Місячні архіви: Листопад 2018
Методична барахолка, або чого не повинно бути в дитячому садочку
Залишити відповідь
Останнім часом мене тривожить той поток неякісної продукції, яка масово продається в соціальних мережах для закладів дошкільної освіти, і не тільки для них.
Нібито й гарна справа, недорого, іноді навіть якісно з художньої точки зору виконано матеріали.
Але кричуща методична безграмотність плодиться вже так швидко, що реагувати не встигаю.
У цій рубриці буду виставляти на обговорення саме такі матеріали.
Наприклад – ці картки для пояснення дитині, чим корисна та чи інша тварина. Вас нічого не бентежить? Ми ж повинні розповісти дитині про тварин? Але чому ж в мене неприємний осад від переглянутих малюнків?
Порада. Про погані слова
Порада від виховательок дитячого садочка:
– Обов’язково віддайте дитину в дитячий садочок хоча б на 3 тижні!
-А навіщо?
-Тоді ви зможете пояснити, де вона чула та вивчила “ті погані” слова. Звісно ж, у садочку 🙂
Притча. Я супроводжую тебе все твоє життя
До людини звернувся ангел:
– Хочеш, я покажу тобі твоє життя?
– Хочу.
Ангел підняв її високо і людина побачила своє життя – дві пари слідів, що йдуть поруч.
– Хто це поруч зі мною? – запитала людина.
– Це я, – каже ангел, – я супроводжую тебе все твоє життя.
– А чому іноді залишається тільки одна пара слідів?
– Це найважчі періоди твого життя …
– Отже, ти кидав мене в найважчі хвилини ?! Як ти міг?! – журиться людина.
– Ні, це я ніс тебе на руках …
Освітній парадокс: чим більш продумана, розумніша методика, тим більш бездумно змушений працювати за нею педагог
Що таке соціо-ігрова педагогіка? Чому так важливо позбавитись нав”язаних дорослим ігор для дітей?
Добре відомо, що мало не саме нудне, що є в дитячих садках – це так звані «дидактичні ігри», які до ігор майже не мають відношення. Коли вихователь або вчитель говорить: «Діти! Ми з вами пограли в дуже цікаву гру», то вочевидь, якби вона цих слів не вимовила, то ніхто в житті не здогадався б назвати словом« гра», та ще й «цікава» те, що відбувалося на занятті. Один із педагогічних парадоксів полягає в тому, що чим більш продумана, розумніша методика, тим більш бездумно змушений працювати за нею педагог. Соціо / ігрові підходи, на наш погляд, досить ефективно допомагають практикам цей парадокс благополучно долати і позбавляють їх від необхідності давитися «родючим гумусом».
- Чого ж слід побоюватися тим практикам, які збираються працювати в інтерактивному або соціо / ігровому (як однієї з його модифікацій) стилі?
- Відсутність РУХІВ – раз! Якщо хтось із дітей на занятті був малорухомий, то соціо-ігрового стилю на такому занятті швидше за все, що не було (щоб там в свої робочі плани або звітах педагог не записував).
- Відсутність зміни, різноманітності, варіативності – два! Якщо на занятті не було хоча б двох-трьох змін в мізансценах, ролях – і вже тим більше – видах діяльності, то сміливо можна стверджувати, що стиль заняття був не цілком соціо-ігровим.
- Відсутність МАЛИХ ГРУП – три! Якщо про ходу заняття діти не об’єднувалися в малі групки, або ці групки між собою не вступали в спілкування (а не тільки з педагогом), то цілком ймовірно, що соціо-ігрова педагогіка на такому занятті й «близько не лежала». За Євгеном Євгеновичем Шулешко, конспект у вихователя повинен бути таким, щоб на занятті імпровізації могли б виникати «щокроку» і щоб заняття проходило несподівано для всіх (особливо для самого вихователя).
І не біда, якщо конспект виявиться нереалізованим. Це не показник
педагогічного невміння. Навпаки – це показник педагогічної майстерності.
Є.Є. Шулешко говорив, що не тільки в дитячому саду, але і в початковій, середній і навіть старшій школі майстерність педагога не в тому, щоб
пройти програмний матеріал якомога швидше, навпаки – в тому,
щоб проходити його якомога повільніше …
Євген Євгенович був майстром парадоксальних уповільнень. І в результаті «невстигання» і «програмних відставань» до кінця року все встигали і навіть випереджали. Більш детально та цікаво тут: Джерело: http://school2100.com/upload/iblock/3b2/3b2457e16aafccf46c833469ab978099.pdf Джерело: http://setilab.ru/modules/conference/view.article.php/60 Джерело: http://www.openlesson.ru/?p=691
Вірші Миколи Вінграновського для дітей: “Ще імені твого не знають солов’ї, ще імені твого не чули квіти”
Вінграновський Микола Степанович (7.11.1936-26.05.2004) – український письменник, режисер, актор, сценарист і поет.
