Архіви авторів: Катерина Крутій

Що нам насправді відомо про роль природи і виховання в нормальному розвитку дитини?

Залишити відповідь

Сучасні дослідження: тільки наукові факти! 

Дискусії з приводу того, що більше впливає на розвиток природа чи виховання, точаться давно, їх часто-густо називають «природа-виховання: дискусії». Ми вже народжуємося такими, як ми є, або наша поведінка залежить від того, як нас виховували?

Ті, хто більше фіксують увагу на природі, підкреслюють роль генів і біології в приреченні результатів розвитку. І навпаки, ті, хто зосереджують увагу на вихованні, роблять акцент на ролі життєвого досвіду, одержуваного в різному оточенні, включаючи сім’ю, школу, групу однолітків, спільноту і культуру.

Останні досягнення в поведінковій генетиці є переконливим доказом відносності вкладу, як природи, так виховання.

У сучасних теоріях розвитку втілено позиції «або / або» цих дискусій, але підкреслюється, що з часом проявляється взаємодія обох груп чинників (Berk, 2006). Якщо спробувати сформулювати просто, то головне питання полягає не в тому, що – природа чи виховання – зумовлює розвиток, а в якій мірі, і, яким шляхом і те й інше впливає на результат через множинні характеристики і сфери.

Замість того, щоб протиставляти природу вихованню, правильніше буде брати до уваги і природу, і виховання, і то як вони впливають один на одного (Plomin і ін., 1995).

Статтю про норми розвитку можна безкоштовно завантажити тут:

Розуміння нормального розвитку_Виховання або природа

Діагностика дошкільників. Чи можна довіряти відповідям дітей? Чи завжди вони говорять правду?

Залишити відповідь

Матеріали для дискусії

                                                    Чи можна довіряти відповідям дітей?

Чи завжди вони говорять правду?

 

Результати, отримані дослідниками, показують, що дітей можна віднести до групи респондентів, які мають низький рівень щирості, він становить близько 68%. Такі висновки було зроблено на основі вимірювальних методик щирості опитуваних при дослідженнях людей.

Які причини і мотиви нещирості дітей? Пол Екман, професійний психолог Каліфорнійського університету, присвятив темі нещирості дітей спеціальні дослідження. Ним було визначено такі мотиви нещирості, брехні дітей:

  • уникнення покарання;
  • прагнення здобути щось, чого інакше не отримаєш;
  • захист друзів від неприємностей;
  • самозахист або захист іншої людини;
  • прагнення завоювати визнання й інтерес з боку оточуючих;
  • бажання не створювати незручну ситуацію;
  • уникнення сорому;
  • охорона особистого життя, захист своєї приватності;
  • прагнення довести свою перевагу над тим, в чиїх руках влада.

Певною мірою у відповідях дітей на запитання можуть проявитися всі названі мотиви брехні. Однак у дошкільному віці переважатиме провокуючий вплив різних спокус, в тому числі й в похвалі дорослих, перевагу над іншими.

Джерело: Щеглова С.Н.  Как изучать детство?  Социологические методы исследования современных детей и современного детства. – М. : ТО ЮНПРЕСС, 2000. С. 7-9.

Матеріали до практичного заняття зі студентами тут:

Матеріал для дискусії Діагностування дітей

«Історія дитинства – це кошмар, від якого ми тільки недавно почали прокидатися» Л. Де Моз

Залишити відповідь

Розділ  «Эволюция детства» з книги «Психоистория» Ллойда Де Моза:

Де Моз пише, що один із чинників, який найбільше впливає на психіку дитини, це поведінка дорослого тоді, коли він опиняється віч-на-віч із дитиною.

У розпорядженні дорослого може бути три варіанти реакцій:

1. Використовувати дитину для своїх проекцій.

Наприклад, коли мама каже дитині: «Ти спеціально мене дратуєш своїм постійним плачем», – вона проектує свій гнів на дитину. Зрозуміло, що дитина не може «спеціально» дратувати мати.

2. Використовувати дитини як заміну для тієї людини, яка була значуща для цього дорослого в його власному дитинстві.

Наприклад, коли батьки очікують від маленької дитини, що у відповідь на їхню поведінку, турботу, вона теж буде проявляти любов, ласку, співпереживання, а якщо вона це не робить або робить не так часто, як хочеться батькам, то її карають або звинувачують. Насправді ж батьки в  цьому випадку намагаються реалізувати свою власну незадоволену потреба в любові від СВОЇХ батьків.

3. Співпереживати потребам дитини і діяти, щоб задовольнити їх.

 

Прочитати скорочено про еволюцію Дитинства можна тут:

https://www.b17.ru/article/21537/

Завантажити книгу можна тут:

https://bookap.info/book/demoz_psihoistoriya_2000/load/pdf.shtm

 

Т.Черніговська: “Є ризик впасти – нехай дитина впаде і навчиться справлятися з цим”

Залишити відповідь

Актуальні та цікаві думки видатної науковиці сучасності Тетяни Черніговської:

“Для дітей дуже важливо почати вчитися вчасно. Головна біда сучасної дитини в марнославстві батьків. Коли мені кажуть: «Я свого сина у два роки почав вчити читати», я відповідаю: «Ну і дурень!» Навіщо це потрібно? Він у два роки ще не може цього робити. Його мозок до цього не готовий. Якщо ви його надресеруєте – він, звичайно, буде і читати, і, може, навіть писати, але у нас з вами інше завдання”.

