Постановка проблеми. До останніх часів словосполучення “статеве виховання дошкільників” сприймалося в осередках дошкільних фахівців з подивом, який, у свою чергу, породжував спалахи або гумору, або пароксизму. Рівень розуміння важливості даного аспекту у формуванні дитячої особистості до сьогодні залишається надто низьким. Для повсякденної життєвої практики дошкільних навчальних закладів, як нам здається, зараз найбільше пасує дефініція “безстатеве виховання”.

Такий стан справ зумовлений тим, що у вітчизняній педагогіці питання, пов’язані зі статтю людини, тривалий час знаходилися під безмовною забороною. Звертання до них вважалося непристойним. Хоча цій проблемі присвячені численні праці психологів, соціологів, медиків, фізіологів, генетиків [1-8]. За останні роки в Україні підхід до “статевих питань” кардинально змінився. Поступово, у руслі особистісно-орієнтованої дошкільної освіти, змінюється й сприймання дорослими дитини дошкільного віку. Народжується усвідомлення важливості статевого виховання хлопчиків та дівчаток дошкільного віку для розвитку особистості дитини.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Розглянемо, які наукові та громадські судження існують у сучасному світовому просторі з цієї проблематики. Перші запитання, які виникають при розгляданні аспекту дитячого статевого виховання, як правило, можуть бути сформульовані так: “Коли повинне починатися статеве виховання дитини, і як воно має бути організоване?”

До кінця 80-х років минулого століття у нашому суспільстві існувала педагогічна думка, що “Статеве виховання — складова частина загального процесу виховної роботи школи і сім’ї, яка забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді з моральної, фізичної, розумової та естетичної точок зору” [9, С.442]. Тобто про статеве виховання дошкільників навіть мова не йшла.

Автори науково-публіцистичних нарисів, що присвячені проблемам виховання дітей у сім’ї, Г.П. Медведєв та А.В. Над’ярний визначили, що статеве виховання є часткою загального процесу виховної роботи. Воно включає в себе два компоненти: статева освіченість і безпосередньо статеве виховання, яким, на їхню думку, є “...виховання ставлення людини однієї статі до іншої і пов’язаних із цим витончених і складних навичок поведінки та самоконтролю” [10, С.64]. Під статевою освіченістю вони розуміють “...повідомлення дітям певних правильних знань про розмноження живих істот” [10, С.63] та підкреслюють, що подання дітям у допустимому контексті знань про статеве життя необхідно починати з дошкільного віку, коли у дитини з’являються питання на статеву тему. Приєднуємося до цієї позиції та у власному дослідженні використаємо витлумачення понять статеве виховання та статева освіченість, які надають Г.П. Медведєв та А.В. Над’ярний. К.В. Корсак, проаналізувавши українські джерела і публікації щодо проблем статевого виховання дітей, робить висновок про поєднання усвідомлення цікавості й важливості цієї сфери з цілком слушною обережністю, яка, на його погляд, стала головною причиною того, що в Україні пощастило уникнути грубих помилок Швеції та Росії й відмовитися від спроб небезпечного експериментування у закладах освіти. Також К.В. Корсак запевняє, що наукові публікації в Україні з теми “сексуальне і сімейне виховання” “...не лише існують, а й відзначаються виваженістю і розумною обережністю висновків і пропозицій, відсутністю радикалізму і необґрунтованих закликів” [11, С.168].

У 1996 році спеціалісти-науковці, педагоги-практики на сторінках першого в Україні на цю тематику збірника робіт “Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини” познайомили широкий педагогічний загал зі своїми поглядами на проблему дитячої сексуальності та статеворольового формування особистості [12]. Розділ цього збірника, присвячений методичним аспектам формування статевої свідомості вихованців починається статтею О.Л. Кононко, у якій викладена “Орієнтовна навчальна програма статевого виховання для дітей середнього та старшого дошкільного віку”. Опанування розділів цієї програми покликане сприяти статевій соціалізації дитини, кращій орієнтації в особистісних та родинних системах [12, С.91-110].

