В статье дан обзор поисков эффективных организационных подходов к созданию новых форм дошкольного образования для детей, не охваченных дошкольным воспитанием, – групп кратковременного пребывания детей и центров развития ребенка.

The review of the search of the effective organizational approaches to the creation of the new forms of pre-school education for children which aren’t involved into the process of the public pre-school education – transitory groups and centers of the children’s development – is given in the article.

Прийняття Верховною Радою України Закону “Про дошкільну освіту” та підписання його Президентом дає новий імпульс розвитку дошкільної освіти. Стаття 4 Закону звучить так: “Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою системи безперервної освіти в Україні”. Цим законодавчо визнано самоцінність дошкільного віку як надзвичайно важливого і неповторного періоду в розвитку особистості.

На батьків (стаття 9) або осіб, які їх замінюють, покладено відповідальність перед суспільством та державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їхнього життя, здоров’я, людської гідності. І ще: “сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти” (стаття 8) [2].

Дитина може здобути дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

• у дошкільних навчальних закладах, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
• у сім’ї;
• за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, котрі мають відповідну вищу освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров’я яких дозволяє виконувати обов’язки педагога.

Враховуючи, що нині близько 60% дошкільників з різних причин не відвідують дошкільні навчальні заклади, а переважна більшість батьків потребують спеціальної методичної, діагностичної допомоги для здійснення виховних функцій (особливо в підготовці дітей до школи) на державному рівні планується якнайшвидше врегулювати таке важливе питання сьогодення, як пошук ефективних організаційних підходів до впровадження нових форм здобуття дітьми дошкільної освіти, зокрема запровадження соціально-педагогічного патронату сім’ї. Реалізувати це складне завдання можна спільними зусиллями як управлінців, так і практиків.

В Україні варіативні організаційні форми роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади, тільки починають складатися. Для збереження системи дошкільного виховання конче потрібно шукати нові, економічно доцільні форми організації дошкільної освіти. І це не тільки реально, а й перспективно, тому що з’явиться можливість економити бюджетні кошти, зменшити оплату батьків за послуги дошкільних закладів, котрі стануть доступними для широких верств населення.

Доцільно, очевидно, розділити власне дошкільну освіту і утримання дітей в дошкільних навчальних закладах на основі гнучких програм підготовки до школи, в тому числі з індивідуальним графіком їхнього відвідування (неповний тиждень, неповний день та інше). Така ідея, висунута Управлінням дошкільної освіти МОРФ, є перспективною.

Як відомо, Міністерством освіти і науки України вже дано певні орієнтири щодо варіативних організаційних форм роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади [3]. Ці орієнтири та наявний практичний досвід дають можливість визначити найбільш ефективні нові форми організації дошкільної освіти:

• групи короткотривалого перебування дітей;
• центри розвитку дітей.

Варіативні форми роботи з дітьми, як правило, передбачають перебування дітей в таких групах і центрах неповний робочий день, а харчування забезпечують батьки.

Створення груп короткотривалого перебування дітей – форма роботи порівняно нова, тільки входить в практику дошкільної освіти, тому вона не досить вивчена і розроблена. Практичних працівників цікавлять всі аспекти її діяльності: організаційні, методичні, фінансові. Спробуємо назвати можливі варіанти груп короткотривалого перебування.

Групи підготовки старших дошкільників до навчання в школі створюються в дошкільному закладі, при загальноосвітній школі, вдома. Навчання може здійснюватися протягом року, з першого січня, з середини травня, увесь червень. Як показує практика, в групах, які ведуть учителі, робота зводиться до навчання дітей читання, рахунку, підготовки руки до письма. Дошкільники позбавлені ігор, спілкування з однолітками. Одне заняття на тиждень не забезпечує достатнього педагогічного впливу спеціаліста.

У групі, яка працює вдома з педагогом, діти перебувають у колі однолітків, що забезпечує найбільш ефективні умови для їхнього розвитку, соціалізації.

