Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку вищої освіти, унаслідок інтенсивного впровадження комунікаційних технологій, розширення інтеґраційних процесів, професійна діяльність інструктора із фізичної культури взаємозв’язана з його здатністю вміло орієнтуватися в зростаючому потоці нової інформації, систематизувати її та використовувати в практичній діяльності. Наскільки сучасний фахівець зуміє ефективно використовувати інформацію, що постійно оновлюється, настільки залежить його професійна компетентність і висока результативність праці.

Істотний резерв у поліпшенні якості теоретичної підготовки інструктора із фізичної культури пов’язано із цілеспрямованим освоєнням нових даних не тільки вітчизняної, але й зарубіжної педагогічної науки і практики. Із цих позицій іноземна мова є найважливішим засобом розширення професійних знань і підвищення педагогічної майстерності інструктора із фізичної культури. Наріжним принципом концепції професійної фізкультурної освіти на сучасному етапі є інтеґрація особистих якостей, соціальної активності і професійної підготовленості фахівців.

Сучасний фахівець у сфері фізичної культури повинен бути ерудованим, вільно орієнтується в наукових розробках і сучасних технологіях, здатним до самовдосконалення й адаптації, до швидкоплинних умов, готових до діалогу й асиміляції в нову для нього спільність, середовище і професійну діяльність.

Формування нових соціокультурних, економічних, політичних, міжнародних умов функціонування системи фізкультурної освіти, існування недоліків, які все більше знаходили себе в її структурі, що склалася впродовж попереднього періоду, визначили виникнення суперечностей, “проблемних зон”, що потребують серйозного аналізу і пошуку рішень.

Навчальний предмет “Іноземна мова” має високі потенційні можливості в підготовці студентів вищих навчальних закладів фізичної культури: підвищує рівень знань із вибраної спеціалізації, формує навички й уміння професійної мовної взаємодії, удосконалює комунікативну компетенцію для здійснення кваліфікованої інформаційної діяльності  з вивчення і творчого осмислення зарубіжного досвіду в профілюючій та суміжних галузях фізичної культури і спорту, сприяє мовній соціалізації особистості.

Мета статті — обґрунтувати ефективність розробленої інтеґрованої методики, що сприяє підвищенню професійних знань майбутніх інструкторів із фізичної культури в дошкільних навчальних закладах у процесі вивчення іноземної мови.

У зв’язку з цим істотно зростає необхідність розробки інноваційних методик, упровадження яких дозволить забезпечити високий ефект розширення професійних знань у студентів, розвивати індивідуальні здібності отримання і передачі інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення спеціальної науково-педагогічної літератури показав, що на сьогодні недостатньо розроблено й експериментально обґрунтовано інтеґраційну методику підвищення професійних знань студентів вищих навчальних закладів фізичної культури в процесі вивчення іноземної мови, що й зумовило актуальність проведення досліджень.

Теоретико-методологічною базою дослідження виявилися положення педагогіки і психології особи (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, Н.В. Кузьміна, 1961; В.О. Сластьонін, О.І. Міщенко, 1996); структурно-цілісний підхід, що розкриває суть технологій навчання індивіда (П.Я. Гальперін, 1966; П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна, 1968; В.П. Беспалько, 1989; Ж.К. Холодов, 1996; В.В. Гузєєв, 2000); нові концепції вищої освіти у сфері фізичної культури (Е.П. Каргополов, 1990; Л.І. Лубишева, 1992; М.Я. Віленський, 1996; М.М. Чесноков, 2001), методики навчання дітей дошкільного віку (Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, 2002).

Результати досліджень. Аналіз ситуації в сучасній фізкультурній освіті дав можливість виокремити суперечності між:

