Чи існує суспільство, яке в першу чергу задовольняє потреби дітей?

За Ю.С. Митрофановою, “… реальність дитинства суперечить публічній риториці, у межах якої затверджується, що «усе найкраще – дітям», «суспільство повинно діяти, перш за все, в інтересах дітей», «діти – це наше майбутнє».  Це публічна риторика, так як складно собі уявити суспільство, яке в першу чергу задовольняє потреби дітей, а потім потреби дорослих. Такого суспільства не може існувати в принципі, тому що доросла людина навіть фізично навряд чи зможе відтворити собі подібну, якщо не будуть задоволені її основні фізіологічні потреби.  Отже, суспільства, в якому на перший план ставиться задоволення потреб дітей, а потім потреб – дорослих – не існує, кажучи мовою Е. Дюркгейма, це суспільство аномії, або, використовуючи термінологію Т. Мора, суспільство утопії. Тому, можливо хоча б чесніше буде визнати, що це всього лише риторика, яка має дуже опосередковане відношення до повсякденного життя. І в реальності при побудові конкретних заходів у просторі дитинства виходити не тільки з бажаного, але і враховувати конкретні умови дорослішання дітей. І тоді, можливо згадувати про дитинство, суспільство буде не тільки тоді, коли йому самому загрожує небезпека, а в сучасному суспільстві, це, перш за все, небезпека його просто фізичного зникнення, але і в звичайному повсякденному житті, створюючи умови для найбільш оптимального розвитку дітей”.

Джерело:

Митрофанова С.Ю.*  Парадоксы   пространства  детства

http://region.3ebra.com/generation/publications/publication30/

Використано ілюстрацію Сари Джироні Карневалє “Психологічне насилля над дітьми. Чудовисько”.

«Щастя вже всередині тебе». Джонатан Рід

Вірш для роздумів.

Джонатан Рід

Я – частина втраченого покоління

І я відмовляюся вірити, що

Я можу змінити цей світ.

Я розумію, можливо це шокує вас, але

«Щастя вже всередині тебе»

– Це брехня, насправді.

Гроші зроблять мене щасливим

І в тридцять років я розповім своїй дитині, що

Він – не найважливіша річ у моєму житті.

Мій бос буде знати, що

Мої принципи:

Робота

Важливіше, ніж

РодИна

Послухайте:

З давніх пір

Люди живуть родинами

Але зараз

Суспільство ніколи не буде таким, як раніше

Експерти кажуть мені

Через тридцять років я буду святкувати десятиліття мого розлучення.

Я не вірю, що

Я буду жити в країні, яку сам створю.

В майбутньому

Знищення природи стане нормою.

Ніхто не вірить, що

Ми збережемо нашу прекрасну планету.

І звичайно

Моє покоління вже втрачено.

Нерозумно вважати, що

Є надія.

А тепер прочитайте вірш навпаки – знизу вгору.

Цей «білий вірш» читається в обидві сторони, як символ двох протилежних сюжетів розвитку людства. І щоб сценарій з першого прочитання не став реальністю, потрібно вибрати зворотну дорогу з зовсім іншими цінностями. Автор Джонатан Рід навіть дав вірша дві назви, залежно від того, яке саме прочитання ви маєте на увазі – «Втрачене покоління» або «Є надія».

 

Технологія навчання оцінно-контрольної діяльності дітей старшого дошкільного віку за допомогою створення особистої “Теки”

Пропонована далі “Тека” (у сучасному обігу частіше використано назви “Портфель” або “Портфоліо”) дозволяє розробити технологію оцінно-контрольної діяльності вихователя і дошкільника в контексті особистісно-орієнтованої освіти. Запропоновану технологію спрямовано на розвиток особистості дошкільника, його мислення, рефлексії, умінь самоконтролю і самооцінки, взаємоконтролю і взаємооцінки. Зазвичай результати діяльності представлено в “Теці” в задокументованому вигляді, що робить її зміст достатньо прозорим і доступним для постійного аналізу, як з позиції вихователя, методиста закладу дошкільної освіти, так і з позиції старшого дошкільника.