Є ще й така форма, як індивідуальна допомога дитині вдома. Здається, що і максимальні умови створені для здійснення особистісно-орієнтованого підходу до дитини, проте знову ж таки, відсутні важливі фактори виховання і розвитку дошкільника – спілкування з однолітками та гра.

Таким чином, в роботі з неорганізованими дітьми найбільш доцільно створювати групи короткотривалого перебування при дитячому навчальному закладі.

Там, де немає дошкільних навчальних закладів, групи створюються при школах (за умов щоденних занять по 2-3 години під керівництвом дошкільного педагога) і вдома у педагога.

Роботу дошкільного навчального закладу з дітьми, не охопленими дошкільною освітою, можна організовувати по-різному. Скажімо, створювати групи короткотривалого перебування дітей, яких включати до складу недоукомплектованих груп. Вони братимуть участь у іграх, буватимуть на заняттях та прогулянках, а перед обідом батьки будуть забирати їх додому. За таких умов у дитини має бути оформлена медична картка. Подекуди можуть бути групи, куди дошкільники приходитимуть лише на заняття.

У дошкільних навчальних закладах можуть створюватися і такі групи:

• прогулянкові – тут має бути організований повноцінний догляд, ігри, прогулянки на свіжому повітрі без спеціальної навчальної діяльності;
• консультативні – відвідування дітьми окремих занять з логопедом, психологом, іншими фахівцями (залежно від потреб);
• сезонні – створюються на базі вже існуючих ДНЗ, функціонують від 1 до 8 календарних місяців на рік. Вони є закладами суспільного виховання дітей від 2 до 6 років і здійснюють догляд за ними, виховання та оздоровлення;
• “особлива дитина” (5-9 років) з індивідуальним режимом;
• створені за принципом одного двору;
• неповного вихідного дня;
• інтенсивного розвитку (для підготовки до вступу в гімназію, ліцей);
• підвищеної індивідуальної уваги (з низьким рівнем шкільної зрілості);
• сімейні;
• гувернерські;
• різновікові, в яких братики і сестрички, сусіди, друзі перебуватимуть разом.

Крім того, можуть організовуватися ігрові групи для вивчення комп’ютера, студії, гуртки тощо.

Таким чином, переважна більшість груп короткотривалого перебування створюється з метою полегшення адаптаційного періоду в першому класі школи дітей, які не відвідували ДНЗ. Але можуть комплектуватися такі групи й з іншою метою, залежно від потреб батьків.

Нові форми навчання і виховання дітей жодною мірою не слід розглядати як альтернативу чинним. Переважну більшість батьків влаштовує режим роботи дошкільних закладів – повний чи цілодобовий, тож руйнувати систему дошкільної освіти, що склалася, не варто. Існуючі заклади повинні подбати про організацію нових форм охоплення малюків з сімей мікрорайону.

Для створення групи короткотривалого перебування дітей колективу слід глибоко проаналізувати матеріальну і кадрову бази, якість освітнього процесу, оцінити свої можливості. Потрібно вивчити соціальну ситуацію в мікрорайоні, виявити кількість дітей у віці від 2 до 6 років, що не відвідують дошкільні навчальні заклади, зацікавленість батьків у групах короткотривалого перебування, їхню готовність платити за додаткові послуги. Родини, в яких діти виховуються вдома, потребують особливої уваги. Тому важливо зібрати інформацію про такі сім’ї, проаналізувати причини відмови від послуг дошкільного закладу. Створюючи альтернативні форми залучення дітей до дошкільної освіти, варто враховувати потреби батьків як з високим рівнем доходів, так і малозабезпечених. Щоб сприяти активності батьків, важливо прорекламувати свій дошкільний заклад.

Законом “Про дошкільну освіту” України законодавчо закріплені різні типи дошкільних навчальних закладів (стаття 12) і серед них – центри розвитку дитини. Ці типи навчального закладу передбачені з огляду на те, що саме життя показує доцільність виходу частини дитячих садків за межі своїх традиційних функцій та обов’язків. Центри активно залучають до співпраці родини, громадськість, інші навчальні установи. Вони відрізнятимуться від традиційного дошкільного закладу й роботою з дітьми, оскільки опікуються, в першу чергу, тими, хто з певних причин не відвідує дитячий навчальний заклад.

