Постановка проблеми. Вступ до школи є однією з найважливіших і найяскравіших подій у житті дитини. Зовні ця подія сповнена певної емоційної урочистості й виразності як для самої дитини, так і для її батьків. Переживаються й осмислюються позитивні наслідки фізичного й соціально-психологічного розвитку дитини, її готовність до школи як до надзвичайно важливого етапу в житті. Досить сильними є й ті стани, які суб’єктивно переживає сама дитина, хоча вони не завжди очевидні. Готовність дитини до навчання в школі однаковою мірою залежить від фізіологічного, соціального й психічного розвитку дитини. Це не різні види готовності до школи, а різні сторони й вияви. Проблема під­готовки до школи дітей старшого дошкільного віку є досить складною і багатоаспектною, адже початок систематичного шкільного навчання вимагає від дітей міцного фізичного та психічного здоров’я, здатності до складної аналітико-синтетичної діяльності, високого рівня сформованості пізнавальної активності, розвиненості морально-вольових якостей, працездатності, а також певного обсягу конкретних знань, умінь і навичок у різних галузях, починаючи від математики до суспільствознавства.

Учені досліджували зміст і критерії готовності дитини до навчання в школі, дискутували із запитання віку початку навчання, ретельно розробляли методики діагностування шкільної зрілості. Сьогодні, завдяки дослідженням зарубіжних та вітчизняних науковців (Б. Блум, А.М. Богуш, Л.І. Божович, Л.А. Венгер, О.Л. Венгер, Л.С. Виготський, Ю.З. Гільбух, Н.Й. Гуткіна, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, Л.Є. Журова, О.В. Запорожець, А. Керн, О.Є. Кравцова, В.С. Мухіна, Н.В. Нижегородцева, Г.Г. Петроченко, Ж. Піаже, Т.В. Тарунтаєва, Г.А. Цукерман, Є.Є. Шулешко та ін.), ми знаємо, що запас необхідних теоретичних і практичних знань, умінь, навичок дитина одержує до школи.

Мета статті – з’ясувати можливості формування позитивного ставлення дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічна готовність до навчання в школі – готовність до засвоєння певної частини культури, включеної в зміст утворення у формі навчальної діяльності є складним структурно-системним утворенням, що охоплює всі сторони дитячої психіки, а саме: індивідуально-мотиваційну й вольову сфери, елементарні системи узагальнених знань і вмінь, деякі навчальні навички, здібності. Це не сума ізольованих психічних якостей і властивостей, а їхня цілісна єдність, що має певну структуру. Коли говорять про структуру, то мають на увазі деяку цілісність, елементи якої зв’язані один з одним певним чином, при цьому важливі й зв’язки елементів, і їхні особливості. На початку шкільного навчання успішність засвоєння знань багато в чому залежить від рівня розвитку окремих індивідуальних якостей дитини, мотивів навчання, здатності сприймати завдання. Вони, звичайно ж, взаємозалежні, але зв’язки ці формуються в дошкільних видах діяльності, зміст і організація яких відрізняються від змісту й організації навчальної діяльності в школі. Тому структура індивідуальних якостей дитини до початку шкільного навчання ще мало пристосована для навчання.

Вивчення проблеми готовності до навчання в школі є одним із напрямів наукових досліджень психологів Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, В.С. Мухіної, О.В. Запорожця, Г.С. Костюка та інших. Дослідження, які проводились під керівництвом О.В. Запорожця, Г.С. Костюка, Л.А. Венгера, М.І. Лісіної, М.М. Поддьякова, обґрунтували створення психологічної теорії розвитку дитини в дошкільні роки, необхідність виділення етапу підготовки до шкільного навчання, визначення структури і змісту  такої індивідуальної характеристики дитини, як психологічна готовність до шкільного навчання, що складається в умовах дошкільного виховання до семирічного віку.

Психологічна готовність до систематичного навчання в школі – підсумок усього попереднього розвитку дитини в дошкільному дитинстві. Вона формується поступово й залежить від умов, у яких відбувається розвиток організму. Готовність до шкільного навчання припускає певний рівень розумового розвитку, а також сформованість необхідних якостей особистості. У зв’язку із цим вчені (О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, Л.І. Божович) виділяють інтелектуальну й особистісну готовність дитини до навчання в школі. Останнє вимагає наявності відомого рівня розвитку соціальних мотивів поводження й морально-вольових якостей особистості.

Отже, психологічна готовність до шкільного навчання проявляється в сформованості основних психічних сфер дитини: мотиваційної, емоційно-вольової, розумової, які в цілому забезпечують успішне оволодіння навчальним матеріалом. Проблема готовності дитини до навчання в школі була сформульована як проблема декілька десятиріч тому, а існувала завжди. На жаль, поки не існує єдиного та чіткого визначення понять “функціональної”, “психологічної готовності”, або “шкільної зрілості”, “шкільної готовності”.

Дослідники до цих пір не дійшли єдиної думки про готовність дитини до школи. Вони по-різному трактують цю проблему.

Отже, проблема готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі залишається на сьогоднішній день не цілком вирішеною.

У межах нашого дослідження була поставлена мета – визначити найбільш ефективні шляхи формування позитивного ставлення старших дошкільників до навчання в школі.

Результати власних досліджень. На початку дослідження ми виявили рівні сформованості позитивного ставлення дітей до школи. Для того щоб у дітей експериментальної групи вчасно сформувати позитивне ставлення до школи, було проведено корекційно-розвивальні заняття. Ми припускали, що вони зможуть допомогти дітям розвинути компоненти мотиваційної готовності й дадуть змогу дитині в подальшому легко й швидко впоратись із труднощами в навчанні. З дітьми експериментальної групи з листопада 2005 року по лютий 2006 року проводилась серія занять. Заняття складались із бесід, вправ та ігор. Метою занять була активізація відомостей дітей про школу й шкільне життя; розвиток мотивації до навчання, формування позитивного ставлення до школи, формування внутрішньої позиції школяра.

На першому занятті дітям пропонувалися ігри, які носили ознайомлювальний характер, активізували відомості дітей про шкільне життя і школу. Так, у грі “Інтерв’ю” дітям в ігровій формі пропонувалися запитання на орієнтування в навколишньому світі, на які вони повинні відповісти по черзі (програму подано в додатку 1).

