Архіви авторів: Катерина Крутій

Запрошую до дискусії: Ознаки того, що Ви працюєте в дитячому садочку, в якому створено умови для вільної самостійної діяльності дошкільників

А яку ознаку додали б Ви до моїх пропозицій?

Ознаки того, що Ви працюєте в дитячому садочку,

в якому створено умови для вільної самостійної діяльності дошкільників

(від проф. Катерини Крутій):

  • Дітей навчають слухати один одного.
  • Вихователі вміють слухати дітей і прислуховуються до них.
  • Вихователі ходять одна до одної на гостини, а не тільки на методичні заходи.
  • Результати будь-якої діагностики використовують для подальшого розвитку дітей, а не тільки для прийняття управлінських рішень.
  • У садочку багато конструкторів різного призначення, фактури, кольору та форм.
  • Не використовують дітей для задоволення власних амбіцій (“мій садочок найкращий”) або амбіцій керівництва, проводячи масові заходи (конкурси, фестивалі, спартакіади тощо) за межами закладу.
  • Пріоритетна мета педагогічного колективу – зробити Дитинство щасливим, а не тільки виконати завдання методичної теми.

Фотозагадка: Навіщо дітям повідець?

У деяких гірських районах Швейцарії обов”язково  треба пристібати дітей на повідець.

Це необхідно для безпеки дитини.

Така умова для батьків зберегла багато життів дітлахам у горах.

Фотозагадка: Кому встановлено цей пам”ятник?

Цей пам’ятник встановлено на могилі видатного педагога, який помер в 1852 році у віці 70 років.

Пам”ятник виконано у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі.

Выдповыдь: цей пам”ятник встановлено Фридриху Фрьобелю.

З історії педагогіки дошкільного дитинства відомо, що ще на початку ХХ ст. Ф.Фрьобель запропонував «дари», до яких входили різні за формою, величиною і кольором предмети: кульки, куб, м’ячі, циліндр, палички для викладання, смужки для плетіння тощо. Вдячні послідовники, які на практиці бачили неоціненність дарів для дитини, на могилі свого Вчителя встановили пам’ятник, виконаний у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі. Принципи педагогіки Фрьобеля і його підходи до системи створення освітніх засобів згодом увійшли в різні авторські педагогічні системи – М. Монтессорі, С. Френе, Л. Малагуцці, Р. Штайнера  (вальдорфська педагогіка).

Першій пісочниці – понад 170 років! Вимоги до дитячих пісочниць

#Флешмоб_Оздоровлення_дітей_улітку
#Флешмоб_День_іграшки_та_ігор
#Флешмоб_Педагогіка_калабані

Першій пісочниці – понад 170 років!

Вимоги до дитячих пісочниць

Зараз складно уявити, але пісочниць колись не було.

Ідея належить Ґерману фон Арнсвальде, учневі знаменитого педагога Фрідріха Фрьобеля. У 1847 році Арнсвальде написав учителю про свою ідею: дітям було б цікаво грати з кубиками і паличками в ящику з чистим піском, або будувати щось з вологого піску. Фрьобель провів експеримент в одному зі своїх дитячих садків, і до початку XX століття пісочниці вже з’явилися в більшості європейських та американських міст.

На фото – пісочниця 1847 рік.

Основним прийомом організації ігрових просторів для дітей дошкільного віку є створення ділянок із піщаним за­повненням і розміщення різноманітних пристроїв із пластику або дерева. Багатоваріантність дизайнерських рішень таких комплексів може бути доповнена застосуванням природних і штучних матеріалів для оформлення контуру піщаної по­верхні. Для виключення пішохідного транзиту через ігрові простори доцільно зовнішній периметр майданчика позна­чати шляхом формування перепаду рельєфу з розміщенням підпірних стінок і лав.

Усім добре знайомий комплекс звичних ігрових конструкцій на дитячому майданчику, який теж має свою історію і пройшов тривалий природний відбір. Хто не пам’ятає ці гойдалки різних сортів, стінки для лазіння, каруселі, пісочниці, гірки, грибки, будиночки! Контакт з кожним
із цих предметів дозволяє дитині пережити щось важливе для її розвитку.

Нагадаю вимоги “Санітарного регламенту” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16

  • Пісочниці на групових майданчиках повинні бути огороджені бортиками. На ніч пісочниці необхідно закривати.
  • Заміна піску проводиться не рідше одного разу на рік. Щоденно перед грою пісок перемішується і злегка зволожується, перекопується. У міру забруднення пісок замінюється на чистий.
  • У теплу пору року, з квітня по жовтень, 2 рази впродовж всього періоду засновник (власник) організовує лабораторні дослідження піску на наявність яєць гельмінтів.

