Архіви категорій: Матеріали до дисципліни “Педагогіка раннього та передшкільного дитинства”

Почитаємо? Холт Джон.  Причини дитячих невдач

На книжкову полицю!

Про автора:

Джон Холт (англ. John Holt, 14 квітня 1923 Нью-Йорк – 14 вересень 1985, Бостон) – американський педагог, критик і реформатор шкільної системи, ідеолог хоумскулінга, «батько» анскулінг, розробник альтернативних методик навчання, захисник прав дітей. Автор книг про недоліки шкільної системи, про пізнавальному процесі в навчанні.

Його здатність годинами спостерігати за дітьми, захоплюючись їх природним потягом до пізнання, зворушує серце.  Мене зачепило: “Ми помиляємося насамперед у термінології. Ми говоримо «нормальний», маючи на увазі «звичайний», тобто  те, що зустрічається нам найчастіше, а потім перетворюємо це в «належний, правильний, бажаний», те, що має бути неодмінно».

Далі: цитати з книги Джона Холта «Причини дитячих невдач».

«Я справді переконаний, що багато хто з дітей «із відставанням у розвитку» стали такими після того, як народилися нормальними. Відбувається це так: по-перше, дитині, темпи розвитку якої відхиляються від загальновизнаних, ставиться діагноз, вірніше, навішується ярлик “дефективного”; по-друге, дитину починають сприймати як слабко розумову – і все заради виконання медичних приписів; по-третє, дитина звикає думати про себе як про недоумкувату, і в результаті діагноз повністю підтверджується»…

«Мене дивує ось що: якщо IQ  відображає, нехай приблизно, ступінь розумового розвитку, чому дитина з IQ = 50 не зможе згодом стати в певній мірі нормальною і знавцем? Кажуть, що за обсягом знань і здатності обчислювати серединним доросла людина не набагато перевищує рівень дванадцятирічного підлітка … Тоді чому дитина з IQ = 50 не зможе досягти рівня більшості, коли йому буде 25 років? Що таке може з нею статися, що вона ніколи цього не зробить?»..

«Я більше не вірю, що IQ «визначає, приблизно чи ні, нашу здатність до навчання». .. він визначає грубо швидкість, з якою ми навчаємося чогось певного».

Кілька років тому я відвідав «майданчик пригод» в лондонському Холланд-парку. Майданчик був сповнений дерев для лазіння, мотузок для розгойдування та інших «небезпечних» штуковин. Я запитав у молодих людей, що слідкують за майданчиком, чи багато дітей отримують тут удари, і вони відповіли: «Ні, тому що ми попереджаємо дорослих, що для них вхід заборонено».

“Коли матерям дозволялося входити, вони постійно твердили дітям: «Не роби того і не роби іншого, це занадто небезпечно». Дітей настільки дратували і принижували подібні заборони, що вони переймалися бажанням «показати, на що вони здатні», і намагалися з ходу видертися на занадто високе дерево або скористатися занадто складним атракціоном. Опинившись в небезпеці і чуючи крики матерів: «Ти впадеш, впадеш!», вони невдовзі втрачали координацію і з тріском падали.

Тому керівники майданчиком відокремили невеличку ділянку для очікування, де мами могли посидіти і поговорити, але не могли бачити своїх дітей, поки ті користувалися майданчиком. З тих пір, найсерйознішим пошкодженням була злегка розтягнута кісточка. Залишені на самоті з майданчиком, діти дуже розумно підходили до питання, ніж їм ризикувати, – хоча, щоб випробувати пригоду, трохи ризику необхідно. Одночасно діти вчилися холоднокровності й зібраності в ризикованих ситуаціях”.

 

Джерело:
Холт Джон.  
Причины детских неудач : [Пер. с англ.] / Джон Холт. – СПб. : ИЧП “Кристалл” : Дельта, 1996. – 442, [2] с.

Книгу можна завантажити звідси: http://userbooks.bookfi.net/1/34a6781ba0eaed8b7a6bdf3f093f2dc1/_as/[Holt_Dzhon]_Prichinue_detskih_neudach(BookFi).pdf

Кошеня Максик. Казка для майбутніх першокласників (із діагностичними завданнями)

Жило-було на світі кошеня Максик. Ви скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися, бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.