Метою наступного заняття було формування позитивного ставлення до школи через гру “Я готуюсь до школи”. Діти, правильно відповідаючи на запитання Незнайка, намагалися швидко підготувати його до навчання в школі, а саме: в скільки років я повинен піти до школи; щоб добре вчитися, що мені потрібно; що треба, щоб бути відмінником; що роблять на перервах; чому потрібно вчитися в школі тощо.

Активну участь у цій грі брали майже всі діти, вони намагалися допомогти гостю зрозуміти, навіщо потрібно навчатися та підготуватися до школи. Використання на заняттях проективної методики “Я малюю школу” було спрямовано на зняття страхів у дітей перед навчанням у школі. Діти повинні намалювати те, що їм подобається в школі. Потім діти обмінюються малюнками й домальовують щось на малюнку сусіда.

Аналізуючи малюнки, діти пояснювали, що саме їм подобається в школі. Більшість дітей малювала зовнішні атрибути шкільного навчання – перерву, де діти граються, будівлю школи, спортивний майданчик, парти та інше. Дітям пропонувалась вправа “Я не можу – я можу – я спробую”, яка мала за мету розвиток мотивації до навчання. Дорослий просить дитину уявити іншу дитину, яка знає набагато менше, ніж вона, і дійсно не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і вся група промовляє “чарівні слова”: “Я не можу…” – і кожний по черзі каже, чому це завдання для нього важке; “Я можу…” – діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити; “Я спробую і зумію…” – кожний намагається сказати, якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль.

Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожна чогось не вміє, чогось не може, але кожна зуміє, якщо спробує, схоче це зробити й бути не гіршою за інших. Вправи на вміння дитини регулювати й контролювати свої емоції й поведінку мали навчити дітей саморегуляції й умінню знімати психоемоційне напруження. Якщо діти не навчаться контролювати свої емоції та поведінку, їм буде складно прийняти соціальну позицію школяра й тим самим ці емоції негативно впливатимуть на подальшу адаптацію дитини до шкільних умов.

Стимулюванню мотивації до навчання сприяла гра “Ланцюжок”. Дорослий просить дітей стати в ряд – від того, хто краще всіх виконує будь-яке завдання, до того, хто виконує його гірше. Ця вправа, як правило, виконується наприкінці заняття. У деяких випадках ланцюжок складає хтось із дітей (після того, як його буде складено, дитина повинна сама знайти своє місце; у цій ролі має побувати кожна дитина); в інших – складання ланцюжка виконується без будь-якої допомоги. Вправа виконується у вигляді швидкої розминки. Основа для складання весь час змінюється, причому дорослий (вихователь) повинен мінімально втручатися в цю оцінку й самооцінку, стежачи за тим, щоб ніхто з дітей не опинявся весь час на місці лідера чи в положенні замикаючого. Якщо всі діти добре впораються із завданням, вони беруться за руки і піднімають їх угору, утворюючи коло.

На заняттях також з дітьми проводились бесіди. Дітям розповідали про школу, описували всі позитивні сторони шкільного навчання. Дітям була дана можливість виразити свої почуття й переживання з приводу шкільного навчання. Проведення невеликих уроків мали адаптувати тим самим дітей до навчання в школі. Головне, щоб діти відчули реальність шкільних ситуацій. На ігрових заняттях були використані оцінки (вирізані із червоного паперу – 5, а із синього  – 4). Ми пояснили дітям, що таке оцінки, що це не похвала чи покарання, а це – бал за відповідь. На одному з останніх занять діти на екскурсії познайомились зі школою, школярами, шкільними речами. Відвідування класу першокласників справило на дітей велике позитивне враження. Після повернення діти розповідали про своє враження, що їм сподобалось, а що ні.

Унаслідок цих спостережень можна зробити висновок, що правильне уявлення дитини про школу й відповідні мотиви учіння формуватимуться безпосередньо в самій школі в процесі навчальної діяльності. Однак ті передумови, з якими діти починають навчання, багато в чому визначають як майбутні досягнення, так і труднощі.

Після проведення серії занять з дітьми експериментальної групи із формування позитивного ставлення до школи, в лютому місяці 2005–2006 навчального року, нами було проведено контрольне дослідження, спрямоване на порівняння результатів експериментальної й контрольної груп, виявлення динаміки зрушень, які відбулися внаслідок дослідної роботи.

Основними методами збору фактичних даних були діагностичні методики, які пропонувались дітям на початку навчального року, а саме: методика щодо виявлення домінування пізнавального або ігрового мотиву дитини (Н.Й. Гуткіна), “Бесіда про школу” (Т.А. Нежнова), “Малюнок школи”.

При повторному вивченні мотиву, що домінує, виявилось, що пізнавальний мотив домінує у 83 % дітей експериментальної групи та в 64 % дітей контрольної групи. Ігровий мотив домінує в 17 % дітей експериментальної групи та в 36 % дітей контрольної групи.

Таблиця 1 Результати діагностики домінування мотивів (контрольний експеримент) (%)

Групи \ Мотиви	Домінування мотивів
	пізнавальний	ігровий
Експериментальна група	83	17
Контрольна група	64	36

Наступним етапом дослідження була “Бесіда про школу”. Розмову з дітьми починали зі встановлення довірливих стосунків, пропонувалось роздивитись кімнату, іграшки, тільки після цього відбувалась бесіда.

На запитання “Чи бажаєш ти піти до школи?” 50 % дітей експериментальної групи та 43 % дітей контрольної групи відповіли позитивно, але варто зазначити, що 50 % дітей експериментальної групи та 57 % дітей контрольної групи ще не визначились. Зміст позитивного ставлення до школи в дітей різний. Ці діти (50 % дітей експериментальної групи та 57 % дітей контрольної групи) зуміли виокремити відповідні особливості організації шкільного життя, навчальної діяльності, у них формуються пізнавальні мотиви. Можна відмітити, що діти, які дають такі відповіді, уже майже здійснили психологічний перехід із дитячого закладу до школи, оскільки міркують із позиції школярів. Частина дітей (50 %) експериментальної та контрольної (43 %) груп ще перебувають в стані цього переходу, їх приваблює поки що зовнішні атрибути шкільного життя. На запитання “Що подобається в школі, чим приваблює?” 50 % дітей експериментальної та 43 % контрольної груп надають перевагу суто шкільним предметам, яких не було в дитячому садку.