• розвитком вищої фізкультурної школи і соціальною віддачею її випускників, що зменшується, тобто, по суті, суперечність між кількісними і якісними характеристиками вузівської підготовки;
• реально існуючими потребами суспільства у фахівцях із фізичної культури певного профілю, здатними працювати з дітьми дошкільного віку, — і відсутністю підготовки відповідної діади “об’єкта–суб’єкта” професійної діяльності (звідси дефіцит одних і перевиробництво інших працівників сфери фізичної культури і спорту);
• дидактичними, психологічними, соціальними чинниками (коли рівень мислення, світогляду, загальної культури, емоційно-ціннісних орієнтацій, здатність до комунікації — одні з провідних показників) і стереотипом моделі випускника інституту фізичної культури, орієнтованого на спорт і високі досягнення;
• диференціацією вікових показників, фізіологічних, соціальних, біологічних, психологічних характеристик об’єктів–суб’єктів діяльності фахівця із фізичної культури, відмінністю засобів дії на них — і слабкою вираженістю специфіки в курсах спеціалізації, у змісті навчальних дисциплін, у підручниках, навчальному процесі в цілому (і, швидше навпаки, “розмивання” специфіки і розпорошення знань під гаслом “широкого профілю”);
• діяльністю фахівця, що вимагає здатності не тільки відтворювати цінності фізичної культури, але і збагатити, розвивати її, — та інформативно-репродуктивним характером навчання, при якому знання, по суті, прикінцева мета навчання, а не засіб оволодіння різними способами рішення професійних завдань і професійного самовдосконалення.

Разом із тим аналіз науково-методичної літератури з проблем підготовки фахівців у галузі фізичної культури і спорту дозволяє констатувати явне незадоволення абсолютної більшості вчених і практичних працівників чинною системою педагогічної освіти в галузі “Фізична культура” [7–9]. Слабкою ланкою в системі фізкультурної освіти є проблема формування якісних професійних знань, умінь, навичок. Навчання у ВНЗ фізичної культури і майбутня професійна діяльність фахівця є немовби полярними точками, між якими майже немає ніякого зв’язку. Студенти набувають знань, які потім не знаходять свого втілення в професійній діяльності. Методика навчання в основному орієнтована на “школу пам’яті” [5].

На сьогодні іноземна мова є одним з обов’язкових предметів вивчення у вищих навчальних закладах фізичної культури, на його вивчення відводиться в цілому 340 годин, з них 170 годин — практичні заняття і 170 годин на самостійну роботу. Для студентів немовних вищих навчальних закладів іноземна мова є непрофілюючою, а тому, щоб зробити процес навчання найефективнішим і цілеспрямованим, викладач повинен чітко уявляти собі роль іноземної мови в житті й діяльності, пов’язаної з майбутньою професією.

Аналіз науково-методичної літератури доводить, що істотний резерв у підвищенні якості знань із обраної спеціалізації в студентів вищих навчальних закладів фізичної культури міститься в методиці викладання дисципліни “Іноземна мова”, що засновано на трьох найважливіших чинниках.

Перший чинник — іноземна мова, як і рідна мова, має інтеґраційні властивості [12], тобто є засобом вираження думок про об’єктивну дійсність, властивості й закономірності якої є предметом інших дисциплін. Специфіка навчального предмета “Іноземна мова” полягає не тільки в навчанні іншомовного спілкування й техніки формування відповідних навичок та вмінь, але й в оволодінні професією, що вивчається. Особливістю іноземної мови як навчального предмета є також те, що він вивчається як засіб спілкування, а тематика й ситуація для мовлення привноситься іззовні. Тому іноземна мова як ніякий інший навчальний предмет відкрита для використання змісту з різних галузей знання, змісту інших навчальних предметів [4]. Отже, зміст абсолютно різних навчальних дисциплін може бути предметом для комунікації іноземною мовою. На думку І.О. Зимньої, особливість іноземної мови як навчального предмета полягає також в її “безмежності” [5].

Другий — іноземна мова в змозі формувати позицію по відношенню до майбутньої професіонально-педагогічної діяльності, виховувати й розвивати професійні знання й індивідуально-особистісні якості [12]. Як гуманітарна дисципліна, іноземна мова покликана гуманізувати навчальний процес, формувати ціннісні орієнтації студентів, підвищувати рівень їхньої професійної підготовки, розширюючи їхні знання у сфері вибраної спеціалізації за допомогою читання й обговорення іншомовної загальнонаукової, професіонально орієнтованої літератури з вираженням власного ставлення й визначення її новизни, професійної значущості й пізнавального інтересу.

І, нарешті, третій чинник — під час вивчення іноземної мови студенти набувають досконаліших навичок й уміння професійної мовної взаємодії, удосконалюючи тим самим і рідну мову, засвоюють необхідні ціннісні орієнтації і проходять важливий етап мовної соціалізації особистості. Під мовною соціалізацією особистості розуміється входження індивіда в конкретну соціально-професійну групу і його мовну професійну поведінку. Мова людини завжди є сигналом для тих, хто оточує, про її соціально-професійну приналежність [12].