У всьому неповторний і талановитий, він і для дітей написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії, які вже давно «прописалися» в читанках, збірниках з позакласного читання. За своєю формою його вірші іноді нагадують народнопісенну творчість. Поезії М. Віграновського розвивають художнє мислення дитини, збуджують у неї потяг до власної творчості.
Уперше познайомилась із поезією для дітей Миколи Вінграновського, використав його вірш для своєї дисертації із граматики дитячого мовлення. Його вірші виявилися найбільш продуктивними для активізації самостійної мовленнєвої діяльності дітей.
Наприклад: У ластівки – ластовенятко, в шовковиці – (шовковенятко),
В гаю у стежки – (стеженятко), у хмари в небі – (хмаренятко),
В зорі над садом – (зоренятко), вже народилися. Лиш зажурилися старезна скеля над урвищем та дуба зсохле стовбурище.
(М. Вінґрановський)
Вірші Вінграновського для дітей тут:
Харчове насильство-одне з найстрашніших насильств над організмом і особистістю, яке приносить шкоду і фізичну, і психічну
“… Ситуація харчового насильства, як багаторазове ігнорування дорослими харчових потреб та психофізіологічних переживань дитини, обумовлює формування таких патологічних процесів тілесності, що зміщують функціонування у бік різноманітних порушень. Серед них найважливішими є:
– надмірна фіксація на власних «знакових» індивідуальних кодах їжі, як специфічної системи семіотичних смислів, що зміщує акценти сприйняття їжі (як з «джерела поживних речовин та енергії» на інші психологічні смисли їжі), що провокує перекручення патернів харчової поведінки та створює передумови для формування субклінічних та клінічних форм розладів харчової поведінки;
– надмірна фіксація досліджуваних на харчовій активності, що блокується, карається або штучно стимулюється, а також на критичних зауваженнях Інших щодо обсягів, ваги, форми тіла призводить до закріплення та домінування у репертуарі поведінки неконструктивних способів подолання труднощів та досягнення автономності. До таких неконструктивних способів відходу від реальності відносяться викривлені патерни харчової поведінки обмежувального, екстернального та емоціогенного типів, а також клінічні форми розладів харчової поведінки;
– здатність до дистанціювання (відчуження, відсторонення, дисоціації) від дискомфортних відчуттів у тілі, що проявляється різноманітними порушеннями контакту з власним тілом, зокрема, втратою здатності до диференціації різних тілесних відчуттів, перш за все, відчуттів голоду та ситості як основних регуляторів харчової поведінки у системі «голод – апетит – їжа – насичуваність – насичення – ситість»;
– відчуття власної «плохості» як специфічний досвід переживання безпорадності та базової основи глобальної незадоволеності відносинами з «собою», «тілом», «їжею», «Іншими» та життям у цілому”.
Джерело: стаття В. І. Шебанової “ВПЛИВ РІЗНОМАНІТНИХ ФОРМ ХАРЧОВОГО НАСИЛЬСТВА НА ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОЇ КАРТИНИ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ” тут:
Вплив різн форм харс насильства на особл суб карт жит шл
Вірш для розмірковування:
Суп
Мама супу наварила,
Мама знов мене сварила,
Що сижу й його не їм.
Каже: «Суп смакує всім!
Тату, брату і бабусі!
Лише я один не в дусі
І від супу відмовляюсь!»
Мама каже, я знущаюсь…
«Сам готуй собі що хочеш,
Голову мені морочиш!»
А я що? Їм суп по-троху,
Він до всього ще й з гороху,
Готувати ж я не вмію –
Їм, а сам про піццу мрію.
(С) Автор – Ніколенко Вікторія. 05.11.18
Наслідками харчового насильства у дорослих дітей можуть стати розлади харчової поведінки – булімія, анорексія, переїдання.
На обкладинці – ілюстрація Джозефа Крістіан Лейендекера, це реклама 1917 кукурудзяних пластівців.
Харчове насильство – 2 відео:
Юрій Бурлан: “Найважчі психологічні травми людина отримує від насильницького годування в дитинстві. Гучна заява? Тільки на перший погляд. Якщо не розуміти механізм. Як це може бути пов’язано з тим, що в дорослому віці людина не може отримувати задоволення від життя, радіти і жити в повну силу – відповідь в ролику:
Ще один ролик на цю ж тему:
ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЇСТИ (консультація для батьків) тут:
Фотозагадка. “Коробка з йолопом”, або покарання дітлахів майже до середини ХХ ст.?
Фотозагадка.
