Методика «Persona Dolls» (Лялька як персона)

Методика «Persona Dolls» (Лялька як персона)

Методика “Persona Dolls”, яку розробили в США в 1950-х роках, дозволяє ефективно і весело вирішувати питання дискримінації, збагачувати словниковий запас і займатися питаннями рівноправності. Ляльки та історії ляльок розвивають у дітей емпатію, можливість оцінити глузування, причіпки, знущання, біль несправедливого ставлення, а також фізичне насильство.

Мета методики – навчити дітей відстоювати себе, якщо вони бачать несправедливе або упереджене ставлення.

 

 

Методика передбачає проведення систематичних занять із дітьми з використанням «ростових» ляльок з індивідуальними особливостями: стать, колір шкіри, розмір, колір волосся, фізичні обмеження та ін. Як правило, вона 70 см заввишки. Кожна лялька має свою життєву історію, сім’ю, смаки, уподобання, страхи тощо. На занятті педагог знайомить дітей із лялькою, описує ситуацію, яка з нею «сталась». Допомагає дітям сформулювати свої запитання щодо особливостей ляльки або ситуації, в яку вона нібито «потрапила», усвідомити і висловити емоції з цим пов’язані, обговорити, як можна діяти в цій ситуації тощо. Заняття проходить в колі, важливим моментом є фізичний контакт із лялькою на початку і наприкінці заняття, лялька не є іграшкою, і не знаходиться в ігровому куточку. Ляльки «приходять на гостини» до дітей тільки на спеціальні заняття.

Для участі у програмі Євросоюзу «Рersona Dolls» дитячі садочки роблять, або купують готові великі м’які ляльки ручної роботи.

Подивитись фото та відео, а також більш детально про методику можна прочитати тут:

 

http://personadoll.uk/

Como trabalhar com bonecos para uma abordagem pedagógica multicultural e inclusiva

Радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою

Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Януш Корчак,
видатний польський педагог, письменник, громадський діяч.

У брехливих батьків виростають брехливі діти

             Художниця – Nino Chakvetadze’s

“Якщо дитина бреше, вона або вас боїться, або вас же й копіює.
У брехливих батьків виростають брехливі діти.

Якщо ви хочете чути від своєї дитини правду, не брешіть їй! ”

 

Олександр Нілл.

“Саммерхілл – виховання свободою”

Чи є самостійна мобільність на вулиці у сучасних дітей?

За результатами дослідження, опублікованого в 2016 році, обговорюється питання мінімального і максимального віку, з якого дитині дозволено грати самостійно на вулиці (вік вказували дорослі й підлітки).  Аналіз тенденцій відображає дитячу незалежну мобільність. Діти, які народжені в 1930-1940-і роки, практично з 5 років були самостійні на вулицях, тоді як для дітей 1950-х років цей вік зсувається приблизно до 7 років, що збігається з початком навчання в школі. Початок шкільного життя може бути описано в термінах «посвячення» першокласників, після чого діти отримують нові права (бути на вулиці одному) і нові обов’язки (навчання).

Тенденцію до зниження віку (народжені в 1970-ті роки) можна пояснити сприйняттям батьками міського довкілля як менш небезпечного (це перші діти, народжені батьками, які не пережили війну).

Однак для тих, хто народився в 1980-х роках, незалежна мобільність (стартовий вік) сягає 8 років, це означає, що дітей супроводжують дорослі до школи впродовж перших двох років навчання. Цей процес збігається з введенням дошкільної освіти та зниженням шкільного віку до 6 років. Це також може бути причиною того, що когнітивний розвиток дітей випереджає їх соціальні навички і незалежність. Подальший підйом самостійної мобільності вже в 10 років. 1990-ті роки відображають соціальну напруженість і розпад Радянського Союзу.

В 2000-му році батьки вже вважають соціальне середовище  більш безпечним, отже, вік трохи зменшується до 9,8 років, проте це все ж мінімальні значення. Простежується сучасна  тенденція: усе менше батьків, готових дозволити своїм дітям побути самій на вулиці без супроводу дорослого.

Bochaver Alexandra A., Korzun Anna N., Polivanova  Katerina N. KIDS, STREETS, AND ACTIVITIES BASIC RESEARCH PROGRAM WORKING PAPERS SERIES: PSYCHOLOGY WP BRP 71/PSY/. – 2016 – С.10-11.

Аналіз дослідження тут:

https://wp.hse.ru/data/2017/03/06/1166653541/71PSY2016.pdf

Мультфільм «38 папуг: Бабуня удава».

https://www.youtube.com/watch?v=E2gD9OR44kk

Див. хв. 3.56 мультфільму: Бабуня Удава: «Що я бачу? Ви гуляєте тут одні, без нагляду??? Раніше ви гуляли самі по собі, без нагляду, а тепер – ви будете гуляти під наглядом!».

Дуже швидко у нас будуть юні вчені та старі діти

«Якщо ви хочете виховати розум вашого учня, виховуйте сили, якими він повинен управляти.

Постійно вправляйте його тіло; робіть його здоровим і сильним; нехай він працює, діє, бігає, кричить; нехай завжди перебуває в русі; нехай буде він людиною за силою, і незабаром він стане ним по розуму … Якщо ми хочемо перекрутити цей порядок, то отримаємо скоростиглі плоди, в яких не буде ні зрілості, ні смаку, які не забаряться зіпсуватися: у нас будуть юні вчені та старі діти».

Філософ Жан-Жак Руссо (17 ст.)

Що таке фрактали та ідеальна геометрія мікросвіту

Фракта́л (лат. fractus — подрібнений, дробовий) — нерегулярна, самоподібна структура. У широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої. Термінфрактал увів 1975 року Бенуа Мандельброт.

