Коли сміються діти
Діти не вміють сміятись
заздрісно,
Крізь сльози сміятися
і від злості.
Діти завжди сміються
радісно.
І їм заздрять дорослі.
Повно щирості в тому сміхові,
Повно сонця розлитого,
Повно пролісків,
повно втіхи
І ще чогось
невідкритого.
Сміх той тягне
з землі до неба,
Наче жайвір,
струну із радості…
І якщо у душі у тебе
Захвилювалася лють
чи заздрість, –
Ти всміхнися отак
по-простому,
І повернеться щирість втрачена.
…Люди!
Все робіть по-дорослому,
Тільки смійтеся
по-дитячому!
Григорій Чубай, із поетичної збірки «П`ятикнижжя»