Архіви категорій: Діти та дорослі

Про шерентінг, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

Про шерентінґ, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

 (проф. Катерина Крутій)

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління. Упродовж усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність культурного досвіду дитини.

Саме тісна взаємодія з батьками дитини є необхідною умовою соціалізації дитини в закладі дошкільної освіти.

Сучасні технології дозволяють спілкуватись з батьками on-line. Проте часто-густо вихователі іноді за незнанням, іноді на прохання батьків переходять межу, за якою конфлікт є неминучим. Маю на увазі розміщення в соціальних мережах, у додатках – месенджерах Viber ([vaɪbə], «Вайбер»), WhatsApp (Ватсап) тощо світлин дітей без письмового погодження з батьками.

Що таке шерентінґ?

Шерентінґ – термін, утворений від англійських слів parenting (виховувати) і to share (ділитися, розміщувати в Інтернеті), описує явище, коли батьки викладають у соціальні мережі фотографії своїх дітей і публічно розповідають про ситуації з їхнього життя.

Компанія Інтернет-безпеки AVG провела опитування серед матерів в Північній Америці (США і Канаді), ЕС5 (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та Іспанія), Австралії / Нової Зеландії і Японії і з’ясувала, що 81 відсоток дітей у віці до двох років мають певний цифровий профіль або слід, з їх зображеннями, розміщеними он-лайн. У США 92 відсотки дітей присутні в Інтернеті на той час, коли їм два роки, в порівнянні з 73 відсотками дітей в ЕС5.

“Усе це потягнеться у їхнє доросле життя. Батьки виступають як господарі особистої інформації дітей, так і як оповідачі їхніх же історій», — йдеться в докладі Університету Флориди.

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Згідно з дослідженням, середнє цифрове народження дітей відбувається приблизно через шість місяців, при цьому третина (33%) фотографій та інформації дітей розміщуються в Інтернеті впродовж декількох тижнів після народження. У Великобританії 37 відсотків новонароджених мають онлайн-життя з народження, тоді як в Австралії та Новій Зеландії цей показник становить 41 відсоток.

Майже чверть (23%) дітей починають своє цифрову життя, коли батьки завантажують свої сканограмми пренатальної сонограми в Інтернет. Цей показник вищий в США, де 34 відсотки опублікували сонограми в Інтернеті, а в Канаді цей показник ще вище – 37 відсотків. Усе менше батьків діляться сонограмами своїх дітей у Франції (13%), Італії (14%) і Німеччини (15%). Точно так же тільки 14 відсотків батьків діляться цим он-лайн в Японії.

7 % дітей і немовлят мають адресу електронної пошти, створеної для них їхніми батьками, і 5 % мають профіль у соціальній мережі.

На запитання, що мотивує батьків розміщувати зображення своїх дітей в Інтернеті, більше 70 відсотків всіх опитаних матерів відповіли, що повинні ділитися ними з друзями та родиною (усього взяло участь в опитування 2200 осіб).

За словами генерального директора AVG Дж.Р. Сміта, «шокує той факт, що 30-річний юнак має он-лайновий слід, що розтягнувся максимум на 10-15 років, в той час як переважна більшість дітей сьогодні будуть присутні в Інтернеті, коли їм виповниться два роки – присутність, яке триватиме впродовж усього життя.

«Наше дослідження показує, що зростає тенденція до цифрового народженню дитини, яке збігається і в багатьох випадках передує даті його реального народження. Чверть дітей розміщують фотографії сонограм в Інтернеті ще до того, як вони фізично увійшли в світ.

У той же час ми закликаємо батьків подумати про дві речі:

«По-перше, ви створюєте цифрову історію для людини, яка буде слідувати за нею до кінця свого життя. Який вид сліду ви дійсно хочете почати для своєї дитини, і що вони подумають про інформацію, яку ви завантажили в майбутньому?

«По-друге, це посилює необхідність того, щоб батьки знали про налаштуваннях конфіденційності, які вони встановили у своїй соціальній мережі та інших профілях. В іншому випадку обмін фотографіями і конкретною інформацією дитини може бути переданий не тільки друзям і родині, а й усьому онлайн-світу».

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Щодо поширення шерентінґу в Україні

За загальним правилом, викладеним у статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці або в іншому громадському місці й фізична особа не заперечує проти цього.