Отже, пісочниця. Про події, що відбуваються тут, можна написати велику книгу, яка б була цікава далеко не тільки батькам маленьких дітей – будь-який дорослий дізнався б багато корисного про самого себе. Пісок відноситься до групи так званих неструктурованих матеріалів – це просто сипка маса речовини. Копаючи і пересипаючи його, зовсім маленька дитина бачить, що пісок легко піддається дії і в ньому можна залишати сліди своєї присутності у вигляді ямок, купок, канавок [http://www.ais.by].

Потім виявляється, що з усіх видів матерії навколишнього світу саме вологий пісок податливий і слухняний дитині настільки, що він може легко підпорядковувати її своїй волі, що творить, – наступає епоха Пасок.

У два–три роки для дитини надзвичайно важливо вперше відчути себе “королем” пісочного царства, де вона може щось творити або, навпаки, знищувати. Адже це якраз вік, коли починається формування майбутніх вольових якостей особистості, – граючи в пісочниці, дитина дослідницьким шляхом відкриває для себе силу свого наміру, коли творить.

Серйозні спроби педагогічної науки простежити й описати механізми дитячого експериментування в дошкільному віці виявляються вже в 50-і роки ХХ ст. Так, Є.О. Фльоріна проаналізувала свої спостереження за дітьми, які ліпили з глини й зробила певні висновки [Флерина Е.А. Игра и игрушка. ― М. : Просвещение, 1975. 109 с.].

Глина як «творчий» матеріал – волога і податлива – дозволяє «скульптору» пробувати, переробляти, м’яти і знову витягати ті чи інші елементи фігурки. Пошуки дитини, яка працює з глиною, наочні й виразні. Цей процес пошуку потрібного рішення Є.О.Фльоріна й назвала «експериментуванням».

Отже, є сенс віднайти невеличке місце поруч або в самій пісочниці для ігор із глиною. Для цього буде необхідна вода. Зробити свою «калабаню» – що може бути  найкращим подарунком для дитини на прогулянці?

Висновок: обов’язкова приналежність кожної території закладу дошкільної освіти – пісочний дворик.

  

Пісочниця може бути викладена яскраво забарвленим (покритим лаком) природним камінням-валунами. Недалеко від пісочниці, яка може бути виготовлена з різних матеріалів, можна спорудити низьку огорожу з колод різної висоти, споруди у вигляді спіралі.

Джерело:

Крутій К.Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу : Монографія: У 2-х ч. – Частина перша. Концепції, проектування, технології створення. – Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2009. – 320 с.

 

 

Академік Н.П. Бехтєрєва про прориви, хороводи та заметілі в житті

Бехтерева Н.П. Магия мозга и лабиринты жизни / Н.П.Бехтерева. – М. : АСТ; СПб. : Сова, 2007. – 383 с.

С.211-213.

… Во всех тех редких случаях, когда мы реально приближались к прорыву, «шли на прорыв» в неизвестное, вокруг нас, и в частности вокруг меня, начинялась какая-то более или менее неприятная «метель» — множество социальных и личных неприятностей. О том же рассказывают и некоторые другие ученые — в частности те, кто занимается обратимостью времени (например, профессор А. А. Гриб).

Когда я проанализировала свои «прорывы» и свои «метели» спустя многие годы, что позволило мне объективно отнестись не только к окружающим, но и к себе, я пришла к выводу, что надо расширить применение мудрой пословицы: «Умный винит себя, дурак — товарища». Дело в том, что в минуты (иногда — в годы) творческого подъема, того, в котором только и возможен прорыв в неизвестное, новое, человек меняется. Казалось бы, азбучная истина.

Ученый, конечно же, находится в другом состоянии — подъема, озарения, внешне проявляющихся чем-то вроде гордости, своеобразного уважения к себе. Гордость за еще не сделанное? Гордость за возможность осуществить прорыв? Не та ли это «гордыня», которая лидирует в списке семи смертных грехов? Надеюсь, что не та, но… довольно близко.

И «метель» кружится вокруг ученого, вызвавшего её на себя тем, что изменился он сам.

