Постановка проблеми. Навчання дітей із тяжкими вадами мовлення передбачає їх усебічний розвиток і спирається на принцип гуманізації освіти дітей з особливими освітніми потребами, що має на меті інтеграцію дитини у суспільство.

Останнім часом значно підвищився інтерес фахівців до проблем раннього вивчення, діагностики та попередження порушень мовленнєвого розвитку дітей. Це пояснюється тенденціями до збільшення кількості дітей із тяжкими мовленнєвими порушеннями, зокрема з моторною алалією.

У дітей цієї категорії спостерігаються відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності в плані засвоєння і використання всіх компонентів мовленнєвої системи. Мовлення у дітей з’являється в 3-4, а іноді після 6 років.

Важке недорозвинення мовлення виникає внаслідок ураження коркових відділів мозку, переважно лобних, тім’яно-потиличних, скроневих ділянок домінантної півкулі у пренатальному або ранньому постнатальному (до 3 років) періоді розвитку дитини.

Стан мовлення не залежить від віку дитини. Дітям із моторною алалією притаманні не тільки затримка в строках розвитку експресивного мовлення, а головним чином – його патологічний розвиток. Порушення механізму експресивного мовлення характеризується дезорганізацією всіх підсистем мови і системи мови в цілому [1; 2; 3; 6; 8; 9].

Одним із симптомів у синдромі моторної алалії є порушення формування та засвоєння звуко-складової структури слова.

Мета статті – визначити місце зазначеної проблеми у спеціальній педагогіці, психолінгвістиці і логопедії. Це пояснюється практичною значущістю і недостатньою
теоретичною розробленістю питання щодо дітей із загальним недорозвиненням мовлення (далі – ЗНМ) і передусім дітей з моторною алалією.

Аналіз наукових досліджень з проблеми формування і засвоєння звуко-складової структури слова дітьми з моторною алалією [1; 2; 5; 6; 7; 9], а також результати власного дослідження дозволили констатувати грубі, специфічні порушення у фонетичній і фонематичній підсистемах мови. Зазначимо, що більшість дітей з моторною алалією мають достатні артикуляторні можливості. Про це свідчить повна або відносна збереженість рухів артикуляторних органів на немовленнєвому та мовленнєвому незнаковому рівні [1; 2].

Немовленнєвий рівень артикуляторного механізму перевірявся під час виконання
дітьми окремих рухів (розтягування губ у посмішку, піднімання кінчика язика вгору тощо). Під час дослідження функціонування артикуляторного механізму на мовленнєвому незнаковому рівні пропонувались завдання на вимовляння звуків раннього і середнього онтогенезу у складах (складові конструкції типу “приголосний-голосний“ (ПГ): фа, ка, ма, та, на, фо, ку, те, ти тощо).

Збережені артикуляторні можливості моторні алаліки не можуть реалізувати на наступному мовленнєвому знаковому рівні, тобто у словах. Цей рівень передбачає здійснення складних операцій відбору і співставлення фонем.

Саме несформованістю мовленнєвого знакового рівня артикуляторного механізму В.О.Ковшиков пояснює існування багаточисельних, різноманітних, непостійних замін і пропусків звуків під час вимовляння алаліками одного й того ж слова (замок – чемок, чемот, цамот, тамо; язик – із, ячит, язипт). Пояснення механізму порушення звукового складу слова ми знаходимо в роботах О.Р.Лурія [4], В.К.Орфінської [7], Н.М.Трауготт [9]. На їх думку, труднощі у процесі оволодіння звуковим складом слова спостерігаються у дітей з аферентною формою моторної алалії. Механізм порушення зводиться до кінестетичної апраксії. У дітей не формуються рухові схеми-“образи” звуків унаслідок хаотичного затікання рухових імпульсів у різні м’язові групи.

Є.Ф.Соботович, враховуючи названі дослідження [4; 7; 9], пояснює механізм еферентної форми моторної алалії несформованістю операцій відбору потрібних артикуляцій (рухових схем) на етапі моторного програмування висловлювання [7, С.38-39].

