Архіви категорій: На допомогу студентам

Педагогіка переживань, або педагогіка досвіду

Залишити відповідь

У сучасній освіті використовується так звана педагогіка переживань,  педагогіка досвіду, або експериментальне навчання (Erlebnispädagogik). Її родоначальником у Німеччині вважають педагога і громадського діяча Курта Хана (1886-1974) [1].

На думку Курта Хана, головне завдання освіти – це забезпечення п’яти якостей в людині: допитливості, духу, що не визнає поразки, наполегливості в досягненні мети, готовність до самозречення і, перш за все, уміння співчувати”.

Центральне поняття педагогіки переживань – досвід. Досвід – це те, що людина переживає сама, він індивідуальний і не залежить від впливів інших. Це суб’єктивна, особиста подія в житті людини. У той же час досвід – це той багаж особистості, який вона отримує від зустрічі з реальністю.

Завдання педагога – познайомити дитину зі світом, дати їй можливість зустрітися з незнайомим, невідомим, а то, який сенс, яке забарвлення отримає досвід у внутрішньому світі дитини, залежить тільки від неї самої. Це приватна сфера, вторгатися в яку педагог не має права.

Heckmair і W. Michl дали таке визначення педагогіки переживань: «Ця дія – орієнтований підхід, де молоді люди стикаються з фізичними, психічними і соціальними проблемами, які сприяють розвитку їхньої особистості та надають можливість нести відповідальність за прийняті рішення» [2].

Дослідники сформулювали й основні принципи цієї педагогіки:
Дитина повинна все робити сама, отримуючи безпосередній прямий досвід.
Проблемні ситуації повинні бути реальними, а не штучними (якщо приготування обіду, то зі справжніх продуктів, на цій плиті; багаття – в лісі; скелі – в горах).
Дитина має отримати досвід взаємодії як з природою, так і з суспільством. Для досягнення результату вона має навчитися співпрацювати з іншими людьми.
Досвід спілкування з природою повинен бути як незвичайним (екстремальним, екзотичним), так і повсякденним, тобто дитина повинна навчитися жити в різноманітному світі.
Отримання досвіду повинно бути добровільним. Людина сама визначає, чи хоче вона отримати той чи інший досвід чи ні, чи буде ризикувати чи ні. У неї має бути право вибору.

Джерело:

  1. Hahn K.Reform mit Augenmaß. Ausgewählte Schriften eines Politikers und Pädagogen. von Michael Knoll. Verlag Klett-Cotta, Stuttgart, 1998.
  2. Heckmair B., Michl W.Erleben und Lernen. Einführung in die Erlebnispädagogik. 6. Auflage. Verlag E. Reinhardt, München, 2008.

Біографічні дані:

Курт Хан (нім. Kurt Matthias Robert Martin Hahn, 5 червня 1886 Берлін – 14 січень 1974, Хайлінгенберг) – німецький політик і педагог єврейського походження.

Спостереження за дітьми в Реджіо-підході (для батьків)

Залишити відповідь

 Реджіо базується на спостереженні за дітьми та документуванні.

                                                                      Що дає нам спостереження?

Ви зустрічали батьків, які не розуміють своєї дитини, не можуть з нею впоратися, хоча вона не підліток, а зовсім ще маля?

Чому відбувається так, що найближча людина не розуміє свою ж кровинку?

Тому що модель їх відносин – паралельне співіснування. Дорослий не вникає в діяльність дитини, просто існує поруч з нею.

 Що буде, якщо спостерігати?

Ви будете розуміти свою дитину вже за зміною міміки обличчя, за звуками, якщо вона ще не говорить, за частотою дихання, за її активністю, за поглядом і мовою тіла. І ваша дитина точно так же буде розуміти вас без слів. Достатньо погляду, жесту або зміни інтонації.

 

  • Коли потрібно починати спостерігати?

З народження. З найперших хвилин. Спостерігати і аналізувати, включати інтуїцію.

 

  • Як довго потрібно спостерігати за дітьми, щоб не втрачати зв’язок?

