Постановка проблеми. Процес формування компетентності дітей перших шести років життя передбачає досягнення ними розвитку, необхідного і мінімально достатнього для їхнього нормального існування і функціонування у сучасному навколишньому середовищі. Цей розвиток включає набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дітям здатність орієнтуватися у сучасному житті, адаптуватися до нього, адекватно реагувати на поведінку і діяльність людей, що оточують, явища і події, що відбуваються навколо. Під соціальною компетентністю розуміють спроможність дітей диференціювати людей за ознаками віку, статі, спорідненості, адекватно реагувати на вчинки і слова дорослих, одноліток, молодших, поводитися згідно з певною життєвою ситуацією в межах дозволеної поведінки, уміння спілкуватися з дотриманням правил хорошого тону, співпереживати і співдіяти [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що проблема соціальної компетентності є достатньо дослідженою в таких аспектах: складові соціальної компетентності (В.Кузьменко), соціально-емоційний розвиток особистості (О.Л.Кононко, В.О.Сухомлинський), дитина і соціум (Л.В.Артемова, Т.І.Поніманська), соціалізація особистості (Б.Г.Ананьєв, Н.Задерико, Н.Звєрєва, І.Щербак), гармонізація усвідомлення соціальних проблем і ціннісних орієнтацій (А.В.Брушлинський), соціальне мислення особистості (Г.Є.Білицька), феномен соціальної компетентності у просторі наукового знання (І.Г.Сохань, Л.В.Сохань).

Водночас, незважаючи на розпочаті інноваційні перетворення в галузі гуманізації і демократизації національної системи освіти, питання формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови ще не знайшло свого належного науково-теоретичного обґрунтування.

Основне призначення іноземної мови як предметної галузі навчання – сприяти в оволодінні тим, хто вивчає, уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях [4].

Дану концепцію розроблено на основі положень державних документів: “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”, “Державна програма розвитку особистості в дошкільному віці”, “Державні стандарти середньої освіти: освітня галузь “Мови і літератури” (Іноземні мови)”, “Державні стандарти дошкільної освіти”, “Програма дошкільного навчання англійської мови”, “Програма з іноземних мов (англійська) для загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи”.

Мета статті полягає в обґрунтуванні проблеми формування соціальної компетентності засобами англомовної освіти дітей старшого дошкільного віку. Англомовна освіта розглядається як сприяння гармонійному і різнобічному розвитку особистості дошкільника, забезпечення активного проходження старшого дошкільного дитинства як з’єднуючої ланки між дошкільною і початковою загальноосвітньою підготовкою, збагачення інтелектуальної, емоційної, моральної і комунікативної сфер дітей старшого дошкільного віку в процесі оволодіння ними основами іншомовного спілкування, досягнення рівня усвідомлення дітьми соціальних проблем і способів взаємодії із суспільством.

Результати дослідження. Розвиток комунікативної сфери дошкільника передбачає формування комунікативної соціальної компетенції дітей старшого дошкільного віку, яка поєднує в собі як комунікативні, так і соціальні уміння.

Основними соціальними уміннями є: уміння диференціювати людей за ознаками віку, статі, спорідненості; уміння адекватно спілкуватися з ровесниками, дорослими, людьми, що оточують; уміння поводитися в межах припустимої поведінки; уміння культури спілкування; уміння адекватно реагувати на вчинки і слова інших, користуватися правилами хорошого тону, співпереживати і співдіяти; уміння ототожнювати себе з певним народом, нацією.

Основними комунікативними вміннями є: уміння здійснювати усне мовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах); уміння розуміти зі слуху мовлення вчителя та інших дітей; уміння адекватно застосовувати соціальний досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння англійською мовою; уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів [2].

Реалізація мети передбачає здійснення розвивальної, виховної, освітньої і практичної цілей навчання. Розвивальний аспект передбачає розвиток мовленнєвих і соціальних здібностей особистості, а саме – фонетичного та інтонаційного слуху, імітації, логічного викладу думок, психічних функцій особистості – різних видів пам’яті (слухової і зорової, моторної і оперативної та тривалої), уваги (довільної і мимовільної), уяви, мислення, сприймання тощо, уміння спілкуватися з іншими людьми.

Виховний аспект комплексного вирішення мети передбачає в процесі навчання англійської мови виховання культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі; виховання таких рис характеру, як: ввічливість, доброзичливість, толерантність, колективізм, активність, працьовитість, співпереживання, співчуття.

Пізнавальний, або освітній, аспект включає забезпечення духовного світу особистості дошкільника, набуття і розширення знань про культуру країни, мова якої вивчається, та рідної країни, про особливості англійської мови, її подібність до рідної мови дошкільників і розбіжність із нею.

Навчальний, або практичний, аспект спрямований на оволодіння дошкільником англійською мовою як засобом міжособистісного спілкування в монологічному і діалогічному говорінні, в аудіюванні мовлення інших. За своєю природою мовлення ситуативне, адже люди спілкуються в різноманітних ситуаціях і завдяки ним.

