В статье исследуется проблема подготовки специалистов в высших педагогических учреждениях, а также анализируется состояние подготовки педагогов к формированию личности средствами природы.

Раскрываются методы формирования у студентов навыков экологического воспитания детей дошкольного возраста. Статья может быть рекомендована преподавателям, студентам педагогических вузов.

This article shows the problem of specialists’ preparing in higher pedagogical establishments and psychological-pedagogical investigations of educational specialists’ preparing to forming personality by means of nature.

Methods of forming students’ skills of ecological education of pre-school children are opening. This article can be recommend to educational specialists, students in higher pedagogical establishments.

Об’єктивною умовою актуалізації проблеми екологічного виховання є посилення техногенного навантаження на природне довкілля, невід’ємною частиною якого є людина. Забруднення водойм, повітря, ґрунту, невиправдане використання отрутохімікатів, катастрофічні наслідки Чорнобильської аварії – все це свідчить про те, що екологічні проблеми досягли критичної позначки, набули глобальних масштабів.

Актуальність проблеми екологічного виховання підростаючих поколінь сьогодні вже ніким не ставиться під сумнів.

Еколого-педагогічна культура висококваліфікованого спеціаліста розглядається в концепції розвитку освіти України як обов’язковий чинник його професійної підготовки. Вплив цього чинника повинен виявитися у вдосконаленні всіх компонентів педагогічного процесу дошкільного закладу, сприяти створенню умов для повної переорієнтації пріоритетів у вихованні дітей, забезпеченню якісно нового тлумачення місця людини в системі “природа – людина – суспільство – природа” з позиції гуманізму і духовності [4].

Проблему підготовки спеціалістів у вищих педагогічних закладах освіти досліджували Г.М.Алова, А.М.Алексюк, О.О.Абдуліна, Л.В.Артемова, Ю.К.Бабанський, В.П.Безпалько, С.В.Бобришева, В.І.Бондар, В.М.Вергасов, І.А.Зязюн, Н.В.Лисенко, Т.Г.Михалєва, О.Г.Мороз, Г.О.Підкурганна, О.С.Шаров, В.С.Ямпольський та інші. Ці дослідження, розкриваючи зміст, методи, форми, нові технології в навчанні студентів, формування фахових умінь та окремих рис характеру майбутніх педагогів, забезпечили можливість на сучасному етапі розвитку освіти розглянути зміст і технологію формування професійної компетентності фахівця в умовах ступеневої освіти [2].

Концепція та психолого-педагогічні дослідження підготовки педагогів до формування особистості засобами природи висвітлені в працях вчених Г.С.Марочко, Л.І.Міщик, А.Н.Ненос, С.М.Ніколаєвої, З.П.Плохій, П.Г.Саморукової, Ю.Д.Шуйського, Н.В.Лисенко, Н.М.Горопахи. Спеціальними дослідженнями Н.В.Лисенко порушує актуальну тему екологічного виховання дітей дошкільного віку, організації процесу формування уявлень і знань дошкільників про природу і людину через призму ціннісних орієнтацій.

Розкриваючи принципи організації і керівництва екологічним вихованням дітей з використанням спостережень, проведення пошуково-дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, Н.В.Лисенко показує різні шляхи розвитку пізнавальних інтересів до природи [4].

Цікаву проблему піднімає Н.Рижова. Вона розкриває екологічне виховання з позиції нової парадиґми – біоцентризму. Н.Рижова зазначає, що в теперешній час між метою і завданнями екологічного виховання дошкільнят та його змістом існують деякі протиріччя. Сутність протиріч містяться у наступному: декларовані завдання екологічного виховання базуються на новій парадиґмі (біо(еко)центризму), а відбір змісту і методик нерідко проводиться на основі старої парадиґми – антропоцентричної.

Усталена парадиґма проявляється в екологічному вихованні так:

• Стереотип “людина-цар-хазяїн природи”;
• Стереотип “шкідливі та корисні тварини, рослини”;
• Необхідність бережного ставлення до природних об’єктів, їхня охорона – пояснюється тільки з огляду на можливе її використання людиною;
• Стереотип: розподіл природних об’єктів на гарні і потворні, небезпечні і безпечні, при цьому велике значення має ставлення самого вихователя до того чи іншого об’єкта;
• Стереотип “покращити природу”, “допомогти природі”, “примножити її багатства”. Це має право на існування, але тільки в тому випадку, коли паралельно дитині дається інформація про необхідність дотримуватися законів природи.

Отже, як зазначає Н.Рижова, в екологічному вихованні дошкільнят необхідна зміна старої, традиційної антропоцентричної парадиґми на нову, біоцентричну. Ми повинні охороняти природу, пізнавати її не тому, що вона нам щось дає, а тому, що вона самоцінна.