Довго чи недовго блукало кошеня полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те, що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.

– Початок цієї дороги гладкий, рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші, найкрутіші.

І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої гори.

Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути, але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою впоратися швидше».

І тоді навчишся ти справлятися з нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися і боляче падати. Називається вона «Невдача». Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні стежки самі вибираються.

І все навколо, навіть вітри, сварять тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.

Подякувало Кошеня добрій бабусі і впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.

Запитання для обговорення після прочитання казки:

  • Навіщо кошеняті знадобилося Знання?
  • Перерахуй гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
  • Тобі доводилося з ними зустрічатися?
  • Перерахуй всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
  • Як ти думаєш, що далі сталося з кошеням?
  • Чи згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?Лабиринт души
  • Джерело:  Лабиринт души: Терапевтические сказки / Под. ред. О.В. Хухлаевой, О.Е. Хухлаева. — М. :  Академический Проект 2014. – 175 с.

Цікаві результати: Метааналіз впливу раннього втручання на розвиток дітей

Слідом за успішними програмами раннього втручання за кордоном, Нідерланди також ввели ряд програм, спрямованих на подолання несприятливого положення в галузі освіти в дошкільному та ранньому віці.

Дослідження, які вивчають наслідки раннього втручання в Нідерландах, проводяться з 2000 року. Оглядове дослідження узагальнює результати 21 експериментального порівняння, в ході яких вивчалося близько 50 000 дітей в період 2000-2015 рр.

Сукупний ефект раннього втручання у порівнянні зі стандартними групами дошкільного та раннього віку не є статистично значущим. Незадовільні результати вказують на те, що спеціальні програми дошкільної освіти  не дають додаткових переваг для розвитку дітей молодшого віку в Нідерландах, в порівнянні зі звичайними групами дошкільного та раннього віку.

Основна увага в освітній політиці Нідерландів приділяється вдосконаленню майбутніх практик на основі наукових даних, що стосуються ефективних підходів в дошкільній освіті та догляді за дітьми (ECEC). Крім того, впровадження дослідницьких проектів з експериментальним контролем зміцнило б існуючу базу знань.

Повний текст статті тут:

Фуккинк Р., Джилинк Л., Оостдам Р. Метаанализ влияния раннего вмешательст­ва на развитие детей в Нидерландах: неудобная правда? // Современное дошкольное образование. – 2019. – №2(92). – С. 70–79.

Першій пісочниці – понад 170 років! Вимоги до дитячих пісочниць

#Флешмоб_Оздоровлення_дітей_улітку
#Флешмоб_День_іграшки_та_ігор
#Флешмоб_Педагогіка_калабані

Першій пісочниці – понад 170 років!

Вимоги до дитячих пісочниць

Зараз складно уявити, але пісочниць колись не було.

Ідея належить Ґерману фон Арнсвальде, учневі знаменитого педагога Фрідріха Фрьобеля. У 1847 році Арнсвальде написав учителю про свою ідею: дітям було б цікаво грати з кубиками і паличками в ящику з чистим піском, або будувати щось з вологого піску. Фрьобель провів експеримент в одному зі своїх дитячих садків, і до початку XX століття пісочниці вже з’явилися в більшості європейських та американських міст.

На фото – пісочниця 1847 рік.

Основним прийомом організації ігрових просторів для дітей дошкільного віку є створення ділянок із піщаним за­повненням і розміщення різноманітних пристроїв із пластику або дерева. Багатоваріантність дизайнерських рішень таких комплексів може бути доповнена застосуванням природних і штучних матеріалів для оформлення контуру піщаної по­верхні. Для виключення пішохідного транзиту через ігрові простори доцільно зовнішній периметр майданчика позна­чати шляхом формування перепаду рельєфу з розміщенням підпірних стінок і лав.

