Архіви категорій: Новини, події

Як створити особистий простір дитини або що таке «халабудна педагогіка»?

Залишити відповідь

Нова стаття проф. Катерини Крутій про необхідність збереження особистого простору дитини.

Цитата: “Слід застерегти дорослих від настирливого «педагогічного свербежу»  – прибрати, скласти, сховати те, що на їхню думку є порушенням візуального простору: «Прийде методист і скаже, що в групі безлад, стоїть якийсь курятник посередині групи». Поки ми не повернемось до аксіоми –  передусім природні інтереси й активність дитини – будемо розглядати фото європейських дитячих садочків і  виправдовувати себе – «у нас такого не може бути».

Навіть підростаючи, діти не перестають будувати «укриття» з підручних матеріалів, і вже не тільки у приміщенні, а й на майданчику, на дачі, у сквері, навіть на деревах. Дітям дуже подобаються  «гніздечка» на деревах (діти кажуть «буду гніздуватись»). До речі, часто-густо дизайнери  вишукують можливість зберегти в проекті дерева, які потім можна буде «прив’язати»  до планування дитячого майданчика, передбачаючи саме «гніздування» дітей на гілках”.

Тут докладно і зрозуміло розповідається, як зробити халабуду вдома:

http://www.lizon.org/2012/10/playhouse-made-of-ladder.html

А тут:

Стаття проф. К. Крутій Халабудна педагогіка

Можливості людини значною мірою визначають спадкові властивості та вплив середовища на ранньому етапі онтогенезу

Залишити відповідь

НЕРЕНТАБЕЛЬНИЙ:

ВЛАСНА ВИНА, ВАЖКИЙ ТЯГАР?

 Мінливість, яка завжди була мотором нашої еволюції, для декого все ще буває фатальною.

Політики так і не збагнули, що «можливість формування» була хибною концепцією у всьому, що стосується розвитку нашого мозку. Навпаки. У вісімдесяті роки як реакцію на проблеми соціальної держави і тодішню економічну кризу політики почали пропагувати особисту відповідальність громадян за їхній добробут. Нам заявляли, що доля кожного в його руках. Але численні дослідження заперечують цю тезу, вони довели, що можливості людини значною мірою визначають спадкові властивості та вплив середовища на ранньому етапі розвитку.

Брак освіти заповнити дуже важко. А відсутність вроджених здібностей взагалі ніяк не надолужиш. До того ж сучасне суспільство, орієнтоване на успіх, ставить до індивіда дедалі вищі вимоги, до яких не дотягуються чимраз більше людей. Людей, які від природи отримали недостатньо здібностей або мають психічні проблеми, несправедливо звинувачують у тому, що вони не успішні. Низький рівень освіти і низькі доходи батьків є визначальними індикаторами для поганої освіти і низького рівня доходів їхніх дітей, а також поганого здоров’я у них, криміногенної поведінки, захворювань, пов’язаних із залежністю, ігроманії, безробіття. Люди з низьким рівнем освіти помирають на шість років раніше за людей із вищим рівнем освіти. Багато в чому це пов’язане з життєвими звичками. І на це ніяк не впливає підвищення акцизів на тютюн та алкоголь з метою заохотити споживачів змінити свої життєві звички. Передусім погані звички процвітають у дефіцитному середовищі, де існує брак чогось.

Можна подумати, що розумова відсталість — річ спадкова, а з огляду на накопичення таких проблем у певних кварталах ще й заразна. За твердженням нідерландського Бюро з соціально-культурного планування (SCP), майже 100 000 дітей у Нідерландах, тобто 4 %, є соціально відмежованими. Вони не входять до жодного об’єднання, ніколи не їздять ні на які екскурсії чи мандрівки, нікуди не їздять на канікули і дуже рідко зустрічаються з друзями. Якщо додати сюди ще й менш важкі випадки, то з них одинадцять відсотків дітей виявиться соціально ізольованими. Це залежить передусім від фінансового стану батьків. Та їхні батьки також не беруть участі в соціальному житті, а живуть такі сім’ї у проблемних районах, де навіть не знайдеш нормального дитячого майданчика. У таких обставинах мозок дитини навряд чи може добре розвиватися.

За книгою:  Свааб Д. Ми – це наш мозок. / Дік Свааб. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – С. 472.