Минуло 10 років... Аналізуючи хід експерименту з апробації Програми розвитку дитини дошкільного віку, автор і керівник колективу розробників Програми, доктор психологічних наук О.Л. Кононко зауважила: “Новим для дошкільних працівників виявився і аспект, пов’язаний зі статевим вихованням малюків” [13, С.4]. Вона закликала практичних педагогічних працівників розпочати в доступній формі розмову з батьками та дошкільнятами про природні речі, про власне тіло та закони його функціонування. Говорити виважено, культурно, терпляче у контексті духовно-морального, а не фізіологічного розвитку, заради формування у зростаючої особистості здорового світосприйняття.

Автор сучасного підручника “Дошкільна педагогіка” Т.І. Поніманська підкреслює: “В опануванні цією проблематикою (статеве виховання дошкільників — Л.О.) педагогові доведеться долати певні коґнітивні (пізнавальні), психологічні бар’єри, виявляти такт, гнучкість і делікатність. Попри неоднозначне ставлення до цієї проблеми в науці й громадській думці, відвертатися від неї не слід, оскільки це є однією із тенденцій розвитку сучасної цивілізації” [14, С.299]. У статевому вихованні дошкільників Т.І. Поніманська робить акцент на принципі ґендерного паритету — рівній суспільній цінності чоловіків і жінок, рівних правах і обов’язках, рівній відповідальності у сім’ї, суспільстві й одне перед одним. Також вона звертає увагу педагогів на ідею виховання дітей на принципах андрогінії — поєднання в індивіді жіночих (фемінних) і чоловічих (маскулінних) соціальних властивостей, що передбачає допомогу дитині в усвідомленні та прийнятті своєї статевої належності, опануванні й реалізації відповідних до неї соціальних ролей, а також опануванні багатьох соціальних ролей, необумовлених статевою належністю дитини.

Отже, сформульовано наукову позицію стосовно необхідності статевого виховання дошкільників в умовах дошкільного закладу, дана відповідь на запитання, яке винесене у назву цієї статті. Справа за втіленням у практику наукових тез.

Нами здійснено аналіз публікацій з теми “статеве виховання дошкільників” у вітчизняних та російських періодичних виданнях за останні п’ятнадцять років та проведено особисті науково-практичні дослідження з питань статевого виховання у дошкільному віці.

Можна передбачити, що дошкільних педагогічних працівників зацікавлять у вищезазначеному збірнику, за редакцією Т.В. Говорун [12], статті вчених С.В. Кириленко, Ю.О. Приходько, В.О. Васютинського. Окрім того, заслуговують на увагу дошкільних педагогів поради психолога А.І. Баркан (російська мова видання) [15], публікації у фахових виданнях [16-19]. Не дуже широкий вибір для спеціалістів!

Проте значно більше літератури, призначеної для сімейного читання дошкільнятам та молодшим школярам [20-28]. Серед усіх цих книжок є доволі нез’ясовані екземпляри.

Виробники або автори декотрих видань запевняють, що не “закомплексовані” батьки не будуть ніяковіти, якщо будуть обговорювати делікатні питання статі та народжуваності дітей з малятами, користуючись їхніми матеріалами [26-28]. Хоча, відверто кажучи, беремо під сумнів це судження.

Ми не стали експериментувати на дітях, щоб підтвердити чи спростувати твердження кандидата психологічних наук М. Савчина про те, що друкування, на зворотному боці обкладинки якого розміщено його вступну статтю, покликане “паралізувати чи хоч ослабити згубний вплив на психіку дітей” низькопробних фільмів, літератури та періодики [24]. На думку 50 батьків вихованців дошкільного закладу, “Правди життя без жодних нісенітниць, написані Пітером Мейлом”, перекладені українською мовою та ілюстровані Г. Кузнєцовим у книжці “Звідки я взявся?”, самі можуть згубно вплинути на психіку дошкільника, якщо потраплять йому на очі. При цьому, 92% опитаних не заперечували проти статевого виховання їхніх дітей в умовах дошкільного закладу взагалі, ось тільки всі вони висловлювали побоювання щодо того, ЯК буде воно здійснюватися.