Завжди. Поки ви уважні, поки ви тут і зараз з дитиною, поки не «відфутболюють» її, поки не замінюєте спілкування девайсами, поки не починаєте спілкуватися без відриву від своєї діяльності – ви будете на зв’язку.

На фото: мій запис мовлення та роздумів доньки Даринки (3 р. 8 міс.) та її малюнок.

Були довго в бібліотеці. Роздуми: “Матусю, я ніколи не буду писати дисертацію”.

Я: “Чому, доню?”

Даринка: “Дуже багато треба прочитати книжок, а ще довго стояти в черзі, щоб їх здати!”

Зверніть увагу, як передано перспективу – читачі за столами 🙂 

 

Що робити, якщо зв’язок обірвався?

Повернутися на пару кроків назад.

Відкласти свої справи і приділити час відновлення зв’язку. Тому що зв’язок – це оберіг вашої дитини. Найменше дурниць скоюють ті діти, які впевнені у своїй потрібності, цінності й важливості.

 

Джерело:
Федотова А.Ф. Вдохновлённые Реджио. С чего начать. – Ереван, 2018.   С.39.

Технологія “Осередки затишку (спокою, тиші)”

Залишити відповідь

                                                                   Як створити такі осередки?

Основні параметри осередків:

а) місце розташування – кут зліва від входу в приміщення; б) розмір – висота в 1,5 метрів, діаметр – дозволяє розміститися 2-м дітям, приблизно також 1,5 метрів; в) покриття підлоги – м’яке, суцільне (килим з густим глибоким ворсом, матрасик м’який); г) обов’язкове наповнення – подушечки, ковдри легкі ворсисті, м’які іграшки – Шуршалочки або Теребушки; д) освітлення – м’яке, спокійне (стіни куточка не прозорі, всередині напівморок, оптимально для освітлення використовувати міні-нічники з блакитним, блідо-жовтим світлом; варіант “зоряне небо”); е) можливість включення музики, аудіо-казок, спокійних текстів; ж) колірна гамма куточків спокійна, світла, але завіса не прозора.
Осередок відвідують максимум по 2 дитини, тільки добровільно. Педагог має право увійти тільки за запрошенням дитини.
Під час спостереження важливо враховувати: а) хто з дітей знаходиться в періоді звикання, б) у кого спостерігаються проблеми соціалізації; в) хто відвідує один, хто удвох і з ким; г) чи змінюється емоційний стан після відвідин …
Висновки робляться за підсумками спостережень упродовж мінімум 1 місяця – психологом при спільній бесіді з батьками.
Наповнення осередку затишку:
– ніякої “дихальної гімнастики”; є кульки для надування, шарудіння – то, що допомагає зняти гіпервентиляцію, віддихатися “в себе”;
– нічого прозорого;
– осередки  емоцій створюються окремо! (вони розміщуються праворуч від входу);  максимум – це рукавички емоцій для промовляння, вербалізації стану;
– обов’язково іграшки – Шуршалочки або Теребушки (різноструктурні, різнокольорові, що шарудять);
– рукав примирення – і тільки рукав (сенс рукава в невидимому рукостисканні; через нього ж як через трубу діти дивляться на інших, розмовляють, миряться тощо);
– подушки для обіймання, ковдри (Kuscheldecke);
– подушечки для биття і килимок злості;
– мішечки з ароматами трав (меліса, лаванда) – не плутати з тактильний куточком М.Монтессорі!
– ніяких фото (за бажанням –  фото дитина може взяти зі свого альбому; фото є в ліжечках дітей, в період звикання, але там інша мета.

Джерело:

https://www.facebook.com/hashtag/%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%89%D0%B8%D0%B5_%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%B4%D1%8B?source=feed_text&epa=HASHTAG

Наведу також різні ідеї корекції неробочого шуму, які могли б бути привабливими і мотиваційними для всіх дітей у групі/класі і для всіх мали б спільну користь. Ось деякі з них:

1. Спрей тиші. На пульвізатор наклеїти відповідну мітку з написом “спрей тиші” і «розбризкувати» в разі необхідності. Дітям подобається магія :).