Треба, щоб на уроці душа з душею говорила

Залишити відповідь

Багато авторитетних педагоги кажуть:

“Ми користуємося вашими методами: шепочимось із дітьми на уроках, використовуємо ваші техніки”. А метод не в тому, щоб шепотітися, а треба, щоб на уроці душа з душею говорила.

У багатьох вчителів це губитьсяся, вони звертають увагу тільки на технологію і думають, що працюють “за Амонашвілі”.

Суха технологія вбиває серце і любов. А треба навпаки: спочатку внутрішній рух, а потім методи і технології.

Філософія виражається не в прийомах, а в підтексті. У цьому секрет гуманної педагогіки: головне – добрий посил дитині, а не будь яка нехай навіть найкраща методика”.

Шалва Амонашвілі

Технологія «Стіни, які говорять», або своєчасне перетворення освітнього простору дошкільного навчального закладу

Залишити відповідь

Джерелом натхнення і творчості для дитини можуть бути «Стіни, які говорять». Сутність технології «Стіни, які говорять» в тому, що дитина, отримуючи необхідну інформацію, має право вибору планувати свою діяльність, конструктивно використовувати інформаційний ресурс.

Іншими словами технологія «Стіни, які говорять» є системою візуалізації знань і процесом занурення дошкільників і дорослих в освітній простір дитячого садка.

Уточню: не може бути єдиних вимог або рекомендацій щодо створення,  функціонування, частоти заміни зображень на «Стіні, яка говорить». Запроваджуючи наведені далі ідеї, слід передусім критично переглянути можливості щодо позбавлення захаращеності методичним мотлохом простору як дошкільного закладу, так і конкретних групових кімнат, роздягалень тощо (оголошення, які вже нікому не цікаві; список дітей із вказаним зростом та вагою на 01 вересня, а на дворі – грудень; повідомлення для батьків про необхідність принести по 3 рулони туалетного паперу тощо).

Технологія може бути використана як для інформування всіх учасників освітнього процесу (діти, батьки, педагоги), так і тільки для дошкільнят.

Посилання на зміст статті:

Технологія Стіни які говорять

Під час  копіювання та розповсюдження статті не забувайте робити посилання на персональний сайт проф. Катерини Крутій

http://ukrdeti.com/

Як не втратити потенціал Дитинства?

Залишити відповідь

Важливий факт: якщо людство живе на планеті більше 50 тисяч років (не вдаючись у новітні знахідки археологів 🙂 ), то впродовж тисячоліть змінилось майже 1600 поколінь.

Із них: 1100 – провели життя в печерах; 800 поколінь – використовують вогонь; 400 –  енергію тварин; 300 – володіють енергією води та вітру; 150 – здійснюють ефективний зв’язок поколінь завдяки писемності (з них 12  – через друковане слово); 16 –  користуються порохом; 8 – вимірюють час; 6 – використовують штучні джерела енергії; 4 – користуються електромоторами; 2 – володіють атомною енергією, реактивної авіацією, телебаченням, лазерами, антибіотиками. І лише одне покоління використовує персональні комп’ютери та Інтернет. Зауважимо, що з-поміж користувачів, як відомо, значну питому вагу мають дошкільники і молодші школярі.

Висновок:

Сучасна дитина є частиною «дитячої культури Всесвіту», тому що є членом суспільства, всі покоління якого, незалежно від бажань і можливостей, уже вступили в активну стадію багатовимірного процесу глобалізації.

Вочевидь, щоденно, коли нам, дорослим, не вдається створити можливості допомогти дітям раннього віку зреалізувати свій потенціал, ми дещо втрачаємо для досягнення миру і розвитку людської особистості.

Семінар проф. К.Крутій «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками»

Залишити відповідь

7 квітня на факультеті дошкільної, початкової освіти та мистецтв Вінницького педуніверситету відбувся семінар «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками», який провела доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, методики початкової та дошкільної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка Катерина Крутій

(3 частини)

https://www.youtube.com/watch?v=3q1rqI-BInM&t=18s

 

https://www.youtube.com/watch?v=3q1rqI-BInM&t=18s

 

Семінар проф. Катерини Крутій «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками»

коментарів 8

Частина 1.