Ученими (Ю.І.Пассов, В.Л.Скалкін та ін.) визначено необхідність ситуативного забезпечення навчального процесу з англійської мови. Ми виокремлюємо наступні соціальні сфери спілкування молодших школярів англійською мовою (за Скалкіним В.Л.): соціально-побутова; сімейна; соціально-культурна; сфера громадської діяльності; сфера ігор та захоплень; видовищно-масова сфера.

Зміст формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови складається з чотирьох взаємопов’язаних компонентів:

1. Тематика, що визначається сферами спілкування, до яких можуть включатися діти старшого дошкільного віку (“Давайте познайомимось”, “Моя сім’я і я”, “Іграшки”, “День народження”, “Мій друг”, “Моя подруга”, “Моя країна”, “Країна, мову якої я вивчаю”).
2. Мовний матеріал (фонетичний, лексичний, граматичний).
3. Мовленнєвий матеріал, який представлено мовленнєвими зразками різних рівнів – рівня словоформи, вільного слово-сполучення, рівня фрази, понадфразової єдності, рівня мікротексту (для висловлювання власних думок в усній формі), а також текстами для аудіювання. Читання і письмо як види мовленнєвої діяльності з курсу вивчення англійської мови молодшими школярами виключаються тому, що потребують знань алфавіту і правил читання і є складними для даного віку видами мовленнєвої діяльності.
4. Процес формування елементарних знань, навичок і вмінь користуватися мовою під час спілкування (комунікації), елементарних, тобто доступних віку дошкільників складових, достатніх і необхідних дітям для їхнього нормального функціонування у навколишньому середовищі.
5. Процес формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови вимагає від учителя поведінки згідно з правилами:
   • мінімальна обмеженість для дітей;
   • беззастережна симпатія до дитини, її повне сприйняття, підтримка;
   • створення ситуації успіху для дитини через стимулювання нагородами та інші;
   • створення ситуації емоційного реагування для дитини;
   • постійний контакт учителя з дітьми, з батьками (обговорення позитивних змін дитини, поради);
   • заохочення до активної участі дитини в навчальному процесі;
   • вивчення англійської мови із задоволенням і бажанням.

Взаємодія дитини із суспільством потребує визначення основних складових соціальної компетентності. З одного боку, це повнота знань про навколишню дійсність, навички й уміння знаходити інформацію в будь-якій соціальній ситуації і поводитися згідно з цією ситуацією, спираючись на норми (І.Г.Сохань, Л.В.Сохань); з іншого боку, компетентність визначається спілкуванням дітей з навколишнім світом, відкритістю дітей до контактів, відповідністю поведінки, здатністю до єднання з групою та збереження своєї індивідуальності, готовністю до спільної діяльності та особистісної взаємодії (О.Л.Кононко) [3].

В.І.Кузьменко наполягає на формуванні наступних складових соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку для підготовки їх до входження у доросле середовище:

• комунікабельність (здатність будувати гармонійні взаємини з іншими людьми);
• спілкування (процес емоційної, інтелектуальної, перцептивної, мовленнєвої, оцінювальної, духовної взаємодії);
• взаємини (духовні утворення);
• статус дошкільника (соціальне становище дитини в колективі інших дітей);
• соціалізація (входження дитини в гурт інших, сприймання нею групових цінностей);
• групова взаємодія (процес конструктивної спільної діяльності);
• соціальна адаптація (процес пристосування дитини до нового соціального середовища).

Всім цим складовим притаманні соціальні знання як саме це робити, елементарні соціальні навички й уміння використання соціальних знань у певній соціальній ситуації, які формують соціальну поведінку дитини.

Отже, соціальна компетентність дітей не зводиться до знань, навичок і умінь, її можна розглядати як можливість зв’язку між знаннями і ситуацією, як здатність знайти, виявити знання і вчинки, які підходять для розв’язання соціальних проблем.

Ключовим моментом концепції є вирішення проблеми “Як формувати соціальну компетентність за допомогою іноземної мови, тобто як навчати?”. Центральним це питання є тому, що воно торкається принципів, на яких ґрунтується наша система навчання, методів і прийомів навчання, що використовуються. Проведений аналіз існуючих на Україні сучасних підходів щодо навчання англійської мови (авторів В.М.Плахотника, Н.Н.Скляренко, Т.Л.Сірик, Ю.І.Пассова) і виокремлення їхніх переваг і недоліків, дає змогу виявити саме ті принципи, які спрямовані на формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови. Основними принципами формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови є:

• комунікативна спрямованість навчання;
• особистісна орієнтація;
• автономія дитини;
• взаємопов’язане навчання мови і мовлення (аудіювання, говоріння).

