На основе теоретического анализа психолого-педагогической литературы, посвященной проблеме нравственного развития человека, разработана система уровней и показателей развития нравственного сознания личности.

On the basis of the theoretical analysis of the psychological-pedagogical literature on the problem of moral development of a person the system of levels and indicators of personal moral conscience development has been worked out.

На фоні соціально-економічних перетворень, що відбуваються у сучасному українському суспільстві, яскраво висвітлилися духовно-моральні проблеми, серед яких – труднощі в моральному вихованні дітей і підлітків.

Майже 83,2% з 3-х тисяч директорів шкіл на запитання, який вид діяльності викликає у них труднощі при виконанні службових обов’язків, відповіли: організація виховної роботи і керівництво нею. Прогули, бродяжництво, крадіжки, хуліганство, пияцтво – ці явища стали серйозною проблемою в школах. Як не прикро констатувати, але в цей процес втягнуті не тільки молодь, підлітки, а й молодші школярі та дошкільнята. Це відбувається на тлі педагогічної байдужості та безграмотності значної частини батьків, відмови багатьох освітніх закладів від споконвічно притаманної їм виховної функції на користь інтелектуального розвитку. З’явився термін “моральна бездоглядність дітей” [8, 7].

Від аморальності в суспільстві потерпають усі. Формування морального обличчя нації – це невідкладна національно-гуманітарна проблема, яка потребує об’єднання зусиль науковців, педагогів-практиків, батьків, державних, громадських та релігійних структур.

Не можна сказати, що в психолого-педагогічній науці, серед педагогів-практиків це питання не розроблялося і не апробувалося. Існує чимало досліджень на теми морального виховання.

Так фундаментальні ідеї морального розвитку особистості висувалися Л. Виготським, Л. Кольбергом, І. Коном, Я. Корчаком, А. Макаренком, Ж. Піаже, Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинським, С. Якобсон та ін. Важливий вклад у розробку теоретичних і прикладних проблем формування моральної свідомості учнів, зокрема її ціннісної, емоційної та когнітивної сфер, внесли праці Л. Артемової, І. Беха, Л. Божович, М. Боришевського, М. Дригус, Б. Кобзаря, О. Кононко, І. Мар’єнка, Н. Монахова, Л. Рувинського, О. Сухомлинської та ін. Питання моральної поведінки як практичної сторони моральної свідомості вивчали І. Каїров, В. Оржеховська, Т. Поніманська, Я. Рейковський, Є. Субботський.

У науково-педагогічній літературі моральна свідомість здебільшого розглядається в контексті моральної вихованості, розвитку моральних ідеалів, переконань, цінностей, моральної культури тощо.

Розуміючи глибоку взаємопов’язаність і взаємозалежність вищеназваних педагогічних дефініцій і неможливість їхнього вивчення без взаємозв’язку, ми все ж хотіли б чітко відокремити моральну свідомість, яка, на нашу думку, є самостійним ступеневим інтегративним психолого-педагогічним утворенням, що формується внаслідок ідеального відображення і впорядковування людиною власне моральної реальності в процесі як суспільного виховання, так і самовиховання. Дослідження феномена формування моральної свідомості – це дослідження процесу формування її основ, структурних одиниць: моральних почуттів, знань, суджень, мотивів, моральної поведінки.

Отож предметно вивченням моральної свідомості (а саме вона є головним показником моральної вихованості) як інтегративного явища на рівні психолого-педагогічного знання у вітчизняній педагогічній науці майже ніхто не займався. Не існує системи показників, за якими б вивчався стан сформованості моральної свідомості особистості.

Актуальність та реальний стан розробленості науково-педагогічного аспекту цієї проблеми стали вирішальними спонуками у виборі теми публікації “Показники розвитку моральної свідомості особистості”. Метою цієї публікації є теоретичне обґрунтування та розробка системи показників і рівнів розвитку моральної свідомості особистості.

У психолого-педагогічній літературі відсутні праці, в яких чітко були б названі показники сформованості моральної свідомості особистості. Проте є чимало робіт, предметом вивчення яких стала моральна вихованість, її показники. Це праці І. Беха, П. Блонського, П. Божович, О. Богданової, Є. Бондаревської, І. Каїрова, С. Карпенчука, Т. Коннікової, С. Максименка, І. Мар’єнка, І. Свадковського, Є. Субботського, Л. Рувинського, С. Якобсон та ін.