Центром, створеним на базі ДНЗ, можуть бути охоплені діти, які після хвороби потребують доліковування та реабілітації. У переважній більшості дитячих садків, що сьогодні функціонують, наявні фізіотерапевтичні, масажні кабінети, у багатьох є басейни, тож малеча зможе там доліковуватись. Батьки завдяки цьому не братимуть листків непрацездатності, які негативно впливають на їхню роботу (її, на жаль, можна втратити). Дитині ж буде на користь перебування між однолітками оздоровчі процедури, ігри на свіжому повітрі.

До центру розвитку дитини можна запрошувати дітей, які відвідують інші заклади. Центр обирає певний напрямок роботи – фізкультурно-оздоровчий, естетичний, гуманітарний, але має змінну кількість груп. У його складі можуть бути дошкільний заклад як такий і довільна кількість дібраних додаткових груп. Або ж він може функціонувати за сьогоднішньою моделлю позашкільного закладу, здійснюючи суто гурткову роботу, й охоплювати як дошкільнят, так і школярів.

В Україні зроблено лише перші кроки щодо організації центрів розвитку дитини. Доцільно ознайомитись із надбаннями наших сусідів у Російській Федерації. Тут упродовж кількох років здійснюється тривалий широкомасштабний експеримент з розвитку нових форм російської дошкільної освіти в сучасних соціально-економічних умовах (соціально-педагогічне і психолого-педагогічне проектування). Послуговуючись напрацюваннями колеґ, їх слід критично аналізувати і, можливо, використовувати з урахуванням наших соціально-економічних, культурних, національних умов.

У Росії вже склався певний досвід створення і функціонування центрів розвитку дитини, хоч і називаються вони дещо по-іншому:

• школи і центри раннього розвитку дітей дошкільного віку;
• центри консультативної, методичної, діагностичної допомоги батькам;
• центри дитячої і юнацької творчості;
• медико-психолого-педагогічні центри допомоги сім’ям, які виховують дітей удома;
• мікроцентри соціально-педагогічної підтримки сім’ї дитини (Додаток 1).

Центри розвитку дитини можуть існувати як самостійний заклад, маючи матеріальну і кадрову базу, або ж відкриваються при освітніх установах: дитячих садках, загальноосвітніх школах, закладах додаткової освіти. Найкраще такі центри “приживаються” саме на базі закладів додаткової освіти, що обумовлено суттю цього виду освіти, як особистісно-зорієнтованого, розвивального.

Центри раннього розвитку здатні задовольнити цілий ряд соціальних потреб:

• компенсувати загальний особистісний розвиток дітей, які не відвідують дошкільні заклади;
• вирівнювати адаптаційні можливості майбутніх першокласників;
• забезпечувати підготовку дошкільників до навчання в освітніх закладах підвищеного типу (ліцеї, гімназії).

Цікавий досвід здійснення комплексної підготовки до школи склався у педагогів центру раннього розвитку дітей дошкільного віку при Будинку творчості школярів Жовтневого району Єкатеринбурга, Центру дитячої юнацької творчості “Бібірево” Північно-Східного округу Москви.

Розвивальна програма включає ігри, вправи, спрямовані:

• на більш глибоке усвідомлення і оцінку дитиною своїх особистісних якостей, мотивів діяльності, на саморегуляцію своєї поведінки;
• на розвиток інтелектуальної сфери дитини (мислення, увага, пам’ять, уява);
• на розвиток мови і фонематичного слуху;
• на розвиток комунікативних здібностей.

Особливо цікавий досвід здійснення морального виховання, котрий передбачає діагностику рівня особистісного розвитку, використання системи методичних прийомів, діагностику результатів навчання і виховання [6]. Важливо застерегти від тенденції перетворення подібних центрів в освітні заклади, де переважає навчальний процес, а освітні цінності домінують над виховними.

