В статье анализируется проблема оценки и формирования оценочных суждений в речевой деятельности дошкольников, рассматриваемая в научных трудах А. М. Богуш.

The article considers and analyses the studies of A. M. Bogush, as for the problem of ethical appraical and aspect of forming of appreciable judgements in speech activity of children of pre-school age.

Алла Михайлівна Богуш – відомий український педагог, багато років плідно працює на ниві дошкільної освіти. Науковий внесок А. М. Богуш займає базові сходинки у теоретико-практичних засадах сучасного етапу розвитку дошкільної освіти; вона є автором понад 850 наукових публікацій, книг про виховання дошкільників, монографій, навчально-методичних посібників і програм для дошкільних закладів і школи, підручників для вищих навчальних закладів, найвідомішими і найвагомішими з яких є “Методика розвитку мови в дитячому садку”, “Методика навчання дітей російської мови в дошкільних закладах”, “Виховання дітей дошкільного віку”, “Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика”, “Розвиток мовлення дітей дошкільного віку”, “Підготовка руки дитини до письма”, “Витоки мовленнєвого розвитку дітей”, “Українське народознавство”, “Мова дітей” та ін.

Мені пощастило бути однією із учнів цієї талановитої, яскравої і самобутньої особистості, якою є А. М. Богуш. Під її керівництвом було виконане дисертаційне дослідження з теми “Формування оцінно-етичних суджень у художньо-мовленнєвій діяльності дітей старшого дошкільного віку”. У процесі роботи над якою зверталась до праць Алли Михайлівни, присвячених, передусім, формуванню моральних оцінок у дошкільників, розвитку оцінно-контрольних дій в навчально-мовленнєвій діяльності дітей дошкільного віку.

Проблема формування оцінних суджень у дітей тісно пов’язана із загальною проблемою оцінки та оцінювання. Проблема оцінки досліджувалася вченими в різних напрямках: філософському, психологічному, педагогічному. Дослідження оцінки в лінґводидактичному напрямку здійснювалось низкою вчених, зпоміж яких значне місце займає науковий доробок А. М. Богуш. У чому ж полягає сутність поняття “оцінка”. Словники української мови тлумачать оцінку як “думку, міркування про якість, характер, значення і т.ін. кого-, чого-небудь” та “прийняте позначення якості знань і поведінки” [9, С.172]. А поняття “оцінювати” визначається як “визначати якість, цінність, достоїнства кого-, чого-небудь, характеризувати; визначати позитивні якості, цінності” [9, С.172]. А. М. Богуш, характеризує феномен “оцінка” у зв’язку зі специфікою професійної діяльності педагога, тобто як адекватне позитивне або негативне судження педагога про процес (чи результат) діяльності і вчинків дитини [2, С.162]. Вона застерігає, що на практиці сутність поняття “оцінка” і “відмітка” ототожнюється, “причому пріоритетність надається насамперед балам, а потім уже оцінці, тобто оцінним судженням учителя, чи педагогічній оцінці...” [8, С.28]. Незаперечним є те, що під впливом оцінки педагога зароджуються і формуються перші оцінні судження дітей.

Виокремлюється дві функції впливу оцінок на особистість дитини: орієнтовна, що впливає на розумову роботу, сприяє усвідомленню процесу цієї роботи і стимулююча, що впливає на “афективно-вольову сферу внаслідок переживання успіхів чи невдач” (Б. Г. Ананьєв).

Педагогічна оцінка здійснює спрямовуючий вплив на оцінку й оцінні судження дітей, які їх використовують у взаємовідносинах з товаришами, в оцінках поведінки і вчинків героїв літературних творів. Під впливом педагогічної оцінки формуються адекватні дитячі оцінки; діти досить вдумливо і з великим інтересом зіставляють свою роботу зі зразком і майже ніколи не помиляються в її оцінці.

А. М. Богуш вважає, що педагогічна оцінка буде здійснювати позитивний вплив на дитячу оцінку за умови, якщо вихователь постійно фіксує увагу дітей на різних сторонах поведінки і в різних видах діяльності; формує у дитячій свідомості загальні критерії оцінки правил поведінки і взаємовідносин; привертає увагу дітей до самостійної діяльності; підкреслює у своїй оцінці просування дитини вперед, її моральний зріст; спрямовує на результат діяльності, а не на дитину.