Результати власних досліджень. Міська телерадіокомпанія “Миколаїв” провела у прямому радіоефірі “Круглий стіл”. В обговоренні питання “Чи треба розмовляти з дітьми на “дорослі теми”? Кому, коли і як?” взяли участь спеціалісти різних галузей: професійні педагоги та психологи, медичні та соціальні працівники, пересічні громадяни. Висновок обговорення, зроблений ведучою радіопередачі Н.Ф. Толмач, наводимо цілком, тому що це збірна думка громадян нашого міста: “Розмовляти з дитиною на “дорослі теми” необхідно лише у тому випадку, якщо її це дійсно цікавить, і вона не може самостійно знайти відповіді на свої запитання. Якщо ж дорослі, з якихось своїх дорослих міркувань, як-то кажуть, про всяк випадок, починають самі говорити з дитиною на ці теми, — це величезна груба помилка. Все треба робити у свій час! Якщо ж дитина сама звертається до батьків з питаннями на статеві теми — не треба уникати відповіді. Залежно від її віку, слід пояснити так, аби вона все зрозуміла. Дорослий повинен знайти слова, аби відкрити для дитини цей бік людського життя, зуміти розказати доступно для дитини про серйозні та дуже важливі питання людських взаємин. І від того, наскільки дорослий зможе це зробити, залежатиме подальше світосприйняття дитини”.

Згодні з наведеною громадською думкою стосовно того, що про всяк випадок статево освічувати дошкільників не годиться. Але вважаємо, що відомий американський лікар Б. Спок був правий, коли наголошував на тому, що перед кожним малюком у віці близько трьох років постає питання, з яким він звертається здебільшого до матері: “Мамо, де я взявся?”. Якщо ж дитина до чотирьох-п’яти років не звертається до близьких родичів із питаннями на статеву тему, це не означає, що такі думки їй навіть у голову не приходять, як вважає більшість батьків, які “не вдостоїлися” подібних запитань. “Швидше за все, що у дитини склалося враження (бажали цього батьки чи це трапилося випадково), що ця тема заборонена” [29, С.310], — підкреслює Б. Спок і радить батькам бути уважнішими під час спілкування з дитиною, тому що вона може поставити непряме запитання або тільки натякнути чи пожартувати на цю тему, щоб перевірити реакцію дорослих. Отже, саме у дошкільному віці, з 3-х до 6-ти років, дітей непокоїть запитання: “Звідки беруться діти?”

Стосовно громадської думки, що батьки зобов’язані правдиво і зрозуміло відповідати на дитячі запитання на статеву тему, не маємо заперечень. Проте, на превеликий жаль, не у всіх родинах панує райдужна атмосфера любові, злагоди й взаємопорозуміння. Не всі батьки мають гідну освіту або потяг до отримання медико-психолого-педагогічних знань стосовно статевого виховання своїх малюків. Тоді до справи доводиться братися фахівцям.

Учасники “Круглого столу” навіть не торкнулися питань: як реагувати вихователю дошкільного закладу, коли батьки просять у педагога консультації з питань статевого виховання? Як поводитися, коли вихованці звертаються до нього з питаннями на статеву тему? Відсилати до батьків? Адже якщо з подібним питанням дитина звертається саме до педагога, то чи не є це свідченням того, що вона довіряє цій людині? Либонь у родині вона не знайшла відповіді на запитання, яке її хвилює? А втім, чи не набагато природніше людині, яка має спеціальну педагогічну підготовку, надати дитині інформацію дохідливо та об’єктивно?