Як називалось це покарання дітлахів майже до середини ХХ ст.?
Англійський переклад “dunce” означає – тупиця, йолоп, дурник – одним словом, неуспішний учень. Є на позначення ще й такі слова – «Dummkopf» і «Dussel», які мають більш прямолінійне значення – дурак.
Такий ковпак називався “Вуха віслюка”, або “Вуха Мідаса”.
Ви запитаєте, до чого тут вуха Мідаса?
Нагадаю одну з давніх легенд про царя Мідаса, який, будучи суддею у музичному зіткненні між Аполлоном і Паном у грі на флейті, присудив останньому перемогу. Тоді Аполлон, який гнівався на несправедливість Мідаса наділив царя віслючими вухами. Мідас ховав їх під капелюхом із широкими крисами, цю тайну знав тільки його особистий перукар. Він пообіцяв нікому не розголосити тайну, але знання так заважали перукарю, що він поплив до озера, видовбав ямку і прошепотів у неї: “У царя Мідаса вуха віслюка”.
За рік на цьому місці виріс очерет, у гомоні та шелесті якого можна було розібрати ці ж слова. Отже, усім стала відома тайна царя Мідаса. Із того часу “Вуха Мідаса” позначають дурість, неуцтво, невігластво, які неможливо приховати. Історики стверджують, що версія виникнення такого шкільного атрибуту позору, як ковпак, також мало місце і у середньовіччі XVII століття, коли були “ганебні маски” (німецькою – Schandmaske) і ганебні стовпи.
На фото: Це «коробка з йолопом» – зазвичай діти були змушені стояти в кутку або сидіти на табуреті. Це різновид дисциплінарної тактики, коли дитині надягають ковпак (1967 р.)
Більш матеріалу тут:
http://www.sdelanounih.ru/evropejskaya-pedagogika/
(c) Manchester City Galleries; Supplied by The Public Catalogue Foundation
Аналізуємо стовбур дерева. Діагностика “Будинок-Дерево-Людина”
Стовбур дерева. Діагностика
Зверніть увагу як дитина малює дерево, а саме СТОВБУР.
Стовбур символізує внутрішній стержень дитини, її особистісний потенціал. Прямий і рівний, правильної форми стовбур говорить про те, що малюк упевнений у собі, спокійний, розсудливий. Якщо ваш художник намалював основу стовбура, розширену вліво, то він мрійник, не дуже рішучий. Основа стовбура, розширена вправо, свідчить про надмірне благорозум’я, цілеспрямованість і навіть упертість у здобутті бажаного. Округла і розширена в обидва боки – повільність дитини, відповідальність і надійність. Стовбур, закритий зверху, свідчить про імпульсивність, несформованість абстрактного мислення.
Стовбур відображає силу „Я”, віру дитини у власні можливості. Це найбільш важлива характеристика для прогнозу адаптації та потенціалу особистісного розвитку дитини.
Якщо дерево дуже мале( буквально 2-4 см), але при цьому стовбур товстий (2 см і більше), то такі діти добре адаптуються і у подальшому завойовують повагу у своєму оточенні.
Форма стовбура. Стовбур у вигляді „моркви” догори гострим кінцем інтерпретується як інфантильність, збереження установок та манери поведінки, властивих молодшим дітям.
Стовбур – „морква” гострим кінцем донизу означає певну зайву дорослість, яка буває властива самостійним, незалежним дітям. Більш раннє дорослішання відбувається тоді, коли дитині доводиться самостійно піклуватися про молодших родичів чи про хворих дітей у сім”ї , або коли мати виявляється легковажною. Такі діти керують батьками, ставляться до них поважливо, дають їм розумні поради, роблять зауваження. Так само вони поводяться й у школі з учителями, через що мають багато неприємностей.
Дерево, роздвоєне від стовбура, спостерігається в малюнках близнят, або осіб, у яких родинні зв’язки з членами сім’ї дуже значущі.
Роздвоєння стовбура. Стовбур, розчеплений у верхній частині ( явно розходиться від середини). Свідчить про наявність установок, що конфліктують; про інтереси, які важко узгоджуються ; про неможливість здійснити вибір; про прагнення зберегти й те й те. Така ситуація може провокувати істерики, поведінкові зриви, довести до неврозу.
Дерево, розщеплене донизу, або стовбури, що перехрещуються
Можливі психічні порушення, які пов”язані з подвійністю внутрішнього життя, що не є наслідком якоїсь інтриги, з розчепленням внутрішнього світу( потрібна консультація психіатра).
Джерело:
Більш докладно про методику “Будинок-Дерево-Людина” з прикладами можна почитати тут:
http://detskiefantazii.ru/metodika-dom-derevo-chelovek/test-dom-derevo-chelovek-stvol-dereva.html