Алгоритм запровадження і семінар: альтернативна програма “STREAM-освіта дошкільників”
Залишити відповідь
Архіви авторів: Катерина Крутій
Коли народжується жінка?
Усі яйцеклітини, які коли-небудь буде виношувати жінка, формуються в її яєчниках в той момент, коли вона ще плід і знаходиться в утробі матері (приблизно до 4 місяців внутрішньоутробного життя).
Це означає, що жіноче клітинне життя як яйцеклітини починається ще в утробі її бабусі. Тільки уявіть, кожна з майбутніх жінок провела п’ять місяців в утробі бабусі, а вона, в свою чергу, сформувалася в утробі своєї бабусі. Ми вібруємо в ритмі крові нашої матері, перш ніж вона сама народиться, і цей пульс – нитка крові, яка проходить через усіх бабусь до першої матері.
Картинка – Amy Haderer, The Mandala Journey
Джерело:
За матеріалами книги Лейн Редмонд “Коли барабанщиками були жінки”.
Почитаємо? Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок
Рекомендую для читання ці дві книги.
Про першу книгу тут:
Друга – не менш цікавіша.
Кожен має мозок. Проте не будь-який мозок — творчий.
Чим є творчі здібності з погляду нейрофізіології? Звідки виникає креативність? Як оточення впливає на мозок та вибір професії? Мистецтво — це ліки для мозку чи хвороба? Яку роль у таланті художників відіграють їхні мозкові захворювання? І який стосунок до цього мають філософія та карне право?
Дік Свааб говорить про взаємодію мозку із середовищем, оскільки саме це, на його думку, робить нас людьми. І не просто людьми, а унікальними особистостями. Ця книжка — немов рентгенівське світло. Готові побачити знімок власної свідомості?..
|
Джерело: Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2019. 468 с. |
Почитаємо? Холт Джон. Причини дитячих невдач
На книжкову полицю!
Про автора:
Джон Холт (англ. John Holt, 14 квітня 1923 Нью-Йорк – 14 вересень 1985, Бостон) – американський педагог, критик і реформатор шкільної системи, ідеолог хоумскулінга, «батько» анскулінг, розробник альтернативних методик навчання, захисник прав дітей. Автор книг про недоліки шкільної системи, про пізнавальному процесі в навчанні.
Його здатність годинами спостерігати за дітьми, захоплюючись їх природним потягом до пізнання, зворушує серце. Мене зачепило: “Ми помиляємося насамперед у термінології. Ми говоримо «нормальний», маючи на увазі «звичайний», тобто те, що зустрічається нам найчастіше, а потім перетворюємо це в «належний, правильний, бажаний», те, що має бути неодмінно».
Далі: цитати з книги Джона Холта «Причини дитячих невдач».
«Я справді переконаний, що багато хто з дітей «із відставанням у розвитку» стали такими після того, як народилися нормальними. Відбувається це так: по-перше, дитині, темпи розвитку якої відхиляються від загальновизнаних, ставиться діагноз, вірніше, навішується ярлик “дефективного”; по-друге, дитину починають сприймати як слабко розумову – і все заради виконання медичних приписів; по-третє, дитина звикає думати про себе як про недоумкувату, і в результаті діагноз повністю підтверджується»…
«Мене дивує ось що: якщо IQ відображає, нехай приблизно, ступінь розумового розвитку, чому дитина з IQ = 50 не зможе згодом стати в певній мірі нормальною і знавцем? Кажуть, що за обсягом знань і здатності обчислювати серединним доросла людина не набагато перевищує рівень дванадцятирічного підлітка … Тоді чому дитина з IQ = 50 не зможе досягти рівня більшості, коли йому буде 25 років? Що таке може з нею статися, що вона ніколи цього не зробить?»..
«Я більше не вірю, що IQ «визначає, приблизно чи ні, нашу здатність до навчання». .. він визначає грубо швидкість, з якою ми навчаємося чогось певного».
Кілька років тому я відвідав «майданчик пригод» в лондонському Холланд-парку. Майданчик був сповнений дерев для лазіння, мотузок для розгойдування та інших «небезпечних» штуковин. Я запитав у молодих людей, що слідкують за майданчиком, чи багато дітей отримують тут удари, і вони відповіли: «Ні, тому що ми попереджаємо дорослих, що для них вхід заборонено».
“Коли матерям дозволялося входити, вони постійно твердили дітям: «Не роби того і не роби іншого, це занадто небезпечно». Дітей настільки дратували і принижували подібні заборони, що вони переймалися бажанням «показати, на що вони здатні», і намагалися з ходу видертися на занадто високе дерево або скористатися занадто складним атракціоном. Опинившись в небезпеці і чуючи крики матерів: «Ти впадеш, впадеш!», вони невдовзі втрачали координацію і з тріском падали.