Дослідниця класифікує оцінки таким чином: аргументовані, неаргументовані, мотивовані, немотивовані, результативні, процесуальні, короткі, розгорнуті. Оцінки використовують як з навчальною метою, так і з виховною.

Зокрема дієвим є використання казки у формуванні оцінних суджень у дошкільників і оцінно-етичних суджень безпосередньо.

Чіткість в описі позитивних і негативних персонажів казки допомагає дітям правильно відповідати на запитання, хто їм сподобався чи не сподобався. Діти правильно орієнтуються в оцінці героїв і чітко визначають свою позицію у ставленні до героїв: позитивні герої їм подобаються, служать предметом їхньої симпатії, співчуття; негативні викликають критику і обурення, діти нагороджують їх епітетами негативного забарвлення.

Текст, що особливо сподобався дитині в казці, потребує від неї більш складної роботи думки – їй потрібно виділити того героя, який справив на неї найкраще враження, визначити мотиви поведінки позитивного персонажу, провести елементарний аналіз його вчинків. Запитання, чому дитині подобається чи не подобається герой твору, вимагає від неї переконливого мотивування своїх симпатій чи антипатій.

У своїй праці “Формування оцінно-контрольних дій в мовленнєвій діяльності дошкільників” А. М. Богуш вивчала особливості оцінних суджень дітей старшого дошкільного віку у процесі сприймання художніх текстів [1].

У першій серії експериментальної роботи пропонувалися “деформовані” та переконструйовані знайомі дітям художні тексти, що дало змогу з’ясувати оцінки дітьми змісту художніх творів за умов експериментальних “провокацій”. Використовувались експериментальні провокації чотирьох видів:

1. знайомий художній текст, у якому замінювалися герої;
2. у знайомому художньому тексті замінювали сюжет;
3. поєднували зміст двох знайомих художніх текстів в одну змістову лінію;
4. пропонувалися знайомі художні тексти з деформованою кінцівкою.

У другій серії вивчався характер оцінних суджень, ставлення дітей до моральних вчинків героїв художніх творів. В умовах експериментального навчання з’ясувалося, що в переважної більшості дітей старшого дошкільного віку була відсутня адекватна оцінка поведінки героїв творів, діти не помічали і не розуміли “провокуючих” ситуацій, сприймали як новий для них художній текст. Тільки окремі діти помічали і визначили “провокаційні вставки” у змісті знайомих художніх текстів, намагалися пригадати оригінал цього тексту (героїв, сюжет, кінцівку, інший художній твір). Натомість оцінні судження щодо поведінки і вчинків героїв носили у них дифузно-ситуативний характер, відчувалася невпевненість, залежність від ситуації.

Друга серія експериментальних завдань була спрямована на формування у дітей адекватних оцінних суджень на основі розуміння змісту художніх текстів. Під впливом навчання для більшості дітей, як засвідчили результати дослідження, стали характерними адекватні, об’єктивні оцінні судження.

Отже, дослідження розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що молодші дошкільники ще недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа твору і оцінюють його як “поганого” або “хорошого”. Старші дошкільники вже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов’язана з розвитком у дітей дошкільного віку співпереживання і співчуття героям літературних творів. Дитина починає осмислювати мотиви вчинків і диференціювати своє емоційне ставлення і моральну оцінку.

Оцінка щільно пов’язана з самооцінкою. Самооцінка формується впродовж життя людини в процесі її діяльності. Розуміння самооцінки в педагогічному процесі надає особливого сенсу оцінному компоненту в професійній діяльності педагога. Він слугує об’єктивним еталоном самооцінки дитини. А. М. Богуш досліджувала формування оцінок і самооцінок у мовленнєвій діяльності дошкільників [1].

Предметом дослідження А. М. Богуш виступило формування оцінно-контрольних дій як засобу свідомого засвоєння дітьми старшого дошкільного віку рідної і російської мов під впливом організованого навчання [18]. Завданнями дослідження було вивчення реальних можливостей і засобів формування усвідомленого ставлення до мовлення у дошкільників, а також їхні можливості оцінки і контролю навчально-мовленнєвої діяльності, визначення найбільш ефективних умов і способів формування оцінно-контрольних дій на заняттях з рідної мови.

У процесі навчання у дітей формувалися такі дії:

1. складання плану розповіді на задану тему;
2. співвіднесення змісту розповіді, що складається, із запропонованим планом;
3. виправлення помилок у власній розповіді;
4. підсумкова самооцінка, вміння адекватно й аргументовано оцінити свою розповідь.