Фахівці знають, що на всі дитячі питання неодмінно треба відповідати. Звичайно, цей процес занадто індивідуальний. З власного досвіду знаємо: іноді буває, що одна дитина не заспокоїться, поки не отримає більш докладної відповіді на своє запитання, а іншій, того ж віку, достатньо дати швидше поверхову відповідь на те ж саме запитання. Усе залежатиме від того, якою є дитина за рівнем розвитку і вихованості, що саме вона запитала і як запитала. Було це запитання випадковим чи воно виникло як результат нав’язливої, невідступної зацікавленості. Однак який відсоток педагогів-практиків готовий до діалогу з батьками чи то з дітьми на статеві теми? Постає питання: де і як сучасному вихователю дошкільного закладу навчитися якісно здійснювати статеве виховання дошкільників?

Звісно, у нормальних, морально здорових родинах взаємини між дітьми й батьками будуються на духовній єдності дорослих та дітей, на почутті взаємної любові і симпатії. Питається, хто ж, як не близька людина — батько, мати, бабуся або дідусь — може в інтимній, довірливій бесіді відповісти все-все-все на запитання малюка: “Де я був, коли мене не було?” Спокійно і без натиску порадити, а якщо потрібно, то й допомогти познайомитися з відповідною дитячою літературою?! На наш погляд, заслуговує позитивних рекомендацій книга для спільного читання дорослих з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку М. Аглаі, яка так і називається “Все-все-все на твоє запитання: де я був, коли мене не було?” [20]. Зацікавлені дорослі знайдуть у цьому виданні коментарі психологів О. Зуськової та Н. Смирнової для себе стосовно дитячих питань на статеву тему та тест, за допомогою якого можна визначитися, чи збігається позиція читача з думкою автора. Наведемо цей тест:

Шановні батьки!

Поміркуйте, як би Ви відповіли на деякі запитання, які можна почути від дошкільників.

1. Мама, а як ти дізналася, що у мене повинен бути саме мій тато?

А) Сорока на хвості принесла.
Б) Я й не знала до того часу, поки його не покохала.
В) Так вже вийшло.

2. А коли у киці народжуються кошенята, то й у неї теж є котик-чоловік?

А) Чоловіки бувають лише у людей.
Б) На те вони й кішки, щоб народжувати кошенят, а не думати про чоловіків.
В) Без сумніву, є той котик, якого кохає вона, а він її.

3. А у киць та собак теж буває любов?

А) “Кохання на світі немає, існує лиш спокій та воля.”
Б) У всіх живих істот буває кохання.
В) У них не любов, вони просто грають одне з одним.

4. А тато може народити?

А) Якщо дуже постарається.
Б) У людей ні, проте у тваринному світі можна зустріти різні варіанти розмноження.
В) Народити може лише жінка, але після того, як вони з майбутнім татом покохають одне одного.

5. А чому у тьоті Алли й дядька Петра немає дітей, вони що не кохають одне одного?

А) Можна кохатися й не мати дітей, а буває й навпаки.
Б) Для народження дитини тільки одного кохання недостатньо. Необхідно створити умови, щоб дитина зростала щасливою, і вже після цього очікувати появи дитинки на світ. Проте це особиста справа чоловіка та жінки й запитувати у них про це не годиться.
В) Тьотя Алла хвора й не може народити. Якщо будеш погано себе вести, у тебе буде таке ж.

6. А як ви дізналися, що мене звуть саме так?

А) У довідковому бюро узнали.
Б) Тебе назвали на честь дідуся (бабусі).
В) Коли ти з’явився на світ, ми з татом, бабусями й дідусями довго міркували, й обрали для тебе найкрасивіше ім’я.

7. А я можу покохати якогось хлопчика (дівчинку) й народити собі дитинку?

А) Якщо будеш казати дурниці, я тебе накажу.
Б) Покохати ти звісно можеш, та ось дитинка у вас може з’явитися, коли ви обоє станете дорослими й створите свою сім’ю.
В) Поки тобі не виповниться 18 років, не треба навіть думати про таке.