Усім добре знайомий комплекс звичних ігрових конструкцій на дитячому майданчику, який теж має свою історію і пройшов тривалий природний відбір. Хто не пам’ятає ці гойдалки різних сортів, стінки для лазіння, каруселі, пісочниці, гірки, грибки, будиночки! Контакт з кожним
із цих предметів дозволяє дитині пережити щось важливе для її розвитку.

Нагадаю вимоги “Санітарного регламенту” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16

  • Пісочниці на групових майданчиках повинні бути огороджені бортиками. На ніч пісочниці необхідно закривати.
  • Заміна піску проводиться не рідше одного разу на рік. Щоденно перед грою пісок перемішується і злегка зволожується, перекопується. У міру забруднення пісок замінюється на чистий.
  • У теплу пору року, з квітня по жовтень, 2 рази впродовж всього періоду засновник (власник) організовує лабораторні дослідження піску на наявність яєць гельмінтів.

Отже, пісочниця. Про події, що відбуваються тут, можна написати велику книгу, яка б була цікава далеко не тільки батькам маленьких дітей – будь-який дорослий дізнався б багато корисного про самого себе. Пісок відноситься до групи так званих неструктурованих матеріалів – це просто сипка маса речовини. Копаючи і пересипаючи його, зовсім маленька дитина бачить, що пісок легко піддається дії і в ньому можна залишати сліди своєї присутності у вигляді ямок, купок, канавок [http://www.ais.by].

Потім виявляється, що з усіх видів матерії навколишнього світу саме вологий пісок податливий і слухняний дитині настільки, що він може легко підпорядковувати її своїй волі, що творить, – наступає епоха Пасок.

У два–три роки для дитини надзвичайно важливо вперше відчути себе “королем” пісочного царства, де вона може щось творити або, навпаки, знищувати. Адже це якраз вік, коли починається формування майбутніх вольових якостей особистості, – граючи в пісочниці, дитина дослідницьким шляхом відкриває для себе силу свого наміру, коли творить.

Серйозні спроби педагогічної науки простежити й описати механізми дитячого експериментування в дошкільному віці виявляються вже в 50-і роки ХХ ст. Так, Є.О. Фльоріна проаналізувала свої спостереження за дітьми, які ліпили з глини й зробила певні висновки [Флерина Е.А. Игра и игрушка. ― М. : Просвещение, 1975. 109 с.].

Глина як «творчий» матеріал – волога і податлива – дозволяє «скульптору» пробувати, переробляти, м’яти і знову витягати ті чи інші елементи фігурки. Пошуки дитини, яка працює з глиною, наочні й виразні. Цей процес пошуку потрібного рішення Є.О.Фльоріна й назвала «експериментуванням».

Отже, є сенс віднайти невеличке місце поруч або в самій пісочниці для ігор із глиною. Для цього буде необхідна вода. Зробити свою «калабаню» – що може бути  найкращим подарунком для дитини на прогулянці?

Висновок: обов’язкова приналежність кожної території закладу дошкільної освіти – пісочний дворик.

  

Пісочниця може бути викладена яскраво забарвленим (покритим лаком) природним камінням-валунами. Недалеко від пісочниці, яка може бути виготовлена з різних матеріалів, можна спорудити низьку огорожу з колод різної висоти, споруди у вигляді спіралі.

Джерело:

Крутій К.Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу : Монографія: У 2-х ч. – Частина перша. Концепції, проектування, технології створення. – Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2009. – 320 с.

 

 

Призначення Дитинства – награтись удосталь!

Долучайтесь 1 червня 2019 року до #Флешмоб_День_іграшки_та_ігор.

Розвага є настільки важливою, що Конвенція ООН про права дитини містить право на гру, відповідну до віку. Американський психолог Роберт Реснік називає 4 складові підтримки творчого пізнання у дітей:

  • проекти,
  • натхнення,
  • ровесники,
  • елемент гри.
І йдеться не лише про весело проведений час, а й про ризик, експериментування та перевірку меж своїх можливостей.
Деякі дослідження доводять, що нове інформаційне суспільство вимагає більше інновативності та менше імітування, більше креативності та менше прагнення до правильності. Дитина краще вчиться, коли їй надають більше свободи для гри під час навчання. Завчання інформації має бути замінене на практичне втілення та спроби створити щось нове.
Статтю про важливість гри можна почитати тут: 

Дозвольте їм погратися: Як гра сприяє розвитку дітей (і дорослих)

 

 

 

“Дітям не потрібні дитячі майданчики”, – розробник дитячих майданчиків Ґюнтер Бельтціґ

#Флешмоб_День_іграшки_та_ігор.