Примітка: Тека (пол. teka < лат. theca < дав.-гр. θήκη) або папка (від нім. Pappe — «картон») — канцелярське приладдя, обкладинка, конверт для паперів, швидкозшивач.

Отже, “Тека” є технологією збору й аналізу інформації про діяльність конкретної дитини. Для старшого дошкільника — це організатор його діяльності. У реальній ситуації — це тека, куди дитина збирає свої кращі роботи, з яких видно, чого вона навчилася.

Психолого-педагогічна мета роботи з “Текою” — розвиток адекватної самооцінки кожного дошкільника.

 

Увага!

Посилання на сайт – обов’язкове!

http://ukrdeti.com/

Статтю про технологію “Тека” можна безкоштовно завантажити звідси: Катерина Крутій Технологія Тека

Почитаємо? Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини. Сіґел Деніел, Брайсон Тіна.

Сіґел Деніел, Брайсон Тіна. Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини / пер. з англ. Ірина Борщ. — К. : Наш формат, 2017.  192 с.

Автори:  Деніел Сіґел — доктор медичних наук, професор клінічної психіатрії Медичної школи Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, один із керівників Дослідницького центру усвідомленості, дослідник Центру культури, мозку та розвитку, виконавчий директор Інституту Майндсайт.  Тіна Брайсон — докторка філософських наук психотерапевтка Асоціації дитячих і підліткових психологів Аркадії, Каліфорнія, директорка з роботи з батьками Інституту Майндсайт.

Про книгу:

Зрозуміти, як працює мозок, — нескладно. Навіть більше — це під силу дітям. У цьому переконані психотерапевти Ден і Тіна, які проведуть вас лабіринтами лівої і правої півкуль, піднімуться з нижнього поверху мозку на верхній, знайдуть схованку дитячих страхів та навіть зазирнуть у свідомість.

Захопливий текст і цікаві сюжетні ілюстрації допоможуть навіть дошкільнятам зрозуміти себе, свої почуття та поведінку, отже, навчать їх самоконтролю.

Приємним бонусом є  шпаргалка для педагогів і батьків, яка зорієнтує, як застосовувати ідеї видання залежно від віку дитини (від народження і до 12 років).

Дванадцять дієвих стратегій підкажуть, як виховати успішних, турботливих, упевнених у собі дітей.

 

 

Знайомтесь із блоково-тематичним плануванням освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку за альтернативною програмою формування культури інженерного мислення в дошкільників “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” на перший квартал

Готується до видання (середина серпня):

Крутій К. Л., Стеценко І. Б. Блоково-тематичне планування освітньої діяльності з дітьми молодшого дошкільного віку за альтернативною програмою формування культури інженерного мислення в дошкільників “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” на перший квартал. – Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2018. – 160 с.

Пропоноване планування розроблено до альтернативної програми формування культури інженерного мислення STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт”, яку є сенс використовувати як парціальну зі своїм плануванням до будь-якої освітньої програми.

Пропонована  модель планування має достатній теоретичний базис системного аналізу і моделювання соціальних процесів та явищ. Модель, яку представлено, структурно охоплює освітню роботу з дітьми в закладі дошкільної освіти за всіма напрямами розвитку. Обґрунтована модель планування за блоково-тематичним принципом наочно відображає функціональність і динамічність усіх напрямів розвитку дітей. Розроблена модель характеризується: цілісністю, тому що всі блоки тематично взаємопов’язані між собою, несуть певне смислове навантаження та спрямовані на прикінцевий результат – досягнення сформованості й переходу на більш вищий та якісно відмінний щабель розвитку дитини; наявність інваріантної (мета, методологічні підходи, принципи) і варіантної (диференціація завдань, змісту, методів та прийомів, засобів, форм досягнення мети з урахуванням різних суб’єктів освітнього процесу) складової.

Методичні поради до планування можна завантажити звідси:

К.Л.Крутій Планування за блоково-тематичним принципом

“Ця система неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити”.

