий закон України «Про освіту» : які зміни очікують на дошкілля? // Дошкільне виховання. – 2017. – № 11. – С. 2-6.

Завантажити звідси:

Dv_2017-11_Gavrysh_Krutiy

Шалва Амонашвілі. Педагогічні притчі. Іграшка.

Амонашвілі Шалва Олександрович

Іграшка

Я не ламаю іграшку, правда, не ламаю!

Дайте мені її назад!

Це вам здається, що я її ламаю, бо не знаєте мене.

Але я розбираю її, щоб заглянути всередину, дізнатися, як вона влаштована.

Я досліджую іграшку і хочу використовувати її по-своєму, на свій розсуд.

Це своє я приніс з собою, в ньому щось нове, що вам не відомо.

Мені потрібно набувати досвіду, щоб через роки проявити себе, затвердити щось своє.

Мене не цікавить іграшка і я не хочу знати, скільки вона коштує.

Але те, до чого тягне мене моє майбутнє, буде коштувати у багато разів дорожче, і в ньому буде мій дар для всіх вас.

Цінуйте в мені те, що я «ламаю» іграшку, а не граю за її правилами.

У мене свої правила, і я не дам іграшці управляти мною.

Якщо я підкорюся всім правилам усіх іграшок, які ви для мене купуєте, то я швидко сам стану іграшкою, – хіба вам це незрозуміло?

Сьогодні «ламаю», а завтра на цьому досвіді буду будувати життя.

Не злися, мамо! Не лай, тато!

Поверніть мені іграшку, поки вона може послужити мені службу!

А вам з часом буде краще видно, куди спрямовує мене Природа!

Джерело:

Амонашвили Ш.А. Педагогические притчи / Шалва Амонашвили. – Х. : ИД «ШКОЛА», 2017. – С.167-168.

Сторітеллінг : мистецтво розповідання, або Як зацікавити й мотивувати дітей

Стаття Сторітелінг Dv_2017-07_Крутій

Сторітеллінг – це калька з англійської storytelling, де story – історія, а telling – розповідання.

Сторітеллінг – це мистецтво розповідання історій.

Ми чуємо історії щодня. Ми їх розповідаємо й самі. Часто-густо, розповідаючи, на наш погляд, захоплюючу історію, не відчуваємо задоволення від сприйняття іншими її сюжету.

Ось матуся переказує свою вранішню розмову з дитиною вихователеві. Дитина ділиться враженнями від походу з татом до зоопарку. Але чому нас не хвилюють історії інших? А може, ми не такі вже й майстерні оповідачі? Пригадайте ситуацію, коли ви намагалися зацікавити дітей «гостем», котрий прийшов на заняття, пропонував якісь завдання, а бачили в очах лише ввічливе мовчання. Дітям нецікаво…

Посилання на статтю:

Крутій К.Л., Зданевич Л.В. Сторітеллінг : мистецтво розповідання, або Як зацікавити й мотивувати дітей // Дошкільне виховання. – 2017. – № 7. – С. 2-6.