Проте в ситуації з дітьми виникають додаткові обставини. Права фізичної особи на захист свого зображення і заборону його використання без дозволу (ст. 307, 308 Цивільного кодексу України) є цивільними правами, і для їх реалізації фізична особа повинна мати цивільну дієздатність. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до статей 31, 32 Цивільного кодексу України, фізична особа до 18 років має часткову або неповну цивільну дієздатність.

Тобто навіть якщо дитина або підліток дають вам згоду на фотозйомку, а також на майбутнє використання свого зображення в інформаційному матеріалі, рекламному ролику, агітаційному плакаті тощо, така дія є нікчемним правочином. Перекладаючи з юридичної мови на людську, дитина не може вам дати дозвіл на використання свого зображення, бо не має права розпоряджатися ним. За дитину це роблять її законні представники – тобто батьки, які, відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України, є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. йдеться про батьків у множині, тобто про обох батьків. Навіть якщо вони розлучені, але не позбавлені батьківських прав, відсутність згоди одного з них може призвести до визнання правочину недійсним і вимоги компенсації заподіяної шкоди з боку іншого. Отримання згоди батьків не обов’язково має бути письмовим, воно може бути усним, проте в разі виникнення непорозумінь у майбутньому, зокрема подання судового позову, наявність усної згоди треба буде довести в суді. Тому найбільш безпечним з правового погляду буде саме письмовий дозвіл, у якому зазначається кому саме надається цей дозвіл, на що саме надається (яке зображення і де буде використано) ім’я дитини і її батьків, підписи батьків і дата надання згоди. Іншим варіантом є унеможливлення ідентифікації дитини за допомогою технічних засобів («блюрування» тощо).

 (Джерело: https://imi.org.ua/articles/fotohrafii-ditey-publikuvaty-chy-ni-i62)

Отже, варіантів розміщення світлин дітей, які відвідують дитячий садочок, декілька. Є сенс прислухатись до порад юристів і не піддаватися спокусі за будь-якою нагодою догодити батькам.

Пропоную один із варіантів розміщення на стенді фото дітей, не використовуючи соціальні мережі:

Звідси можна завантажити безкоштовно текст цієї статті:

Крутій К.Л.- Про шерентінг

Про важливість відстрочки стискання пуповини для розвитку мозку немовляти

Відстрочка стискання пуповини може принести користь розвитку головного мозку немовляти.

Навіть 5-хвилинна затримка стискання пуповини після народження може допомогти мозку дитини, яка розвивається.

Було проведено невелике дослідження, що фінансується Національним інститутом здоров’я США.

Затримка стискання пуповини дозволяє багатим залізом еритроцитам (фетоцітам) текти з плаценти в кровоносну систему немовляти.

До 4 місяців у мозку немовлят, які піддавалися відстроченому стисканню пуповини, було більше мієліну в мозку, в порівнянні з тими, чиї пуповини були стиснуті впродовж  20 секунд після пологів. Мієлін, який прискорює нейронні зв’язки в мозку, виробляється залізозаледними клітинами мозку.

Джерело: Журнал педіатрії.
https://www.jpeds.com/article/S0022-3476(18)30775-3/fulltext
https://doi.org/10.1016/j.jpeds.2018.06.006

Додатково можна почитати тут:

https://medportal.ru/mednovosti/news/2014/04/17/089newborn/

Організація рефлексії у дітей дошкільного віку

Рефлексіяце відбиття дитячого досвіду в слові, малюнку (образі), фотографії, відео. Вона дозволяє виокремити в потоці гри значущі фрагменти, ситуації, що вказують на перехідні стани, труднощі, поява нового.

Головна умова проведення рефлексії відсутність рішення в голові педагога (open mind  – відкритий розум,   tabula rasa – чиста дошка).

Регулярна рефлексія є ґрунтом:

  • самостійності,

  • ініціативності,

  • авторства,

  • продуктивної взаємодії.

  1. Діти, граючи на вулиці з мобільними елементами та конструкціями (сходи, трапи, драбини, куби, бочки, мотузки тощо), поступово втрачають до них інтерес. Доводиться або додавати щось нове, або прибирати на час, щоб у дітей виникла потреба повернутися до гри з ними.

  2. Спостерігаючи за дітьми, що грають на вулиці, важливо виокремлювати повторювану дію, яку вони роблять, щоб зрозуміти специфічну потребу дітей в дії (переносити, перевозити, катати, зістрибувати, пролазити, переступати тощо). Виходячи зі спостережень, можливо придумувати нові мобільні форми.