Ідея дитячих майданчиків для пригод належить ядру ABA Professional Association для відкритої роботи з дітьми та підлітками. Асоціацію було засновано в 1971 році як робочу групу. У 1973 році її було зареєстровано в реєстрі асоціацій як «Landesarbeitsgemeinschaft Abenteuer-, Bau- und Aktivspielplätze Nordrhein-Westfalen» (LAG ABA) – звідси і скорочення «AB».

«Пригода» розуміється як процес дії з самого початку з невідомим результатом. Цей процес має величезний іманентний (притаманний) освітній чинник; крім того, «пригода» завжди охоплює й зміцнення здоров’я.

Освіта і зміцнення здоров’я є концептуальними засадами будь-якого успішного ігрового майданчика. Площі – це не негабаритні ігрові майданчики звичайного типу, а й соціальні  освітні заклади. Між іншим, у цьому контексті розробники майданчиків уникають терміну «педагогічна турбота», оскільки «турбота» часто-густо приховує більш-менш свідомі спроби запобігти зусиллям емансіпатора (визволителя) в дитячому та підлітковому віці.

Фото: дитячі садочки Анджей Плей (Китай)

Дітям не потрібні дитячі майданчики.

Це звучить, ймовірно, дуже дивно.

Але дітям не потрібні дитячі майданчики. Вони в них потребують тільки тому, що вони не можуть вільно грати, де хочуть і вільно переміщатися по простору.

Німецький архітектор, розробник дитячих майданчиків Ґюнтер Бельтціґ

 Шість золотих правил гарного дитячого майданчика

На майданчику повинно бути:

  1. спокійна, доброзичлива атмосфера, яка «запрошує» залишитися;
  2. безліч можливостей для пошуку та відкриттів;
  3. тут цікаво дітям різного віку – і малюкам, і підліткам;
  4. можливість сховатися від шуму і вітру, і сторонніх поглядів, можливість побути на самоті наодинці з собою;
  5. дитині не треба нічого забороняти, тому що гарний майданчик побудовано логічно й органічно;
  6. дитина може сама розпізнати потенційно небезпечні ситуації, розвивати свої здібності з управління ризиками.

Шість правил «поганого майданчика»:

  • це місце для одноманітних дій, для «дресури»;
  • сповнений декоративних прикрас, дизайнерських оформлювальних знахідок, а не можливостей для творчого перетворення;
  • розміщують там, де вже нічого інше не розмістиш, на «низькій» території;
  • один об’єкт або одноманітні об’єкти, орієнтовано тільки на одну групу користувачів (тільки для малюків, тільки для підлітків тощо);
  • дуже мало місця, мало вибору діяльності, стабільності;
  • безпечний, обгороджений, регламентований.

Рекомендації для розробки інклюзивних дитячих майданчиків

  • на таких майданчиках одночасно можуть грати діти з обмеженими можливостями здоров’я (з інвалідністю) та їхні здорові однолітки – складність використання того чи іншого об’єкта на майданчику повинна бути вимірна, тобто дитина до початку використання об’єкта повинна мати можливість оцінити ступінь складності;
  • дитина в будь-який момент може припинити дію, зупинитися, відпочити, відійти від об’єкта;
  • якщо дитина переоцінила свої можливості (сили), то і в цьому випадку не повинно відбуватися нещасних випадків. Об’єкти повинні бути гранично безпечні, але не захищати від ризиків;
  • на об’єкті можна багаторазово виконувати одну й ту ж дію, варіювати її, підвищувати або знижувати рівень складності дії;
  • при повторенні дитина може поліпшити свій результат;
  • якщо з дитиною прийшов супроводжуючий, то і він повинен мати можливість разом використовувати об’єкт (або допомагати дитині);
  • небезпечні сектори (зони) повинні бути відзначені всіма доступними способами (за можливістю, з використанням картинок, крапкового шрифту Брайля тощо).