Деякі діти експериментальної (50 %) групи та контрольної (57 %) групи вважають, що добре і в дитячому садку, і в школі. Є поодинокі випадки (17 % дітей експериментальної групи та 14 % дітей контрольної групи), коли діти обирають заняття, які не мають ставлення до школи, вважають що краще в дитячому садку.

За результатами експерименту: 42 % дітей експериментальної групи та 36 % дітей контрольної групи мають достатній рівень, тобто в дітей сформована шкільно-навчальна орієнтація та позитивне ставлення до школи (внутрішня позиція школяра досить сформована). 42 % дітей експериментальної групи та 43 % дітей контрольної групи мають початковий рівень – інтерес дитини переважно до зовнішньої атрибутики шкільного життя, початкова стадія формування внутрішньої позиції школяра. У деяких дітей експериментальної групи (16 %) та контрольної групи (21 %) низький рівень – дитина не проявляє інтересу до школи.

Зробимо висновок – рівень сформованості внутрішньої позиції школяра, позитивне ставлення до школи та навчання в порівнянні з констатуючим експериментом в експериментальної групи підвищився на 34 %, а в контрольній групі на 29 %. Початковий рівень сформованості внутрішньої позиції експериментальної групи на 8 %, у контрольній групі на 14 % понизився, це обумовлено тим, що в деяких дітей рівень сформованості внутрішньої позиції підвищився. Низький рівень понизився в експериментальній групі на 26 % в контрольній групі на 15 %. Для визначення позитивного ставлення дітей до школи ми провели тест “Малюнок школи”.

Коли дитина закінчує малювати, їй ставлять запитання стосовно намальованого. Критеріями ставлення до школи та навчання є такі показники: кольорова гама; лінія та характер малюнка; сюжет малюнка.

Результати проведеного дослідження свідчать: у 75 % дітей експериментальної групи та 64 % дітей контрольної групи – малюнки та пояснення дітей указують на емоційно позитивне ставлення до школи й навчання, діти готові до прийняття навчальних завдань і взаємодії з учителем. 25 % дітей експериментальної та 36 % дітей контрольної групи – це діти, у яких є деяка тривога з приводу навчання в школі. Дітей, у яких би був яскраво виражений страх перед школою, – 0 % в обох групах.

Отже, у більшості дітей експериментальної групи (75 %) та контрольної групи (64 %) сформоване позитивне ставлення до школи, вони готові до шкільного навчання.

Однак із деякими дітьми з експериментальної (25 %) та контрольної (36 %) груп необхідно продовжувати проводити  роботу з розширення їхніх знань та уявлень про шкільно-навчальну дійсність, формувати позитивне ставлення до вчителя й однолітків, провести роботу з батьками з приводу формування позитивного ставлення до школи та навчальної діяльності.

Подальші дослідження планується спрямувати на виявлення індивідуальних особливостей формування позитивного ставлення до школи в дітей, які мають затримки мовленнєвого розвитку.

Висновки. З метою формування позитивного ставлення дітей до школи бажано проводити такі заходи: бесіди про школу; корекційно-розвивальні заняття, що допомагають правильно й вчасно сформувати в старших дошкільників позитивне ставлення до школи; ігри на формування навичок навчальної діяльності.

З метою формування в дітей позитивного ставлення до школи можна рекомендувати:

• бесіди про школу, формувати позитивне ставлення до вчителя й однолітків;
• ігри з формування навичок навчальної діяльності;
• роботу з батьками з приводу позитивного ставлення до школи й навчальної діяльності;
• роботу з вихователями та учителями з формування нових психологічних якостей дитини;
• психологам, вихователям у роботі з дітьми використовувати діагностичні методики для виявлення позитивного ставлення до школи: “Навчальна мотивація” автор М.Р. Гінзбург; “Малюнок школи” автор Т. Нежнова; методика щодо вивчення домінування пізнавального чи ігрового мотивів у потребово-афективній сфері дитини (розроблено Н.Й. Гуткіною); бесіда щодо виявлення внутрішньої позиції школяра (розроблено Н.Й. Гуткіною).

ЛІТЕРАТУРА

1. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. – N 1. – 1999. – С. 3-17.
2. Белоусова З.И. Психодиагностика в начальной школе / З.И. Белоусова, В.З. Бойко, Л.И. Мищик. – Запорожье, 1994. – 192 с.
3. Бугрименко Е.А. Готовность детей к школе. Диагностика психического развития и коррекция его неблагополучных вариантов: Методические разработки для школьного психолога / Е.А. Бугрименко, А.Л. Венгер, К.Н. Поливанова, Е.Ю. Сушкова. – М.: ВНИИК “Школа”, 1989. – 137 с.
4. Буцкіна С. Проблема формування мотиваційної готовності дітей до навчання в школі // Рідна школа. – 2001. – N 10. – С. 49-51.
5. Венгер А.Л. Готовность шестилетних детей к школе как условие развития творческого отношения к задачам / А.Л. Венгер, Т.А. Нежнова // Учебная деятельность и творческое мышление. – Уфа, 1985. – С. 92-93.
6. Гамезо М.В. Старший дошкольник и младший школьник: психодиагностика и коррекция развития / М.В. Гамезо, В.С. Герасимова, Л.М. Орлова. – М., Воронеж, 1998. – С. 23-78.
7. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. – М.: Педагогика, 1989. – С. 23-67.
8. Головань Н.О. Вікові особливості дітей шестирічного віку та їх діагностика // Навчання і виховання шестирічних першокласників. – К.: Рад. школа, 1990. – С. 45-77.
9. Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – М.: НПО “Образование”, 1996. – С. 17-19.
10. Диагностика психологической готовности детей к обучению в школе. / Сост. Г.П. Антонова, И.П. Антонова, Н.А. Антонова. – Донецк, 1999. – С. 34-78.
11. Диагностика умственного развития дошкольников / Под ред. Л.А. Венгера, В.В. Холмовской. – М., 1978. – 248 с.
12. Карпенко З.С. Діагностика психічного розвитку дітей 6-7 років. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 45-89.
13. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. – М.: Педагогика, 1991. – С. 4-52.
14. Нежнова Т.А. Формирование новой внутренней позиции // Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста. – М.: Педагогика, 1988. – С. 24.
15. Нижегородцева Н.В. Психолого-педагогическая готовность ребенка к школе: Пособие для практических психологов, педагогов и родителей / Н.В. Нижегородцева, В.Д. Шадриков. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – С. 12-126.
16. Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста / Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. – М.: Педагогика, 1988. – С. 14-122.
17. Петроченко Г.Г. Развитие детей 6-7 лет и подготовка их к школе / Под ред. А.М. Леушиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Вышейшая школа, 1982. – С. 29-30.