  3. Тимчасова втрата інтересу до гри з мобільними елементами заповнюється регулярної рефлексією, яка дозволяє поглиблювати і розвивати зміст дитячої гри.

  4. Рефлексія може тематично розгортатися в п’яти планах:ризики (від неможливого до посильного) – власні можливості; технічні рішення (від простого до складного і навпаки) – ефективність вирішенняправила (від звичного до цікавого) азарт та інтригавзаємини (від роз’єднаності до спільності) – власні уподобанняуявлення про себе (рух до моральної усвідомленості) – щирість переживань.

Ці плани можуть виникати спонтанно в розмові вихователя і дітей (їх важливо усвідомлювати).

  1. Рефлексивні запитання носять відкритий характер, важливий точний семантичний план. Так, запитання: Що було? Що робили? Що трапилося? Що сталося? Що створили? – мають різний семантичний обсяг і припускають рух від однозначності до розгорнення.

  2. Важливо в розмові з дітьми йти від наполегливого прагнення домагатися «правильної» відповіді. Розрізняють запитання на кшталт «добре» або «погано» неприпустимими, оскільки свідомо змушують дитину «зчитувати» правильну відповідь, а не пред’являти власну оцінку ситуації. У подібному обговоренні легше говорити мовою метафор, порівнянь.

  3. Запитання з теми «ризики»: Що з тобою сталося? Що було найскладніше? Кому було страшно? Кому теж було страшно? Як так вийшло, що ти все-таки це зробив? А хто помітив, що хтось сьогодні ризикнув? Хто може навчити, як впоратися зі страхом?

  4. Запитання про «рішення»: Що ти (ви) хотів (ли)? А що у тебе не вийшло? А у кого ще не вийшло? Як ти це зробив? Хто тобі допоміг? Що тобі завадило? Що будеш робити завтра? Можеш нас навчити? Хто б хотів цього навчитися?

  5. Запитання про «правила»: Кому сьогодні вдалося домовитися? За якими правилами ви діяли? Хто придумав правила? Які нові правила були сьогодні? Хто був ведучим у грі? У кого не виходить бути ведучим?

  6. Запитання про «взаємовідносини»: У кого був поганий настрій сьогодні? Що можна було зробити, щоб у іншого покращився настрій? Як ми завтра будемо працювати, щоб нікому не зіпсувати настрій? З ким ти грав сьогодні? Як ви домовилися?

  7. Запитання про «моральний аспект»: На що була схожа ваша гра (ваша справа)? Що таке дружба? Навіщо людині вороги? Чому ми думаємо, що людина не впорається і їй потрібна допомога? Що ви відчуваєте, коли беруть ваші речі без дозволу?

Джерело: https://www.facebook.com/sergey.plakhotnikov

Матеріали семінару С. Плахотнікова, травень 2019.

Угода між батьками та дитячим садочком (фінський досвід)

Пропоную анкету, яку використовують фінські колеги  до прийому дитини в дитячий садочок.

Сподіваюсь, що досвід колег буде і нам в нагоді, якщо пропонований матеріал творчо  використати.

Завантажити безкоштовно анкету для батьків можна тут:

Анкета для батьків Фінляндія

Перше зображення мозку матері та дитини під час поцілунку

Опубліковано перше у світі магнітно-резонансне зображення, яке показує зв’язок матері та дитини. Це зображення нейробіолога Ребеки Саксе (Rebecca Saxe), яка цілує свого двомісячного сина.

Поцілунки викликають хімічну реакцію у мозку, включаючи сплеск гормону окситоцину. Його часто називають «гормоном любові», оскільки він породжує почуття прихильності.

Поцілунки активізують систему «винагород мозку», вивільняючи дофамін, який змушує нас почуватися добре, та серотонін, який допомагає регулювати наш настрій. Також мозок випускає вазопресин, який зв’язує матерів з немовлятами та романтичних партнерів між собою.

Окрім цього, мозок дитини здається темнішим та гладким. Це тому, що в ньому значно менше білої речовини, яка допомагає передавати повідомлення всередині мозку.

Джерело: https://www.facebook.com/nhneurotraining/photos/a.1181834048667712/1183743398476777/?type=3&theater

 

Вона думає, що я – справжній!