2. Хороший спосіб перервати шум у групі/класі сказати тихим голосом «Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні один раз. Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні два рази.» Або «Хто мене чує, нехай доторкнеться рукою до носа», або назвати іншу подібну дію. Діти, які шумлять, помічають, що інші діти роблять щось і починають прислухатися. Це гарний спосіб привернути їхню увагу.

3. «Балакучі/Магічні» боби/квасолини. Наклейте на велику пластикову ємність позначки із зазначенням призу. Коли кількість квасолин досягне певної позначки клас отримує зазначений там приз. Квасолини маленькі, накопичуються довго) Як наповнюється ємність? Кожна дитина з ранку отримує певну кількість квасолин 5 або 3. Якщо дитина говорить на уроці, чи іншим чином порушує поведінку, вчитель/асистент вчителя бере в неї одну квасолину і повертає в сховище. Можна навіть зробити окрему ємність для цього, щоб наглядно показувати кількість неправильних вчинків. В кінці дня, всі діти зсипають свої збережені квасолини в банку призів. А вчитель в цей час хвалить кожного: «Молодець! Гарна робота!»Діти самі несуть відповідальність за збереження «магічних бобів» протягом дня, слідкують щоб не загубити. Щоб спростити їм цей обов’язок, можна на Алі-Експерсс замовити малесенькі контейнери кожній дитині для зберігання. На фото на банці стоять мітки: додаткова перерва, день кіно, морозиво; можна придумати будь-що.

4. Посада «директор з тиші». Призначаєте одну дитину директором з тиші і даєте їй пісковий годинник, розрахований на 2-3 хвилини. Ця дитина стає перед класом і слідкує, хто як себе поводить і обирає того, хто працює над завданням і поводить себе найтихіше. І тоді ця обрана дитина стає директором з тиші. Кожна дитина хоче побути на місці директора)

5. Можна навчити дітей жестовим знакам тиші. Мотивуючи, що так роблять шпигуни або спецназ. Наприклад, коли під час уроку до дитини починає говорити хтось з однокласників, дитина може прикласти палець до рота і продемонструвати знак «тссс», а потім показати пальцем на завдання яке вона зараз виконує, або на вчителя , який в цей час щось пояснює.

6. Візуальні підказки прийнятного рівня гучності голосу. На фото різні приклади таких підказок. Робите схему рівнів гучності голосу і вішаєте якусь позначку на допустимий зараз рівень. Наприклад: 0-мовчання золото, 1-розмова шпигуна (пошепки), 2-тихий голос для розмов під час групової роботи, 3- гучний голос для відповіді/презентації, щоб чули всі, 4 – будь яка гучність (на перервах, наприклад).

Ідеї з відкритих джерел, здебільшого з лінку: weareteachers.com

Джерело:

https://www.facebook.com/pochta.gm?__tn__=%2CdCH-R-R&eid=ARDTzG3utd35oOlV8GfLYVU35KaaScznhkxOkjMK3JVazNZdgvVO068zizhMBNQ-gWHWPQK3-SDQZKkJ&hc_ref=ARQTDT1b4assmGYBbdJ4qvDy6ppyc4KgxUx9ghLWGwLUrIIxnnR2Nrb8YfaYUBrV6qc&fref=nf&hc_location=group –

Maria Grishko

Алгоритм запровадження і семінар: альтернативна програма “STREAM-освіта дошкільників”

Залишити відповідь

Як запровадити нову альтернативну програму?

Які методичні заходи провести?

Де ознайомитись із методичним забезпеченням програми?

Усі відповіді ми підготували в цьому пакеті документів. Користуйтесь!

Завантажуйте безкоштовно звідси (натисніть на посилання):

Алгоритм-запровадження-та-семінар-STREAM-програми

Можна скористатись зображеннями для семінару.

обкладинка альтернативная_программа

Коли народжується жінка?

Залишити відповідь

Усі яйцеклітини, які коли-небудь буде виношувати жінка, формуються в її яєчниках в той момент, коли вона ще плід і знаходиться в утробі матері (приблизно до 4 місяців внутрішньоутробного життя).