Заслуговує на увагу досвід роботи центру щодо надання педагогічних послуг дітям, які не відвідують дитячий садок, при дошкільному закладі N 122 м. Курган [5]. В цій роботі беруть участь всі спеціалісти ДНЗ (вихователі, логопеди, інструктор ЛФК, психолог). Відповідно до графіка вони пропонують дітям і батькам, що живуть у мікрорайоні дитячого садка, такі послуги:

• консультації педагогів, логопедів, психолога з питань, які цікавлять батьків;
• заняття для дітей в групах однолітків з усіх розділів програми;
• індивідуальні заняття з логопедом;
• розвивальні заняття з психологом;
• лікувальний, зміцнюючий масаж та інші види медичного обслуговування.

Всі послуги надаються безкоштовно. Робота розпочинається із зустрічі з психологом, котрий проводить бесіду з дитиною, а батькам пропонує відповісти на ряд запитань і заповнити анкету. На основі результатів бесіди, тестів, анкетування планується подальша робота центру і батьків з розвитку (у випадку необхідності – корекції) дитини.

Отже, центр розвитку дитини може існувати як самостійний заклад або ж відкривається при освітніх установах. Організації його передує вивчення соціальної ситуації в мікрорайоні, створення умов для проведення освітньої роботи. Основне його призначення – надання діагностичної, методичної та консультативної допомоги сім’ям, що виховують дітей дошкільного віку удома.

Рішення про відкриття центру приймається адміністрацією району, міста.

За останній час наповненість груп дітей шестирічного віку в дошкільних навчальних закладах міст збільшилася. Це свідчить про зацікавленість батьків у якісній підготовці дітей до школи. І все ж ще значна кількість дітей-п’ятирічок, особливо у сільській місцевості, залишаються поза дошкільними закладами. Групи короткотривалого перебування, як одна з економічно вигідних для батьків та держави і ефективних у педагогічному відношенні сучасних форм дошкільної освіти, є перспективними. Центри розвитку дитини, крім надання допомоги сім’ям в підготовці дітей до школи, все більше зосереджуються на проблемі раннього розвитку дітей – одній з найактуальніших в теорії і практиці сьогоднішньої педагогічної науки.

Про перспективність розвитку нових форм дошкільної освіти у Хмельницькій області свідчать такі дані (Рис.1).

Додаток N 1

Положення про мікроцентр соціально-педагогічної підтримки сім’ї та дитини [5]

І. Загальні положення

• Мікроцентри є структурним підрозділом медико-психолого-педагогічного центру міськво. Основне їхнє призначення – надання діагностичної, методичної та консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей дошкільного віку вдома.
• Мікроцентри створюються на базі освітніх установ. Всі види освітніх послуг діти і їхні батьки отримують безкоштовно.
• Мікроцентр не є юридичною особою, його правові питання вирішує освітня установа, на базі котрої він відкритий.
• У своїй діяльності мікроцентр реалізує такі завдання: створення умов для розвитку дітей дошкільного віку, які не відвідують ДНЗ; психолого-педагогічна просвіта сімей, що виховують дітей удома.
• Мікроцентр працює за планом, погодженим із адміністрацією освітньої установи і затвердженим медико-психолого-педагогічним центром міськво.
• Соціальний педагог мікроцентру веде всю необхідну документацію.
• Наповнюваність групи при обслуговуванні в мікроцентрі і вдома – 20 дітей (від 3 до 7 років) і 10 дітей (від 3 до 7 років).
• Контроль за діяльністю мікроцентру здійснює медико-психолого-педагогічний центр міськво.

II. Основні принципи діяльності мікроцентру:

• принцип особистісно-орієнтованого підходу в роботі з дітьми і сім’ями, опора на дані соціально-педагогічної діагностики;
• принцип розвитку;
• принцип відкритої системи, використання виховних можливостей соціуму;
• принцип співробітництва сімей;
• принцип професійної взаємодії (спільна робота з психологами, педагогами, дефектологами, лікарями).