Я очень не скоро пришла к этим мыслям. Сейчас полагаю: да, так быть может. Думаю даже, что так оно и есть, хотя мне очень нелегко далось и это осознание, и это признание. Но, конечно, признание легче, чем осознание, понимание причин социально-биологической «метели». Хотя вряд ли все именно этим исчерпывается. Конечно, все не так просто… (Кстати, как возрастает уважение к человеку, когда он говорит эти слова!..)

В маленьком кругу товарищей будущих скорых открытий чувство окрылённости, внутренней силы вызывает подъем; люди, идущие вместе, загораются, думают и работают лучше, интереснее, легче.

Вокруг — у тех, кто не вместе идейно и исполнительски, но все равно близко, — все это часто вызывает зависть и раздражение, переходящие у отдельных лиц в агрессию, и их агрессия, особенно если личность не одарена ничем, кроме пассионарности, или преимущественно ею, ведёт за собой раздраженных. Примерно так: эти там, похоже, нашли клад или вот-вот найдут. Пусть делятся. Мы тоже тут были

Мысленно я вижу теперь подобные ситуации в виде двух хороводов: маленького — внутри, большого — снаружи, движущихся в разные стороны.

И так как каждый человек в маленьком хороводе, как и во всех таких празднично-театральных ситуациях, стоит спиной к тем, кто в большом, он очень уязвим и, хотя и по-разному, физически выживает в двух ситуациях: сохраняясь как победитель (если!) или сдаваясь как побежденный (если!).

А вокруг живет действительно большой мир, больше или меньше вникающий в существо происходящего. (То ли он шубу украл, то ли у него шубу украли, но что-то было.)

Наиболее выгодно для человека во внутреннем хороводе уметь при победе совсем забывать про «метель». «Какое все это имело значение, если есть Победа?» Или, как любила говорить моя мать: «А все-таки это получилось, а все-таки я (мы) этого добилась». Цена не имела значения.

А я знаю, что и где со мной сделала цена, чего я каждый раз лишаюсь после очередной «метели».

Последняя — и самая страшная — «метель», где ведущими стали мои самые близкие, но не вошедшие во внутренний хоровод, начиналась постепенно. Мне совсем не казалось, что она перейдет в «ураган», мне не верилось… но это есть теперь, было в моей жизни. Есть это и в их жизнях, жизнях людей второго хоровода… И этого не вычеркнешь.

Відео з Наталією Бехтєрєвою можна подивитись тут:

Призначення Дитинства – награтись удосталь!

Долучайтесь 1 червня 2019 року до #Флешмоб_День_іграшки_та_ігор.

Розвага є настільки важливою, що Конвенція ООН про права дитини містить право на гру, відповідну до віку. Американський психолог Роберт Реснік називає 4 складові підтримки творчого пізнання у дітей:

  • проекти,
  • натхнення,
  • ровесники,
  • елемент гри.
І йдеться не лише про весело проведений час, а й про ризик, експериментування та перевірку меж своїх можливостей.
Деякі дослідження доводять, що нове інформаційне суспільство вимагає більше інновативності та менше імітування, більше креативності та менше прагнення до правильності. Дитина краще вчиться, коли їй надають більше свободи для гри під час навчання. Завчання інформації має бути замінене на практичне втілення та спроби створити щось нове.
Статтю про важливість гри можна почитати тут: 

Дозвольте їм погратися: Як гра сприяє розвитку дітей (і дорослих)

 

 

 

“Дітям не потрібні дитячі майданчики”, – розробник дитячих майданчиків Ґюнтер Бельтціґ

#Флешмоб_День_іграшки_та_ігор.

Ідея дитячих майданчиків для пригод належить ядру ABA Professional Association для відкритої роботи з дітьми та підлітками. Асоціацію було засновано в 1971 році як робочу групу. У 1973 році її було зареєстровано в реєстрі асоціацій як «Landesarbeitsgemeinschaft Abenteuer-, Bau- und Aktivspielplätze Nordrhein-Westfalen» (LAG ABA) – звідси і скорочення «AB».

«Пригода» розуміється як процес дії з самого початку з невідомим результатом. Цей процес має величезний іманентний (притаманний) освітній чинник; крім того, «пригода» завжди охоплює й зміцнення здоров’я.

Освіта і зміцнення здоров’я є концептуальними засадами будь-якого успішного ігрового майданчика. Площі – це не негабаритні ігрові майданчики звичайного типу, а й соціальні  освітні заклади. Між іншим, у цьому контексті розробники майданчиків уникають терміну «педагогічна турбота», оскільки «турбота» часто-густо приховує більш-менш свідомі спроби запобігти зусиллям емансіпатора (визволителя) в дитячому та підлітковому віці.