Тому керівники майданчиком відокремили невеличку ділянку для очікування, де мами могли посидіти і поговорити, але не могли бачити своїх дітей, поки ті користувалися майданчиком. З тих пір, найсерйознішим пошкодженням була злегка розтягнута кісточка. Залишені на самоті з майданчиком, діти дуже розумно підходили до питання, ніж їм ризикувати, – хоча, щоб випробувати пригоду, трохи ризику необхідно. Одночасно діти вчилися холоднокровності й зібраності в ризикованих ситуаціях”.
Джерело:
Холт Джон. Причины детских неудач : [Пер. с англ.] / Джон Холт. – СПб. : ИЧП “Кристалл” : Дельта, 1996. – 442, [2] с.
Книгу можна завантажити звідси: http://userbooks.bookfi.net/1/34a6781ba0eaed8b7a6bdf3f093f2dc1/_as/[Holt_Dzhon]_Prichinue_detskih_neudach(BookFi).pdf
Достатньо гарне дитинство: шість базових потреб
Дитинство не повинно бути ідеальним, щоб ми виросли благополучними. Як сформулював Д. Віннікот, «достатньо добре» – це те, що потрібно. У дитини є певні базові потреби:
- в безпеці,
- прихильності,
- автономії,
- компетентності,
- вільному вираженні,
- кордони.
Не достатнє (або надмірне) задоволення цих потреб призводить до формування у дитини т.зв. глибинних переконань – уявлень про себе, світ і інших людей. Точніше, глибинні переконання формуються в будь-якому випадку, але як вони будуть звучати залежить від того, як задовольнялися потреби. Глибинні переконання – це той посередник, за допомогою якого дитячий досвід впливає на доросле життя.
Переклад статті можна безкоштовно завантажити звідси:
Діти завжди спостерігають за своїми батьками. Навіть тоді, коли вони впевнені, що дитина їх не бачить
Дорогі мої батьки!
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви нагодували бездомне кішенятко, і я дізнався, як добре бути добрим до тварин.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що навіть дрібниці можуть мати особливий сенс.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви приготували обід і віднесли його другу, який хворів, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви витрачаєте свій час і гроші, щоб допомагати людям, у яких нічого немає, і я дізнався, що ті, у кого є щось, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви дбаєте про наш будинок і про все в ньому, і я дізнався, що ми повинні дбати про те, що нам дано і дорого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов’язків, навіть коли ви не дуже добре себе почуваєте, і я дізнався, що повинен буду бути відповідальним, коли я виросту.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді речі можуть заподіювати біль, і це нормально – плакати.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви піклуєтеся про мене, і я хотів бути всім, чим я міг бути.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я побачив, що ви ніколи не перестаєте про мене дбати, і я захотів виправдати всі ваші очікування і зробити все, щоб ви мною пишалися.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я дивився на вас і хотів сказати: “Мамо і тато! Спасибі за все, що я бачив, поки ви думали, що я не дивлюся!”
Джерело : інтернет, автор невідомий.
Ілюстрація – Катя Дудник
Кошеня Максик. Казка для майбутніх першокласників (із діагностичними завданнями)
Жило-було на світі кошеня Максик. Ви скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися, бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.
Довго чи недовго блукало кошеня полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те, що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.
– Початок цієї дороги гладкий, рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші, найкрутіші.
І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої гори.
Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути, але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою впоратися швидше».
І тоді навчишся ти справлятися з нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися і боляче падати. Називається вона «Невдача». Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні стежки самі вибираються.
І все навколо, навіть вітри, сварять тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.
Подякувало Кошеня добрій бабусі і впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.
Запитання для обговорення після прочитання казки:
- Навіщо кошеняті знадобилося Знання?
- Перерахуй гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
- Тобі доводилося з ними зустрічатися?
- Перерахуй всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
- Як ти думаєш, що далі сталося з кошеням?
- Чи згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?Лабиринт души
- Джерело: Лабиринт души: Терапевтические сказки / Под. ред. О.В. Хухлаевой, О.Е. Хухлаева. — М. : Академический Проект 2014. – 175 с.
Що ми робимо для здоров’я вихованців, або як віднайти необхідну технологію?
Констатуємо, що в практиці роботи закладів дошкільної освіти має місце “забалакування” проблеми здоров’я. Тобто розмов про здоров’я вихованців на педагогічних радах, семінарах, консультаціях – майже забагато. Проте віднайти струнку і зрозумілу комплексну технологію, спрямовану на творення здоров’я сучасної дитини дошкільного віку складно не лише вихователю-початківцю, але й досвідченому керівнику.