Виявлено, що моторним алалікам (за психолого-педагогічною класифікацією – це діти із загальним недорозвиненням мовлення II рівня) притаманні такі специфічні помилки в процесі вимовляння слів:

• частіше відбуваються заміни, пропуски звуків (як простих, так і складних за артикуляцією);
• досить рідко спостерігаються спотворення звуків (як правило, це стосується звуків пізнього онтогенезу).

Пропонуємо таке групування помилок, що проявляються на мовленнєвому знаковому рівні функціонування артикуляторного механізму, тобто в процесі вимовляння звуку не ізольовано, а в складі слова.

І. Заміни звуків.

Одразу зазначимо, що заміни звуків у моторних алаліків, на відміну від замін, що спостерігаються у дітей із порушеною звуковимовою (дислаліків, ринолаліків, дизартриків) мають специфічний характер і тому є діагностичними.

1. Варіативні заміни. Один і той же звук, що ізольовано вимовляється вірно, в процесі введення його в слово може мати одразу декілька субститутів (замінників) (шапка – капка, тапка, сапка, фапка, с’апка).
2. Парадоксальні заміни. Простий за артикуляцією звук замінюється у слові на більш складний (замок – чамок, ц’амок; шапка – щапка).
3. Взаємозаміни, перестановки звуків у словах (вовк – ковк; шафа – фаша).
4. Зростання кількості різноманітних замін одночасно з більш високим рівнем розвитку мовлення.

У дітей з аферентною моторною алалією в процесі моторного програмування висловлювання не відбувається відбір потрібних артикуляцій. О.Р.Лурія пояснює це тим, що в руховій пам’яті дитини ще недостатньо закріплені рухові артикуляційні схеми-“образи” звуків, імпульси, що надходять від мовнорухових органів не аналізуються повною мірою, а хаотично затікають в різні м’язові групи. Це призводить до нестабільного відтворення звукового складу слова, виникають багаточисельні, хаотичні заміни звуків, пошук потрібних артикуляцій. Одне і те ж саме слово має різне звукове оформлення, іноді звуковий склад так дезорганізується, що слово не можна впізнати. Водночас зберігається складо-ритмічна структура слова (скотавошка, шкотолофка, закатародка – сковородка; капушка, шолушка, хопушка – хлопушка; касамас – космонавт).

У дітей з іншими мовленнєвими порушеннями з розвитком мовлення кількість помилок навпаки зменшується.

II. Пропуски звуків.

Пропуски звуків у словах нестабільні, непостійні. Спостерігаються пропуски як складних, так і артикуляторно простих звуків. Дуже часто спостерігаються пропуски у позиції збігу приголосних (вовк – вок; лист – лит; банка – бака).

III. Спотворена вимова звуків.

Спотворена вимова звуків у словах спостерігається дуже рідко, як правило, у дітей, які мають недоліки у будові органів артикуляційного апарату. Серед спотворень звуків трапляються варіанти велярного ротацизму, міжзубного сигматизму свистячих звуків. У поодиноких випадках можливе співіснування спотвореної і правильної артикуляції звуків (носовий сигматизм свистячих, шиплячих звуків).

Можна зробити висновок, що різноманітні помилки, які виникають у процесі відтворення звукового складу слова не обумовлені суто артикуляційними труднощами і не залежать від стану артикуляційної моторики. Характер помилок під час відтворення звукового складу слова є своєрідним, а тому діагностичним для виявлення моторної алалії. Подібних помилок не припускаються діти з будь-якими іншими мовленнєвими вадами.

Одним із діагностичних показників відхилень у формуванні мовлення моторних алаліків є специфічні порушення у засвоєнні та використанні складової структури слова.

Окремі поодинокі пояснення щодо механізму порушення складової структури слова знаходимо в дослідженнях О.Р.Лурія, В.К.Орфінської, Н.М.Трауготт, Є.Ф.Соботович, В.О.Кошикова [1; 2; 4; 7; 9].

Зазначимо, що багаточисельні та різноманітні помилки у відтворенні складової структури слова спостерігаються як в самостійному, так і у відображеному мовленні.

За механізмом порушення можна виділити такі типи помилок.

1. Елізії, що виникають внаслідок скорочення складової структури за рахунок випадіння цілих складів (бабан – барабан; маті – маленький; ки – руки; із – язик).