Додаток 1 Програма ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДІТЕЙ 6-7 РОКІВ ДО ШКОЛИ

Заняття 1

1. Гра “Інтерв’ю”

Мета: формувати в дітей уміння орієнтуватися в навколишньому світі.

Інструкція: “Діти, уявіть собі, що я журналіст, який хоче взяти у вас інтерв’ю для газети чи журналу. Ви повинні уважно послухати запитання, які я буду ставити, а потім правильно й швидко на них відповісти”.

Кожний із дітей відповідає на запитання, ті запитання, які діти не розуміють, треба пояснити й обговорити колективно.

Запитання інтерв’ю

1. Як вас звати? (Кожний із дітей відповідає на запитання, якщо дитина замість ім’я називає прізвище, це не вважається помилкою).

2. Скільки вам років?

3. Як звати ваших батьків?

4. Як називається місто, в якому ви живете?

5. Як називається вулиця, на якій ви проживаєте?

6. Який номер має ваш будинок, квартира?

7. Яких тварин ви знаєте? Які з них домашні? Які живуть у наших лісах? (Дитина повинна назвати хоча б по 2 тварини на кожне із завдань).

8. У яку пору року з’являється і в яку пору року опадає листя?

9. Як називається та година дня, коли ви прокидаєтесь, коли обідаєте, коли готуєтесь до сну?

10. Перерахуйте предмети одежі, меблі, столові прибори, які ви використовуєте? (Правильна відповідь та, в якій перераховано не менше трьох найменувань із кожної групи).

2. Бесіда-гра “Я йду до школи!”

Мета: активізувати відомості дітей про школу й шкільне життя.

Інструкція: “Діти, поділімось на дві команди. Назва однієї команди буде “Всезнайки” (це такі люди, які все знають), а іншої – “Незнайки” (такі люди, які нічого не знають). Я буду ставити запитання, команда “Всезнайки” має відповідати на всі запитання тільки правильно, а команда “Незнайки” має шуткувати й відповідати на всі запитання неправильно. За кожну правильну відповідь всезнайкам і за кожну неправильну відповідь незнайкам ставимо “+”.

Кожна дитина має спробувати себе в обох ролях.

Запитання

1. Чи потрібно ходити до школи?

2. Навіщо потрібно ходити до школи?

3. Чим зазвичай займаються в школі? (Що ви будете робити в школі?)

4. Що потрібно мати учневі, щоб бути готовим до школи?

5. Що таке уроки? Чим на них займаються учні?

6. Як потрібно поводити себе на уроках у школі?

7. Що таке домашні завдання?

8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?

9. Чим ви будете займатися вдома, коли прийдете зі школи?

10. Що нового з’явиться в твоєму житті, коли ти підеш у школу?

Дати дітям можливість зрозуміти, для чого вони йдуть до школи, навіщо їм учитися, що дасть їм це навчання.

3. Гра “Пантоміма”

Мета: прийняття позиції школяра дитиною, зменшення рівня тривожності, страхів, пов’язаних зі школою, розвиток емоційної сфери.

Інструкція: “Діти, спробуймо за допомогою різноманітних поз, рухів тіла показати, як виглядають…”

Завдання: добрий учитель; злий учитель; учень, який учиться на самі п’ятірки, – відмінник; учень, який погано вчиться; зошит неохайного учня; учень, який не хоче йти до школи; учень, який старанно робить уроки; уважний учень; неуважний учень; учень, який боїться відповідати; учень, який із задоволенням іде до школи.

Після гри потрібно обговорити з дітьми, кого їм було приємніше показувати, кого кумедніше, яким краще бути учнем, тим, із кого сміються, чи тим, кого поважають і ставлять на зразок іншим. За допомогою оплесків визначте дитину, яка краще за всіх виконала завдання. (Можна нагородити орденом – “Найкращий мім”).

ЗАНЯТТЯ 2

1. Гра “Я готуюсь до школи”

Мета: формувати позитивну навчальну мотивацію, коригувати негативне ставлення до школи.

Інструкція: “Уявіть собі, що я прилетіла до вас з іншої планети, щоб разом з вами йти до школи. Ваше завдання – якомога швидше підготувати мене до навчання в школі. Я буду запитувати вас про шкільне життя, а ви повинні мене навчити, відповідаючи правильно на запитання”.

Запитання

1. Щоб піти до школи, мені має виповнитися:

а) 1-2 роки;

б) 6-7 років.

2. Щоб добре вчитися, я повинна:

а) дуже хотіти навчатися в школі;

б) зовсім не хотіти навчатися в школі.

3. Для того щоб піти до школи, достатньо:

а) мати кольорові олівці, гарний портфель і ручку;

б) уміти трішки читати, писати, рахувати, малювати.

4. Щоб бути відмінником, треба:

а) мати гарні олівці, зошити й ручку;

б) бути старанною ученицею (учнем).

5. Домашні завдання потрібно виконувати:

а) швидко і як-небудь;

б) не поспішаючи, гарно, охайно, перевіряючи помилки.

6. На перервах потрібно:

а) відпочивати (можна повторити якийсь предмет);

б) відповідати біля дошки.

7. Якщо я отримаю двійку:

а) потрібно плакати, кричати на вчительку;

б) сміятися, кажучи, що мені байдуже;

в) попросити пояснити, вивчити цю тему, щоб перездати на кращу оцінку.