У контексті їхніх теоретичних і теоретико-прикладних досліджень з питань морального виховання та морального розвитку особистості серед інших педагогічних дефініцій розглядається моральна свідомість, робляться спроби охарактеризувати її за низкою показників.

Так, І. Свадковський у монографії “Моральне виховання дітей” вважає показниками моральної вихованості такі якості індивіда, як слухняність, гарні манери, ввічливість, скромність, дисциплінованість, сміливість, чесність, правдивість, працелюбність, колективізм, патріотизм. Моральна свідомість, на думку вченого, виконує когнітивно-регулятивну функцію. Її показниками є не тільки те, що знає дитина про вищеназвані якості, а і як ці знання допомагають їй регулювати свою поведінку [14].

Досить глибоко вивчав психолого-педагогічні проблеми морального розвитку дітей Л. Рувинський. Критеріями морального розвитку він вважає рівень світогляду особистості, творчий характер і самостійність мислення, стан її інтелектуально-дійової зрілості [12, 176]. Виділяючи, на перший погляд, надто загальні показники, Рувинський пояснює це тим, що організація морального виховання вимагає бачення особистості як цілісної системи, а не розрізненого набору моральних якостей індивіда.

С. Г. Якобсон дуже близько підійшла до визначення показників моральної свідомості. Але в зв’язку з тим, що предметом її дослідження були процеси регуляції моральної поведінки дитини, а не моральна свідомість, то, розглядаючи комплекс показників морального розвитку, вона виділяє серед них ті, що характеризують швидше самосвідомість дитини: зміст моральних знань, стан моральних почуттів в момент морального вибору [20, 16].

Колектив науковців НДІ психології АПН УРСР під керівництвом І. Беха та С. Максименка провів ряд досліджень, в результаті яких був створений методичний посібник “Критерії моральної вихованості молодших школярів”. На думку авторів, такими критеріями є моральна свідомість, моральні ідеали, міжособистісні стосунки в дитячому колективі, рівень дитячої самосвідомості, трудової активності, вимогливість до себе, дисциплінованість, ставлення до вчителя [5]. Моральній свідомості в цій колективній монографії відведено окремий розділ “Моральна свідомість як показник вихованості молодших школярів” (автор М. Дригус).

Дослідниця вивчає такий показник моральної свідомості молодшого школяра, як моральні знання [5, 7].

Л. Кольберг, досліджуючи рівні розвитку моральної свідомості, користувався такими показниками, як знання, почуття, ставлення, потреби, мотиви, переконання. Ці показники виявляв у процесі дослідження моральних суджень людей. Він не вважав вчинок виявом сформованості моральності. Для нього важливим компонентом вивчення рівня сформованості моральної свідомості є когнітивна та емоційно-мотиваційна сфера. Вчений називає переконання показником 4, 5, 6 стадій розвитку моральної свідомості особистості. Саме на цих етапах моральні поняття стають переконаннями. Проте названі показники не можуть дати повної картини сформованості моральної свідомості на всіх шести стадіях морального розвитку людини, які визначив Кольберг [18].

Як же перевірити завершальний етап цього процесу, якими критеріями керуватися, щоб пересвідчитися, що особистість досягла найвищої стадії автономної моралі і живе за внутрішньо прийнятими моральними принципами, що ґрунтуються на універсальних моральних цінностях: справедливості, рівності прав та повазі до власної гідності людини як самоцінної індивідуальності?

Щоб виявити найвищий рівень сформованості моральної свідомості людини, необхідно побачити поведінкову сторону (назвемо її практичною стороною моральної свідомості).

Отже, теоретична сторона моральної свідомості – це моральні уявлення, моральні знання, моральні судження, моральні почуття, а практична – вчинкова діяльність в момент морального вибору. Поведінка ж у ситуації, де людина не стоїть перед моральним вибором, не може дати повного уявлення про рівень моральності особистості.

