Актуальність зазначеної проблемиобумовлюється пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти в Україні щодо реформування дошкільного виховання. Зазначимо, що змістом однієї зі сфер “Я сам”, а саме “Соціальне Я”, Базового компонента дошкільної освіти є граматична компетенція, яка передбачає практичне опанування прийомами формотворення, словозміни та словотворення.

Кінцевою метою засвоєння рідної мови є досконале володіння мовленнєвими засобами, що передбачає високу культуру мовлення і вимагає розуміння значень слів, форм української літературної мови, а також уміння використовувати їх доречно й точно залежно від контексту мовленнєвої ситуації.

У процесі оволодіння навичками зв’язного мовлення дітьми дошкільного віку важливу роль відіграє засвоєння ними семантики дієслів та вміння оперувати словами означеного лексико-граматичного класу відповідно до завдань комунікації. Вагомість та актуальність цього завдання обумовлюється тим, що, з одного боку, дієслово разом з іменником (підметом) “цементує” речення, сприяє вираженню значення головної ідеї висловлювання, а з іншого – об’єднує в собі такі семантичні показники, які дають змогу говорити не тільки про знання чи незнання дошкільниками самого слова та його значення, але й про рівень оволодіння засобами вираження лексико-граматичних значень.

Практика засвідчує, що найбільш складними для засвоєння дітьми є дієслова зі словотвірними префіксами. Проблемність оволодіння означеним матеріалом пов’язана з великою кількістю дієслівних префіксів, різноманітністю їх значень, закономірностями синтаксичної та лексичної узгодженості придієслівних слів і префіксальних дієслівних утворень. Проте саме завдяки префіксам відбувається безперервне поповнення і оновлення складу дієслів. Подолати ці труднощі можливо, якщо знайомити дітей дошкільного віку з матеріалом системно, послідовно, концентрично та на засадах єдності сенсорного і лінґвістичного виховання.

Проблема навчання дітей дошкільного віку елементів словотворення розглядалася науковцями різнопланово: в лінґвістичному аспекті (Л.А.Булаховський, В.В.Виноградов, О.Т.Волох, М.Т.Возний, Л.В.Вознюк, К.Г.Городенська, В.О.Горпинич, В.С.Ільїн, Н.Ф.Клименко, І.І.Ковалик, М.П.Кочерган, М.Я.Плющ, О.О.Потебня, В.М.Русанівський, С.В.Семчинський, Г.П.Циганенко, Л.В.Щерба та ін.), психологічному (Л.І.Айдарова, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, С.Ф.Жуйков, Г.С.Костюк, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, М.І.Попова, Ф.О.Сохін, Д.Б.Ельконін та ін.), психофізіологічному (М.М.Кольцова, М.І.Красногорський, І.П.Павлов та ін.), лінгводидактичному (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, О.М.Гвоздєв, К.Л.Крутій, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, О.М.Струніна, Е.А.Федеравичене та ін.). Науковцями було виявлено механізми оволодіння дітьми основами словотворення та визначені педагогічні умови його формування.

Дослідження низки вчених (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, Д.М.Богоявленський, О.М.Гвоздєв, С.М.Карпова, К.Л.Крутій, Г.І.Ніколайчук, Т.Ф.Потоцька, О.М.Струніна, Е.А.Федеравичене) спрямовано на виявлення ступеня усвідомленості дітьми дошкільного віку мовленнєвого матеріалу.

Словотворення в системі мови займає осібне місце й тісно повязане і з лексикою, і з граматикою. За внутрішніми властивостями воно граматичне, проте за своїми завданнями й функціями виступає як явище лексичне (В.Урбутіс, Е.А.Федеравичене).

Отже, практичне засвоєння старшими дошкільниками елементарних словотвірних знань і вмінь сприятиме і збагаченню словника дітей, і вдосконаленню граматичної будови мови. Слід зазначити, що навчання дітей старшого дошкільного віку моделям словотворення повинно проходити на свідомому рівні, що сприятиме точнішому вираженню думки у звязному мовленні.