8. Коли я буду відповідати біля дошки, я повинна:

а) хвилюватися, боятися;

б) не хвилюватися, уважно послухати запитання й відповісти на нього.

9. У школі потрібно вчитися:

а) тому, що всі вчаться;

б) щоб бути розумною, досвідченою людиною.

10. Я хочу вчитися в школі:

а) бо в школі гарні квіти, парти;

б) бо в школі я дізнаюсь багато нового, що допоможе мені стати дорослою самостійною людиною.

2. Проективна корекційно-розвивальна методика “Я малюю школу”

Мета: корекція страхів у дітей перед навчанням у школі.

Інструкція: “Сьогодні ми всі будемо малювати різні ситуації, події, які можуть відбутися в школі. Нехай кожний із вас візьме олівець і намалює те, що йому подобається чи не подобається в школі”.

Після того, як усі намалюють, діти повинні помінятися місцями й домалювати щось на малюнку сусіда і т. д. Після цього малюнки обговорюються, пояснюються елементи.

Обладнання: великий аркуш паперу, кольорові олівці.

3. Гра “Школа-казка”

Мета: зняття страху й сильного напруження, тривожності перед шкільним навчанням.

Інструкція: Діти читають (чи їм читають уривки з книги Е. Успенського “Школа клоунів”), розповідають про правила, вимоги в цій школі, придумують уроки, оцінки (психолог бере в цьому процесі активну участь). Кожна дитина повинна обов’язково що-небудь розповісти й показати. Клас попередньо домовляється, яке правило для “школи” буде виконуватися, і воно включається в хід “навчальних”, “ігрових” занять, що сприяє довільності. Це необхідно для того, щоб діти побачили, де добре, а де погано, для чого потрібні правила. Отже, з’являється бажання завжди і в усьому діяти за правилом. Напрямом цієї роботи є також розвиток у дітей бажання бути компетентними, як одного з центральних мотивів учіння, бажання бути не гіршими за інших.

Заняття 3

1. Гра “Сокіл і лис”

Мета: моделювати навчальну ситуацію й розвивати довільність.

Інструкція: Обираються сокіл і лис. Інші діти – соколята. Сокіл учить своїх соколят грати. Він бігає в різних напрямах і одночасно робить різні рухи руками (угору, в сторони, уперед тощо). Зграйка соколят біжить за ним і стежить за його рухами, намагаючись точно скопіювати їх. У цей час із нори вискакує лис. Соколята швидко присідають, щоб лис їх не помітив. (Лис з’являється на команду ведучого й ловить лише тих, хто не встиг присісти). Соколята, яких спіймали, на деякий час вибувають із гри. Після гри всі сідають у коло й вислуховують пояснення, чому лис зловив соколят (неуважність на уроках призводить до погіршення навчання, нерозуміння предметів, відставання й отримання поганих оцінок; щоб цього не сталося, потрібно бути уважним і, якщо щось не зрозуміло, попросити пояснити ще раз).

2. Гра “Пташка”

Мета: розвивати самоконтроль.

Інструкція: Перед початком гри ведучий знайомить дітей із різними породами дерев. Можна показати їх на малюнку, розповісти, де вони ростуть. Перед грою всі підбирають для себе фант – іграшку чи будь-що інше. Гравці сідають у коло й обирають дитину, яка буде збирати фанти. Вона сідає в середину кола й усім гравцям дає назви дерев (дуб, клен, береза, ялинка, липа, каштан, горіх, вишня, тополя, акація, яблуня, груша, черешня, слива, абрикос, айва, алича, пальма й ін.). Кожний повинен запам’ятати свою назву.

Дитина, що збирає фанти, каже: “Прилетіла пташка й сіла на дуб”. Дуб повинен відповісти: “На дубі трішки посиділа, а потім на березу полетіла”. Береза називає інше дерево і т. д. Хто програв, віддає фант. Наприкінці гри фанти розігруються. Потрібно уважно стежити за ходом гри й швидко відповідати. Підказувати не можна.

3. Вправа “Я не можу – я можу – я спробую”

Мета: розвивати мотивації до навчання.

Інструкція: Якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання, говорячи, що вона точно з ним не впорається, учитель просить її уявити іншу дитину, яка знає набагато менше, ніж вона, і, дійсно, не може впоратись із завданням (не знає літер, цифр, не вміє говорити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують, зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого, і весь клас, група говорять “чарівні слова”:

– “Я не можу…” – і кожний по черзі каже, чому це завдання для нього важке;

– “Я можу…” – діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити;

– “Я спробую і зумію…” – кожний намагається сказати, якою мірою він зможе виконати завдання, якщо докладе зусиль. Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише, що кожна чогось не вміє, чогось не може, але кожна зуміє, якщо спробує, схоче це зробити й бути не гіршою за інших.

Заняття 4

1. Гра “Підніми руку”

Мета: виховувати довільність, розвивати навички дотримання правил й уважності до “однокласників”.

Інструкція: Діти, стоячи, утворюють коло. Вибирають ведучого, який стає посередині кола. Він спокійно ходить по колу, потім зупиняється навпроти одного з гравців і голосно вигукує: “Сусіде”. Той гравець, до якого звертається ведучий, продовжує стояти, не змінюючи положення. Ведучий повинен зупинятися точно навпроти тієї дитини, до якої він звертається. Сусіди з боку повинні підняти вгору ту руку, що ближче до обраної дитини. Якщо хтось із дітей помилився, тобто підняв не ту руку чи забув це зробити, то він стає ведучим. Гравець програє, навіть якщо він підняв не ту руку.

2. Гра “Складемо фігурки”

Мета: розвивати зорову пам’ять.

Інструкція: Для цієї гри необхідно мати 30-40 паличок (сірників). Ведучий каже: “Я покажу вам фігурку, складену з паличок”. Через 1-2 секунди фігурки накривають аркушем паперу. “За цей короткий проміжок часу ви повинні скласти таку саму фігурку. Якщо паличка пропущена чи покладена неправильно, це визнається помилкою. Починаємо!”