Усталена (традиційна) парадиґма	Нова (біоцентрична парадиґма)
Природа (ліс) дає нам ягоди. Тому ми маємо берегти її	Природа – “дім” для всіх живих істот та людини, цінність природи
Дерево дає нам деревину. Чим цінна ялина? Сосна має велике народногосподарське значення	Дерево – “дім” для тварин; його зв’язок з іншими рослинами, значення для очищення повітря, естетичне, пізнавальне значення, роль в житті людини
Гриби їстівні та неїстівні, отруйні	Роль грибів у кругооберті речовин (на найближчих прикладах – в садах, парках, лісах), в житті інших організмів, зв’язок тварин з деревами
Допомагати природі, покращувати її, примножувати	Враховувати закони природи, діяти за ними, допомагати перш за все організмам, що живуть у зміненому середовищі
Ховрахи не приносять великої шкоди рослинам	Ховрахи харчуються рослинами
Шкідливі та корисні організми, небезпечні, їстівні, красиві, некрасиві	Роль кожного організму в природі (на окремих прикладах), їхнє місце у харчовому ланцюжку, самоцінність
Акцент на вирощування культурних рослин	Акцент на спілкування з об’єктами природи
Зрізання гілок, збір гербарію, відловлювання диких тварин для колекцій та спостереження у дитячому садку	Організація спостережень за об’єктами безпосередньо у природі без нанесення шкоди організму

 

Екоцентрична та біоцентрична парадиґми	Антропоцентрична парадиґма
Людина – частина природи (Еко=Я)	Світ для людини (Его=Я)
Вимір речей – унікальність життя	Вимір речей – людина
Узгодження потреб з екологічними вимогами	Технократичний розрахунок користі природи, її утилітарна цінність
Повага до всіх форм життя	Людина – “хазяїн природи”

 

Ознайомлення студентів з новою парадиґмою біоцентризму сприяло розвитку їхнього інтересу до природи, екологічному вихованню дошкільників [5].

Психолого-педагогічні знання складають основу теоретичного розвитку особистості, але в процесі навчання слід використовувати такі методи, які могли б реалізувати девіз: від школи пам’яті до школи мислення. Проблемно-пошукові методи, різні види самостійної роботи допомагають студентам в процесі навчання пройти стадії поступового інтелектуального розвитку: вчимося спілкуванню – вчимося мислити, вчимося творчості – вчимося робити висновки та підбивати підсумки.

Формуючи у студентів пізнавальний інтерес, конструктивні здібності, які дозволяють прогнозувати результати своєї професійної підготовки, передбачати помилки у роботі з дітьми. Застосовані нами методичні вказівки для роботи студентів над темою, завдання до занять, вправи, які орієнтують на поглиблення та розширення знань та вмінь, їхнє застосування в практичній діяльності, дослідницькій діяльності, сприяли розвитку інтересу до предмета, зокрема до природного довкілля.

Ми пам’ятали про те, що урок – процес творчий, використовували в роботі дискусії, конструювання педагогічних ситуацій, діагностичні методики. Такі заняття передбачали участь кожного студента в обговоренні завдань та виконанні індивідуальної творчої роботи.

Майбутніх педагогів ми формували як творців навчальних технологій, а не тільки як тих, хто отримує готові навчальні методичні посібники. Студенти брали участь в розробці тестових завдань, проводили диспути, фрагменти уроків. Такий підхід у підготовці студентів до екологічного виховання дошкільників формував у них потяг до творчості, виховував інтерес до природи. Вправляння в розв’язанні проблемних задач, ситуацій розвивали особистісні якості: винахідливість, ініціативність, самоконтроль, самооцінка, вміння планувати майбутню педагогічну діяльність. А саме ці якості є важливими показниками готовності випускників до професійної педагогічної діяльності.

На уроках з методики ознайомлення з природою навчання студентів під час ознайомлення дошкільників з природою не лише надавали їм інформацію, а й навчали їх виконувати певні трудові дії, насамперед навчали створювати такі умови, в яких у дітей виникало б бажання самостійно, а не з примусу пізнавати природу, розкривати її таємниці, милуватись красою навколишнього світу, а також прагнення обегігати та збагачувати власні маєтки матінки-природи.

З циклу педагогічних наук студенти розуміли, що в дітей переважає емоційно-естетичне ставлення до природного середовища. Воно може проявлятися під час застосування різних методів ознайомлення з природою – наочних, словесних, практичних. Довели студентам, що дітям дошкільного віку швидко набридає одноманітність. Для того, щоб цього уникнути, забезпечували використання різноманітних методів у процесі навчальної діяльності. Враховуючи психологічні особливості дошкільнят, доцільно добирали різний зміст навчального матеріалу, який поступово ускладнювався.