Використано ілюстрацію Ганни Сєлівончик.

Джерело: Beltzig G. Kinderspielplätze mit hohem Spielwert: planen, bauen und erhalten. Augsburg. Augustus Verlag, 1990.

http://playspaces.ru/materialyi-post-1/?fbclid=IwAR1kBLhqonmQnAQJfk_UFNh_m2WslU63iF8OYtW2fb8Z2xyK1XPZeGQJOrc

Це ми їх вчимо брехати, зраджувати, ненавидіти і калічимо їхні душі…

“По-іншому поглянь на того ж хлопчика, і ти побачиш, що він не просто шибеник, а посланник небес. Як же ти будеш небесного посланника ременем шмагати?

Сам стань дитиною. Згадай свої дитячі відчуття і поверни їх. Стань чистою і радісного душею, яка не знає обману. Тоді в бешкетному хлопчикові будеш знаходити риси божественного задуму … Якщо ж ти його б’єш, він буде тікати …

Це ми їх вчимо брехати, зраджувати, ненавидіти і калічимо їхні душі. Покаранням, підганянням та жорстокістю змушуємо переймати все найгірше, що накопичилося в людині в нашій країні “.

Джерело:

Уривок з книги Паати Амонашвілі “Марк Фабій Квінтіліан”. – М. : Издат. Дом Ш.Амонашвили, 2017. – 256 с.

Що означає йти за дитиною?

Що означає йти за дитиною?

Монтессоріанці відомі тим, що кажуть так: «іди за дитиною». Часто це відповідь на безліч запитань про те, як дорослі повинні реагувати на поведінку дитини. Будучи дорослими, ми повинні прямувати унікальним шляхом розвитку дитини і дозволяти їй показувати нам, куди йому або їй потрібно йти. Але що конкретно це означає для батьків, визначити складніше.

****

Розповідь матері:

Нора любить жуків. Це не якась помилка. Нора любить мертвих жуків. Не просто жуків, а мертвих жуків. Моя трилітка ЛЮБИТЬ мертвих жуків. Вона любить їх так сильно, що в нас вдома лежать коробки з мертвими жуками. Це тільки для неї, щоб дивитися, любити, говорити, грати, досліджувати те, що вона хоче. Кожного вона з любов’ю збирала на природі, приносила в будинок і складала в свої шухлядки. Ви знаєте, що мене більш за все лякає? МЕРТВІ ЖУКИ В МОЄМУ ДОМІ! Або носити з собою мертвих жуків, щоб помістити в коробки в моєму домі. Або дивитися на мертвих жуків. Або майже все, що пов’язано з мертвими жуками. Але чи знає Нора про це? Ні, тому що я йду за дитиною. Для мене «йти за дитиною» можна звести до одного слова – повага.

Для мене йти за дитиною – значить повністю поважати інтереси моєї дитини і тримати свої почуття в стороні від своїх власних. Часто-густо це означає сидіти склавши руки і спостерігати, як розгортаються інтереси, які обирає моя дитина. Це означає, що не потрібно занадто сильно тиснути, коли я бачу, як розгортається інтерес. Тому я не поспішаю і не роблю те, що я могла б зробити, або купити тільки тому, що моя дитина чимось зацікавлена. Вона часто сидить у мене на руках, а я очікую, поки моя дитина покаже мені, в чому полягає її істинний інтерес, чому вона зацікавлена і наскільки далеко цей інтерес піде.

Спостереження за дитиною для мене означає, що я виділю час, щоб поспостерігати за моїми дітьми і пограти. Я спостерігаю за тим, до чого вони тягнуться, як рухається їх тіло і що вони повторюють.

Надати можливості: я надаю можливості для розкриття їхніх власних інтересів. Це може бути пов’язано з новими книгами, новими матеріалами, з досвідом і часом, з природою.