Перша фігура – “будинок”, далі “зірочка”, “сніжинка”, “ялинка” (мал. 1).

Заняття 5

1. Гра “Першокласник”

Мета: закріпити знання дітей про те, що потрібно для навчання в школі, виховувати охайність, бажання вчитись, привчати до порядку.

Інструкція: На столі ведучого лежать портфель і кілька різних предметів: ручка, пенал, зошити, книжки, ложка, тарілка, ножиці, щітка, карти. Після нагадування про те, що дитина незабаром піде до школи й буде самостійно складати свої речі, їй пропонують подивитись на розкладені предмети і якомога швидше й охайніше зібрати свій портфель. Гра закінчується, коли дитина складе всі речі й закриє портфель. Рахувати до 5.

2. Гра “Чорне й біле не бери, “так” і “ні” не говори”

Мета: виховувати зосередженість та збагачувати словниковий запас.

Інструкція: Грати можна у великій групі. Ведучий починає вести з партнером бесіду так, щоб дитина назвала заборонені слова: чорний, білий, так, ні. Той, хто неправильно відповість, вибуває з гри на деякий час. Відповідати потрібно швидко, усі діти уважно стежать за виконанням правил. Бесіда має приблизно такий характер:

– Чи ходив ти коли-небудь до зоопарку?

– Один раз.

– Чи бачив ти там ведмедя?

– Бачив.

– Він був білий чи бурий?

– Полярний.

Заняття 6

1. День “відкритих дверей”

Мета: знайомити дітей зі школою, школярами, шкільними речами.

Інструкція:

• Відвідування кабінетів із математики, української літератури й мови, природознавства, трудового навчання й художньої праці, музичного кабінету, спортивної зали.
• Знайомство зі школярами-початківцями, відвідування відкритого уроку в першому класі з природознавства.
• Розповіді дітей 1-2 класів про своє шкільне життя.
• Бесіда з дошкільниками про їхнє враження, що сподобалось, а що ні.

Заняття 7

1. Вправа “Намалюй пароплав”

Мета: розвивати довільність.

Інструкція: Дитині пропонують якомога точніше скопіювати пароплав, окремі деталі якого складені з елементів прописних літер і цифр.

Дорослий каже: “Перед тобою лежить аркуш паперу. На цьому аркуші намалюй, будь ласка, такий самий малюнок, який ти бачиш перед собою” (мал. 2).

“Не поспішай, намагайся бути уважним, щоб малюнок був точнісінько такий самий, як на зразку. Якщо ти щось не так намалюєш, ластиком не витирай, а намалюй зверху або поруч правильно”.

При порівнянні слід звернути увагу на:

• зіставлення розмірів деталей;
• присутність усіх елементів;
• правильність виконання (чи не переплутала дитина верх і низ малюнка);
• кількість деталей і спосіб виконання (чи рахує дитина клітинки або малює “на око”).

2. Гра “Три рухи”

Мета: розвивати вміння концентрувати увагу й виконувати вказівки дорослого.

Інструкція: “Діти, будь ласка, запам’ятайте три рухи:

• руки зігнуті в ліктях: кисті на рівні плечей;
• руки витягнуті перед собою на рівні грудей;
• руки підняті вгору.”

Потрібно продемонструвати всі рухи дітям, попросити їх повторити і переконатися, що вони запам’ятали не лише самі рухи, а й їхні порядкові номери – перше, друге, третє.

1) Ведучий показує один рух, називаючи при цьому номер для зразка. Потім тільки проговорює номери, а діти самостійно виконують рухи.

2) Ведучий показує один рух і при цьому промовляє номер іншого. Діти повинні показати той рух, якому відповідає номер; той, хто помиляється, вибуває на деякий час зі гри.

 

Заняття 8

1. Бесіда на загальну обізнаність

Мета: розвивати загальну обізнаність дітей.

Інструкція для дорослого: Ви ставите запитання, а дитина відповідає. Час для відповіді необмежений, а тому не потрібно поспішати. Дайте малюкові можливість подумати. Якщо він відповів неправильно, нехай подумає ще трохи. За кожну правильну відповідь нараховуються бали, які слід занотовувати у квадратиках.

Інструкція для дитини: “Зараз я буду ставити тобі різні запитання, а ти постарайся на них відповісти. Деякі запитання видадуться тобі дуже легкими, а деякі – складними. Навіть якщо ти не зможеш відповісти на окремі з них, не хвилюйся. Основне – не поспішай і думай гарненько”.

 

Запитання для бесіди

1. Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
2. Назви прізвище, ім’я, по батькові мами й тата.
3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш – жінкою чи чоловіком?
4. У тебе є брат чи сестра? Хто старший?
5. Скільки тобі років? А скільки буде через рік? А через два роки?
6. Зараз ранок чи вечір? (День чи ранок?)
7. Коли ти снідаєш – увечері чи вранці? А обідаєш – уранці чи вдень? Що буває раніше – обід чи вечеря?
8. Де ти живеш? Назви свою домашню адресу.
9. Ким працюють твої тато, мама?
10. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець? А сукня?
11. Яка зараз пора року – зима, весна, літо чи осінь? Чому ти так вважаєш?
12. Коли можна кататися на санках – узимку чи влітку?
13. Чому сніг буває взимку, а не влітку?
14. Що роблять листоноша, лікар, учитель?
15. Навіщо потрібні в школі дзвоник і парта?
16. Ти хочеш вчитися в школі?
17. Покажи своє праве око, ліве вухо. Для чого потрібні очі, вуха?
18. Яких тварин ти знаєш?
19. Яких ти знаєш птахів?
20. Хто більший: корова чи коза? Птах чи бджола? У кого більше лап: у собаки чи в півня?
21. Що більше: 8 чи 5, 7 чи 3? Порахуй від 3 до 6. Від 9 до 2.
22. Що потрібно зробити, якщо ненавмисно зламаєш чужу річ?

2. Вправа “Прості зауваження”

Мета: розвивати інтелект дитини.

Інструкція: “Я буду називати різні слова, а ви повинні одним словом назвати їх – тобто узагальнити в одне”.

Наприклад: Київ, Москва, Харків – це міста.

Яблука, сливи, грушки – це… (фрукти).