Слід зазначити, що випадіння складів не залежить від позиції наголошеності чи ненаголошеності. Особливістю скорочення складової структури є те, що в скороченому варіанті двоскладових слів не завжди зберігається саме наголошений склад, а в трискладовому слові не завжди зберігається наголошений склад і перший переднаголошений (ве – ведмідь; ва – Вова; тпос, бус – тролейбус).

Механізм таких помилок пояснюється як артикуляторними (моторними), так і фонематичними (сенсорними) утрудненнями, що виникають на етапі моторного програмування дії породження мовленнєвого висловлювання.

Можна припустити, що у фонематичному уявленні дитини складові компоненти слова ніби розділяються, виокремлюються і тому не мають послідовного, цілісного звукового ланцюжка (комплексу).

2. Додавання зайвого складу або звуку у позиції збігу приголосних. Додавання зайвого складу у слові є наслідком стереотипного повторення одного зі складів, що може бути обумовлено несформованістю слухового контролю за власним мовленням (шушуба – шуба, телеля – теля).

Додавання зайвого голосного між приголосними у позиції збігу пояснюється тим, що легше вимовити звукокомплекс, що складається із приголосного і голосного (ПГ), ніж склад типу ППГ (тирава, тарава – трава; бирови, бурови – брови).

3. Перестановки складів у слові.

Цей тип помилок виникає внаслідок несформованості фонематичного уявлення, аналізу, а також контролю (кабажан – баклажан; марошки – ромашки; ядиги – ягоди; агронат – виноград). Часто спостерігаються перестановки наголошеного складу. Діти намагаються поставити наголошений склад ближче до початку слова або почати з нього вимову слова.

4. Уподібнення складів – аппроксимація.

Загальна кількість складів, ритмічний “малюнок” слова зберігається, але склади у слові уподібнюються один до одного, що призводить до повторення одного і того ж складу. Водночас дитина взмозі правильно повторити кожен склад у слові в ізольованій позиції.

Уподібнення складів виникає внаслідок спрощення вимови слова і на ранніх етапах оволодіння складовою структурою слова є єдиною можливістю відтворення складо-ритмічної будови (лалабан – барабан; лелебус – тролейбус; бабака – собака; вовок – совок).

5. Об’єднання складових систем двох слів – контамінації.

Цей тип помилок є діагностичним для дітей з моторною алалією. Виникнення контамінацій пояснюється низьким рівнем фонематичних можливостей, відсутністю цілісного уявлення про структуру слова, його кінетичний “образ”, несформованістю фонематичного аналізу, синтезу і контролю.

Контамінації слів мають нестійкий характер. Неправильна, непостійна контамінаційна структура не є сталою і не закріплюється за певними словами. Іноді словом-контамінацією дитина позначає ціле речення (ріжом – різати ножем; копатом – копати лопатою; стичик – стрибає зайчик; учипити – уміє читати і писати; ависна – абрикос, вишня; палазотик – парасолька, зонтик (рос.)).

Помилки такого типу не спостерігаються в мовленні дітей з іншими мовленнєвими вадами і є діагностичними для моторної алалії.

6. Сполучуваність декількох типів помилок у слові.

На більш високому рівні мовленнєвого розвитку моторних алаліків (ЗНМ ІІ-ІІІ рівня) спостерігається не тільки більша кількість помилок у процесі вимовляння слів, але й їх різноманітність. В одному й тому ж слові можна виявити помилки різних типів: скорочення складової структури та уподіблення складів (хохотил – холодильник; ипофкаляліля – Любов Миколаївна); уподіблення складів водночас із додаванням зайвого складу (нанасад – ананас; хохопетка – логопед; у тетезівоті – телевізор). Трапляються й інші комбінаторні поєднання помилок.

Результати якісного аналізу зразків мовлення дітей з моторною алалією (ЗНМ II рівня) свідчать, що механізм оволодіння складовою структурою слова не перебуває у причинно-наслідковій залежності від стану артикуляційної моторики та оволодіння вимовою окремих звуків. Навіть за умов правильної вимови окремих звуків в ізольованій позиції складова структура слова, до якої включені ці звуки, може відтворюватися неправильно. У позиції збігу приголосних один з них пропускається. У складних за складовою структурою словах частіше спостерігаються заміни, пропуски, перестановки та уподібнення. Чим більше складів у слові, тобто чим воно довше, тим більше різноманітних комбінаторних помилок з’являється у процесі його відтворення.