7 квітня 2017 року на факультеті дошкільної, початкової освіти та мистецтв Вінницького педуніверситету відбувся семінар «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками», який провела доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, методики початкової та дошкільної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка Катерина Крутій.

Семінар проф. Катерини Крутій «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками»

Залишити відповідь

Частина 2.

7 квітня 2017 року на факультеті дошкільної, початкової освіти та мистецтв Вінницького педуніверситету відбувся семінар «Огляд сучасних інноваційних методик, які запроваджено в Євросоюзі для роботи з дошкільниками», який провела доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, методики початкової та дошкільної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка Катерина Крутій.

Мрії, друзі, ігри – все це здається несерйозним на тлі корисних освітніх занять …

Залишити відповідь

“Сьогодні, на жаль, життя багатьох дітей позбавлено подій. Батьків хвилює тільки майбутнє дитини. Вони наполегливо вирощують її майбутнє, не звертаючи уваги на природний стан теперішнього.

Дорослі притягли до свого дому закони соціальності, і це повсюдно: вдома дитину тренують за законами школи, дивляться на неї очима вчителів або потенційних роботодавців.

Це не рідні очі”.

Тетяна Бабушкіна. Що зберігається в кишенях дитинства.

Книгу можна почитати тут:

http://setilab.ru/modules/article/view.article.php/189/c24

Лепбук як дослідницький проект дошкільника

Залишити відповідь

Лепбук як дослідницький проект дошкільника

 

 

У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).

Лепбук або як його ще називають інтерактивна тематична тека – це саморобна паперова книжечка з кишеньками, дверцятами, віконцями, рухливими деталями, які дитина може діставати, перекладати, складати на свій розсуд. У ній збирається матеріал з якоїсь певної теми. При цьому лепбук – це не просто виріб. Це прикінцевий етап самостійної дослідницької роботи, яку дитина виконала  під час знайомства з певною темою. Щоб заповнити теку, дитині потрібно буде виконати певні завдання, провести спостереження, презентувати матеріал.

Створення лепбуку допоможе збагатити, закріпити і систематизувати інформацію, а розглядання теки в подальшому дозволить швидко освіжити в пам’яті цікавий матеріал.

Етапи створення лепбуку:

  1. Вибір теми.
  2. Складання плану майбутнього лепбуку.
  3. Малювання макету теки.
  4. Створення лепбуку в натуральний розмір.

У результаті роботі з лепбуками в дошкільків розвиваються універсальні вміння, а саме: планувати майбутню деяльність; домовлятися з однолітками; розподіляти обов’язки; шукати потрібну інформацію, узагальнювати та системтизувати; самостійно  пояснювати; приймати власні рішення,  спираючись на надбані знання і вміння;  використовуючи усне мовлення, висловлювати своє бажання.

Є сенс запланувати спільну діяльність з виготовлення індивідуальних лепбуков, виходячи з інтересів кожної дитини. Упродовж певного часу виготовляється тека, а потім  її презентують дітям, результатом буде серія лепбуків. Отже, лепбук може бути продуктом дослідницької діяльності дитини.

Рекомендований вік занять із лепбуком – 5 років і вище. Діти 7-8 років  можуть цілком самостійно придумувати і робити свої власні лепбуки.

Для дітей старшого дошкільного віку це варіант проектної діяльності, коли треба продумати зміст і послідовність наповнення теки.

Лепбуки можна робити як індивідуально (дома з батьками), так і на груповому занятті. У разі роботи з групою дітей можливі два варіанти: або вихователька розподіляє завдання між дітьми, і всі разом збирають і заповнюють одну теку, або показує послідовність дій, а діти з його допомогою роблять кожен свій екземпляр лепбуку.

Розмір готового лепбука  є стандартним – папка А4 в складеному вигляді та А3 у відкритому вигляді.

Цей розмір ідеально підходить, щоб дитина могла самостійно працювати з лепбуком: тримати його в руках, малювати, писати, виконувати завдання в ньому, а після занять поставити теку на полицю або покласти в шафку (рюкзачок, якщо буде заповнювати вдома).

За посиланням можна більш детально познайомитись із типами лепбуків і технологією їх виготовлення:

http://www.tavika.ru/p/blog-page_5.html