Головним серед них є принцип комунікативності, тобто організація процесу навчання англійської мови як моделі процесу реальної життєвої комунікації (Ю.І.Пассов). На нашу думку, тільки завдяки комунікації, тобто спілкуванню із своїми однолітками, членами родини, друзями та іншими людьми, дитина набуває соціального досвіду, розвиває свою соціальну компетентність.

Наступним важливим принципом ми вважаємо принцип колективної взаємодії, адже колективне – це суспільне, тобто соціальне.

Принцип особистісно-орієнтованого навчання спрямований на гармонійний розвиток неповторної особистості дитини, постійне стимулювання її інтелекту, розвиток розумових процесів, поліпшення комунікативної спроможності дітей старшого дошкільного віку та культури спілкування.

Принцип автономії дитини забезпечує її незалежність у виборі ролей, партнерів по спілкуванню, способів виконання завдань, обладнання.

Принцип взаємопов’язаного навчання мови і мовлення надає можливість дітям засвоїти і зрозуміти комунікативні функції засобів спілкування для їхнього вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно відбирати саме ті мовні і мовленнєві засоби, які є необхідними для реалізації комунікативного наміру спілкування.

Одним із провідних принципів концепції є принцип домінуючої ролі вправ, адже тільки у вправлянні набувається досвід, формується навичка. Концепція ґрунтується також на дидактичних принципах, таких як: міцності та дієвості результатів, природовідповідності, наочності.

Принцип природовідповідності організації навчання передбачає підпорядкування всього процесу навчання і виховання природі дитини і водночас – своєчасну орієнтацію педагогів на сенситивність (підвищену сприйнятливість) дітей певного віку до конкретних видів діяльності та впливів. Застосування цього принципу пов’язано зі створенням під час навчання відповідного етносередовища з широким використанням фольклору, народних звичаїв, традицій; тісною співпрацею із сім’єю для збагачення дітей знаннями про свій родовід, націю; з вихованням інтересу і любові до рідного краю, поваги до старших поколінь. Принцип наочності обґрунтував ще Я.О.Коменський, який вважав цей принцип обов’язковим для всіх предметів. Виняткову роль наочності підкреслював К.Д.Ушинський “Дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі, тому навчання має відбуватися не на абстрактних уявленнях про слово, а на конкретних образах безпосереднього сприймання дитини”.

Принцип міцності і дієвості результатів В.М.Плахотник вважає центральним у своїй системі навчання. На цей принцип спираємося і ми, адже міцність – це фундамент освіти людини (О.Я.Савченко). Без міцно сформованих навичок, умінь, звичок дітей подальше навчання і виховання пов’язане з великими труднощами. Нехтування педагогами цим принципом призведе до розчарування у вивченні англійської мови через нерозуміння і труднощі [4].

В організації навчального процесу з формування соціальної компетентності засобами англійської мови дітей старшого дошкільного віку поряд з принципами діють золоті правила навчання Я.А.Коменського: “від близького до далекого”, “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”, “від загального до часткового”.

Методи навчання спрямовані на реалізацію принципів і розв’язання навчально-виховних завдань для досягнення певної навчальної мети. Методи пов’язані з діяльністю дітей на занятті під керівництвом вихователя-педагога і виконують мотиваційну, навчальну, розвивальну, виховну і організаційну функцію. Методи навчання реалізуються через сукупність прийомів, кожний з яких є окремою дією і відображають зворотний зв’язок вихователь-дошкільник.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє дійти висновків, що соціальна компетентність дітей старшого дошкільного віку формується і набуває розвитку в процесі їхнього навчання англійської мови, який базується на принципах, методах, формах і засобах навчання і спрямований на формування всіх складових соціальної компетентності: комунікабельності, спілкування, статусу дошкільника, соціалізації, групової взаємодії, соціальної адаптації, а також таких компонентів соціальної компетентності, як соціальні знання, навички і вміння.

Напрями подальших досліджень. У результаті подальших досліджень процесу формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку засобами англійської мови буде перевірена технологія формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку в процесі навчання їх англійської мови, розробленої на основі даної концепції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1991. – N 1. – С.6-19.
2. Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2000. – С.233-234.
3. Кононко О.Л. Стратегічне мета виховання – життєва компетентність дитини // Дошкільне виховання. – 1999. – N 5. – С.3-6.
4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова 2-12-ті класи // English. – 2001. – N 29-30. – С.1-37.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматриваются концептуальные основы формирования социальной компетентности детей старшего дошкольного возраста посредством английского языка. Особое внимание уделяется составным социальной компетентности, принципам ее формирования посредством английского языка, развитию социальных и коммуникативных умений.

Ключевые слова: социальная компетентность, социальные умения, коммуникативные умения, структурные компоненты и принципы формирования английского языка.

RESUME

Special attention is given to the structural components of social competence, principles of its forming in the process of learning English, to the development of social and communicative skills.

Keywords: social competence, social skills, communicative skills, structural components and principles of forming English language.