Кольберг наголошує, що найвища стадія властива небагатьом. Такі люди діють відповідно до власних переконань, навіть коли інші вважають їх диваками або їхні погляди суперечать законам суспільства. Як приклад він називав Мартіна Лютера Кінга, Махатму Ганді, Льва Толстого [18]. До цього рівня вищеназвані лідери йшли не тільки когнітивно-еволюційним шляхом. Про себе вони заявили не лише судженнями на моральні теми, а й вчинками.

Християнство проповідували багато місіонерів, але смерть на хресті за віру прийняли одиниці. Тому ми переконані, що вчинково-поведінковий компонент є обов’язковим показником рівня сформованості моральної свідомості, адже між моральними судженнями людини і її реальною поведінкою в ситуаціях морального вибору часто спостерігається велика розбіжність. І саме тут вчинок стає показником міцності, глибини і дієвості морального переконання.

Наша думка підтверджується вченнями Л. Виготського, С. Леонтьєва про взаємозв’язок свідомості та діяльності в процесі розвитку вищих психічних функцій.

Досвід Сухомлинського з проблеми пошуку критеріїв моральної вихованості дітей, висвітлений ним у працях “Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”, “Духовний світ школяра”, “Серце віддаю дітям”, приводить до такого педагогічного утворення, як моральна зрілість учнів [16; 17; 18]. Моральна зрілість, з точки зору автора, – це моральна вихованість, обов’язковою умовою якої є сформована моральна свідомість людини. Розвиток моральної зрілості – складний процес, який стосується усіх сфер життєдіяльності особистості, що формується. В першу чергу – комплекс ставлення до природного та суспільного середовища, починаючи від взаємин у сім’ї і закінчуючи виконанням громадянського обов’язку. Певна річ, найважливішим показником моральної зрілості людини є її вчинки. Василь Олександрович вважав, що вчинок як показник сформованості моральної свідомості може аналізуватися з позиції ставлення до Батьківщини, до природи, до суспільства, до самого себе, до праці, до краси. Ставлення, як моральне явище, знайшло свою констатацію у сукупності певних норм, заборон та вимог, що регулюють людську діяльність і поведінку. Ця сукупність норм і становить безпосередній зміст моральної свідомості [17, 88].

Аналогічні думки ми знаходимо і в канонічній психології. Вивчаючи природу вчинкової діяльності людини, вона проголошує: “З’ясувати, які вчинки за змістом і формою здійснює людина, – це сказати про неї головне” [11, 828].

Окремі вчинки складають поведінку дитини. Поведінка стає зрозумілою тоді, коли вихователь володіє інформацією про те, що дитина знає про свою поведінку, чому вона так поводиться і що їй потрібно знати, щоб поводитися гідно. Тут намітився двосторонній зв’язок: поведінка залежить від рівня моральних знань, а дієвість моральних знань перевіряється поведінкою дитини. Отже, вчинок і поведінка можуть виступати в якості показника моральної свідомості. Зважаючи на вік людини і рівень її морального розвитку, ми повинні пам’ятати: вчинок не завжди є віддзеркаленням того, що ми знаємо про свою поведінку (маємо на увазі свідомі моральні вчинки). Так само, як і відмінні знання про моральні норми не є гарантією хорошої поведінки. Буває, що, знаючи про ганебність злодійства, дитина бере чужі іграшки або їжу. Навіть в ідеальних умовах виховання вона може порушувати загальноприйняті моральні правила. Тому для виявлення рівня сформованості моральної свідомості дитини потрібно виявити суть спонуки, що призвела до морального чи аморального вчинку.

Логіка виявлення основних показників сформованості моральної свідомості така:

• моральна свідомість як форма суспільної свідомості має всі її ознаки та показники, але в межах відображення і впорядкування власне моральної реальності;
• важливий показник сформованості моральної свідомості особистості – моральні знання, джерельна база моральної свідомості людини;
• моральні знання можуть існувати в свідомості дитини у вигляді моральних уявлень, понять, переконань;
• знання на рівні моральних уявлень, ознак та понять не можуть бути показниками сформованої моральної свідомості. Вони визначають лише стан формування моральної свідомості на одному із рівнів;
• моральні переконання як вищий рівень моральних знань є фундаментом сформованої моральної самосвідомості, на основі якого виробляється навичка правильної поведінки, що переростає у звичку за будь-яких умов поводитися гідно, тобто моральні переконання стають основою моральних вчинків, совістю людини;
• процес засвоєння і застосування моральних знань тісно пов’язаний з такою вищою психічною функцією, як почуття;
• стан переживання людиною моральних почуттів (сором, страх, радість, провина, сумнів, гідність тощо) є показником моральної свідомості;
• свідомість і діяльність людини тісно взаємопов’язані (за теорією О.Леонтьєва, діяльність є показником рівня сформованості свідомості);
• зміст вчинкової діяльності може бути показником сформованості моральної свідомості;
• якщо дитина поводиться не належним чином, необхідно з’ясувати мотиви негідної поведінки, причини, які спровокували її аморальний вчинок.

Отже, щоб побачити картину сформованості моральної свідомості особи, необхідно з’ясувати, що вона знає про мораль, як пояснює моральне і аморальне у чужих і власних вчинках, які почуття переживає, коли йдеться про моральне чи аморальне, як співвідносяться її знання, почуття та мотиви з поведінкою.

Згідно з логікою наших суджень, показниками рівнів сформованості моральної свідомості особистості можуть бути моральні знання, моральні судження з приводу мотивів, моральні почуття і поведінка.

Знання – це показники когнітивного напрямку, вивчення змісту яких допоможе нам встановити рівень їхнього усвідомлення: уявлення, поняття, переконання. Комунікативний компонент допоможе з’ясувати рівень моральних почуттів, суджень у момент морального вибору. Вчинковий компонент допоможе побачити практичну сторону моральної свідомості, дасть уявлення про цілісну картину сформованості рівнів моральної свідомості як інтегративного, різнорівневого психолого-педагогічного утворення.

Традиційно в психолого-педагогічних дослідженнях керуються трьома рівнями: високим, середнім, низьким. В основу нашої класифікації рівнів формування моральної свідомості покладено висунуту в свій час Ж.Піаже, підтриману Л.Виготським, науково та експериментально розвинену Л.Кольбергом ідею, що розвиток моральної свідомості дитини відбувається паралельно з її розумовим та емоційним розвитком. Цей процес іде поетапно: від нижчої стадії до вищої.

Л.Кольберг виділив шість стадій розвитку моральної свідомості особистості, які об’єднав у три рівні: доморальний, конвенційний та автономний. Доморальному рівню відповідають такі стадії: перша, коли дитина слухається, щоб уникнути покарання, і друга – дитина керується егоїстичними мотивами взаємної вигоди.

“Конвенційна мораль” відповідає стадії третій – модель “хорошої” дитини, котра прагне одержати схвалення з боку значимих для неї інших і відчуває перед ними сором, і четвертій – установка на підтримання встановленого порядку і фіксованих правил. Автономна мораль переносить моральне рішення у внутрішню сферу особистості. Вона відкривається п’ятою стадією, коли підліток усвідомлює відносність і умовність моральних правил та вимагає їхнього логічного обґрунтування. Ця стадія переходить у вищу тоді, коли релятивізм особи змінюється визнанням нею вищого закону, який виражає інтереси більшості. Лише після цього (стадія шоста) формуються стійкі моральні принципи, дотримання котрих забезпечується власною совістю, незалежно від зовнішніх міркувань [21].

На основі проаналізованої теоретично-прикладної літератури, власних експериментальних досліджень та суджень, про які йтиметься далі, ми дійшли висновку, що моральна свідомість особистості може характеризуватися трьома рівнями: високим, середнім, низьким. Назвемо їх: доморальний, конвенційний, автономний. Кожен рівень матиме дві стадії формування моральної свідомості.

Під рівнем моральної свідомості розумітимемо ступінь сформованості найважливіших показників: моральних знань, суджень, почуттів та вчинків.

Для автономного рівня характерний високий ступінь моральних знань та почуттів, які стали переконаннями особистості, керівництвом у сфері моральної діяльності.

Моральні норми стають усвідомленою необхідністю. Вони обумовлюються внутрішніми мотивами – потребами, що диктуються не лише суспільними нормами моралі, а й власною совістю. Моральна свідомість виступає як високорозвинена моральна самосвідомість.