Сім’я прийшла до ресторану пообідати. Офіціантка прийняла замовлення у дорослих і потім повернулася до їхнього семирічного сина.
– Що ви будете замовляти?
Хлопчик боязко подивився на дорослих і вимовив:
– Я б хотів хот-дог.
Не встигла офіціантка записати замовлення, як втрутилася мати:
– Ніяких хот-догів! Принесіть йому біфштекс з картопляним пюре і морквою.
Офіціантка проігнорувала її слова.
– Ви будете хот-дог з гірчицею або з кетчупом? – запитала вона хлопчика.
– З кетчупом.
– Я буду за хвилину, – сказала офіціантка і відправилася на кухню.
За столом запанувала гучна тиша. Нарешті хлопчик подивився на присутніх і сказав:
– Знаєте що? Вона думає, що я справжній!

 Джерело:
Де Мелло Энтони.     Когда Бог смеется. Сборник рассказов-медитаций     Перев. с англ. О. Вишмидта. — К. : “София”, 2004; М. : ИД “София”, 2004.– 240 с.

Можна книгу завантажити звідси:

http://lib.ru/INPROZ/MELLONI_E/smeh.txt

Педагогіка переживань, або педагогіка досвіду

У сучасній освіті використовується так звана педагогіка переживань,  педагогіка досвіду, або експериментальне навчання (Erlebnispädagogik). Її родоначальником у Німеччині вважають педагога і громадського діяча Курта Хана (1886-1974) [1].

На думку Курта Хана, головне завдання освіти – це забезпечення п’яти якостей в людині: допитливості, духу, що не визнає поразки, наполегливості в досягненні мети, готовність до самозречення і, перш за все, уміння співчувати”.

Центральне поняття педагогіки переживань – досвід. Досвід – це те, що людина переживає сама, він індивідуальний і не залежить від впливів інших. Це суб’єктивна, особиста подія в житті людини. У той же час досвід – це той багаж особистості, який вона отримує від зустрічі з реальністю.

Завдання педагогапознайомити дитину зі світом, дати їй можливість зустрітися з незнайомим, невідомим, а то, який сенс, яке забарвлення отримає досвід у внутрішньому світі дитини, залежить тільки від неї самої. Це приватна сфера, вторгатися в яку педагог не має права.

Heckmair і W. Michl дали таке визначення педагогіки переживань: «Ця дія – орієнтований підхід, де молоді люди стикаються з фізичними, психічними і соціальними проблемами, які сприяють розвитку їхньої особистості та надають можливість нести відповідальність за прийняті рішення» [2].

Дослідники сформулювали й основні принципи цієї педагогіки:
Дитина повинна все робити сама, отримуючи безпосередній прямий досвід.
Проблемні ситуації повинні бути реальними, а не штучними (якщо приготування обіду, то зі справжніх продуктів, на цій плиті; багаття – в лісі; скелі – в горах).
Дитина має отримати досвід взаємодії як з природою, так і з суспільством. Для досягнення результату вона має навчитися співпрацювати з іншими людьми.
Досвід спілкування з природою повинен бути як незвичайним (екстремальним, екзотичним), так і повсякденним, тобто дитина повинна навчитися жити в різноманітному світі.
Отримання досвіду повинно бути добровільним. Людина сама визначає, чи хоче вона отримати той чи інший досвід чи ні, чи буде ризикувати чи ні. У неї має бути право вибору.

Джерело:

  1. Hahn K.Reform mit Augenmaß. Ausgewählte Schriften eines Politikers und Pädagogen. von Michael Knoll. Verlag Klett-Cotta, Stuttgart, 1998.
  2. Heckmair B., Michl W.Erleben und Lernen. Einführung in die Erlebnispädagogik. 6. Auflage. Verlag E. Reinhardt, München, 2008.

Біографічні дані:

Курт Хан (нім. Kurt Matthias Robert Martin Hahn, 5 червня 1886 Берлін – 14 січень 1974, Хайлінгенберг) – німецький політик і педагог єврейського походження.

Спостереження за дітьми в Реджіо-підході (для батьків)



 Реджіо базується на спостереженні за дітьми та документуванні.

                                                                      Що дає нам спостереження?

Ви зустрічали батьків, які не розуміють своєї дитини, не можуть з нею впоратися, хоча вона не підліток, а зовсім ще маля?

Чому відбувається так, що найближча людина не розуміє свою ж кровинку?

Тому що модель їх відносин – паралельне співіснування. Дорослий не вникає в діяльність дитини, просто існує поруч з нею.