Увагу як науки, так і практики завжди привертав сам процес утворення похідного слова, який будується на засадах синтаксичної теорії словотворення й розглядає акт створення похідного слова як двоетапний психолінґвістичний процес (Л.В.Сахарний).

Дитяче словотворення, як один із напрямків процесу оволодіння граматичною будовою рідної мови, вивчав Ф.О.Сохін. На думку науковця, в основі цього процесу лежить відбиття в свідомості дитини та закріплення в сфері мовлення механізмів системних звязків мови.

Спостерігаючи за мовленнєвим розвитком дітей дошкільного віку, ще О.М.Гвоздєв виділив три етапи під час оволодіння словотворенням. На першому етапі дитина досить чітко виділяє окремі корені, префікси, суфікси, закінчення. Самостійно утворені форми охоплюють всі типи словотворення та словозміни. Другий етап позначений тенденцією до використання морфологічних елементів у тому ж вигляді, в якому вони були виділені в слові та відбиваються в формо- та словотворенні без чергування й зміни інших основ. Початок морфологічних елементів позначається вільним утворенням і вживанням похідних слів. Тільки наприкінці шостого, сьомого років життя мовлення дитини схоже на мовлення дорослого.

Так, А.Г.Арушанова зазначає, що в дитини від 2,6 до 4 років накопичується первинний словник мотивованою лексикою і формуються передумови словотворення. Період активного засвоєння словоутворювання, формування узагальнених уявлень про мотивованість найменувань і подібних типів мотивації, виникнення словотворення дефініційного типу спостерігається в дитини від 3,6-4 до 5,6 років. Засвоєння норм і правил словотворення, самоконтролю, формування критичного ставлення до мовлення, зниження інтенсивності словотворчості - від 5,6 до 6 років.

Отже, оволодіння механізмом словотворення у дошкільному віці являє собою процес практичного засвоєння узагальненого способу мотивованої номінації, в середині якого проходить засвоєння конкретних засобів і способів словотворення. Формування узагальненого способу рунтується на засадах орієнтації дитини в суттєвих для номінації предметних і мовних формально-семантичних відносинах. Зовні це відбивається в збільшенні інтенсивності словотворчості та вживання дитиною функціональних замісників морфем.

Головною умовою успішності навчання дітей старшого дошкільного віку способам словотворення є спеціально організоване навчання, яке будується на взаємозвязку мовленнєвої та пізнавальної діяльності. Зміст навчання повинен охоплювати: конкретний лексичний матеріал, який підлягає засвоєнню; знання деяких правил і норм словотворення; вміння та навички, якими дитина повинна оволодіти під час навчання (репродуктивні, продуктивні, словотворчі, оцінні).

Далі подається методика навчання префіксального способу творення, що охоплює чотири етапи: ознайомчий, комунікативно-діяльнісний, моделюючий, творчий.

Ознайомчий етап передбачає актуалізацію знань дітей про значення слів - дій, дієслівну основу та ознайомлення зі семантичною функцією префіксів. Знайомство з ними починається з часто вживаних префіксів ПО- і ПРИ-. З метою ефективного засвоєння семантики префіксальних дієслів, моделей префіксального творення ознайомлювати дітей старшого дошкільного віку з дієслівними префіксами слід водночас з парою антонімічних префіксів: ПО- і ПРИ-; В- і ВИ- тощо. Особлива увага приділяється семантичному узгодженню префіксів і прийменників.

Другий етап (комунікативно-діяльнісний) передбачає формування вміння виділяти префіксальні дієслова, розуміти їх значення, виконувати практичні дії відповідно до семантичного значення названого слова, формування навичок утворення префіксальних дієслів руху, дій, стану. Завданням його є практичне засвоєння словотвірних моделей дітьми старшого дошкільного віку. Задля цього нами було розроблено лінґвістичні казки, дидактичні ігри та мовленнєві вправи.