Середній рівень (конвенційний) визначається достатнім розвитком моральних знань та почуттів, необхідних для організації життєдіяльності індивіда в даному суспільстві. Особистістю усвідомлюється необхідність дотримання моральних норм. Вони є звичною формою її вчинкової діяльності. Моральні судження продиктовані швидше необхідністю жити за законами суспільства, ніж внутрішньою потребою. Тому самоусвідомлення, самоаналіз, самооцінка, самокритика ситуативні, часто залежать від об’єктивної реальності.

Низький рівень (передморальний). Особа має інтуїтивні уявлення про моральні норми поведінки. Вони не стали переконаннями, а отже, її внутрішньою потребою. Моральні почуття – це швидше інстинкти. Тому дитина періодично порушує моральні норми. Моральні судження обумовлені біологічними спонуканнями при відсутності потреби дотримуватися загальноприйнятих правил. Відсутні навички саморегуляції емоціями, діями, вчинками, поведінкою.

“Для становлення моральної свідомості необхідно, щоб кожна людина пройшла всі три етапи морального розвитку. Не можна перескочити на рівень автономної моралі, поминувши доморальний і конвенційний… Проте трапляються як дошкільники, здатні до автономної моралі, так і дорослі, що залишаються на рівні конвенційної моралі” [79, 106].

Як бачимо, особистість в процесі формування моральної свідомості проходить три рівні розвитку: доморальний (біологічний, передсоціальний), конвенційний (умовно соціальний, референтний), автономний (власне соціальний, постсоціальний). Ці рівні виявляються за допомогою таких показників, як моральні знання (когнітивний компонент моральної свідомості), моральні почуття та моральні судження (комунікативно-емоційний компонент), моральна поведінка (прикладна сторона моральної свідомості). Проведений теоретичний пошук системи показників розвитку моральної свідомості особистості потребує практичної перевірки. Автором статті проведено експериментальне дослідження, яке підтвердило теоретичну гіпотезу, щодо доцільності вивчення стану розвитку моральної свідомості за комплексом показників (моральних знань, почуттів, суджень, вчинків), але це тема вже іншої публікації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 460 с.
2. Дробницкий О.Г. Проблемы нравственности. – М.: Наука, 1977. – 332 с.
3. Кононко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
4. Критерії моральної вихованості молодших школярів. Книга для вчителів / За ред. І.Беха, С.Максименка. – К.: Радянська школа, 1989. – 96 с.
5. Леонтьев О. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Педагогика, 1985. – 227 с.
6. Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори / За ред. Є.Н.Мединського, І.Ф.Свадковського. – К.: Радянська школа, 1947. – 289 с.
7. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания.Теория и методика. – М.: Педагогика, 1981. – 144 с.
8. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К.: ВіАн, 1996. – 350 с.
9. Плахтій В.І. Формування моральних ідеалів молодших школярів // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського: Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 3. – Вінниця: ВАТ “Віноблдрукарня”, 2000. – С.90-93.
10. Рейнвалт Н. О моральной концепции человека. – М.: Антей, 1998. – 201 с.
11. Романець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ ст. – К.: Либідь, 1998. – 989 с.
12. Рувинский Л.И. Нравственное воспитание личности. – М.: Изд. МГУ, 1981. – 184 с.
13. Свадковский И.Ф. Нравственное воспитание детей. – М.: Изд. АПН, 1962. – 178 с.
14. Субботский Е.В. Формирование морального действия у ребенка // Вопросы психологии. – 1979. – N 3. – С.47-55.
15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 1. – 654 с.
16. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 670 с.
17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 3. – 670 с.
18. Энн Хиччине. Шесть ступеней Лоуренса Кольберга // Народное образование. – 1993. – N 1. – С.38-43.
19. Якобсон С.Г. Психологические проблемы этического развития детей. – М.: Педагогика, 1984. – 238 с.
20. Kohlberg L. The development of children’s orientations toward a moral order. The University of Chicago, USA, 1963. – 215 p.
21. Kohlberg L. The cognitive-developmental approach to moral development. Phi Delta Kappan, 1978. – 115 p.