Це означає, що жіноче клітинне життя як яйцеклітини починається ще в утробі її бабусі. Тільки уявіть, кожна з майбутніх жінок провела п’ять місяців в утробі бабусі, а вона, в свою чергу, сформувалася в утробі своєї бабусі. Ми вібруємо в ритмі крові нашої матері, перш ніж вона сама народиться, і цей пульс – нитка крові, яка проходить через усіх бабусь до першої матері.

Картинка – Amy Haderer, The Mandala Journey

Джерело:

За матеріалами книги Лейн Редмонд “Коли барабанщиками були жінки”.

Почитаємо? Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок

Залишити відповідь

Рекомендую для читання ці дві книги.

Про першу книгу тут:

НЕРЕНТАБЕЛЬНИЙ: ВЛАСНА ВИНА, ВАЖКИЙ ТЯГАР?

Друга – не менш цікавіша.

Кожен має мозок. Проте не будь-який мозок — творчий.

Чим є творчі здібності з погляду нейрофізіології? Звідки виникає креативність? Як оточення впливає на мозок та вибір професії? Мистецтво — це ліки для мозку чи хвороба? Яку роль у таланті художників відіграють їхні мозкові захворювання? І який стосунок до цього мають філософія та карне право?

Дік Свааб говорить про взаємодію мозку із середовищем, оскільки саме це, на його думку, робить нас людьми. І не просто людьми, а унікальними особистостями. Ця книжка — немов рентгенівське світло. Готові побачити знімок власної свідомості?..

 

Джерело:

Свааб Дік Франс. Наш творчий мозок. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля».  2019.  468 с. 

Почитаємо? Холт Джон.  Причини дитячих невдач

Залишити відповідь

На книжкову полицю!

Про автора:

Джон Холт (англ. John Holt, 14 квітня 1923 Нью-Йорк – 14 вересень 1985, Бостон) – американський педагог, критик і реформатор шкільної системи, ідеолог хоумскулінга, «батько» анскулінг, розробник альтернативних методик навчання, захисник прав дітей. Автор книг про недоліки шкільної системи, про пізнавальному процесі в навчанні.

Його здатність годинами спостерігати за дітьми, захоплюючись їх природним потягом до пізнання, зворушує серце.  Мене зачепило: “Ми помиляємося насамперед у термінології. Ми говоримо «нормальний», маючи на увазі «звичайний», тобто  те, що зустрічається нам найчастіше, а потім перетворюємо це в «належний, правильний, бажаний», те, що має бути неодмінно».

Далі: цитати з книги Джона Холта «Причини дитячих невдач».

«Я справді переконаний, що багато хто з дітей «із відставанням у розвитку» стали такими після того, як народилися нормальними. Відбувається це так: по-перше, дитині, темпи розвитку якої відхиляються від загальновизнаних, ставиться діагноз, вірніше, навішується ярлик “дефективного”; по-друге, дитину починають сприймати як слабко розумову – і все заради виконання медичних приписів; по-третє, дитина звикає думати про себе як про недоумкувату, і в результаті діагноз повністю підтверджується»…

«Мене дивує ось що: якщо IQ  відображає, нехай приблизно, ступінь розумового розвитку, чому дитина з IQ = 50 не зможе згодом стати в певній мірі нормальною і знавцем? Кажуть, що за обсягом знань і здатності обчислювати серединним доросла людина не набагато перевищує рівень дванадцятирічного підлітка … Тоді чому дитина з IQ = 50 не зможе досягти рівня більшості, коли йому буде 25 років? Що таке може з нею статися, що вона ніколи цього не зробить?»..

«Я більше не вірю, що IQ «визначає, приблизно чи ні, нашу здатність до навчання». .. він визначає грубо швидкість, з якою ми навчаємося чогось певного».

Кілька років тому я відвідав «майданчик пригод» в лондонському Холланд-парку. Майданчик був сповнений дерев для лазіння, мотузок для розгойдування та інших «небезпечних» штуковин. Я запитав у молодих людей, що слідкують за майданчиком, чи багато дітей отримують тут удари, і вони відповіли: «Ні, тому що ми попереджаємо дорослих, що для них вхід заборонено».