 Що буде, якщо спостерігати?

Ви будете розуміти свою дитину вже за зміною міміки обличчя, за звуками, якщо вона ще не говорить, за частотою дихання, за її активністю, за поглядом і мовою тіла. І ваша дитина точно так же буде розуміти вас без слів. Достатньо погляду, жесту або зміни інтонації.

 

  • Коли потрібно починати спостерігати?

З народження. З найперших хвилин. Спостерігати і аналізувати, включати інтуїцію.

 

  • Як довго потрібно спостерігати за дітьми, щоб не втрачати зв’язок?

Завжди. Поки ви уважні, поки ви тут і зараз з дитиною, поки не «відфутболюють» її, поки не замінюєте спілкування девайсами, поки не починаєте спілкуватися без відриву від своєї діяльності – ви будете на зв’язку.

На фото: мій запис мовлення та роздумів доньки Даринки (3 р. 8 міс.) та її малюнок.

Були довго в бібліотеці. Роздуми: “Матусю, я ніколи не буду писати дисертацію”.

Я: “Чому, доню?”

Даринка: “Дуже багато треба прочитати книжок, а ще довго стояти в черзі, щоб їх здати!”

Зверніть увагу, як передано перспективу – читачі за столами 🙂 

 

Що робити, якщо зв’язок обірвався?

Повернутися на пару кроків назад.

Відкласти свої справи і приділити час відновлення зв’язку. Тому що зв’язок – це оберіг вашої дитини. Найменше дурниць скоюють ті діти, які впевнені у своїй потрібності, цінності й важливості.

 

Джерело:
Федотова А.Ф. Вдохновлённые Реджио. С чего начать. – Ереван, 2018.   С.39.

Технологія “Осередки затишку (спокою, тиші)”

                                                                   Як створити такі осередки?

Основні параметри осередків:

а) місце розташування – кут зліва від входу в приміщення; б) розмір – висота в 1,5 метрів, діаметр – дозволяє розміститися 2-м дітям, приблизно також 1,5 метрів; в) покриття підлоги – м’яке, суцільне (килим з густим глибоким ворсом, матрасик м’який); г) обов’язкове наповнення – подушечки, ковдри легкі ворсисті, м’які іграшки – Шуршалочки або Теребушки; д) освітлення – м’яке, спокійне (стіни куточка не прозорі, всередині напівморок, оптимально для освітлення використовувати міні-нічники з блакитним, блідо-жовтим світлом; варіант “зоряне небо”); е) можливість включення музики, аудіо-казок, спокійних текстів; ж) колірна гамма куточків спокійна, світла, але завіса не прозора.
Осередок відвідують максимум по 2 дитини, тільки добровільно. Педагог має право увійти тільки за запрошенням дитини.
Під час спостереження важливо враховувати: а) хто з дітей знаходиться в періоді звикання, б) у кого спостерігаються проблеми соціалізації; в) хто відвідує один, хто удвох і з ким; г) чи змінюється емоційний стан після відвідин …
Висновки робляться за підсумками спостережень упродовж мінімум 1 місяця – психологом при спільній бесіді з батьками.
Наповнення осередку затишку:
– ніякої “дихальної гімнастики”; є кульки для надування, шарудіння – то, що допомагає зняти гіпервентиляцію, віддихатися “в себе”;
– нічого прозорого;
– осередки  емоцій створюються окремо! (вони розміщуються праворуч від входу);  максимум – це рукавички емоцій для промовляння, вербалізації стану;
– обов’язково іграшки – Шуршалочки або Теребушки (різноструктурні, різнокольорові, що шарудять);
– рукав примирення – і тільки рукав (сенс рукава в невидимому рукостисканні; через нього ж як через трубу діти дивляться на інших, розмовляють, миряться тощо);
– подушки для обіймання, ковдри (Kuscheldecke);
– подушечки для биття і килимок злості;
– мішечки з ароматами трав (меліса, лаванда) – не плутати з тактильний куточком М.Монтессорі!
– ніяких фото (за бажанням –  фото дитина може взяти зі свого альбому; фото є в ліжечках дітей, в період звикання, але там інша мета.