Наведемо таблицю обробки результатів тестування за якою можна узнати, наскільки власний вибір читача близький до того, який зробили автори тесту та цієї статті, коли відповідали на ці запитання:

N питання	Обраний варіант відповіді
	А	Б	В
1	0	3	1
2	2	0	3
3	0	3	1
4	1	2	3
5	1	3	0
6	0	2	3
7	0	3	1

Якщо набрано більше 20 балів, то вибір читача у більшості випадків збігається з думкою авторів. Чим менше балів, тим більше відрізняється педагогічна позиція читача від тієї, якої дотримуються автори. Проте може бути, що саме з Вашою дитиною Ви й праві... На відміну від більшості тестів, за цим тестом неможливо з’ясувати, наскільки правильно Ви відповіли на запитання дитини. Адже категоричність у такому делікатному питанні, як статеве виховання дошкільників, принаймні, не повинна мати місця.

Складачі цього тесту О. Зуськова та Н. Смирнова запевняють: “...якщо батьки не лякаються будь-яких дитячих запитань, завжди знайдуть, що відповісти (тільки відповідь повинна відповідати дійсності), зроблять це у доступній для дитині формі, не принижуючи її достоїнства, вони можуть розраховувати на постійний контакт з дитиною й на те, що вона прийме їхню пораду й допомогу. Якраз такі відносини з дітьми зможуть допомогти вирости вашим дітям щасливими в особистому житті, адже батькам перш за все й потрібно, щоб їхні діти були щасливі” [20, С.46]. Цілком погоджуємося й поділяємо це судження.

Доповнивши цей тест літерою “Г” та власним коментарем — Якщо Ви маєте власну відповідь на запитання або досвід звертання дитини з таким запитанням, то вкажіть ім’я та вік дитини на той час і запишіть Ваш варіант відповіді під літерою “Г”, — перетворили його таким чином на опитувальник та запропонували батькам старших вихованців дошкільних закладів міста Миколаєва.

Також звернулися до батьків із пропозицією поділитися своїм життєвим досвідом з питання, що вивчається: Якщо Ваша дитина зверталася до Вас із власними запитаннями та статеву тему, запишіть їх, будь ласка, на зворотному боці цього аркуша разом з Вашою відповіддю. Будемо вдячні вам за відверті відповіді та бажання поділитися власним досвідом: як відповідати дитині, коли вона ставить запитання на “дорослу тему”.