Третій етап (моделювання) передбачає моделювання слова, усвідомлення словотвірної семантики дієслівних префіксів. Під час будування моделі префіксального дієслова діти спираються на набуті вміння й навички, що є свідомим їх використанням.

Для наочного моделювання та усвідомлення семантики префіксальних дієслів пропонуємо використовувати такі схеми на позначення дієслівних префіксів.

З метою свідомого утворення похідних дієслівних форм від дієслівної основи за допомогою префіксів пропонуємо такі схеми для позначення дієслівних основ:

Отже, модель префіксального дієслова складається зі схеми на позначення префікса та дієслівної основи.

Наприклад:

Слід зазначити, що переважна більшість префіксів генетично повязана з прийменниками. Прийменник є простим морфологічним знаком управління дієсловом. Він входить до смислової структури дієслова, утворюючи разом із ним “синтаксичне зрощення”. Вживаючись із прийменниками, дієслова означають найрізноманітніші відтінки в характері вияву чи стану, часто зберігають значення, споріднені з функціями відповідних прийменників, але в більшості від сполучення з певними суфіксами чи від значення дієслівного кореня вони набувають відмінної функції, чи іншою мірою повязані з просторовим визначенням дії. На “семасіологічну тавтологію”, яка складається з повторення після дієслова того ж прийменника, що й префікс, або прийменника, синонімічного з префіксом, звернули увагу В.В.Виноградов, О.Г.Голанова, В.О.Горпинич, В.І.Даль, А.А.Добіаш, В.С.Ільїн, Н.П.Нєкрасов та інші.

Н.П.Нєкрасов засвідчує, що “...чим більше дієслово одягається прийменниками, тим поняття про дію стає ширшим за змістом, обємом, тому що загальна якість його значення оточується власною обставинністю дієслова”.

А.Х.Востоков, Н.І.Греч, та ін. визначили співвідносність між російськими дієслівними префіксами і прийменниками. Ми спробували знайти таку співвідносність між українськими:

Творчий етап передбачає творчі розповіді, мандрівки самих дітей до Країни Словотворення.

Така ж система роботи будується на практичне засвоєння словотвірної семантики префіксальніх дієслів дії, потім стану. За аналогією педагог складає лінґвістичні казки, добирає художню літературу, дидактичні та мовленнєві вправи.

Наводимо приклад.

ТЕМА. Ознайомлення з префіксами ПЕРЕ- і НЕДО-

МЕТА: засвоїти тлумачення семантики дієслів руху з префіксами

ПЕРЕ- І НЕДО-, усвідомлювати словотвірне значення префіксів із дієсловами руху, формувати наочне уявлення семантичного значення

ПЕРЕ- і НЕДО-.

Лінґвістична казка

Фея Мовознайка розкриває імена ПЕРЕ- і НЕДО-

“Пояснюля і Доведунчик із радістю дивилися в куток. Там лежала маленька купа зачаклованих цеглинок.

- Цікаво, які імена цих двох цеглинок? - запитала Пояснюля Доведунчика.

Фея засміялась і запитала:

- Що, вже не терпиться? Тоді приготуйтеся уважно слухати. Вона відкрила велику чарівну книгу і почала читати:
“Одного разу тато-корінь почав кликати свого молодшого сина: “ДО!, ДО!” Та молодший син продовжував пустувати. Він відмовляв: “НЕ! НЕ!”.
- Ти не НЕ, а ДО! - стверджував тато-корінь. Та Пустун вигукував:
- НЕ! НЕ!
Він - НЕ, а тато - ДО.
- НЕ-ДО, НЕДО!
І як тільки вони злилися разом, молодший син отримав імя НЕДО!