“Коли матерям дозволялося входити, вони постійно твердили дітям: «Не роби того і не роби іншого, це занадто небезпечно». Дітей настільки дратували і принижували подібні заборони, що вони переймалися бажанням «показати, на що вони здатні», і намагалися з ходу видертися на занадто високе дерево або скористатися занадто складним атракціоном. Опинившись в небезпеці і чуючи крики матерів: «Ти впадеш, впадеш!», вони невдовзі втрачали координацію і з тріском падали.

Тому керівники майданчиком відокремили невеличку ділянку для очікування, де мами могли посидіти і поговорити, але не могли бачити своїх дітей, поки ті користувалися майданчиком. З тих пір, найсерйознішим пошкодженням була злегка розтягнута кісточка. Залишені на самоті з майданчиком, діти дуже розумно підходили до питання, ніж їм ризикувати, – хоча, щоб випробувати пригоду, трохи ризику необхідно. Одночасно діти вчилися холоднокровності й зібраності в ризикованих ситуаціях”.

 

Джерело:
Холт Джон.  Причины детских неудач : [Пер. с англ.] / Джон Холт. – СПб. : ИЧП “Кристалл” : Дельта, 1996. – 442, [2] с.

Книгу можна завантажити звідси: http://userbooks.bookfi.net/1/34a6781ba0eaed8b7a6bdf3f093f2dc1/_as/[Holt_Dzhon]_Prichinue_detskih_neudach(BookFi).pdf

Достатньо гарне дитинство: шість базових потреб

Залишити відповідь

Дитинство не повинно бути ідеальним, щоб ми виросли благополучними. Як сформулював          Д. Віннікот, «достатньо добре» – це те, що потрібно. У дитини є певні базові потреби:

  • в безпеці,
  • прихильності,
  • автономії,
  • компетентності,
  • вільному вираженні,
  • кордони.

Не достатнє (або надмірне) задоволення цих потреб призводить до формування у дитини т.зв. глибинних переконань – уявлень про себе, світ і інших людей. Точніше, глибинні переконання формуються в будь-якому випадку, але як вони будуть звучати залежить від того, як задовольнялися потреби. Глибинні переконання – це той посередник, за допомогою якого дитячий досвід впливає на доросле життя.

Переклад статті можна безкоштовно завантажити звідси:

Базові потреби дитини

Діти завжди спостерігають за своїми батьками. Навіть тоді, коли вони впевнені, що дитина їх не бачить

Залишити відповідь

Дорогі мої батьки!

Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви нагодували бездомне кішенятко, і я дізнався, як добре бути добрим до тварин.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що навіть дрібниці можуть мати особливий сенс.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви приготували обід і віднесли його другу, який хворів, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви витрачаєте свій час і гроші, щоб допомагати людям, у яких нічого немає, і я дізнався, що ті, у кого є щось, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви дбаєте про наш будинок і про все в ньому, і я дізнався, що ми повинні дбати про те, що нам дано і дорого.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов’язків, навіть коли ви не дуже добре себе почуваєте, і я дізнався, що повинен буду бути відповідальним, коли я виросту.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді речі можуть заподіювати біль, і це нормально – плакати.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви піклуєтеся про мене, і я хотів бути всім, чим я міг бути.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я побачив, що ви ніколи не перестаєте про мене дбати, і я захотів виправдати всі ваші очікування і зробити все, щоб ви мною пишалися.
Поки ви думали, що я не дивлюся, я дивився на вас і хотів сказати: “Мамо і тато! Спасибі за все, що я бачив, поки ви думали, що я не дивлюся!”

Джерело : інтернет, автор невідомий.