Існує такий педагогічний феномен: обговорюючи певну проблему, розглядаючи її з усіх боків, людина знімає частину внутрішньої напруги, що виникла у зв’язку з цією проблемою. У результаті біль, занепокоєння стають менше. Реальна діяльність у напрямку вирішення виниклої складної проблеми підміняється міркуваннями на цю тему. Проте ситуація не вирішується, тому що тільки роздумами і міркуваннями проблему не вирішити. Організовуючи діяльність щодо збереження, формування та розвитку здоров’я суб’єктів освітнього процесу слід пам’ятати про існування цього феномена, не підміняти діяльність міркування про неї.
Є сенс об’єднати всі наявні в освітньому полі дошкільної освіти технології до одного узагальнювального поняття – здоров’ятворювальні технології.
Здоров’ятворення – це активний процес нескінченного розвитку, удосконалення та самореалізації. Отже, здоров’ятворювальні технології – це складний феномен сукупності, що об’єднує здоров’язбережувальні, здоров’яформувальні та здоров’ярозвивальні технології.
Здоров’язбережувальні технології роблять акцент на зовнішній чинник (створення сприятливих умов для збереження здоров’я дітей, навчання різним прийомам і способам його підтримки);
здоров’яформувальні технології акцентують увагу на внутрішньому чиннику (створення умов для розвитку навичок саморегуляції, пробудження внутрішньої потреби бути здоровим, оволодіння методами підвищення внутрішніх ресурсів та потенціалу);
здоров’ярозвивальні технології – роблять акцент і на зовнішній, і на внутрішній чинник (вихователь виступає як транслятор знань, умінь і навичок здорового способу життя, форма передачі знання – научіння).
Повний текст статті можна завантажити безкоштовно звідси:
Вітагенний досвід як чинник збереження психологічного здоров’я дитини дошкільного віку
Заняття є і залишається основною організаційною формою освітнього процесу в ЗДО, отже, виявлення критеріїв обґрунтованості розробки і побудови заняття на вітагенній основі (від лат. vita – життя) є важливою умовою подолання здоров’явитратного характеру освіти взагалі та дошкільної зокрема.
Аналіз досліджень сучасних психофізиологів (В.Ф.Базарний, М.М.Безруких та ін.) доводить, що стан здоров’я дошкільників багато в чому визначається не нормуванням навантаження, а психологічними чинниками.
Перевантаження нервової системи дошкільника виникає не тоді, коли дитині пропонують занадто багато завдань, а коли відсутня внутрішня мотивація до будь-якої діяльності.
Такий підхід дозволяє визначити в якості домінуючого чинника вітагенної обґрунтованності заняття дотримання принципу природовіповідності, який розуміється як відповідність освітнього процесу базовим потребам і психофізіологічним можливостям дитини. Він передбачає використання освітніх технологій особистісно-орієнтованого характеру. Ми розуміємо вітагенну дошкільну освіту як урахування життєвого досвіду дитини.
Сутність вітагенної освіти (ідея була висунута А.С. Бєлкінім) полягає в тому, що той, хто навчається, є повноправним учасником освітнього процесу за умови, якщо освіта спирається на його життєвий досвід, який розглядається в якості важливого джерела розвитку. Привласнений досвід дитини відображає її життєву позицію, а зміст дошкільної освіти, яку вона засвоює, накладається на досвід, поєднується з ним.
Повний текст статті проф. Катерини Крутій Можна безкоштовно завантажити тут:
Цікаві результати: Метааналіз впливу раннього втручання на розвиток дітей
Слідом за успішними програмами раннього втручання за кордоном, Нідерланди також ввели ряд програм, спрямованих на подолання несприятливого положення в галузі освіти в дошкільному та ранньому віці.
Дослідження, які вивчають наслідки раннього втручання в Нідерландах, проводяться з 2000 року. Оглядове дослідження узагальнює результати 21 експериментального порівняння, в ході яких вивчалося близько 50 000 дітей в період 2000-2015 рр.
Сукупний ефект раннього втручання у порівнянні зі стандартними групами дошкільного та раннього віку не є статистично значущим. Незадовільні результати вказують на те, що спеціальні програми дошкільної освіти не дають додаткових переваг для розвитку дітей молодшого віку в Нідерландах, в порівнянні зі звичайними групами дошкільного та раннього віку.
Основна увага в освітній політиці Нідерландів приділяється вдосконаленню майбутніх практик на основі наукових даних, що стосуються ефективних підходів в дошкільній освіті та догляді за дітьми (ECEC). Крім того, впровадження дослідницьких проектів з експериментальним контролем зміцнило б існуючу базу знань.
Повний текст статті тут:
Фуккинк Р., Джилинк Л., Оостдам Р. Метаанализ влияния раннего вмешательства на развитие детей в Нидерландах: неудобная правда? // Современное дошкольное образование. – 2019. – №2(92). – С. 70–79.