Дослідження засвідчило, що старші дошкільники мають глибокі потенційні можливості для оволодіння діями оцінки і контролю. У ході навчання зовнішні розгорнуті матеріалізовані дії оцінки і контролю поступово скорочувались і переходили у внутрішній план, виконуючи при цьому регулюючу і контролюючу функції мовлення. Процес переходу зовнішніх дій у внутрішні відбувався на основі їхнього усвідомлення. Якщо до навчання предметом свідомості дошкільника були дограматичні форми мовлення, то після навчання дитині вже була доступна формальна сторона мовлення, оскільки предметом свідомості стає звукобуквений склад слів, конструкцій речень, порядок слів у них. Усвідомлення формальної сторони мовлення призводить до формування у дітей адекватних оцінно-контрольних дій у сфері мовленнєвої діяльності, критеріями яких виступають: констатування, коригування та пояснення мовленнєвих помилок [4, С.158-159].

Під оцінними діями А. М. Богуш розуміє “аналіз процесу діяльності, зіставлення результату діяльності із заданими вимогами, зразком” [4, С.158-159].

Під контрольними діями автор розуміє “усвідомлене регулювання дитиною своєї мовленнєвої діяльності для попередження, констатації і виправлення мовленнєвих помилок, а також забезпечення відповідності результатів навчально-мовленнєвої діяльності запропонованому (чи складеному самостійно) плану, вимогам, взірцю, нормам вимови” [4, С.151].

Отже, було доведено можливість формування оцінних суджень та оцінно-контрольних дій у дітей дошкільного віку в різних видах діяльності.

Як засвідчив аналіз наукових досліджень з означеної проблеми, оцінка й оцінні судження є важливим показником як морально-етичного, так і мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника. Про це свідчать і останні державні та програмні документи з навчання і виховання дітей в дошкільних навчальних закладах, зокрема Базовий компонент дошкільної освіти, його комунікативно-мовленнєвий аспект та тематична авторська програма “Витоки” розвитку мовлення і організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей в дошкільному закладі.

Отже, дослідження оцінного компонента А. М. Богуш лягли в основу проведення принципового дослідження щодо розвитку одного із його вагомих чинників, а саме формування у дітей оцінно-етичних суджень у художньо-мовленнєвій діяльності, під якими ми розуміємо висловлювання, побудовані на основі аналізу процесу і результату діяльності (змісту художніх творів), в яких стверджується або заперечується адекватність поведінки або вчинку людини (героя художнього твору) морально-етичним нормам, що прийняті в суспільстві; це характеристика певного ставлення особистості до поведінки (чи окремого вчинку) іншої людини (героя художнього твору); розкриття мотивів, що спонукали дитину до вибору відповідної оцінки.

Отже, А. М. Богуш одна з перших, хто чітко сформулював думку про важливість формування оцінних суджень у мовленнєвому розвитку дошкільників, виявив об’єктивні можливості і змістовий бік розвитку дошкільників в означеному напрямі з урахуванням їхніх психологічних і вікових особливостей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богуш А.М. Формування оцінно-контрольних дій в мовленнєвій діяльності дошкільників // Наука і Освіта. – 1997. – N 1. – С.41-46.
2. Богуш А.М. Педагогічна оцінка в навчальній діяльності дошкільників як чинник підготовки їх до школи // Дошкільна лінгводидактика. Ч.І. / Упоряд. А.М.Богуш. – К.: Вища шк., 1999. – С.162-166.
3. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Теорія і практика. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 200 с.
4. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1993. – 327 с.
5. Богуш А.М. Методика розвитку мови в дитячому садку. – К.: Вища школа, 1977. – 214 с.
6. Богуш А.М. Речевая подготовка детей к школе. – К.: Рад. школа, 1984. – 176 с.
7. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія. Т. 1. Посібник для студентів пед. закладів освіти. – К.: Вища школа, 1999. – 209 с.
8. Богуш А.М. Наступність і спадкоємність дошкільної і початкової ланок у системі неперервної освіти: оцінний компонент // Реформування змісту освіти в початкових класах у контексті перебудови загальноосвітньої середньої школи. – Дрогобич, 2001. – 300 с.
9. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х т. / Укл. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – Т. ІІІ. – 927 с.