Під час вивчення теми “Пори року”, ознайомлення дітей з різними порами року, планування роботи з ознайомлення дітей з природним довкіллям навчали студентів спостерігати за вихованцями на прогулянках та заняттях, ми зауважили, що дошкільники не завжди могли зосередитися, інколи пасивно сприймали те, що бачили в природі.

Після таких спостережень за діяльністю дітей ми довели, що необхідно змінювати освітньо-виховну роботу організовувати так, щоб кожна дитина оволоділа способами пізнання природи, безпосередньо спілкуючись з нею. Тут допомагали методи диференціації та індивідуальної орієнтації. Тож поставили перед студентами завдання навчити дітей уважно і зацікавлено спостерігати за природним оточенням – дивитися і бачити, слухати і чути, пропускати отримані враження через своє серце і робити необхідні висновки; допомогти їм усвідомити, що людина і природа не можуть існувати відокремлено, викликати бажання не лише милуватися красою, а й робити посильний внесок у збереження природного середовища.

Для реалізації зазначених завдань використовували ефективніші методи і прийоми навчання, серед них важливе місце посідало художнє слово, науково-дослідницька діяльність дітей.

Перебуваючи в пошуках оптимальних шляхів підвищення ефективності розвитку пізнавальних інтересів до природи, ми радили студентам скористатися порадами автора програми “Первоцвіт” Т.М.Лазарєвої, кандидата педагогічних наук, доцента Харківського державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди. Програма Лазарєвої ґрунтується на нині чинних в Україні державних програмах “Дитина” та “Малятко”, концепції дитячого садка С.Русової, багатому народному досвіді виховання дитини через спілкування з природою.

Довели, що ефективною формою розвитку екологічного виховання є екскурсія, в процесі якої поєднуються спостереження, ігри (рухливі, дидактичні) тощо.

Крім цього, мандрівка – це творчий процес, у якому дорослі та діти разом шукають, помиляються, знаходять, аналізують… і радіють спільно. А в природних умовах зникає той бар’єр, що існує між вихователм та вихованцем “в чотирьох стінах”. Діти не помічають, що їх учать, тому вони ніби співпрацюють з дорослим. Полегшуються і дитячі взаємини. Це в групі помітно, що один щось робить краще, а другий – гірше. А просто неба всі стають ніби рівні.

В природі дошкільник відчуває себе першовідкривачем, навчається знаходити нове у відомому, знайоме у невідомому. Встановлює найпростіші закономірності та взаємозв’язки. Ми підводили студентів до того, щоб вони вчили дітей розуміти “мову” парку, слухати тишу, ми міркували, який голос у струмка, як розмовляє вітер та ін. Студенти навчилися з дітьми складати правила поведінки у довкіллі і розробили їх у малюнках-знаках. Девізом роботи стало таке правило: “Прийшов у гості до природи, не роби нічого, що вважав би за неможливе робити у гостях. Тобто не сміти, не говори голосно, не ображай рослин і тварин”. У такий спосіб ми навчали студентів формувати у дошкільнят основи елементарного природоохоронного світогляду.

Результати бережного ставлення до природничого довкілля і любові до природи гарно проявилися і під час активного використання мовно-логічних завдань та проблемних ситуацій, відповіді на які можна дістати, з’ясувавши певні зв’язки та закономірності у природі. Тобто ми примушували студентів ставити дітей у ситуацію операційного мислення (володіння вмінням порівнювати, встановлювати схожість та відмінність, аналізувати, синтезувати тощо).

Це стимулювало розвиток самостійного мислення, надавало гнучкості розуму. Мовно-логічні завдання використовувалися на занятті як його частина, а також під час прогулянок, екскурсій, під час бесід.

Доцільною формою організації роботи з дітьми є цільова прогулянка. Обсяг природничої інформації на ній має бути досить обмежений. Провідним методом тут виступає спостереження у поєднанні з дидактичними іграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику, використанням народної творчості. Таку прогулянку вчили студентів присвячувати вихованню естетичного сприймання природи: спогляданню, милуванню красою довкілля, вправлянню у висловлюванні захоплення емоційною мовою. Все це в поєднанні з читанням або розповіданням поетичних і прозових творів описового характеру, доцільно використовували і народний природознавчий фольклор: легенди, загадки, прислів’я, приказки, народні прикмети, зміст яких відповідав тому, що сприймали діти.

Планували екологічні ситуації, які б сприяли усвідомленню дошкільнятами вимоги бути уважними і чуйними до довкілля, бережно ставитися до рослин і тварин. Це важливо, тому що норми гуманної взаємодії з природою діти мають опанувати особисто.