Капуста, морква, картопля – це… (овочі).

Ляльки, машинки, м’ячі – це… (іграшки).

Мама, тато, сестра, брат – це… (родичі).

Стіл, крісло, диван – це… (меблі).

Шапка, куртка, штани – це… (одяг).

Береза, дуб, каштан – це… (дерева).

Василь, Микола, Андрій – це… (чоловічі імена).

Тоня, Світлана, Марійка – це… (жіночі імена) тощо.

 

3. Гра “Ланцюжок”

Мета: стимулювати мотивацію до навчання.

Інструкція: Психолог просить дітей стати в ряд – від того, хто краще всіх виконує будь-яке завдання, до того, хто виконує його гірше. Ця вправа, як правило, виконується наприкінці заняття. У деяких випадках ланцюжок складає хтось із дітей (після того як він буде складений, дитина повинна сама знайти своє місце; у цій ролі має побувати кожна дитина); в інших – складання ланцюжка виконується без будь-якої допомоги. Вправа виконується у вигляді швидкої розминки. Основа для складання весь час змінюється, причому психолог (вихователь) повинен мінімально втручатися в цю оцінку й самооцінку, стежачи за тим, щоб ніхто з дітей не опинявся весь час на місці лідера чи в положенні замикаючого. Якщо всі діти добре впораються із завданням, вони беруться за руки і піднімають їх угору, утворюючи коло.

 

Заняття 9

1. Гра “Чарівний квадрат”

Мета: розвивати уяву, довільність.

Інструкція: Кожній дитині дається шаблон квадрата, який вона обводить на аркуші паперу. Потім пропонується домалювати фігуру так, щоб вийшли різні предмети, краще, якщо вони будуть пов’язані зі шкільними речами.

 

2. Бесіда “Школа”

Мета: розвивати мотивацію до навчання, коригувати негативне ставлення до школи.

Інструкція: Розповісти дітям про школу, описати всі позитивні сторони шкільного навчання. Дати можливість дітям виразити свої почуття й переживання з приводу шкільного навчання. можна провести невеличкі уроки, адаптуючи тим самим дітей до навчання в школі. Головне, щоб діти відчули реальність шкільних ситуацій. Можна використати оцінки (вирізати із червоного паперу – 5, а із синього – 4). Пояснити дітям, що таке оцінки, що це не похвала чи покарання, а це – бал за відповідь.

Заняття 10

Вправи на вміння дитини регулювати й контролювати свої емоції й поведінку

Мета: саморегулювання й зняття психоемоційного напруження дітей.

Інструкція: Пояснити дитині, що таке емоції й до чого вони можуть призвести, якщо не вміти регулювати ними й контролювати їх. Дитині кажуть:

1) “Якщо ти відчуєш, що почав хвилюватися й тобі хочеться когось ударити, існує досить простий спосіб доведення собі своєї сили: обхопи долонями лікті й сильно притисни руки до грудей. Це поза витриманої людини, тобто людина бере себе в руки”;

2) “Спробуй сильно-сильно надавити п’ятками на підлогу, руки затисни в кулаки, і зчепи зуби. Ти – могутнє дерево, у тебе сильні корені, і ніякий вітер тебе не зламає. Це поза впевненої в собі людини”;

3) “Якщо ви втомитесь у школі на уроці, то на перерві необхідно встати, розвести широко ноги, зігнути їх трішки в колінах, зігнути тіло й вільно опустити руки, випрямити пальці, нахилити голову до грудей, трішки відкрити рот. Легенько похитатися з боку в бік, уперед, назад. Потім різко труснути головою, руками, ногами, тілом. Ти витрусив усю свою втому, але ще трішки залишилось, спробуй ще раз”;

4) “Коли ти дуже втомився, тобі важко, хочеться лягти, але потрібно ще попрацювати, необхідно “скинути гору з плечей”. Треба встати, широко розвести ноги, підняти плечі вгору, відвести назад і різко опустити. Зробіть цю вправу 5-6 разів – і втома мине”.

 

Додаток 2 ДІАГНОСТИКА ЗАГАЛЬНОЇ ШКІЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ

Процедура визначення готовності дитини до школи

Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи залежить від умов, у яких доводиться працювати. Найсприятливіші умови – це обстеження дітей у дитячому садку десь у квітні–травні. Адже діти перебувають у звичному середовищі, тому обстеження виявляється для них схожим на індивідуальні заняття, а отже, зводиться до мінімуму стресовий вплив так званого “іспиту” під час вступу до школи, на що, на жаль, перетворилися співбесіди з дітьми під час прийому їх до першого класу, особливо в школах нового типу.

Утім, де б обстеження не проводилося – у дитячому садку, школі – організація обстеження має відповідати таким основним вимогам:

• тривалість психологічного обстеження має становити 20-30 хвилин, оскільки діти такого віку зберігають оптимальний рівень розумової працездатності саме протягом цього часу;
• обстеження має відбуватись у присутності батьків, що знімає в дітей і батьків небажане напруження. З іншого боку, це може створити певні труднощі: батьки часто намагаються підказати, коментувати або оцінювати відповіді дітей;
• обстеження може проводитися в один прийом або, якщо дитина працює дуже повільно, у два. Загалом обстеження рекомендується проводити у два етапи, щоб діти менше втомлювалися;
• після закінчення виконання всіх завдань у разі необхідності батькам дають рекомендації, як краще за літо підготувати до школи дітей;
• якщо обстеження проводиться з метою відбору найрозвинутіших дітей у класи або школу з ускладненою програмою навчання, другий етап має відбуватися в присутності невеликої комісії з учителів (а також, якщо є можливість, логопеда). Після закінчення обстеження батьків повідомляють, що конкурсна комісія винесе своє рішення за результатами обстеження після того, як співбесіду пройдуть усі діти шкільного віку;
• якщо обстеження проводиться не з метою відбору дітей, а з метою вивчення особливостей їхнього психічного розвитку до моменту систематичного навчання, що може послужити фундаментом для індивідуального підходу до майбутнього учня, то на другому етапі обстеження психолог може працювати тільки в присутності батьків;
• під час співбесіди з дитиною потрібно встановити приязний, безпосередній контакт. Усі завдання мають сприйматися дитиною як гра. Атмосфера гри допомагає майбутнім учням розслабитися, зменшує стресову ситуацію.

Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, то з боку експериментатора необхідна емоційна підтримка. Під час виконання завдань треба підтримувати її, говорити, що вона все робить правильно й добре (незалежно від результату).

Без такого зворотного зв’язку тривожна дитина може просто мовчати. Слід зауважити, що подібна тактика рекомендується в спілкуванні з усіма дітьми, оскільки їм дуже важливі позитивні зауваження на їхні відповіді.

 

Методика щодо вивчення домінування пізнавального чи ігрового мотивів у потребо-афективній сфері дитини

(розроблено Н. Гуткіною)

Дитину запрошують до кімнати, де на столах виставлені звичайні, не дуже яскраві іграшки, і пропонують їй за одну хвилину їх розглянути. Потім експериментатор кличе дитину до себе й пропонує послухати казку. Дитина слухає цікаву казку для її віку, якої вона раніше не чула. На найцікавішому місці читання переривається, і експериментатор запитує дитину: що їй у даний момент хочеться більше: пограти з іграшками чи дослухати казку до кінця?

Діти з вираженим пізнавальним інтересом зазвичай обирають слухання продовження казки. Діти зі слабою пізнавальною потребою обирають гру. Однак їхня гра має маніпулятивний характер: то за одне візьмуться, то за інше.

Експериментальна бесіда щодо виявлення внутрішньої позиції школяра

(розроблено Н. Гуткіною)

Сформованість внутрішньої позиції школяра цікаво виявляється в грі в школу: діти обирають роль учня, а не вчителя, і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (читання, писання, розв’язування математичних прикладів тощо). Навпаки, у разі несформованості цього утворення діти обирають у ній роль учителя, а не учня, а також замість конкретної навчальної діяльності – гру в перерву тощо.

Бесіда складається із 12 запитань.

Перші два запитання не є фундаментальними, тому що на них практично всі діти відповідають “так”.

Важливо звернути увагу на те, як дитина пояснює своє бажання йти до школи щоб навчитися читати, писати тощо. Однак деякі діти відповідають, що вони хочуть іти до школи, тому що їм набридло в дитячому садку чи не хочеться спати після обіду, тобто бажання йти до школи не пов’язано зі змістом навчальної діяльності чи зміною соціального статусу дитини.

Запитання 3-6 спрямовані на з’ясування пізнавального інтересу опитуваного, а також рівня його розвитку. Про дитину дає деяке уявлення запитання 6 про улюблені книжки.

Відповідь на запитання 8 дає уявлення про те, як дитина ставиться до труднощів у будь-якій діяльності.

Коли дитина ще не дуже бажає стати учнем, то її досить задовольняє ситуація, яка пропонується запитанням 10, і навпаки.

Якщо дитина бажає вчитися, то вона, як правило, у грі в школу обирає роль учня, пояснює це бажанням учитися (запитання 11) і обирає, щоб у грі урок був довшим, ніж перерва, щоб більше працювати на уроці (запитання 12).

Аналіз відповідей на запитання демонструє сформованість (+) чи несформованість (–) внутрішньої позиції школяра.

Запитання для бесіди

1. Ти бажаєш іти до школи?
2. Чи бажаєш ти ще на рік залишитися в дитячому садку?
3. Які заняття найбільше подобалися в дитячому садку? Чому?
4. Чи любиш, коли тобі читають книжки?
5. Ти сам просиш, щоб почитали книжку?
6. Назви свої найулюбленіші книжки.
7. Чому ти хочеш іти до школи?
8. Чи прагнеш зробити роботу, яка в тебе не виходить чи залишаєш її?
9. Тобі подобаються шкільне приладдя?
10. Коли б тобі дозволили користуватися шкільним приладдям, а до школи дозволили б не йти, чи задовольняло б це тебе? Чому?
11. Якби ти зараз грав із друзями у школу, ким би хотів бути: учителем чи учнем?
12. Коли граєш у школу, що тобі хочеться: щоб довшим був урок чи перерва? Чому?

Чи хоче Ваша дитина до школи?

Шановні батьки, дізнаймося: чи хоче Ваша дитина до школи? Цей тест, зрозуміло, для дошкільників.

Чи хочу я до школи?

• Коли я піду до школи, у мене з’явиться багато нових друзів.
• Мені цікаво, які в нас будуть уроки.
• Думаю, що запрошуватиму на свій день народження весь клас.
• Мені б хотілося, щоб урок тривав довше, ніж перерва.
• Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?
• Коли я піду до школи, то буду добре навчатися.
• Найкраще в шкільному житті – це канікули.
• Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.
• Мені хочеться до школи, тому що багато дітей із мого будинку (моєї вулиці) уже навчаються.
• Якби мені дозволили, я б пішов(ла) учитися торік.
• Якби хто-небудь став за тебе говорити, чи погодився(лася) б ти із цими словами?

Результати тестування:

1-3 бали – Ваша дитина думає, що непогано живе й без школи. Варто замислитися!

4-8 балів – так, хочеться до школи. Тільки для чого? Якщо більше балів у першій п’ятірці запитань, то Ваша дитина в основному мріє про нові ігри і друзів. Якщо більше балів у другій п’ятірці запитань, то вона цілком уявляє собі основне призначення школи, і воно не викликає поки відрази.

9-10 балів – прекрасно, якщо Ваша дитина збереже таке ставлення до школи на наступні 10-12 років!

РЕЗЮМЕ

В статье дан подробный анализ научных подходов к определению готовности старших дошкольников к систематическому обучению в школе. Анализ уровней готовности детей старшего дошкольного возраста представляет собой определенный научный интерес. Автором также предложена программа формирования готовности детей к школьному обучению.

Ключевые слова: готовность, готовность к обучению, старший дошкольный возраст.

RESUME

The detailed analysis of scientific approaches to determination of readiness of senior under-fives to the systematic teaching at school is given in the article. Analysis of levels of readiness of children of senior pre-school age of by itself certain scientific interest. An author also offers the program of forming of readiness of children to the school teaching.

Keywords: readiness, readiness to teaching, senior pre-school age.