Архіви категорій: Новини та події

Педагогіка переживань, або педагогіка досвіду

У сучасній освіті використовується так звана педагогіка переживань,  педагогіка досвіду, або експериментальне навчання (Erlebnispädagogik). Її родоначальником у Німеччині вважають педагога і громадського діяча Курта Хана (1886-1974) [1].

На думку Курта Хана, головне завдання освіти – це забезпечення п’яти якостей в людині: допитливості, духу, що не визнає поразки, наполегливості в досягненні мети, готовність до самозречення і, перш за все, уміння співчувати”.

Центральне поняття педагогіки переживань – досвід. Досвід – це те, що людина переживає сама, він індивідуальний і не залежить від впливів інших. Це суб’єктивна, особиста подія в житті людини. У той же час досвід – це той багаж особистості, який вона отримує від зустрічі з реальністю.

Завдання педагогапознайомити дитину зі світом, дати їй можливість зустрітися з незнайомим, невідомим, а то, який сенс, яке забарвлення отримає досвід у внутрішньому світі дитини, залежить тільки від неї самої. Це приватна сфера, вторгатися в яку педагог не має права.

Heckmair і W. Michl дали таке визначення педагогіки переживань: «Ця дія – орієнтований підхід, де молоді люди стикаються з фізичними, психічними і соціальними проблемами, які сприяють розвитку їхньої особистості та надають можливість нести відповідальність за прийняті рішення» [2].

Дослідники сформулювали й основні принципи цієї педагогіки:
Дитина повинна все робити сама, отримуючи безпосередній прямий досвід.
Проблемні ситуації повинні бути реальними, а не штучними (якщо приготування обіду, то зі справжніх продуктів, на цій плиті; багаття – в лісі; скелі – в горах).
Дитина має отримати досвід взаємодії як з природою, так і з суспільством. Для досягнення результату вона має навчитися співпрацювати з іншими людьми.
Досвід спілкування з природою повинен бути як незвичайним (екстремальним, екзотичним), так і повсякденним, тобто дитина повинна навчитися жити в різноманітному світі.
Отримання досвіду повинно бути добровільним. Людина сама визначає, чи хоче вона отримати той чи інший досвід чи ні, чи буде ризикувати чи ні. У неї має бути право вибору.

Джерело:

  1. Hahn K.Reform mit Augenmaß. Ausgewählte Schriften eines Politikers und Pädagogen. von Michael Knoll. Verlag Klett-Cotta, Stuttgart, 1998.
  2. Heckmair B., Michl W.Erleben und Lernen. Einführung in die Erlebnispädagogik. 6. Auflage. Verlag E. Reinhardt, München, 2008.

Біографічні дані:

Курт Хан (нім. Kurt Matthias Robert Martin Hahn, 5 червня 1886 Берлін – 14 січень 1974, Хайлінгенберг) – німецький політик і педагог єврейського походження.

Спостереження за дітьми в Реджіо-підході (для батьків)



 Реджіо базується на спостереженні за дітьми та документуванні.

                                                                      Що дає нам спостереження?

Ви зустрічали батьків, які не розуміють своєї дитини, не можуть з нею впоратися, хоча вона не підліток, а зовсім ще маля?

Чому відбувається так, що найближча людина не розуміє свою ж кровинку?

Тому що модель їх відносин – паралельне співіснування. Дорослий не вникає в діяльність дитини, просто існує поруч з нею.

 Що буде, якщо спостерігати?

Ви будете розуміти свою дитину вже за зміною міміки обличчя, за звуками, якщо вона ще не говорить, за частотою дихання, за її активністю, за поглядом і мовою тіла. І ваша дитина точно так же буде розуміти вас без слів. Достатньо погляду, жесту або зміни інтонації.

 

  • Коли потрібно починати спостерігати?

З народження. З найперших хвилин. Спостерігати і аналізувати, включати інтуїцію.

 

  • Як довго потрібно спостерігати за дітьми, щоб не втрачати зв’язок?