Що тут сталося! Він недоїхав до мосту, недострибав до струмочка, недолетів до місяця, недоповз до нірки. Тепер його імя означало незавершеність дії. Як не старається слово виконати дію руху до кінця, але з іменем молодшого сина НЕДО не може закінчити. завершити її. Зібрало воно усі свої сили, напружилося і просить молодшого сина: зміни імя, постарайся!

- Ну, раз так просять, - запишався молодший син і так набундючився від гордості, що аж перестарався. Та й взяв собі нове імя ПЕРЕ. Воно мало стільки сили, що все слово з ним стало означати надзвичайно великий рух через щось.

Він переїхав через міст, перестрибнув через струмок, перелетів через квітку. З цим іменем-силачем ПЕРЕ часто поряд стояло слово-помічник «через».

Фея закінчила читати.
- А цеглинки? Які тут знаки? - захвилювалася Пояснюля.
- Я думаю, що з іменем НЕДО стрілочка, яка вказує на рух, не дійде до цеглинки. Вона буде йти і зупиниться, бо дія незавершена, - сказав Доведунчик.

- Браво! Я скоро передам тобі мою чарівну паличку, - сказала фея і змахнула нею над цеглинкою, яку тримала в руках Пояснюля. І на цеглинці зявився знак.

Ось такий:

- А якщо дія була така сильна з іменем ПЕРЕ, що рух відбувався аж через щось, то мабуть стрілочка аж перейде цеглинку і зупиниться на другому боці,- розмірковувала Пояснюля. Фея в цей час змахнула паличкою над цеглинкою - і зявився новий знак.

Ось такий:

- А ви знаєте, що ці слова теж стають в пару, - зауважила пані Граматика.

Ось послухайте:
НЕДОїхав – ПЕРЕїхав,
НЕДОліз – ПЕРЕліз,
НЕДОстрибнув - ПЕРЕстрибнув.

- Ось ми і розчаклували цеглинки з іменами НЕДО и ПЕРЕ, - задоволено мовила фея. - А тепер - за роботу! Чари не повинні повернутися”.

Дидактична вправа “Назви дію словом”.

Мета: вчити називати відповідним дієсловом руху з префіксами НЕДО- і ПЕРЕ- дії, які демонструє педагог на фланелеграфі, вчити розуміти семантику префіксальних дієслів руху з префіксами НЕДО- і ПЕРЕ-.

Хід вправи

Педагог на фланелеграфі демонструє дію руху, а діти повинні назвати її відповідним словом.

Наприклад. Педагог виставляє дві квітки і метелика, який сидить на одній квітці, потім переносить метелика на другу квітку і запитує: “Що зробив метелик?”

Орієнтовна відповідь дитини: “Метелик перелетів з червоної квітки на синю”.

Дидактична гра “Подай сигнал”.

Мета: вчити дітей виділяти дієслова руху з префіксами НЕДО- і ПЕРЕ- з тексту, усвідомлювати схематичне зображення семантики префіксів НЕДО- і ПЕРЕ-, формувати наочне уявлення дітей про їх значення.

Хід гри

Педагог пропонує послухати казочку, яку склали Пояснюля і Доведунчик. Вони дають дітям завдання: уважно слухати і, якщо почують в тексті слова дії руху з іменами молодшого сина НЕДО- і ПЕРЕ-, підняти відповідний сигнал.

Лісова олімпіада

У великому казковому лісі почалася олімпіада. На стадіоні під великим дубом змагалися звірі-спортсмени з усіх країв. На біговій доріжці стартували бігуни. Ось і фініш. Страус обігнав всіх і прибіг першим, а куцоногий їжачок недобіг до фінішу. Кенгуру перестрибнула найвищу планку, а заєць трішки недострибнув до неї, хоч і був неабияким стрибуном. Цікавою була велика естафета. Спортсмени повинні були перебігти галявину, перестрибнути через колоду, переповзти доріжку, перебрести річечку і прийти до фінішу. Без пригод не обійшлося.