Повний текст статті тут:

Тетяна Чернігівська: «Головна біда сучасної дитини – в марнославстві батьків»

Коли сміються діти. Григорій Чубай

Залишити відповідь

Коли сміються діти

Діти не вміють сміятись

заздрісно,

Крізь сльози сміятися

і від злості.

Діти завжди сміються

радісно.

І їм заздрять дорослі.

Повно щирості в тому сміхові,

Повно сонця розлитого,

Повно пролісків,

повно втіхи

І ще чогось

невідкритого.

Сміх той тягне

з землі до неба,

Наче жайвір,

струну із радості…

І якщо у душі у тебе

Захвилювалася лють

чи заздрість, –

Ти всміхнися отак

по-простому,

І повернеться щирість втрачена.

…Люди!

Все робіть по-дорослому,

Тільки смійтеся

по-дитячому!

Григорій Чубай, із поетичної збірки «П`ятикнижжя»

Технологія “Кінодидактика”: мультфільми про особливих людей

Залишити відповідь

На жаль, у байдужому та не дуже толерантному світі складно бути іншим.  Зовсім не важливо, чим дитина або дорослий відрізняється, але «більшість» здатна перетворити особливість у недолік так переконливо, що в це може повірити дитина. Мультфільм «Анатоль і його каструлька» саме про таких особливих людей. Є сенс передивитись та обговорити з дітьми та студентами.

Пам”ятаймо,  така каструлька є в кожного з нас, тільки в когось вона завелика, а в когось замала, у когось вона помаранчевого кольору, а в когось – кольору маджента, хтось її приховує, а хтось – ні.

Завдання – навчити дітей і дорослих поважати відмінності. Не залежно від того, чим  ці відмінності обумовлено: фізичними, духовними або іншими особливостями.

У запропонованому далі огляді  є 10 мультфільмів про особливих людей.

https://mamsila.ru/post/1058-10-multfilmov-ob-osobennyh-lyudyah?fbclid=IwAR1FzMjb4wvBwSIXYbLLvb65j0RuyxlHE5ZOHVHQmXeXhzJsjeUH8EMTKn8

 

Всесвітня тенденція: розрив в освіті багатих і бідних ще більш зростає

Залишити відповідь

У статті “To Attack Inequality, We Need A Different Kind Of Education” освітнього  аналітика  Natalie Wexler  , опублікованій у  виданні Forbes 27 Dec 2018,  йдеться про те, “… що в  1972 році найбагатші американці витрачали в п’ять разів більше на одну дитину, ніж сім’ї з найнижчими прибутками.

До 2007 року батьки на всіх рівнях економіки витрачали більше на своїх дітей, але сім’ї з найвищим рівнем прибутків тепер витрачають у дев’ять разів більше.”

Отже, розрив в освіті (а це означає і в рівневі життя та впливі на прийняття рішень) між бідними й багатими зростає (так вважають аналітики видання Forbes).

Повний текст статті тут: https://www.forbes.com/sites/nataliewexler/2018/12/27/to-attack-inequality-we-need-a-different-kind-of-education/?fbclid=IwAR0vfpKIy5Tcqmc2oHAWc4SjzB6qFK5_8oZnZpe2gGuOgs5tc_ELlYaP-bc#6bf8d3121829

Найкращий на світі – це запах Різдва!

Залишити відповідь

У кожного свята свій колір і смак
І, звісно, свій запах, без нього ніяк.
Погодьтеся, то не порожні слова:
Найкращий на світі – це запах Різдва!

Як сяє убрана в гірлянди ялинка!
Як хвоєю пахне у нашій хатині!
Матуся до сирника сипле родзинки,
Дідусь примостив дідуха коло скрині!

І так воно солодко пахне, що ух –
Ялинка, родзинки, і сіно, й дідух!

А ще як бабуня затіє розчину
І тісто замісить легкою рукою –
Спече пампушки на велику родину,
Що скоро до хати прийде з колядою!

Із комина в’ється прозорий димок –
І пахне так смачно, як той пампушок!

Увечері вийдеш на хвильку у двір,
Поглянеш, як рясно у небі від зір, –
Здається, що зовсім близенько до них.
І пахне вечірній незайманий сніг.

© Мар’яна Савка, «Сніговірші для малят»

Художниця – Наталья Дерев”янко

З батьками організовуємо роботу чи взаємодію?

Залишити відповідь

Звернемось до тлумачення термінів:

Робота – це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Праця — доцільна діяльність людини, спрямована на збереження, видозміну, пристосування середовища проживання для задоволення своїх потреб, на виробництво товарів і послуг.

Взаємодія — широкий загальний термін, що позначає таку сумісну дію кількох об”єктів  або суб”єктів  (тіла, люди, співтовариства), коли результат дії одного з них впливає на інші, що змінює їхню динамічну поведінку.

Отже, моленнєвий штамп, який блукає із одного підручника в інший – “робота з батьками” – є некорректним і невідбиває всього різноманіття взаємин педагога із батьками та родинами вихованців.

Вважаю, що більш педагогічно коректним і доцільним є термін “взаємодія з батьками”, де пріоритетними є дія та взаємини, тобто суб”єкт-суб”єктні відносини педагог-батьки.

 

Діяльність дитини чи життєдіяльність?

Залишити відповідь

Відносно людини або дитини термін «життєдіяльність» використовується  тільки в сенсі життєдіяльності організму – травлення, кровообіг тощо.

У педагогіці використання цього терміну небажано.

Джерело:
Новиков А.М.  Методология образования. Издание второе. — М. : «Эгвес», 2006.  488 с.