Архіви позначок: Фрідрих Фрьобель

Історія Дитинства: коли дитяча садівниця стала вихователькою?

Народження дитячого садка датується 1837 роком.

Саме тоді  Фрідріх Вільгельм Август Фрьобель (нім. Friedrich Fröbel; німецький педагог (1782-1852) назвав «дитячим садком» утворену ним установу для малюків в місті Бад-Бланкенбургу в Німеччині (точніше, «Kindergarten»: Кinder – діти, Garten – сад).

Примітка: Вживаємо правильно прізвище видатного педагога: Фрьобель  (нім. Friedrich Fröbel).

Історія найменування не вичерпується однією версією. Найбільш поширена думка, що педагог вважав дітей «Божими рослинами», такими, що потребують дбайливого догляду. Звідси й «дитячий садок», тобто сад рослин. Інше припущення переносить народження дитячого садка в 40-і рр. XIX ст.: німецький педагог тоді нібито відкрив «першу установу  з догляду за дітьми» в колишньому готелі «У палацового саду» в Цорбіхе. Жителі містечка, приводячи сюди дітей, вигукували: «Ми йдемо до саду». Нарешті, відомо, що його дитячий садок був садом за своїм дизайном, з деревами та клумбами квітів.

В Енциклопедичному словнику Брокгауза – Ефрона (1902 р, т.36 а, С.690), зазначено: «Ця назва (дитячий садок – прим. К.К.) має подвійне значення: по-перше, Фрьобель дотримувався думки, що сад, в якому діти могли б грати та знайомитися з життям рослин, становить необхідну приналежність такої школи; по-друге, воно символічно вказує на схожість дітей з рослинами, які вимагають вмілого і ретельного догляду».
Викладачками в такому дитячому садочку стали Kindergдrtnerinnen, буквально – дитячі садівниці.

Зауважу, що і виховательок сам Фрьобель іменував «садівницями». Послідовниць Фрідріха Фрьобеля наприкінці XIX – початку XX століть ще називали «фрьобелічками».
Зараз це слово цілком вийшло з ужитку і мало кому відомо.
З часом місце слів “дитяча садівниця” та “фрьобелічка” посіло слово “вихователька” (у словниках воно відзначається з 1771 року). 

 

Фотозагадка: Кому встановлено цей пам”ятник?

Цей пам’ятник встановлено на могилі видатного педагога, який помер в 1852 році у віці 70 років.

Пам”ятник виконано у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі.

Выдповыдь: цей пам”ятник встановлено Фридриху Фрьобелю.

З історії педагогіки дошкільного дитинства відомо, що ще на початку ХХ ст. Ф.Фрьобель запропонував «дари», до яких входили різні за формою, величиною і кольором предмети: кульки, куб, м’ячі, циліндр, палички для викладання, смужки для плетіння тощо. Вдячні послідовники, які на практиці бачили неоціненність дарів для дитини, на могилі свого Вчителя встановили пам’ятник, виконаний у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі. Принципи педагогіки Фрьобеля і його підходи до системи створення освітніх засобів згодом увійшли в різні авторські педагогічні системи – М. Монтессорі, С. Френе, Л. Малагуцці, Р. Штайнера  (вальдорфська педагогіка).

“Ця система неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити”.

Відомо, що ідея дошкільного суспільного виховання належить Платону. Розвинули і зреалізували цю ідею видатні педагоги світу Ф. Фрьобель та М. Монтессорі. Назва – «Дитячий садок» (нім. Kindergarten) прийшло з Німеччини і було придумано в 1837 році педагогом Фрідріхом Вільгельмом Августом Фрьобелем. Ним же було створено заклад для ігор і занять дітей молодшого віку в місті Бад-Бланкенбург,  хоча цей заклад проіснував не більше двох років. Назва «Дитячий садок» він придумав із міркувань, що діти – квіти життя, які вимагають вмілого і ретельного догляду, а вирощувати їх повинні садівниці.

Перші дошкільні заклади виникли в Україні тільки в XIX столітті. Є відомо­сті, що в Полтаві в 1839 році було відкрито притулок, куди безоплатно приймали дітей від 3 років. У цьому притулку діти перебували влітку із 7-ї ранку до 21-ї години, а взимку із 7.00 до 20.00. Фінансування закладу відбувалось за кошти громади. Прототипом сучасних дитячих садочків були притулки при церквах, монастирях тощо. Жінки, що працювали, відводили туди своїх дітей і залишали на увесь день під опікою сестер-черниць. Розповсюдженню таких притулків для дітей  на території України, сприяли благодійні організації, які створювали для дітей незаможних батьків світські притулки двох типів: ясла (денні притулки для дітей, які не вміють ходити) та притулки (заклади денного догляду більш дорослих дітей). До притулку приймались діти (3-10 років) бідних батьків не тільки вільних верств населення, але й дворових людей християнської віри. Діти приймалися до притулку вранці і забиралися щовечора. Вихідні — неділя і свята. У притулку дітей годували обідом і полуденком, одягали в спеціальне вбрання притулку. Найбіднішим видавали взимку верхній одяг. Навчали молитвам, читанню, письму і рахуванню.  Відкривалися вони з ініціативи й на кошти приватних осіб та педагогічних товариств.