III. Зміст і основні форми роботи.

1. Педагоги мікроцентрів відповідно до покладених на них обов’язків:
   • виявляють у мікрорайоні (селі) континґент дітей, які потребують допомоги (від народження до 6 років);
   • створюють умови для проведення освітньої роботи (включаючи дітей раннього віку), використовують різні форми (вдома у дитини, вдома у педагога, в мікроцентрі);
   • здійснюють аналіз сімейного виховання, рівня розвитку дитини і на його основі організовують роботу з сім’єю.
2. Основні напрями діяльності мікроцентрів – це робота:
   • з сім’єю (особлива увага приділяється молодим сім’ям);
   • з дітьми дошкільного віку;
   • з навколишнім соціумом.
3. Заняття в мікроцентрі проводяться щоденно, час перебування – 3-4 години (в залежності від бажання дитини і батьків).

IV. Фінансування і матеріально-технічна база.

1. Для роботи з дітьми використовується матеріально-технічна база освітньої установи мікрорайону (села).
2. Рішення про відкриття і припинення діяльності мікроцентру приймається адміністрацією району.
3. Фінансування діяльності мікроцентру здійснюється за кошти засобів районного бюджету.

 

Додаток N 2 ПОЛОЖЕННЯ про конкурс реклами дошкільної освіти в мікрорайоні серед дошкільних навчальних закладів міста з метою охоплення дітей дошкільною освітою

1. Конкурс є одним із заходів реалізації Закону України “Про дошкільну освіту” і проводиться з метою пошуку і виявлення нових форм охоплення дітей дошкільною освітою.

2. Завдання конкурсу:

2.1. Удосконалити методи і форми вивчення запитів батьків щодо дошкільної освіти у мікрорайоні.

2.2. Сприяти охопленню дітей дошкільною освітою.

2.3. Популяризація та пропаганда значимості дошкільної освіти у розвитку дитини.

3. Умови проведення.

На конкурс подаються:

3.1. Документація з організації різних форм залучення дітей до дошкільної освіти того чи іншого мікрорайону в ракурсі цього дошкільного закладу (показати шляхи реалізації охоплення дітей, час, місце, кадри).

3.2. Рекламний проспект, який своїм змістом підтверджує необхідність дошкільної освіти з урахуванням можливості розповсюдження його на дошках оголошень.

3.3. Відеореклама, що пропонує необхідність дошкільної освіти дітей на сучасному етапі (10 хв.).

3.4. Додаткові варіативні форми агітаційного змісту щодо необхідності дошкільного виховання (за бажанням закладу).

3.5. Символ (стилізований герб) закладу, котрий відображає традиції, ідеї, зміст, напрями роботи закладу (мінімальний розмір 1м´1м). Врахувати можливості використання його під час масових заходів.

4. Журі конкурсу:

До складу журі входять: заступник начальника управління освіти Новченкова К.Д., завідувач інформаційно-методичного кабінету міського управління освіти Дупляк Т.В., головний спеціаліст управління освіти Ваховська Г.П., методист інформаційно-методичного кабінету управління освіти Марчук Т.М., завідувач кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту Зданевич Л.В.

5. Визначення та нагородження переможців.

5.1. Оцінку матеріалів проводить журі конкурсу протягом тижня після їхньої подачі.

5.2. Переможці конкурсу будуть відзначені почесними грамотами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дошкільні заклади з групами короткотривалого перебування дітей // Дошкільне виховання. Методичні рекомендації щодо організації роботи. – 2001. – N 7. – С.11.
2. Закон України “Про дошкільну освіту”. – К., 2001.
3. Козак Н. Про варіативні організаційні форми роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади. Дошкільне виховання. – 2001. – N 11. – С.24.
4. Козирева Н. Дошкільну освіту – всім дітям // Дошкільне виховання. – 2002. – N 1. – С.8-9.
5. Леонтьева А., Лушпарь Т. Работа микроцентра социально-педагогической поддержки семьи и ребенка // Дошкольное воспитание. – 2001. – N 9. – С.93.
6. Меренков А., Буйлова Л., Кленова Н. Формирование нравственных качеств как важнейший аспект подготовки к школе. // Дошкольное воспитание. – 2001. – N 8. – С.27.