Відомо, що ідея дошкільного суспільного виховання належить Платону. Розвинули і зреалізували цю ідею видатні педагоги світу Ф. Фрьобель та М. Монтессорі. Назва – «Дитячий садок» (нім. Kindergarten) прийшло з Німеччини і було придумано в 1837 році педагогом Фрідріхом Вільгельмом Августом Фрьобелем. Ним же було створено заклад для ігор і занять дітей молодшого віку в місті Бад-Бланкенбург,  хоча цей заклад проіснував не більше двох років. Назва «Дитячий садок» він придумав із міркувань, що діти – квіти життя, які вимагають вмілого і ретельного догляду, а вирощувати їх повинні садівниці.

Перші дошкільні заклади виникли в Україні тільки в XIX столітті. Є відомо­сті, що в Полтаві в 1839 році було відкрито притулок, куди безоплатно приймали дітей від 3 років. У цьому притулку діти перебували влітку із 7-ї ранку до 21-ї години, а взимку із 7.00 до 20.00. Фінансування закладу відбувалось за кошти громади. Прототипом сучасних дитячих садочків були притулки при церквах, монастирях тощо. Жінки, що працювали, відводили туди своїх дітей і залишали на увесь день під опікою сестер-черниць. Розповсюдженню таких притулків для дітей  на території України, сприяли благодійні організації, які створювали для дітей незаможних батьків світські притулки двох типів: ясла (денні притулки для дітей, які не вміють ходити) та притулки (заклади денного догляду більш дорослих дітей). До притулку приймались діти (3-10 років) бідних батьків не тільки вільних верств населення, але й дворових людей християнської віри. Діти приймалися до притулку вранці і забиралися щовечора. Вихідні — неділя і свята. У притулку дітей годували обідом і полуденком, одягали в спеціальне вбрання притулку. Найбіднішим видавали взимку верхній одяг. Навчали молитвам, читанню, письму і рахуванню.  Відкривалися вони з ініціативи й на кошти приватних осіб та педагогічних товариств.

Перший безкоштовний, «народний дитячий сад» в Росії для дітей городян із нижчих верств населення було відкрито в 1866 році при благодійному «Товаристві дешевих квартир» у  Санкт-Петербурзі. У тому ж році А. С. Симонович відкрила платний приватний дитячий сад для дітей інтелігенції

Один із перших приватних дошкільних закладів ще в 1871 році разом зі своєю сестрою відкрила Софія Федорівна Русова в Києві. Вона була провідним викладачем Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907 р.), де з 1911 року читала курс дошкільної педагогіки. Саме з ім’ям С. Русової пов’язані наприкінці XIX — початку XX століття всі заходи поширення вітчизняного суспільного дошкільного виховання.

У жовтні 1863 року було опубліковано перший репортаж з першого дитячого садка Ф.Фрьобеля. Автор його – Іван Дмитрович Бєлов, вчитель і журналіст, в майбутньому автор багатьох педагогічних книг. Завершувалась стаття ось таким висновком про перспективи дошкільного виховання:
«… Система Фрьобеля неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити. Згадаймо сухість викладання, формальність занять, численність предметів для вивчення, вбивчу одноманітність ходу всієї машини, – інакше не можна назвати таку школу, – згадаємо все це, і ми погодимося, що справжня школа, надламує життя дитини, кладе зародок похмурого погляду на життя і людей, зародок страшної апатії і байдужості до праці, який зі шкільної лави робиться чимось обурливо важким.
Ми твердо віримо, що система Фрьобеля рано чи пізно повинна буде вступати в запеклу боротьбу зі справжньою школою, вона перетворить школу в ті ж дитячі садки, влаштувавши їх на засадах нових, згодних з вимогами більш суворого і систематичного навчання, що вона поєднає в гармонійному цілому умови розвитку тіла і душі, так нерозривно пов’язаних між собою. Справжня нормальна школа далека в майбутньому, проте ж не так далека, щоб втратити будь-яку надію побачити її … ».