Джерело:

https://www.facebook.com/hashtag/%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%89%D0%B8%D0%B5_%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%B4%D1%8B?source=feed_text&epa=HASHTAG

Наведу також різні ідеї корекції неробочого шуму, які могли б бути привабливими і мотиваційними для всіх дітей у групі/класі і для всіх мали б спільну користь. Ось деякі з них:

1. Спрей тиші. На пульвізатор наклеїти відповідну мітку з написом “спрей тиші” і «розбризкувати» в разі необхідності. Дітям подобається магія :).

2. Хороший спосіб перервати шум у групі/класі сказати тихим голосом «Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні один раз. Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні два рази.» Або «Хто мене чує, нехай доторкнеться рукою до носа», або назвати іншу подібну дію. Діти, які шумлять, помічають, що інші діти роблять щось і починають прислухатися. Це гарний спосіб привернути їхню увагу.

3. «Балакучі/Магічні» боби/квасолини. Наклейте на велику пластикову ємність позначки із зазначенням призу. Коли кількість квасолин досягне певної позначки клас отримує зазначений там приз. Квасолини маленькі, накопичуються довго) Як наповнюється ємність? Кожна дитина з ранку отримує певну кількість квасолин 5 або 3. Якщо дитина говорить на уроці, чи іншим чином порушує поведінку, вчитель/асистент вчителя бере в неї одну квасолину і повертає в сховище. Можна навіть зробити окрему ємність для цього, щоб наглядно показувати кількість неправильних вчинків. В кінці дня, всі діти зсипають свої збережені квасолини в банку призів. А вчитель в цей час хвалить кожного: «Молодець! Гарна робота!»Діти самі несуть відповідальність за збереження «магічних бобів» протягом дня, слідкують щоб не загубити. Щоб спростити їм цей обов’язок, можна на Алі-Експерсс замовити малесенькі контейнери кожній дитині для зберігання. На фото на банці стоять мітки: додаткова перерва, день кіно, морозиво; можна придумати будь-що.

4. Посада «директор з тиші». Призначаєте одну дитину директором з тиші і даєте їй пісковий годинник, розрахований на 2-3 хвилини. Ця дитина стає перед класом і слідкує, хто як себе поводить і обирає того, хто працює над завданням і поводить себе найтихіше. І тоді ця обрана дитина стає директором з тиші. Кожна дитина хоче побути на місці директора)

5. Можна навчити дітей жестовим знакам тиші. Мотивуючи, що так роблять шпигуни або спецназ. Наприклад, коли під час уроку до дитини починає говорити хтось з однокласників, дитина може прикласти палець до рота і продемонструвати знак «тссс», а потім показати пальцем на завдання яке вона зараз виконує, або на вчителя , який в цей час щось пояснює.

6. Візуальні підказки прийнятного рівня гучності голосу. На фото різні приклади таких підказок. Робите схему рівнів гучності голосу і вішаєте якусь позначку на допустимий зараз рівень. Наприклад: 0-мовчання золото, 1-розмова шпигуна (пошепки), 2-тихий голос для розмов під час групової роботи, 3- гучний голос для відповіді/презентації, щоб чули всі, 4 – будь яка гучність (на перервах, наприклад).

Ідеї з відкритих джерел, здебільшого з лінку: weareteachers.com

Джерело:

https://www.facebook.com/pochta.gm?__tn__=%2CdCH-R-R&eid=ARDTzG3utd35oOlV8GfLYVU35KaaScznhkxOkjMK3JVazNZdgvVO068zizhMBNQ-gWHWPQK3-SDQZKkJ&hc_ref=ARQTDT1b4assmGYBbdJ4qvDy6ppyc4KgxUx9ghLWGwLUrIIxnnR2Nrb8YfaYUBrV6qc&fref=nf&hc_location=group –

Maria Grishko

Коли народжується жінка?

Усі яйцеклітини, які коли-небудь буде виношувати жінка, формуються в її яєчниках в той момент, коли вона ще плід і знаходиться в утробі матері (приблизно до 4 місяців внутрішньоутробного життя).

Це означає, що жіноче клітинне життя як яйцеклітини починається ще в утробі її бабусі. Тільки уявіть, кожна з майбутніх жінок провела п’ять місяців в утробі бабусі, а вона, в свою чергу, сформувалася в утробі своєї бабусі. Ми вібруємо в ритмі крові нашої матері, перш ніж вона сама народиться, і цей пульс – нитка крові, яка проходить через усіх бабусь до першої матері.

Картинка – Amy Haderer, The Mandala Journey

Джерело:

За матеріалами книги Лейн Редмонд “Коли барабанщиками були жінки”.