Фото: дитячі садочки Анджей Плей (Китай)

Дітям не потрібні дитячі майданчики.

Це звучить, ймовірно, дуже дивно.

Але дітям не потрібні дитячі майданчики. Вони в них потребують тільки тому, що вони не можуть вільно грати, де хочуть і вільно переміщатися по простору.

Німецький архітектор, розробник дитячих майданчиків Ґюнтер Бельтціґ

 Шість золотих правил гарного дитячого майданчика

На майданчику повинно бути:

  1. спокійна, доброзичлива атмосфера, яка «запрошує» залишитися;
  2. безліч можливостей для пошуку та відкриттів;
  3. тут цікаво дітям різного віку – і малюкам, і підліткам;
  4. можливість сховатися від шуму і вітру, і сторонніх поглядів, можливість побути на самоті наодинці з собою;
  5. дитині не треба нічого забороняти, тому що гарний майданчик побудовано логічно й органічно;
  6. дитина може сама розпізнати потенційно небезпечні ситуації, розвивати свої здібності з управління ризиками.

Шість правил «поганого майданчика»:

  • це місце для одноманітних дій, для «дресури»;
  • сповнений декоративних прикрас, дизайнерських оформлювальних знахідок, а не можливостей для творчого перетворення;
  • розміщують там, де вже нічого інше не розмістиш, на «низькій» території;
  • один об’єкт або одноманітні об’єкти, орієнтовано тільки на одну групу користувачів (тільки для малюків, тільки для підлітків тощо);
  • дуже мало місця, мало вибору діяльності, стабільності;
  • безпечний, обгороджений, регламентований.

Рекомендації для розробки інклюзивних дитячих майданчиків

  • на таких майданчиках одночасно можуть грати діти з обмеженими можливостями здоров’я (з інвалідністю) та їхні здорові однолітки – складність використання того чи іншого об’єкта на майданчику повинна бути вимірна, тобто дитина до початку використання об’єкта повинна мати можливість оцінити ступінь складності;
  • дитина в будь-який момент може припинити дію, зупинитися, відпочити, відійти від об’єкта;
  • якщо дитина переоцінила свої можливості (сили), то і в цьому випадку не повинно відбуватися нещасних випадків. Об’єкти повинні бути гранично безпечні, але не захищати від ризиків;
  • на об’єкті можна багаторазово виконувати одну й ту ж дію, варіювати її, підвищувати або знижувати рівень складності дії;
  • при повторенні дитина може поліпшити свій результат;
  • якщо з дитиною прийшов супроводжуючий, то і він повинен мати можливість разом використовувати об’єкт (або допомагати дитині);
  • небезпечні сектори (зони) повинні бути відзначені всіма доступними способами (за можливістю, з використанням картинок, крапкового шрифту Брайля тощо).

Використано ілюстрацію Ганни Сєлівончик.

Джерело: Beltzig G. Kinderspielplätze mit hohem Spielwert: planen, bauen und erhalten. Augsburg. Augustus Verlag, 1990.

http://playspaces.ru/materialyi-post-1/?fbclid=IwAR1kBLhqonmQnAQJfk_UFNh_m2WslU63iF8OYtW2fb8Z2xyK1XPZeGQJOrc

Це ми їх вчимо брехати, зраджувати, ненавидіти і калічимо їхні душі…

“По-іншому поглянь на того ж хлопчика, і ти побачиш, що він не просто шибеник, а посланник небес. Як же ти будеш небесного посланника ременем шмагати?

Сам стань дитиною. Згадай свої дитячі відчуття і поверни їх. Стань чистою і радісного душею, яка не знає обману. Тоді в бешкетному хлопчикові будеш знаходити риси божественного задуму … Якщо ж ти його б’єш, він буде тікати …

Це ми їх вчимо брехати, зраджувати, ненавидіти і калічимо їхні душі. Покаранням, підганянням та жорстокістю змушуємо переймати все найгірше, що накопичилося в людині в нашій країні “.

Джерело:

Уривок з книги Паати Амонашвілі “Марк Фабій Квінтіліан”. – М. : Издат. Дом Ш.Амонашвили, 2017. – 256 с.

Що означає йти за дитиною?

Що означає йти за дитиною?

Монтессоріанці відомі тим, що кажуть так: «іди за дитиною». Часто це відповідь на безліч запитань про те, як дорослі повинні реагувати на поведінку дитини. Будучи дорослими, ми повинні прямувати унікальним шляхом розвитку дитини і дозволяти їй показувати нам, куди йому або їй потрібно йти. Але що конкретно це означає для батьків, визначити складніше.