Порушення структури складу частіше проявляється в її спрощенні, зведенні до конструкції ПГ, ГП; ПГП (зачик – зайчик; аптус – автобус; шапа – шапка; да – два; дел – двері; нігіті – нігті).

Порушення складової структури проявляється і в скороченні кількості складів. Випадіння складу обумовлюється низкою факторів або їх сполучуваністю: власне структурою складу, характеристикою фонем, з яких він складається, місцем складу у слові, його віддаленістю від наголошеного складу, а також контекстуальним впливом звуків, з яких складаються інші, сусідні склади.

Помилки у відтворенні складової структури слова іноді призводять до заміни запропонованого слова іншим (олівець – оліве, ліве; хлопушка – голушка, пушка; сковорода – калавада, вода). У цих випадках дитина переходить від слова до слова за схожістю звучання, за так званими “звуковими сходами”, не враховуючи семантику слова. Накопичення словника в умовах відсутності стійких звукових образів слів, які співвідносяться з предметом, відбувається з порушенням семантичних зв’язків слова і предмета, що в подальшому може призвести до нерозуміння мовлення.

Крім означених помилок фонетико-фонематичного характеру, у частини дітей з моторною алалією спостерігається уповільнений темп мовлення, подовжене вимовляння звуків у словах, необґрунтовані паузи в мовленні, емоційні вигуки-емболи під час активного пошуку звуко-складового образу слова. Ці особливості мовлення пояснюються утрудненнями в процесі пошуку мовних одиниць і правил їх функціонування [2; 8; 9].

Висновки. Результати якісного аналізу зразків мовлення дітей (ЗНМ II рівня) свідчать, що оволодіння звуко-складовою структурою слова не перебуває у причинно-наслідковій залежності від стану артикуляційної моторики та оволодіння вимовою окремих звуків. В основі механізму порушення полягають не стільки труднощі власне моторної реалізації звуків, скільки несформованість кінетичних і кінестетичних образів, рухових схем.

У моторних алаліків не відбувається правильний вибір артикуляційних рухів, що реалізують кінестетичні схеми слова, а також не здійснюється інтеграція артикуляційних рухів, що забезпечують формування кінетичної схеми висловлювання на етапі моторного програмування дії породження мовленнєвого висловлювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ковшиков В.А. Особенности артикуляторного механизма на разных уровнях его деятельности у детей с экспрессивной алалией // Нервно-психические и речевые нарушения. – Л., 1982. – С.42-61.
2. Ковшиков В.А. Экспрессивная алалия. – М., 2001. – С.45-78.
3. Левина Р.Е. Общее недоразвитие речи / Р.Е.Левина, Н.А.Никашина // Основы теории и практики логопедии / Под ред. Левиной Р.Е. – М., 1968. – С.67-165.
4. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека. – М., 2000.– С.159-203.
5. Маркова А.К. Особенности усвоения слоговой структуры слова у детей, страдающих алалией // Хрестоматия по логопедии. – М., 1997. – Т.II. – С.41-52.
6. Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. – М.: Педагогика, 1974. – С.23-56.
7. Соботович Є.Ф. Структура мовленнєвої діяльності і механізми її формування: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 44 с.
8. Соботович Е.Ф. Речевое надоразвитие у детей и пути его коррекции (Дети с нарушением интеллекта и моторной алалией). – М.: Классикс Стиль, 2003. – 160 с.
9. Трауготт Н.Н. К вопросу об организации и методике речевой работы с моторными алаликами // Хрестоматия по логопедии. – М., 1997. – Т.ІІ. – С.3-23.

РЕЗЮМЕ

В статье предложен анализ проблем усвоения структуры слова детьми-алаликами.

Авторский практический опыт дал возможность структурировать специфические ошибки детей в речи, проанализировать их разнообразие и уточнить причины их появления.

Ключевые слова: моторная алалия, слоговая структура слова, нарушения речи.

RESUME

There are given the analysis of problems of mastering of structure of word by children-alalik in the article.

The author’s practical experience gave possibility to strukturise the specific mistakes of children in speech, to analyse their variety and to specify the reasons of their appearance.

Keywords: motor alaliya, syllable structure of word, violations of speech.