Статья посвящена мотивационному аспекту в учебно-речевой деятельности детей дошкольного возраста. В статье рассмотрены понятия “мотив” и “мотивация”, типы и возрастные особенности мотивации, а также факторы, влияющие на формирование мотивации.

The article is devoted to the motivation aspect of educational-speech activities of pre-school age children. The notions “motive” and “motivation”, the types and the age peculiarities of motivation, also the factors which influence on the forming of motivation are studied in this article.

Для ефективної організації навчально-мовленнєвої діяльності необхідно враховувати закономірності її становлення. Насамперед необхідне формування мотиваційно-спонукального механізму, оскільки немотивованої діяльності не існує. Вивченню проблеми мотивації присвятили свої дослідження такі науковці, як-от: В.Г.Асєєв, Д.Н.Богоявленський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, М.В.Матюхіна, Г.І.Щукіна та ін.

Як відомо, мотив – це підстави, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина, спонука, а мотивація – це сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось. Л.С.Виготський розуміє мотив як дійове афективно-вольове підґрунтя мовленнєворозумової діяльності. На думку А.К.Маркової, мотив – це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан людини, прямо пов’язаний з об’єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. За словами О.М.Леонтьєва, мотиви виконують подвійну функцію: перша полягає в тому, що вони спонукають і спрямовують діяльність, а друга – в тому, що вони надають діяльності суб’єктивний зміст.

Характер мотивації може бути безпосереднім (допитливість, інтерес до нового, активність, вияв творчих сил і здібностей тощо) та опосередкованим (використання інформації для вирішення практичних завдань, самоствердження, визнання тощо).

Існує декілька підходів до класифікації типів мотивації. Так, П.М.Якобсон називає такі типи мотивації в навчальній діяльності: мотивація, яка може бути названа “негативною”; мотивація, яка пов’язана з мотивами, закладеними саме поза навчальною діяльністю; мотивація, яка закладена в самому процесі навчальної діяльності [8, С.227-229].

На думку І.О.Зимньої, слід виокремити такі види мотивів: соціальні, пізнавальні, комунікативні мотиви, мотиви самореалізації, мотиви, створені педагогом тощо [3, С.100]. І.Ф.Комков об’єднує всі мотиви у три групи: мотиви, в основі яких є суспільна й особиста значущість; мотиви, пов’язані з діяльністю, з процесом вивчення мови; мотиви, в основі яких лежить примушення [4, С.223].

П.Я.Гальперін навіть вводить поняття мотиваційної активності, під якою розуміє потреби, почуття та інтереси дитини. Мотиваційна активність виявляється в позитивному або негативному ставленні дитини до предмета навчання або навчання взагалі і вимірюється інтенсивністю пошуку, а також ступенем їхньої залежності від безпосереднього зовнішнього спонукання [2, С.24].

На формування мотивації навчання впливає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов. До зовнішніх умов належать характеристики діяльності педагога, зміст навчання, методи навчання, матеріально-технічне обладнання, психологічний клімат у колективі тощо. Як внутрішні умови становлення мотивації можна виділити сформованість дитини як суб’єкта різних видів діяльності, сформованість дитини як суб’єкта різних форм взаємодії й спілкування з оточуючими, активна позиція дитини в різних видах діяльності й спілкування, спрямованість особистості дитини.

Науковцями (Зимняя І.О., Пассов Ю.І. та ін.) доведено, що мотив мовлення, здатний автентично викликати бажання говорити, виникає лише в мовленнєвій ситуації. Саме тому педагог повинен змоделювати на занятті штучну мовленнєву ситуацію, створюючи мотивацію для дитячих висловлювань. Вочевидь, необхідно враховувати одну головну умову – щоб бути здатною викликати бажання у дітей висловитися, така ситуація повинна мати особистісну значущість для дошкільника, бути для нього близькою.

З’ясуємо деякі аспекти вікових особливостей мотивації. Загальна картина вікової динаміки мотивів навчання висвітлюється у працях Л.І.Божович, Д.Б.Ельконіна, О.М.Леонтьєва, Г.І.Щукіної та ін.

Відомий психолог В.Г.Асєєв пропонує два шляхи впливу на мотивацію дитини. Перший – це шлях “зверху вниз”, тобто проводиться робота з усвідомлення мотивів, дитині розкривається мета діяльності; потім ці “норми” перетворюються із зовнішньо усвідомлених у внутрішні, прийняті самою дитиною. Другий шлях – “знизу вверх” – передбачає виховання мотивів через організацію різних видів діяльності, що сприяє актуалізації мотивів дитини, завдяки чому вони зміцнюються й включаються до мотиваційної сфери [1].

