Автора шукати тут:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100005971572532
https://illustrators.ru/illustrations/1036172.slider_itype=&slider_order=position
Коли сміються діти
Діти не вміють сміятись
заздрісно,
Крізь сльози сміятися
і від злості.
Діти завжди сміються
радісно.
І їм заздрять дорослі.
Повно щирості в тому сміхові,
Повно сонця розлитого,
Повно пролісків,
повно втіхи
І ще чогось
невідкритого.
Сміх той тягне
з землі до неба,
Наче жайвір,
струну із радості…
І якщо у душі у тебе
Захвилювалася лють
чи заздрість, –
Ти всміхнися отак
по-простому,
І повернеться щирість втрачена.
…Люди!
Все робіть по-дорослому,
Тільки смійтеся
по-дитячому!
Григорій Чубай, із поетичної збірки «П`ятикнижжя»
(М. Вінґрановський)
Ілюстратор – Євгенія Двоскіна.
Сторінка ілюстратора на Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001998902797
Сторінка автора віршів на Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871&__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARCo9VgYfkwxK5OJTeb1-f8grak5MiF5OHNbASDEgE-M5TZgQ97XaCG9k2PTQM8Q0c79YM1iWQEIScY4&hc_ref=ARTCHHtVtgzKqAv_HRsUKoG4hxu-xdypDcFcZRG-KXycyC88h8f252clB7WTN2HpLsQ&fref=nf
Данута Вавілова (Польща). Швидко
Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися!
Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию!
Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає!
Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу!
І весь час немає часу…
А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!“
ХЛОПЧИК «НЕ»
─ Здрастуй, серденько, мій друже!
Ти за казкою скучив?
─ Дуже!
─ То й чудово! Ну, сідай,
Швидше вуха розкривай!
В холодочку, у гаю,
Слухай казочку мою.
У великій, у родині,
У чарівній Україні,
Жив-був хлопчик Іван,
На прізвище Забіян.
Був Іванко веселенький,
І моторний, і жвавенький.
Всім цікавився хлопчина.
Що й казати ─ молодчина.
Де що діється ─ він там,
Ще й кричить: «Тарам-барам!»
А дорослі ─ ну, й серйозні,
Йванку ходу не дають,
Непосидьком називають,
Звідусіль його женуть.
Тільки й чути:
«Що за хлопчик!
Як приборкати його?»
«Не кричи, не муляй очі!»
«Не роби того й сього!..»
«Сядь-сиди. Не лізь у грядку!..»
«Не чіпай, і не гризи!..»
«Не стрибай! Розсердиш татка,
То й заробиш жмут лози».
З часом Йвась перемінився.
Як повірити у це?
Хто б не звав його: «Іванчик!» ─
Він казав: «Я хлопчик НЕ!»
Правда це чи побрехенька,
Ти, мій друже, сам суди.
Жвавий будь і веселенький,
І цікавість не губи!
Автор – Олександр Виженко
Вірші О.Виженка можна почитати тут:
http://abetka.ukrlife.org/zhyvycya.htm
Автор малюнка – Sweet days gone by. Norman Rockwell