Вуж не зміг перебігти галявину, він недоповз навіть до середини, слон недійшов до краю доріжки, ведмідь недострибнув і впав на колоду, бобер недобрів до берега і поплив річкою. Веселою була лісова олімпіада!

Дидактична гра “Відшукай і назви пару”.

Мета: вчити дітей розуміти словотворче значення префіксів НЕДО- і ПЕРЕ-, називати дієслова руху з протилежним значенням.

Хід гри

Педагог повідомляє, що слова дії руху з іменами молодшого сина ПЕРЕ- і НЕДО- порозбігалися і не можуть знайти свою пару. Діти згадують, як пані Граматика шикувала слова в пари. Дорослий просить дітей допомогти стати словам у пари. Він називає слово, а той, хто відшукає пару-слово з протилежним значенням, називає його й отримує фішку. У кого більше фішок, той і переміг.

Наприклад:

Дидактична гра “Відгадай слово за моделлю”.

Мета: закріплювати наочне уявлення префіксальних дієслів руху з префіксами НЕДО- і ПЕРЕ-, уміння підбирати слова за моделлю.

Хід гри

Педагог демонструє дітям модель дієслова руху з префіксом ПЕРЕ- чи НЕДО- і говорить: “Я загадала слово. Відгадайте його”.

Щоб легше було відгадувати, діти можуть задавати запитання типу:
- Це рух на животі?
- Це рух, опираючись на кінцівки ніг і рук?
- Це рух, відштовхуючись від землі й злітаючи вгору?
- Це пересування в повітрі?
- Це пересування у воді?
- Це рух ступаючи?

Дидактична гра “Гноми”.

Мета: закріплювати префікси НЕДО- і ПЕРЕ-, активізувати дієслова руху з префіксами НЕДО- і ПЕРЕ- у мовленні дітей.

Хід гри

Діти сидять на стільчиках по колу. Педагог дає їм завдання називати по черзі слова дії руху з іменами НЕДО- і ПЕРЕ-. Хто назве підряд одне й те ж імя молодшого сина, стає “гномом” і сідає в коло. В кінці гри “гноми” виконують завдання, щоб викупитися (переповзти і погавкати, недолізти й нявчати тощо).

Дидактична гра “Годинник феї Мовознайки”.

Мета: закріпити наочне уявлення префіксальних дієслів руху за умовними схемами, вчити розуміти словотворчу семантику префіксів, активізувати дієслова руху з префіксами ПО-, ПРИ-, В-, ВИ-, ЗА-, НА-, З-, РОЗ-, ДО-, ПІД-, ВІД-, ПЕРЕ-, НЕДО- в мовленні дітей.

Хід гри

Педагог демонструє годинник феї Мовознайки, повторює з дітьми схеми префіксів. Потім дає дітям завдання типу: “Покажіть стрілочками слова дій руху з іменами ... Відшукайте схеми і назвіть слова, протилежні за значенням”. За рухом великої стрілки утворіть нові значення з дієслівною основою, запропонованою педагогом.

Отже, за допомогою запропонованої методики ознайомлення зі словотвірною семантикою префіксальних дієслів педагог повністю сформує граматичну компетенцію в дітей шостого та сьомого років життя щодо практичного засвоєння моделей префіксального творення, семантики префіксальних дієслів. Водночас у дітей збагачується словник, розвивається чуття точного вживання слів під час вільного спілкування, формується граматична правильність мовлення. В результаті систематичних занять діти засвоюють структуру монологу міркування; у них розвиваються всі психічні процеси: сприйняття, увага, память, мислення, мовлення, уява; виховується інтерес до лінґвістичних явищ.

Результатом роботи є усвідомлене самостійне вживання префіксальних дієслів руху, дій, стану, розуміння і пояснення дітьми їх словотвірної семантики, складання ними лінґвістичних казок.