Отже, іноземна мова — це можливість професійного самовдосконалення, самоосвіти [4, 7, 9]. За допомогою навчального предмета “Іноземна мова” можуть бути сформовані, а потім і використані в професійній діяльності такі теоретичні знання й уміння: оволодіння професіонально-мовним етикетом: знання термінології зі своєї спеціалізації; оволодіння способами передачі інформації рідною й іноземною мовами: усний і письмовий обмін інформацією; освоєння нової сучасної інформації з навчальної, спортивної й наукової літератури, Інтернету.

У ряді досліджень встановлено причини низької готовності студентів вищих навчальних закладів фізичної культури до використання іноземної мови [12]. Серед них: низький рівень мовної компетенції, недостатній для іншомовної комунікативної компетенції; суперечність між наявністю мовних здібностей і відсутністю умов для їхньої реалізації; відсутність у студентів переконаності в значущості іноземної мови для фахівця  із фізичної культури; низький рівень   активності студентів у пошуку сфер застосування мовних знань, невміння підтримувати мовну підготовку на рівні, достатньому для комунікації, і застосовувати знання в нових ситуаціях.

Недостатній рівень компетенції обумовлено невідповідністю підручників і навчальних посібників, використовуваних у практиці вищих навчальних закладів фізичної культури. Аналіз їхнього змісту показав, що тексти застаріли, у них немає інформації, що торкається професійної діяльності фахівців, має місце надмірна кількість вправ, спрямованих на оволодіння лексичними і граматичними навичками. Майже не представлено творчих мовних вправ із формування вмінь у рольових і професійно орієнтованих ділових іграх.

Для здійснення констатувального етапу експериментальної роботи було розроблено інструментарій. Тести складалися із завдання й еталона, тобто зразка повного і правильного виконання дії. За еталоном визначалося число (р) істотних операцій, що ведуть до рішення тесту. Порівняння відповідей студентів з еталоном за числом правильно виконаних операцій (а) тесту дало можливість визначити коефіцієнт засвоєння (Кз), таким чином: Кз = а/р. Визначення Кз було операцією вимірювання якості засвоєння знань. За коефіцієнтом засвоєння можна було зробити висновок про завершення процесу навчання. При Кз більше/дорівнює 0,7 студент здатний удосконалювати свої знання і перейти на наступний, вищий рівень діяльності.

Матеріал дослідження було оброблено за допомогою пакету спеціальних комп’ютерних програм і перевірено на статистичну значущість. Визначалися такі статистичні показники: середнє арифметичне значення (х±), стандартна помилка середнього значення (т), достовірність відмінностей ознак (t). Вірогідність погрішності в результатах дослідження прийнято як 5 % (Р < 0,05). Відповідно до програми дослідження, на констатувальному етапі брали участь студенти, майбутні інструктори з фізичної культури в дошкільних навчальних установах: експериментальна група (ЕГ) — 19 студентів, контрольна група (КГ) — 22 студенти. Перед початком експерименту було здійснено оцінювання початкового рівня випробовуваних в обох групах. Аналіз початкових результатів тестування виявив, що в студентів коефіцієнт засвоєння за критеріями В.П. Беспалько [1]: обсяг знань термінологічної лексики (загальноспортивної і спеціальної термінології); свідомість застосування термінологічної лексики (розуміння термінологічних одиниць, співвідношення термінологічних понять і явищ); дієвість застосування термінологічної лексики (створення монологічних висловів іноземною мовою, структуризація запропонованого тексту й вичленення з нього інформації), — в експериментальній і контрольній групах був відносно однаковий і сформованість вищеназваних умінь спостерігалася до експерименту далеко не у всіх студентів.

Статистична обробка результатів тестування виявила, що початкові показники контрольних тестів у випробовуваних експериментальної і контрольної груп достовірно не відрізнялися (р > 0,05). За якісний критерій сформованості іншомовних професійних комунікативних умінь було взято оцінки виконання тестових завдань за рівнями засвоєння і критеріями навчально-пізнавальної діяльності до і після експерименту. Заздалегідь було розроблено критерії для 5-бальної шкали оцінок залежно від кількості правильно виконаних завдань тестів по відношенню до загальної кількості завдань. Оскільки це співвідношення і є коефіцієнтом засвоєння, то шкала оцінок була представлена так: Кз менше 0,34 = “2”, (Кз < 0,34); Кз менше/дорівнює 0,65, але більше/дорівнює 0,35 (0,35 < Кз < 0,65) = “3”; Кз менше/дорівнює 0,85, але більше/дорівнює 0,65 (0,65 < Кз < 0,85) = “4”; Кз менше/дорівнює 1, але більше/дорівнює 0,85 (0,85 < Кз < 1,00) = “5”.