Перший безкоштовний, «народний дитячий сад» в Росії для дітей городян із нижчих верств населення було відкрито в 1866 році при благодійному «Товаристві дешевих квартир» у  Санкт-Петербурзі. У тому ж році А. С. Симонович відкрила платний приватний дитячий сад для дітей інтелігенції

Один із перших приватних дошкільних закладів ще в 1871 році разом зі своєю сестрою відкрила Софія Федорівна Русова в Києві. Вона була провідним викладачем Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907 р.), де з 1911 року читала курс дошкільної педагогіки. Саме з ім’ям С. Русової пов’язані наприкінці XIX — початку XX століття всі заходи поширення вітчизняного суспільного дошкільного виховання.

У жовтні 1863 року було опубліковано перший репортаж з першого дитячого садка Ф.Фрьобеля. Автор його – Іван Дмитрович Бєлов, вчитель і журналіст, в майбутньому автор багатьох педагогічних книг. Завершувалась стаття ось таким висновком про перспективи дошкільного виховання:
«… Система Фрьобеля неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити. Згадаймо сухість викладання, формальність занять, численність предметів для вивчення, вбивчу одноманітність ходу всієї машини, – інакше не можна назвати таку школу, – згадаємо все це, і ми погодимося, що справжня школа, надламує життя дитини, кладе зародок похмурого погляду на життя і людей, зародок страшної апатії і байдужості до праці, який зі шкільної лави робиться чимось обурливо важким.
Ми твердо віримо, що система Фрьобеля рано чи пізно повинна буде вступати в запеклу боротьбу зі справжньою школою, вона перетворить школу в ті ж дитячі садки, влаштувавши їх на засадах нових, згодних з вимогами більш суворого і систематичного навчання, що вона поєднає в гармонійному цілому умови розвитку тіла і душі, так нерозривно пов’язаних між собою. Справжня нормальна школа далека в майбутньому, проте ж не так далека, щоб втратити будь-яку надію побачити її … ».

Фото: Митрополит Андрей серед дітвори «Української Захоронки», 1938 р. Фото Я. Савки (Українське Дошкілля. – 1938. – Ч. 1)

Упорядкуємо історичні факти. Готуємось до іспиту

Упорядкуємо історичні факти

 

1900 рік. Прогулянка. м.Єкатеринослав (сучасне м. Дніпро)

  • Перший дитячий садок, як тип педагогічного закладу, було організовано в 1802 році в Нью-Ланарке (Шотландія) Робертом Оуеном (1771-1858), англійським філософом, педагогом і соціалістом.
  • Назва «дитячий садок» належить Фрідріху Вільгельму Августу Фрьобелю, відомому німецькому педагогу зі значним досвідом роботи і запасом накопичених ідей. Для їх реалізації він і вирішив створити щось на зразок лабораторії з колективного виховання дітей. У 1837 році відкривається «перша установа з догляду за дітьми» в невеликому містечку Цорбіх.
  • Одним із перших дитячих садків у царській Росії був петербурзький заклад Аделаїди Семенівни Симонович, який вона відкрила разом із чоловіком в 1866 році. Плату за утримання і виховання дітей 3-8 років вносили заможні батьки, але через два роки заклад було закрито.
  • Перші дошкільні заклади виникли в Україні тільки в XIX столітті. Є відомо­сті, що в Полтаві в 1839 році було відкрито притулок, куди безоплатно приймали дітей від 3 років. У цьому притулку діти перебували влітку із 7-ї ранку до 21-ї години, а взимку із 7.00 до 20.00.
  • Перший дитячий садок у Києві відкрили 1 вересня 1871 року сестри Ліндфорси – Марія і Софія (пізніше, за чоловіком, Русова – видатна українська діячка в освітній справі). У ньому виховували дітей з українських інтелігент­них родин, і його водночас вважали осередком національної культури України.
  • У Західній Україні питання про організацію дошкільного виховання впер­ше порушила Н. Кобринська на жіночому вічі у Стрию 1891 року. Того ж року з ініціативи священика Кири­ла Селецького в селі Жужілі Сокальського повіту було організовано перший на Галичині дитячий садок. У 1902 році відкрили перші дитячі садки у Львові. Відтоді й почало розвиватися на Галичині дошкільне виховання.
  • У 90-х роках XIX століття в Україні земства почали створювати дитячі ясла (захоро́нки). Спочатку ці установи відкривались переважно на час літніх робіт, а згодом вони вже працювали впродовж року.
  • 20 листопада 1917 року побачила світ «Декларація дошкільного виховання» поклала початок державної системи дошкільної освіти.
  • У 1936 році після різкої критики з боку партії роботи дошкільних закладів, звинувачених в переоцінці ролі середовища у вихованні дітей, було поставлено ​​завдання зробити педагога центральною фігурою в дошкільному закладі.