Завжди. Поки ви уважні, поки ви тут і зараз з дитиною, поки не «відфутболюють» її, поки не замінюєте спілкування девайсами, поки не починаєте спілкуватися без відриву від своєї діяльності – ви будете на зв’язку.

На фото: мій запис мовлення та роздумів доньки Даринки (3 р. 8 міс.) та її малюнок.

Були довго в бібліотеці. Роздуми: “Матусю, я ніколи не буду писати дисертацію”.

Я: “Чому, доню?”

Даринка: “Дуже багато треба прочитати книжок, а ще довго стояти в черзі, щоб їх здати!”

Зверніть увагу, як передано перспективу – читачі за столами 🙂 

 

Що робити, якщо зв’язок обірвався?

Повернутися на пару кроків назад.

Відкласти свої справи і приділити час відновлення зв’язку. Тому що зв’язок – це оберіг вашої дитини. Найменше дурниць скоюють ті діти, які впевнені у своїй потрібності, цінності й важливості.

 

Джерело:
Федотова А.Ф. Вдохновлённые Реджио. С чего начать. – Ереван, 2018.   С.39.

Алгоритм запровадження і семінар: альтернативна програма “STREAM-освіта дошкільників”

Як запровадити нову альтернативну програму?

Які методичні заходи провести?

Де ознайомитись із методичним забезпеченням програми?

Усі відповіді ми підготували в цьому пакеті документів. Користуйтесь!

Завантажуйте безкоштовно звідси (натисніть на посилання):

Алгоритм-запровадження-та-семінар-STREAM-програми

Можна скористатись зображеннями для семінару.

обкладинка альтернативная_программа

Коли народжується жінка?

Усі яйцеклітини, які коли-небудь буде виношувати жінка, формуються в її яєчниках в той момент, коли вона ще плід і знаходиться в утробі матері (приблизно до 4 місяців внутрішньоутробного життя).

Це означає, що жіноче клітинне життя як яйцеклітини починається ще в утробі її бабусі. Тільки уявіть, кожна з майбутніх жінок провела п’ять місяців в утробі бабусі, а вона, в свою чергу, сформувалася в утробі своєї бабусі. Ми вібруємо в ритмі крові нашої матері, перш ніж вона сама народиться, і цей пульс – нитка крові, яка проходить через усіх бабусь до першої матері.

Картинка – Amy Haderer, The Mandala Journey

Джерело:

За матеріалами книги Лейн Редмонд “Коли барабанщиками були жінки”.

Почитаємо? Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок

Рекомендую для читання ці дві книги.

Про першу книгу тут:

НЕРЕНТАБЕЛЬНИЙ: ВЛАСНА ВИНА, ВАЖКИЙ ТЯГАР?

Друга – не менш цікавіша.

Кожен має мозок. Проте не будь-який мозок — творчий.

Чим є творчі здібності з погляду нейрофізіології? Звідки виникає креативність? Як оточення впливає на мозок та вибір професії? Мистецтво — це ліки для мозку чи хвороба? Яку роль у таланті художників відіграють їхні мозкові захворювання? І який стосунок до цього мають філософія та карне право?

Дік Свааб говорить про взаємодію мозку із середовищем, оскільки саме це, на його думку, робить нас людьми. І не просто людьми, а унікальними особистостями. Ця книжка — немов рентгенівське світло. Готові побачити знімок власної свідомості?..

 

Джерело:

Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».  2019.  468 с. 

Почитаємо? Холт Джон.  Причини дитячих невдач

На книжкову полицю!

Про автора:

Джон Холт (англ. John Holt, 14 квітня 1923 Нью-Йорк – 14 вересень 1985, Бостон) – американський педагог, критик і реформатор шкільної системи, ідеолог хоумскулінга, «батько» анскулінг, розробник альтернативних методик навчання, захисник прав дітей. Автор книг про недоліки шкільної системи, про пізнавальному процесі в навчанні.

Його здатність годинами спостерігати за дітьми, захоплюючись їх природним потягом до пізнання, зворушує серце.  Мене зачепило: “Ми помиляємося насамперед у термінології. Ми говоримо «нормальний», маючи на увазі «звичайний», тобто  те, що зустрічається нам найчастіше, а потім перетворюємо це в «належний, правильний, бажаний», те, що має бути неодмінно».