Мотивація до навчання мови залежить від розвитку емоцій пошуку, впевненості дитини в собі, від її психічного стану, самооцінки. Відсутність новизни інформації, яка пропонується дитині дошкільного віку, призводить до її знецінення, тому мотивація слабшає. Негативно впливає на активність ряд невідповідностей, а саме: інтенсивність когнітивного й емоційного аспектів, зниження темпу інтелектуальної діяльності, невикористання інтелектуального потенціалу особистості, дисбаланс між очікуванням суб’єкта навчання та результатом, який він одержує.

На думку М.В.Матюхіної, у процесі психічного розвитку дитини виформовується її мотивація. Адже високий вихідний рівень розумового розвитку є, з одного боку, найважливішою умовою реалізації вихідного рівня мотивації дитини, а з іншого, формування позитивної мотивації під час навчальної діяльності. Низький рівень розумового розвитку заважає багатьом дітям пережити успіх у розумовій діяльності, заважає формуванню в них відповідних мотивів [5, С.80].

Велике значення для розвитку особистості дитини, як підкреслює В.С.Мухіна, мають мотиви встановлення й збереження позитивних взаємовідносин із педагогом й іншими дітьми [6]. Потреба в позитивних емоціях, в самоствердженні – ці потреби є ґрунтом змагального мотиву, який стимулює дитину до вдосконалення своїх здібностей і вмінь.

Зазначимо, що серед пізнавальних мотивів найзначнішим є пізнавальний інтерес, який виникає й розвивається в ситуації набуття нових знань, а також самостійної діяльності дитини. Пізнавальний інтерес як мотив навчальної діяльності усвідомлюється дитиною раніше від інших мотивів, а також у порівнянні з іншими мотивами точніше відбиває мотивацію навчання, ясно розуміється.

Як засвідчує У.В.Ульєнкова, в дітей шестилітнього віку на рівні оптимально реалізованих можливостей позитивне емоційне відношення як стійкий пізнавальний мотив, а також звичні засоби елементарного самоконтролю є певною мірою стійкими характеристиками внутрішніх умов формування самокерованої інтелектуальної діяльності [7, С.63].

Супідрядність мотивів є найважливішим новоутворенням у розвитку особистості дитини. Так, у свідомості шестилітньої дитини вже існує ієрархія мотивів, яка призводить до того, що всі мотиви складаються в систему й головні мотиви починають домінувати над іншими, тобто з’являється найважливіше утворення – ієрархія мотивів.

На думку Т.І.Левченко, домінуючими в ієрархії мотивів навчально-мовленнєвої діяльності дітей повинні бути внутрішні мотиви, а саме: потреба в інформації, тобто природна допитливість дитини дошкільного віку. Доведено (Божович Л.І., Маркова А.К. та ін.), що ступінь ефективності взаємозв’язку між мотивацією та навчанням залежить від місця, яке посідає навчальна діяльність у мотиваційній сфері того, хто навчається. Вочевидь, що виникнення й формування в дитини потреби у навчальній діяльності пов’язано з такими моментами: з розвитком в ігровій діяльності уяви й символічної функції, наявність яких утворює у неї потребу в змісті знань й умінь теоретичного характеру; з організацією початкового навчання у формі навчальної діяльності, яка задає теоретичні знання й уміння, засвоєння яких формує у дитини дошкільного віку основи теоретичного мислення й потреби в цій діяльності.

Отже, мотивація – це один із фундаментальних чинників навчального процесу й розвитку мовленнєвої діяльності. Адже навчально-мовленнєва діяльність відповідає певній потребі дитини, спрямовується на предмет цієї потреби, згасає в результаті її задоволення і відтворюється знову в інших умовах. З розвитком будь-якого виду навчально-мовленнєвої діяльності здійснюється перехід до нового якісного рівня сформованості його мотиваційного механізму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М.: Мысль, 1976.
2. Гальперін П.Я. Типи орієнтування і активність навчання // Радянська школа. – 1962. – N 3. – С.23-28.
3. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М.: Просвещение, 1991.
4. Комков И.Ф. Методика преподавания иностранных языков. – Мн.: Вышейшая школа, 1979.
5. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. – М.: Педагогика, 1984.
6. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М.: Просвещение, 1990.
7. Ульенкова У.В. Исследование психологической готовности 6-летних детей к школе // Вопросы психологии. – 1983. - N 4. – С.62-69.
8. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – М.: Просвещение, 1969.