****

Розповідь матері:

Нора любить жуків. Це не якась помилка. Нора любить мертвих жуків. Не просто жуків, а мертвих жуків. Моя трилітка ЛЮБИТЬ мертвих жуків. Вона любить їх так сильно, що в нас вдома лежать коробки з мертвими жуками. Це тільки для неї, щоб дивитися, любити, говорити, грати, досліджувати те, що вона хоче. Кожного вона з любов’ю збирала на природі, приносила в будинок і складала в свої шухлядки. Ви знаєте, що мене більш за все лякає? МЕРТВІ ЖУКИ В МОЄМУ ДОМІ! Або носити з собою мертвих жуків, щоб помістити в коробки в моєму домі. Або дивитися на мертвих жуків. Або майже все, що пов’язано з мертвими жуками. Але чи знає Нора про це? Ні, тому що я йду за дитиною. Для мене «йти за дитиною» можна звести до одного слова – повага.

Для мене йти за дитиною – значить повністю поважати інтереси моєї дитини і тримати свої почуття в стороні від своїх власних. Часто-густо це означає сидіти склавши руки і спостерігати, як розгортаються інтереси, які обирає моя дитина. Це означає, що не потрібно занадто сильно тиснути, коли я бачу, як розгортається інтерес. Тому я не поспішаю і не роблю те, що я могла б зробити, або купити тільки тому, що моя дитина чимось зацікавлена. Вона часто сидить у мене на руках, а я очікую, поки моя дитина покаже мені, в чому полягає її істинний інтерес, чому вона зацікавлена і наскільки далеко цей інтерес піде.

Спостереження за дитиною для мене означає, що я виділю час, щоб поспостерігати за моїми дітьми і пограти. Я спостерігаю за тим, до чого вони тягнуться, як рухається їх тіло і що вони повторюють.

Надати можливості: я надаю можливості для розкриття їхніх власних інтересів. Це може бути пов’язано з новими книгами, новими матеріалами, з досвідом і часом, з природою.

Простір і час: це також означає, що я роблю все можливе, щоб дати їм простір і час, щоб просто бути поруч. Життя не може бути занадто запланованим, щоб у  дітей не було часу знайти свої інтереси і слідувати за ними.

Повага: завжди поважати. Я уникаю суджень, коментарів або сміху над їхніми інтересами чи досягненнями. Я не проявляю презирства або намагаюся вмовити відійти від інтересу.

Поділитися: Я поділяю радість та інтерес моєї дитини. Я беру участь, надаю шанси розширити цей інтерес, оскільки дитина показує мені, що вона готова, має можливість  віддати час своїй пристрасті, ділитися зі світом всім, що вона виявила.

Переклад Катерини Крутій.

Джерело: http://www.thekavanaughreport.com/2018/01/what-does-it-mean-to-follow-child.html

 

Діти гуляють у середньому менше, ніж ув’язнені!

На сайті уряду Великобританії (https://www.gov.uk) було розміщено звіт про дослідження дитячих прогулянок «Моніторинґ взаємодії з навколишнім середовищем» (MENE), який є експериментальною перевіркою методології розробки національного показника доступу дітей до природного середовища. У ході дослідження (Прес-реліз 2016 року) було зібрано інформацію про відвідування дітей природного середовища, а саме: частота і місце призначення, мотиви для відвідувань, хто відвідує, чи були присутні дорослі.

Коротко про висновки дослідників:

Діти гуляють у середньому менше, ніж ув’язнені! Тобто менше однієї години щодня! За останні 12 місяців лише 88% всіх дітей в Англії були хоча б один раз на природі. 70% дітей бували на природі один раз щотижня. 12% дітей жодного разу не були на природі за останні 12 місяців!

Якщо батьки рідко або узагалі жодного разу не були на природі за останній рік, то і їхні діти дуже рідко покидали міські вулиці (39% дітей були за останній рік у лісі або парку).

Таких досліджень в Україні не проводилось. Але, на вашу думку, чи є значна різниця в показниках? Скільки гуляють діти в дитячому садочку не за режимом, а насправді? А скільки з батьками?

Джерело:  https://www.gov.uk/government/statistics/monitor-of-engagement-with-the-natural-environment-pilot-study-visits-to-the-natural-environment-by-children

На фото – сон дітей на вулиці, ясла, 1958 рік.