Далі: цитати з книги Джона Холта «Причини дитячих невдач».

«Я справді переконаний, що багато хто з дітей «із відставанням у розвитку» стали такими після того, як народилися нормальними. Відбувається це так: по-перше, дитині, темпи розвитку якої відхиляються від загальновизнаних, ставиться діагноз, вірніше, навішується ярлик “дефективного”; по-друге, дитину починають сприймати як слабко розумову – і все заради виконання медичних приписів; по-третє, дитина звикає думати про себе як про недоумкувату, і в результаті діагноз повністю підтверджується»…

«Мене дивує ось що: якщо IQ  відображає, нехай приблизно, ступінь розумового розвитку, чому дитина з IQ = 50 не зможе згодом стати в певній мірі нормальною і знавцем? Кажуть, що за обсягом знань і здатності обчислювати серединним доросла людина не набагато перевищує рівень дванадцятирічного підлітка … Тоді чому дитина з IQ = 50 не зможе досягти рівня більшості, коли йому буде 25 років? Що таке може з нею статися, що вона ніколи цього не зробить?»..

«Я більше не вірю, що IQ «визначає, приблизно чи ні, нашу здатність до навчання». .. він визначає грубо швидкість, з якою ми навчаємося чогось певного».

Кілька років тому я відвідав «майданчик пригод» в лондонському Холланд-парку. Майданчик був сповнений дерев для лазіння, мотузок для розгойдування та інших «небезпечних» штуковин. Я запитав у молодих людей, що слідкують за майданчиком, чи багато дітей отримують тут удари, і вони відповіли: «Ні, тому що ми попереджаємо дорослих, що для них вхід заборонено».

“Коли матерям дозволялося входити, вони постійно твердили дітям: «Не роби того і не роби іншого, це занадто небезпечно». Дітей настільки дратували і принижували подібні заборони, що вони переймалися бажанням «показати, на що вони здатні», і намагалися з ходу видертися на занадто високе дерево або скористатися занадто складним атракціоном. Опинившись в небезпеці і чуючи крики матерів: «Ти впадеш, впадеш!», вони невдовзі втрачали координацію і з тріском падали.

Тому керівники майданчиком відокремили невеличку ділянку для очікування, де мами могли посидіти і поговорити, але не могли бачити своїх дітей, поки ті користувалися майданчиком. З тих пір, найсерйознішим пошкодженням була злегка розтягнута кісточка. Залишені на самоті з майданчиком, діти дуже розумно підходили до питання, ніж їм ризикувати, – хоча, щоб випробувати пригоду, трохи ризику необхідно. Одночасно діти вчилися холоднокровності й зібраності в ризикованих ситуаціях”.

 

Джерело:
Холт Джон.  
Причины детских неудач : [Пер. с англ.] / Джон Холт. – СПб. : ИЧП “Кристалл” : Дельта, 1996. – 442, [2] с.

Книгу можна завантажити звідси: http://userbooks.bookfi.net/1/34a6781ba0eaed8b7a6bdf3f093f2dc1/_as/[Holt_Dzhon]_Prichinue_detskih_neudach(BookFi).pdf

Достатньо гарне дитинство: шість базових потреб

Дитинство не повинно бути ідеальним, щоб ми виросли благополучними. Як сформулював          Д. Віннікот, «достатньо добре» – це те, що потрібно. У дитини є певні базові потреби:

  • в безпеці,
  • прихильності,
  • автономії,
  • компетентності,
  • вільному вираженні,
  • кордони.

Не достатнє (або надмірне) задоволення цих потреб призводить до формування у дитини т.зв. глибинних переконань – уявлень про себе, світ і інших людей. Точніше, глибинні переконання формуються в будь-якому випадку, але як вони будуть звучати залежить від того, як задовольнялися потреби. Глибинні переконання – це той посередник, за допомогою якого дитячий досвід впливає на доросле життя.

Переклад статті можна безкоштовно завантажити звідси:

Базові потреби дитини

Діти завжди спостерігають за своїми батьками. Навіть тоді, коли вони впевнені, що дитина їх не бачить

Дорогі мої батьки!

Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви нагодували бездомне кішенятко, і я дізнався, як добре бути добрим до тварин.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що навіть дрібниці можуть мати особливий сенс.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви приготували обід і віднесли його другу, який хворів, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви витрачаєте свій час і гроші, щоб допомагати людям, у яких нічого немає, і я дізнався, що ті, у кого є щось, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви дбаєте про наш будинок і про все в ньому, і я дізнався, що ми повинні дбати про те, що нам дано і дорого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов’язків, навіть коли ви не дуже добре себе почуваєте, і я дізнався, що повинен буду бути відповідальним, коли я виросту.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді речі можуть заподіювати біль, і це нормально – плакати.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви піклуєтеся про мене, і я хотів бути всім, чим я міг бути.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я побачив, що ви ніколи не перестаєте про мене дбати, і я захотів виправдати всі ваші очікування і зробити все, щоб ви мною пишалися.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я дивився на вас і хотів сказати: “Мамо і тато! Спасибі за все, що я бачив, поки ви думали, що я не дивлюся!”

Джерело : інтернет, автор невідомий.

Ілюстрація – Катя Дудник

Кошеня Максик. Казка для майбутніх першокласників (із діагностичними завданнями)

Жило-було на світі кошеня Максик. Ви скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися, бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.

Довго чи недовго блукало кошеня полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те, що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.

– Початок цієї дороги гладкий, рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші, найкрутіші.

І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої гори.

Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути, але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою впоратися швидше».

І тоді навчишся ти справлятися з нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися і боляче падати. Називається вона «Невдача». Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні стежки самі вибираються.

І все навколо, навіть вітри, сварять тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.

Подякувало Кошеня добрій бабусі і впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.

Запитання для обговорення після прочитання казки:

  • Навіщо кошеняті знадобилося Знання?
  • Перерахуй гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
  • Тобі доводилося з ними зустрічатися?
  • Перерахуй всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
  • Як ти думаєш, що далі сталося з кошеням?
  • Чи згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?Лабиринт души
  • Джерело:  Лабиринт души: Терапевтические сказки / Под. ред. О.В. Хухлаевой, О.Е. Хухлаева. — М. :  Академический Проект 2014. – 175 с.

Вітагенний досвід як чинник збереження психологічного здоров’я дитини дошкільного віку

Заняття є і залишається основною організаційною формою освітнього процесу в ЗДО, отже, виявлення критеріїв обґрунтованості розробки і побудови заняття на вітагенній основі (від лат. vita – життя) є важливою умовою подолання здоров’явитратного характеру освіти взагалі та дошкільної зокрема.

Аналіз досліджень сучасних психофізиологів (В.Ф.Базарний, М.М.Безруких та ін.) доводить, що стан здоров’я дошкільників багато в чому визначається не нормуванням навантаження, а психологічними чинниками.
Перевантаження нервової системи дошкільника виникає не тоді, коли дитині пропонують занадто багато завдань, а коли відсутня внутрішня мотивація до будь-якої діяльності.

Такий підхід дозволяє визначити в якості домінуючого чинника вітагенної обґрунтованності заняття дотримання принципу  природовіповідності, який розуміється як відповідність освітнього процесу базовим потребам і психофізіологічним можливостям дитини. Він передбачає використання освітніх технологій особистісно-орієнтованого характеру. Ми розуміємо вітагенну дошкільну освіту як урахування життєвого досвіду дитини.

Сутність вітагенної освіти (ідея була висунута А.С. Бєлкінім) полягає в тому, що той, хто навчається, є повноправним учасником освітнього процесу за умови, якщо освіта спирається на його життєвий досвід, який розглядається в якості важливого джерела розвитку. Привласнений досвід дитини відображає її життєву позицію, а зміст дошкільної освіти, яку вона засвоює, накладається на досвід, поєднується з ним.

Повний текст статті проф. Катерини Крутій Можна безкоштовно завантажити тут:

Стаття Крутій Вітагенні технології