Простір і час: це також означає, що я роблю все можливе, щоб дати їм простір і час, щоб просто бути поруч. Життя не може бути занадто запланованим, щоб у  дітей не було часу знайти свої інтереси і слідувати за ними.

Повага: завжди поважати. Я уникаю суджень, коментарів або сміху над їхніми інтересами чи досягненнями. Я не проявляю презирства або намагаюся вмовити відійти від інтересу.

Поділитися: Я поділяю радість та інтерес моєї дитини. Я беру участь, надаю шанси розширити цей інтерес, оскільки дитина показує мені, що вона готова, має можливість  віддати час своїй пристрасті, ділитися зі світом всім, що вона виявила.

Переклад Катерини Крутій.

Джерело: http://www.thekavanaughreport.com/2018/01/what-does-it-mean-to-follow-child.html

 

Що нам насправді відомо про роль природи і виховання в нормальному розвитку дитини?

Сучасні дослідження: тільки наукові факти! 

Дискусії з приводу того, що більше впливає на розвиток природа чи виховання, точаться давно, їх часто-густо називають «природа-виховання: дискусії». Ми вже народжуємося такими, як ми є, або наша поведінка залежить від того, як нас виховували?

Ті, хто більше фіксують увагу на природі, підкреслюють роль генів і біології в приреченні результатів розвитку. І навпаки, ті, хто зосереджують увагу на вихованні, роблять акцент на ролі життєвого досвіду, одержуваного в різному оточенні, включаючи сім’ю, школу, групу однолітків, спільноту і культуру.

Останні досягнення в поведінковій генетиці є переконливим доказом відносності вкладу, як природи, так виховання.

У сучасних теоріях розвитку втілено позиції «або / або» цих дискусій, але підкреслюється, що з часом проявляється взаємодія обох груп чинників (Berk, 2006). Якщо спробувати сформулювати просто, то головне питання полягає не в тому, що – природа чи виховання – зумовлює розвиток, а в якій мірі, і, яким шляхом і те й інше впливає на результат через множинні характеристики і сфери.

Замість того, щоб протиставляти природу вихованню, правильніше буде брати до уваги і природу, і виховання, і то як вони впливають один на одного (Plomin і ін., 1995).

Статтю про норми розвитку можна безкоштовно завантажити тут:

Розуміння нормального розвитку_Виховання або природа

Діагностика дошкільників. Чи можна довіряти відповідям дітей? Чи завжди вони говорять правду?

Матеріали для дискусії

                                                    Чи можна довіряти відповідям дітей?

Чи завжди вони говорять правду?

 

Результати, отримані дослідниками, показують, що дітей можна віднести до групи респондентів, які мають низький рівень щирості, він становить близько 68%. Такі висновки було зроблено на основі вимірювальних методик щирості опитуваних при дослідженнях людей.

Які причини і мотиви нещирості дітей? Пол Екман, професійний психолог Каліфорнійського університету, присвятив темі нещирості дітей спеціальні дослідження. Ним було визначено такі мотиви нещирості, брехні дітей:

  • уникнення покарання;
  • прагнення здобути щось, чого інакше не отримаєш;
  • захист друзів від неприємностей;
  • самозахист або захист іншої людини;
  • прагнення завоювати визнання й інтерес з боку оточуючих;
  • бажання не створювати незручну ситуацію;
  • уникнення сорому;
  • охорона особистого життя, захист своєї приватності;
  • прагнення довести свою перевагу над тим, в чиїх руках влада.

Певною мірою у відповідях дітей на запитання можуть проявитися всі названі мотиви брехні. Однак у дошкільному віці переважатиме провокуючий вплив різних спокус, в тому числі й в похвалі дорослих, перевагу над іншими.

Джерело: Щеглова С.Н.  Как изучать детство?  Социологические методы исследования современных детей и современного детства. – М. : ТО ЮНПРЕСС, 2000. С. 7-9.

Матеріали до практичного заняття зі студентами тут:

Матеріал для дискусії Діагностування дітей