У природознавчій роботі з дошкільнятами ми навчали використовувати для виховання допитливості, спостережливості, розумової активності, любові до природи також і художнє слово. Ознайомленню з твором передували спостереження, бесіда. В результаті цього твір сприймався з більшим інтересом. Після спостереження за кульбабою і колективного малювання “Кульбаби на лужку” діти із великою увагою слухали оповідання О.Іваненко “Кульбабка”. Опісля ми вже не бачили, щоб дівчатка оберемками зривали кульбаби на вінки, як раніше.

Образне й переконливе художнє слово робило дітей набагато спостережливішими. Вони вже самі, без нагадування, помічали, які птахи прилітають на ділянку, що носять у дзьобику, де в’ють гніздечка тощо. Зауважували на значення використання народної творчості – багатющої скарбниці народної мудрості, де яскраво відображено світ природи. Народознавчих мотивів ми дотримувалися у всіх формах роботи з ознайомлення з природою рідного краю: в грі, на занятті, в повсякденному житті. Але доступність, яскравість та образність народних творів допомагають розширювати уявлення дітей про природу, про доцільність збереження та примноження її багатств, сприяють розвитку інтересів до природи.

Гарний матеріал дають і народні легенди, які практично пояснюють виникнення місцевих рослин і їхні назви (наприклад легенди про звіробій, кульбабу, волошку та ін.).

Аналогічної доступності дотримувалися і в загадках. Для дошкільнят на початку навчального року добирали загадки, у яких звеличується природа, звертається увага на її красу і чарівність. Скажімо, весна – “пробуджує поля”, “заквітчує гаї”; сонце – “яснокриле”, “життєдайне”; ромашки – “сестрички із золотими очками і білими повічками”. В кінці року використовували більш складні загадки, в яких показували, яку користь приносять об’єкти та явища природи. Або ж загадки, які можна розгадати, знаючи залежність рослин від сезонних умов.

Студенти зрозуміли, що використання прислів’їв та приказок також сприяло підвищенню ефективності екологічного виховання.

Звісно, що невід’ємною складовою комплексу народознавчого екологічного виховання є народні пісні та ігри. Такі як: “Ой, минула вже зима”, “Благослови, мати!”, “Вийди, вийди, сонечко”. Ігри типу: “Сірий вовк”, “Гуси”, “Мак” радо сприймались дошкільнятами.

Закріплювати природничі знання, формувати пізнавальну активність, розвивати увагу, пам’ять, операційне мислення допомагали також дидактичні ігри: “Буває – не буває”, “Зимують – відлітають”, “Хто де живе?”, “Назви зайве слово” та ін. Дидактичні ігри сприяли закріпленню знань про рослини і тварин, їхні характерні особливості. Дидактичні ігри пошукового характеру “Хто як зодягається?”, “Хто яку оселю собі будує?”, “Хто кому потрібніший?” тощо вчили визначати взаємозв’язки між об’єктами природи.

Розвитку спостережливості пізнавальних інтересів, любові і бережливого ставлення до об’єктів довкілля сприяла також праця дошкільнят у природі: перекопування грядок, висівання насіння, висаджування розсади, зміна води в акваріумі. Перед виконанням трудових завдань проводили бесіду, яка мала викликати у дітей бажання самим докласти рук і усвідомити свою власну, хай невеличку, допомогу природі. Дотримувались методичної настанови: дбайливе ставлення до довкілля формується лише тоді, коли дитина поліпшує її своєю працею.

Дбайливого ставлення до природи дошкільнята вчилися, виконуючи завдання “Зеленого патруля”: стежити на території дитячого садка й у себе вдома, чи не зламане десь деревце і чи не треба прибрати сміття, аби краще росла трава.

Важливе місце в екологічному вихованні належить дослідницько-пошуковій роботі. На уроках навчали використовувати рекомендації Н.М.Горопахи, Н.В.Лисенко щодо організації і проведення пошукової роботи, групового та індивідуального екологічного тренінґу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горопаха Н.М. Виховання екологічної культури дітей: Посібник для вихователів дошкільних закладів та вчителів початкових класів. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – 212 с.
2. Дмитренко Т.О. Системний аналіз педагогічної технології // Збірник наукових праць “Напрями наукових досліджень кафедри педагогіки” / За ред. В.І.Лозової. – Харків: ХДПО, 1997. – С.66-70.
3. Лисенко Н.В. Деякі аспекти вирішення проблеми еколого-педагогічної підготовки фахівців дошкільного профілю у світовій науковій думці // Збірник удосконалення професійної підготовки спеціалістів дошкільного профілю / Упор. А.В.Артемова, Н.В.Лисенко. – К., 1996. – С.93-107.
4. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. Навчально-методичний посібник для батьків, вихователів, учителів. – Івано-Франківськ: Фірма “Сіверія” ЛТД, 1999. – 156 с.
5. Рижова Н. Екологічне виховання дошкільнят з позиції нової парадиґми // Дошкольное воспитание. – 2000. – N 7.