Ілюстрація – Катя Дудник

Кошеня Максик. Казка для майбутніх першокласників (із діагностичними завданнями)

Залишити відповідь

Жило-було на світі кошеня Максик. Ви скажете, що так не буває, що кошенят називають Васька або Мурчик, але наше кошеня звали саме Максик. І було воно звичайнісіньким кошеням: любило гратися, бігати, дивитися мультики і не любило лягати спати, прибирати іграшки і доїдати суп до кінця. Як і всі діти, воно поступово зростало, розумнішало і виросло таким розумним, що захотілося йому багато чого довідатися. Дізнатися, чому дме вітер, дізнатися, як працює телефон, дізнатися, чому зірки не гаснуть і куди сонечко спати лягає. І тоді вирішив Максик піти зі свого теплого затишного будинку, щоб бродити по білому світу і шукати Знання.

Довго чи недовго блукало кошеня полями, лісами, але дійшло воно до хатинки на курячих ніжках. І зустріла його там бабуся – чи то Яга, а чи то не Яга. Та це й не дуже важливо. Важливим є те, що вона його не з’їла, а вказала йому дорогу до Знання, та ще й про труднощі цього шляху попередила. І ось що йому розповіла.

– Початок цієї дороги гладкий, рівний і святковий. Квіти, подарунки уздовж неї покладені. Вступаєш на неї і радієш, що весь шлях до Знання можна легко, весело, швидко пробігти. Але не знаєш, що скоро почнуться скелясті і льодові гори, на які дертися щосили доведеться. Гір тих багато, але є серед них три найголовніші, найкрутіші.

І дійсно, дуже важко по ній підніматися, і хочеться все кинути. Так само важко, як важко літери писати або ж читати вчитися. І здається, що ніколи нічого не вийде. Але ти пам’ятай мою підказку: «Якщо важко – будь сміливішим і старайся сильніше», пошепки її промовляй і тоді здолаєш ти цю гору, навчишся справлятися з труднощами і підійдеш до другої гори.

Вона називається «Нудно». І начебто легко по ній підніматися, але так само нудно, як, наприклад, літери у рядку акуратно писати. І так хочеться схопитися з місця, побігти, погратися з ким-небудь, так хочеться все кинути, але ти не кидай, а вивчи мою підказку: «Роботу ти закінчи мерщій, щоб з нудьгою впоратися швидше».

І тоді навчишся ти справлятися з нудьгою і підійдеш до третьої, найкрутішої гори. Дуже важко по ній підніматися і боляче падати. Називається вона «Невдача». Начебто все виходить, але помилки на шляху постійно закрадаються, і невірні стежки самі вибираються.

І все навколо, навіть вітри, сварять тебе за помилки. А сонце так сердиться, що погрожує зайти за хмару. А дерева навколо стежки ніби «двійки» шикуються і шепочуть: «Заслужив ти за помилки твої». Але ти завчи мою підказку: «Коли помилка трапиться, буду я на ній вчитися, буду я на ній вчитися, не засмучуватися». І тоді подолаєш ти і цю гору і станеш Вченим Котом, вченим котом-відмінником.

Подякувало Кошеня добрій бабусі і впевнено пішло дорогою до Знання і Мудрості. Знало воно тепер, що шлях його чекає довгий і не завжди легкий. Але воно обов’язково пройде його до кінця і допоможе іншим кошенятам, мишенятам, слоненятам і всім дітям, яких зустріне на шляху. І будуть тоді його називати не кошеням, а Котом, який багато знає. І буде йому жити тоді радісно і цікаво, тому що дуже цікаво багато знати і дуже радісно знати, як допомагати людям.

Запитання для обговорення після прочитання казки:

  • Навіщо кошеняті знадобилося Знання?
  • Перерахуй гори, про які розповідала Яга. В чому сенс кожної з них?
  • Тобі доводилося з ними зустрічатися?
  • Перерахуй всі підказки. Що значить кожна з них? Як їх можна використовувати в житті?
  • Як ти думаєш, що далі сталося з кошеням?
  • Чи згоден ти з тим, що цікаво і радісно багато знати? Якщо так, то чому?Лабиринт души
  • Джерело:  Лабиринт души: Терапевтические сказки / Под. ред. О.В. Хухлаевой, О.Е. Хухлаева. — М. :  Академический Проект 2014. – 175 с.