Далі  – дуже цікава добірка фото мікросвіту, де є природні фрактали.

Подивіться самі, покажіть дітям!

http://zhizninauka.info/topics/idealnaya-geometriya-makromira/

 

Эда Ле Шан. Когда ваш ребенок сводит вас с ума

Чудова книга для вдумливого читання.

Рекомендую.

kogda_vash_rebenok_svodit_vas_s_uma

Експеримент Альберта Бандури «Лялька Бобо» (тема “Виховання дітей дошкільного віку”)

Людину оточує безліч моделей поведінки, за якими вона може  спостерігати: поведінка батьків, однолітків, учителів або навіть героїв телесеріалу. Ці моделі пропонують чоловічі й жіночі варіанти поведінки, за якими людина спостерігає і запам’ятовує, потім імітує. Людина схильна імітувати поведінку людей, які, на її думку, схожі на неї, що нерідко означає — представників тієї ж статі.

Теорія Альберта Бандури 1977 року — одна з найвпливовіши теорій пізнання у психології. Згідно з нею, набута поведінка – результат не тільки винагород або підкріплень, а й спостере жень за іншими людьми. На думку Бандури, люди засвоюют; моделі поведінки на основі спостережень за поведінкою люде: з їхнього оточення.

Доктор Альберт Бандура (Стенфордський університет)  запропонував альтернативний і більш комплексний погляд на соціальний тиск, що сприяє засвоєнню моделей поведінки. Його підхід є сучаснішим і дотепер вважається доцільним.

Теорія Альберта Бандури (1977 року) — одна з найвпливовіших теорій пізнання у психології. Згідно з нею, набута поведінка – результат не тільки винагород або підкріплень, а й спостережень за іншими людьми. На думку Бандури, люди засвоюють моделі поведінки на основі спостережень за поведінкою людей з їхнього оточення.

      ЕКСПЕРИМЕНТ «ЛЯЛЬКА  БОБО»

На підтвердження того, що діти спостерігають за поведінкою людей навколо й імітують її, Альберт Бандура провів знаменитий експеримент «Лялька Бобо».  У результаті науковець з’ясував, що діти, які спостерігали агресивні моделі поведінки, більше імітували ставлення де ляльки Бобо, ніж діти контрольної групи, які спостерігали не агресивні моделі поведінки. Крім того. Бандура завважив, що дівчатка, які спостерігали агресивну поведінку, схилялися до вербального прояву агресії до ляльки жіночої статі й до фізичного прояву агресії до ляльки чоловічої статі.

Хлопчики були більш схильними до імітації фізичної агресії ніж дівчатка, і частіше повторювали моделі ставлення до ляльки їхньої статі, порівняно з дівчатками.

За рахунок експерименту «Лялька Бобо» Бандура продемон­стрував, що діти засвоюють соціальну поведінку, зокрема агре­сію, на основі спостережень за поведінкою інших людей. Екс­перимент Бандури спростував ключову концепцію біхевіоризму відповідно до якої поведінка людини є результатом винагород і підкріплення.

Особливості проведення експерименту «Лялька БОБО»

В експерименті брали участь тридцять шість хлопчиків і три­дцять шість дівчаток віком від трьох до шести років. Контрольна група складалася з дванадцяти хлопчиків і два­надцяти дівчаток.

Прикладом для наслідування слугували один дорослий чоловік і одна доросла жінка.

Двадцять чотири хлопчики і дівчинки спостерігали, як жінка і чоловік агресивно нападає на іграшку — ляльку Бобо. Дорослі били ляльку молотком і підкидали в повітря, вигукуючи: «Бух, ба-бах» або «Я тобі дам».

Інша група з двадцяти чотирьох хлопчиків і дівчаток спосте­рігала за неагресивною поведінкою щодо ляльки Бобо.

Третя контрольна група не спостерігала за жодною моделлю поведінки.

Матеріал з кн. Клейнман Пол. Психологія 101: факти, теорія, статистика, тести й таке інше. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – С.98-101.

 

The Bobo doll experiment А.Bandura

https://www.youtube.com/watch?v=k-fwJSEBpVo

Сучасна інтерпретація експерименту А.Бандури

https://www.youtube.com/watch?v=b51z7gjLMX0

 

Як мовлення впливає на розвиток математичних здібностей?

Роботи професорки Лєвін довели, що та чи інша невербальна здатність також розвивається завдяки мовленню. Наприклад, просторове сприйняття, яке вказує на майбутні досягнення в природничих науках. У ході дослідження Сьюзан Лєвін перевіряла, як «просторова лексика» впливає на розвиток просторового мислення малюків.  Результати виявилися вражаючими.

Діти 2,5 років, які чули більше “просторових” слів, самі частіше їх виголошували,  а діапазон відрізнявся неймовірно – від 4 до 200 слів.

Професорка Лєвін та  її команда виявили, що діти, які чули і вживали більше т.з. просторових слів, набагато краще справлялися з просторовими тестами. Як показали дані, причина не тільки в тому, що вони «розумніщі»: результат був чітко визначений досвідом знайомства з просторової лексикою.

З книги «Тридцять мільйонів слів»

http://www.mann-ivanov-ferber.ru/books/tridczat-millionov-slov/.

Використано  малюнок художника Дональда Золана.

Розуміння атома – це дитяча гра в порівнянні з розумінням дитячої гри

«Розуміння атома – це дитяча гра в порівнянні з розумінням дитячої гри».

Цією фразою знаменитий фізіолог Х.Хогленд підкреслив глибоку повагу дорослих – дослідників дитинства – до головної діяльності цього віку – ігрової.