Фото: Митрополит Андрей серед дітвори «Української Захоронки», 1938 р. Фото Я. Савки (Українське Дошкілля. – 1938. – Ч. 1)

Запрошую до дискусії: Чи перетворюється (або вже перетворилось) батьківство в дуже дорогий і громіздкий, але майже безглуздий проект?

Феномен «педолатрія» – це ревне, майже релігійне служіння дитині, яка є об’єктом культу, що вимагає жертвоприношення, бдіння, постів та паломництв.

Батьківство перетворюється в дуже дорогий і громіздкий, але при цьому майже безглуздий проект. Чому безглуздий? Тому що і батькам, і дітям уже два або три десятка років втовкмачують, що дитина нікому нічого не винна. Не тільки матеріально не повинна допомагати батькам, а й емоційно підтримувати – не повинна теж.

Виникає міф про т.зв. «токсичних батьків» – тобто тих, від яких треба тікати, попередньо використавши їх на всю котушку.

Далі мовою оригіналу: 

https://www.gazeta.ru/comments/column/dragunsky/11795287.shtml

Стрес в дитячому віці сприяє прискореному дорослішанню мозку, а в підлітковому – навпаки

Лонгітюдне дослідження, що тривало 20 років і охопило 39 індивідів, показало, що, якщо дитина переживає стрес у віці 0-5 років, її мозок дорослішає швидше, а якщо у віці 14-17 років, – спостерігається протилежний ефект, дорослішання сповільнюється.

Більш докладно можна почитати тут:

Стресс в детском возрасте способствует ускоренному взрослению мозга, а в подростковом — наоборот

https://www.eurekalert.org/pub_releases/2018-06/run-bmf061418.php,

https://www.medicaldaily.com/childhood-stress-can-cause-faster-brain-maturity-during-adolescence-424806,

https://www.news-medical.net/news/20180615/Accelerated-brain-maturation-linked-to-stress-in-childhood.aspx

Показники коефіцієнта IQ падають на 2,5-4,3 бала кожне десятиліття з моменту закінчення Другої світової війни

Фахівці Центру економічних досліджень Рагнар Фріша (Норвегія) виявили, що за останні кілька десятиліть показники коефіцієнта IQ почали знижуватися.
У першій половині минулого століття показники коефіцієнта інтелекту (IQ) поступово підвищувалися. Цей статистичний феномен назвали ефектом Флінна в честь звернув на нього увагу новозеландського вченого. Причини «просвітлення» людства до кінця не були зрозумілі, можливо, на результати IQ-тестів вплинули поліпшення харчування, охорони здоров’я, освіти та інші фактори. Як би там не було, тепер ця тенденція вже перестала бути актуальною.
Аналіз результатів IQ-тестів 730 тисяч норвезьких призовників в період з 1970 по 2009 рік показав, що кожне покоління справлялося з завданнями в середньому на сім пунктів гірше. На думку фахівців, тенденція до зниження коефіцієнта інтелекту може бути пов’язана зі зміною способу життя, падінням рівня освіти, низьким інтересом до читання. Раніше британська команда вчених також звернула увагу на «зворотний ефект Флінна». За їхніми даними, показники коефіцієнта IQ падають на 2,5-4,3 бала кожне десятиліття з моменту закінчення Другої світової війни.

Плем’я «БаБемба»: об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав

На півдні Африки є таке плем’я «БаБемба», яке має цікавий звичай.

Коли хтось із племені здійснює поганий вчинок, вони приводять його в центр поселення оточують натовпом і впродовж декількох днів згадують все добре і гарне, що людина зробила і дякують їй за це. Члени племені «БаБемба» вважають, що кожна людина приходить у Всесвіт гарною, вона такою народжується.  Кожна хоче любові, щастя, миру, безпеки. Але іноді в гонитві за цими цінностями людина робить помилку. Плем’я бачить у цих помилках сигнал, крик про допомогу.

Саме тоді вони об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав, відновити його в своїй істинній природі й нагадати йому, хто він є насправді.
Може є сенс взяти цей звичай на озброєння у африканців?…

За матеріалами журналу “Вокруг света”.

https://www.facebook.com/vokrugsveta/