Висновки: у практичних педагогів та батьків вихованців упродовж десятиріч сформовано специфічне сором’язливе ставлення до проблем статевого виховання дошкільників; дорослим, які позитивно сприймають ідею статевого виховання дошкільників, бракує теоретичних знань та практичних умінь для його здійснення; в інформаційному просторі виявляється обмежена кількість методичного забезпечення з питань статевого виховання дошкільників стосовно реалізації сучасних наукових положень з цих питань та існує сумнівна література для сімейного читання дітям дошкільного віку на статеві теми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Исаев Д.Н. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты / Д.Н. Исаев, В.Е. Каган. — Л.: Медицина, 1988. — 160 с.
2. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. — М.: Педагогика, 1991. — 256 с.
3. Коломинский Я.Л. Полоролевое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии / Под ред. Я.Л. Коломинского, М.И. Лисиной. — Минск, 1985. — С.176-190.
4. Говорун Т.В. Батькам про статеве виховання дитини / Т.В. Говорун, О.М. Шарган. — К., Рад. шк., 1990. — 160 с.
5. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. — 1981. — N 2. — С.47-57.
6. Кочарян А.С. Личность и половая роль: симптомокомплекс маскулинности/фемининности в норме и патологии. — Харьков, 1996. — 416 с.
7. Леві В.Л. Звідки я взявся // Нестандартна дитина / Перекл. з рос. — К.: Рад. шк., 1991. — С.174-205.
8. Титаренко Т.М. Хлопчики і дівчатка: Психологічне становлення індивідуальності. — К.: Т-во “Знання” УРСР, 1989. — 48 с.
9. Педагогическая энциклопедия. — Т. 33. — М., 1966.
10. Медведєв Г.П. “А де я взявся?” / Г.П. Медведєв, А.В. Над’ярний // Все починається в сім’ї... Із азбуки сімейного виховання / Пер. з рос. К.М. Маяковської. — К.: Молодь, 1983. — С.63-71.
11. Корсак К. Приховані небезпеки статевої освіти // Освіта і управління. — 2003. — N 1. — С.162-169.
12. Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / За ред. Т.В. Говорун. — К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. — 168 с.
13. Кононко О.Л. Рік з експериментальною Програмою // Дошкільне виховання. — 2006. — N 1. — С.3-5.
14. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Академвидав, 2004. — 456 с. — (Альма-матер).
15. Баркан А.И. Плохие привычки хороших детей. Учимся понимать своего ребенка. — М.: Дрофа-Плюс, 2003. — 352 с. — (Психология для всех и для каждого).
16. Лаврова О. Казка — перший крок у формуванні статевої поведінки дитини // Світло. — 2003. — N 2. — С.48-49.
17. Кузьменко В. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошкільне виховання. — 2001. — N 9. — С.15, 18-20.
18. Палій А. Хлопчик і дівчинка. Формування статеворольових уявлень у дітей дошкільного віку // Дошкільне виховання. — 1994. — N 8. — С.14-15.
19. Фіяло Т. Статеве виховання — справа щоденна // Дошкільне виховання. — 2003.– N 3. — С.6-9.
20. Аглаи М. Все-все-все на твой вопрос: где я был, когда меня не было?
// Комментарии для взрослых О. Зуськовой, Н. Смирнова. — М.: ПО “Детская книга”, 1993. — 48 с.
21. Бабин В. Энциклопедия для малышей от 3-х до 6-ти / Пер. с фр. Н. Ершовой. Veronigue Babin. MEGA POUSSIN Les Editions Nathan, Paris. — М.: Махаон, 1997. — С.16-17.
22. Большая энциклопедия для дошкольника / Под ред. Н. Жильцовой; Пер. с англ. В. Лаптева, И. Лебедева. Published by arrangement with Larousse pls. All rights reserved. Kingfisher child’s world encyclopedia. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — С.312-317.
23. Верду К. Энциклопедия сексуальной жизни. Физиология и психология. Для детей 7-9 лет / К. Верду, Ж. Коэн, Ж. Кантан, Ж. Торджман; Пер. с фр. Т. Большаковой, ред. Т. Громова — М.: “ДОМ” Советский детский фонд им. В.И. Ленина, 1990. — 40 с.
24. Мейл П. Звідки я знайшовся? / Пер. з естонської Олеся Ященко. — Львів: Відродження, 1993. — 38 с.
25. Шелопухо О.А. Откуда я взялся? — СПб.: Издательский дом “НЕВА”, 2003. — 32 с. – (Программа развития и обучения дошкольника).
26. Энциклопедия сексуальной жизни: Энциклопедия для дошколят / Сост. Н.Л. Вадченко, Н.В. Хаткина. — Донецк: ПКФ “БАО”. Общество книголюбов, 1996. — С.480-500.
27. Энциклопедия для малышей в вопросах и ответах / Пер. с англ. Т. Покидаевой. I wonder why. Encyclopedia. Kingfisher Publications Pls., 1996. — М.: Махаон, 1999. — 336 с.
28. Аудариня А. Откуда берутся дети? / А. Аудариня, М. Путниньш. — Рига: “Пелла” АДС-Рига, 1990. — 18 с.
29. Спок Б. Ребенок и уход за ним / Пер. с англ. Н.А. Перовой; С предисл. акад. АМН СССР В.В. Кованова. — Л.: Политехника, 1991. — 496 с.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматривается вопрос полового воспитания дошкольников. Предложен научный, общественный и практический анализ этой проблематики.

Ключевые слова: половое воспитание дошкольников, половая образованность.

RESUME

The question of sexual education of children of pre-school age is given in the article. The scientific, social and practical analysis of this problem is given.

Keywords: sexual education of children of pre-school age, sexual offer.