При оцінюванні виконаних тестових завдань за кожним рівнем на початку і наприкінці експерименту ми одержали такі результати (Таблиця 1).

Таблиця 1 Результати тестування за рівнями засвоєння навчальної діяльності

Висновки. Практична значущість започаткованого нами дослідження характеризується можливістю використання в навчальному процесі одержаних результатів для якісного підвищення рівня навчання студентів іноземної мови залежно від обраної спеціалізації у вищих навчальних закладах фізичної культури. Теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури і дані власних досліджень дають підстави зробити висновок, що методичні підходи підвищення професійних знань студентів у процесі вивчення іноземної мови залишаються малоефективними і не забезпечують системного і надійного розширення професійних знань, а також можливості засвоєння сучасної інформації прикладної значущості з обраної спеціалізації. Цю проблему пропонується вирішити за рахунок наближення змісту навчання іноземної мови до потреб практичної діяльності інструктора з фізичної культури.

Подальше дослідження планується спрямувати на розробку інтеґрованої методики, що сприяє підвищенню професійних знань майбутніх інструкторів із фізичної культури в дошкільних навчальних закладах у процесі вивчення іноземної мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. — М.: Педагогика, 1989. — 192 с.
2. Демина О.А. Технология формирования языковой профессиональной культуры у выпускников технических вузов. Автореферат дис… канд. пед. наук. — Новосибирск, 2001. — 23 с.
3. Еремин Ю.В. Теоретические основы профессионально-коммуникативной подготовки будущего учителя в условиях педагогического университета: Дис… док. пед. наук. — СПб., 2001. — 322 с.
4. Зверев И.Д. Межпредметные связи в современной школе. Для специалистов в области дидактики и методики / И.Д. Зверев, В.Н. Максимова. — М.: Просвещение, 1981. — 52 с.
5. Зимняя И.А. Характеристики, параметры и показатели устного высказывания на иностранном языке // Научные труды МГПИИМ, 1983. — Выпуск 205. — С. 132–143.
6. Искандарова О.Ю. Иноязычная профессиональная компетентность // Высшее образование в России. — 1999. — N 6. — С. 53–54.
7. Колесникова Н.И. Лингвометодические основы развития научной речи студентов: Дисс… канд. пед. наук. — Новосибирск, 1999. — 165 с.
8. Кузин В.В. Современное состояние и перспективы научно-педагогического образования в РГАФК // Теория и практика физической культуры. — 1998. — N 5. — С. 2–4.
9. Лосин Б.Е. Педагогическая эффективность повышения квалификации инструкторов по физической культуре. Автореферат дисс… док. пед. наук. — СПб., 2001. — 45 с.
10. Митрофанова О.Д. Языковой барьер — препятствие в диалоге культур //  Русский язык за рубежом. — 1994. — N 5/6. — С. 24–26.
11. Слободчиков В.И. Психология развития человека: Развитие субъективной реальности в онтогенезе: Учебное пособие для вузов. — М.: Школьная пресса, 2000. — 416 с.
12. Федоров А.А. Пути совершенствования теоретико-профессиональной подготовки в условиях специфических форм обучения в училищах олимпийского резерва. Дисс… канд. пед. наук. — М., 1999. — 176 с.
13. Юречко О.В. Технология интегрированного обучения будущих учителей начальных классов к ведению физкультурно-оздоровительной деятельности. Автореферат дисс… канд. пед. наук. — Хабаровск, 2002. — 24 с.

Резюме

У статті розглянуто проблему підвищення професійних знань студентів у процесі вивчення іноземної мови. Запропоновано шляхи реалізації авторської інтеґрованої методики.

Ключові слова: іноземна мова, професійні знання, інтеґрована методика.

Resume

In the article the problem of increase of professional knowledges of students in the process of study of foreign is considered language. The ways of realization of the author integrated method are offered.

Keywords: foreign language, professional knowledges, integrated method.