Постановка проблеми. На всіх етапах становлення і функціювання вітчизняної системи дошкільної освіти педагогічний процес у дошкільних закладах здійснювався за певними програмами. Спрямування програмових документів змінювалось залежно від стратегічного курсу загальної системи освіти, пріоритетів освітянської політики на певному етапі розвитку суспільства. Тому в програмах для дошкілля акценти робились на різних складових освітнього процесу (вихованні, навчанні чи розвитку), що знаходило відображення навіть у їхніх назвах. Зокрема останній програмовий документ, розроблений на реалізацію Базового компонента дошкільної освіти та затверджений МОН України у 2007 році для впровадження в широку практику, – Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”. Вона проголошує ідею цілісного і збалансованого розвитку малюка через освоєння ним основних сфер життєдіяльності: “Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам” – за такими основними лініями, як фізичний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний та креативний розвиток. У ній відчутно зміщено акцент із дидактичного аспекту на розвивально-виховний, що має забезпечити формування життєво компетентної дитячої особистості.

Принагідно зазначимо, що програма “Я у Світі” недаремно названа базовою, оскільки є основою для планомірної реалізації вимог Базового компонента дошкільної освіти впродовж раннього і дошкільного дитинства, налаштовує сучасний педагогічний процес у дошкільних навчальних закладах на здобуття концептуальних засад дитиноцентризму, ампліфікації, життєтворчості тощо, впровадження особистісно-орієнтованого, інтеґрованого, діяльнісного, компетентнісного та інших підходів у практику роботи з дітьми. Вона також  задає алґоритм організації доцільної  взаємодії в тріаді “дитина, педагог, батьки”.

Мета статті – окреслити можливі шляхи впровадження базової програми “Я у Світі”.

З огляду на відкритий характер цієї програми, зміст дошкільної освіти не замикається на ній. Базова програма має дати імпульс для розробки варіативних програмових документів, які б не дублювали її зміст, а, спираючись на неї, пропонували би більш конкретні, детальні розробки як загальних освітніх завдань, так і профільних, з окремих ліній, змістових напрямів розвитку. Наприклад: можуть з’явитися не лише комплексні програми з художньо-естетичного, пізнавального розвитку, а й окремі програми з музичної, образотворчої діяльності, хореографії, екологічного виховання, логіко-математичного розвитку, ознайомлення з предметним світом та ін. Ось чому логічно буде очікувати активізації пошукової діяльності науковців і практиків із метою поповнення та оновлення програмного забезпечення дошкільної освіти. На допомогу їм пропонуємо деякі рекомендації щодо розробки і впровадження програм.

Сучасні програми для дошкільної освіти – це такі своєрідні навчальні видання, які, на відміну від навчальних програм для загальної середньої освіти, не лише визначають зміст, обсяг, порядок вивчення і подачі дітям певного навчального матеріалу, а й орієнтують на комплексну реалізацію виховних, розвивальних, навчальних завдань із поступовим ускладненням на кожному віковому етапі, стадії, фазі. Будь-яка нова програма для дошкільної освіти (загальна або профільна) буде актуальною, якщо розроблятиметься з урахуванням вимог часу, прогресивних тенденцій і підходів до організації, змістового наповнення педагогічного процесу та відповідатиме затвердженим освітнім стандартам.

Власні здобутки. Визнаючи неповне охоплення дітей до 6 років дошкільною освітою через мережу ДНЗ та поширення варіативних форм її здобуття, програми мають бути розраховані на різних користувачів: у першу чергу, на педагогів дошкільних закладів і батьків. У той же час вони мають бути доступними і для гувернерів, і тих педагогів, які працюють із дошкільниками в загальноосвітніх і позашкільних закладах.

Створенню нової програми передує копітка підготовча робота, невід’ємними складовими якої є глибоке вивчення та аналіз наукових джерел, психолого-педагогічної літератури з обраної проблематики, відповідних вітчизняних і зарубіжних програм для потреб дошкільної та початкової освіти, перспективного педагогічного досвіду. Особливо важливо досконало вивчити й осмислити базові документи, які, відповідно до Закону “Про дошкільну освіту”, визначають зміст дошкільної освіти, а саме: Базовий компонент дошкільної освіти, Коментар до нього та Базову програму розвитку дитини “Я у Світі”.

Програма може розроблятися спеціально створеними авторськими колективами, що об’єднуються навколо наукового керівника, або окремими авторами.

Для того щоб програма сприймалася користувачами з різним рівнем науково-методичної підготовки і практичного досвіду, вона має бути написана доступно, з домірним використанням наукової термінології і містити словник спеціальних термінів із роз’ясненнями. Автори програми мають чітко структурувати створюваний документ, передбачити в ньому як вступ, так і змістову частину. У вступі (передмові, пояснювальній записці) слід визначити мету нової програми, її концептуальні засади, новизну, обґрунтувати структуру, роз’яснити принципи укладання програмового матеріалу, підходи до організації освітньої роботи з дітьми та інші суттєві позиції, які дають ключ до використання програми.

У змістовій частині, зазвичай, виокремлюються певні розділи (частіше за віковою періодизацією або за віковими групами дошкільного закладу), в яких подаються стислі вікові характеристики розвитку дітей і на їхній основі – завдання, зміст та форми організації освітнього процесу з поступовим ускладненням вимог. Кожний змістовий блок (розділ) цієї частини програми доцільно завершувати показниками досягнень вихованців, очікуваними результатами роботи. Вони зоорієнтують педагогів на усереднені вікові стандарти розвитку дошкільників і допоможуть оцінити індивідуальний темп цього розвитку (випереджає дитина своїх однолітків чи відстає, в чому саме), а відтак – диференційовано спланувати перспективи педагогічного впливу на конкретного малюка.

Змістова частина програми може містити також засоби реалізації програмових завдань, наприклад: переліки ігор, вправ, літературних, музичних, художніх творів тощо. Їх можна подати у вигляді додатків.

Якщо програма має значну за обсягом змістову частину, то її не варто переобтяжувати різного роду методичними рекомендаціями, порадами щодо організації і планування педагогічного процесу, специфіки роботи з різними категоріями дітей, співпраці з родинами та іншими інституціями. Подібні матеріали мають виконувати допоміжну функцію, націлюючи на використання певних технологічних елементів. У такому випадку є сенс їх підготувати окремо. Тоді в користувача чітко сформується уявлення, по-перше, про те, що робити і чому саме так (на це відповідає програма), а по-друге, – про те, в який спосіб (відповідь нададуть методичні рекомендації).

Життєздатність новоствореної програми має перевірятися в ході апробації. Доцільність цього етапу зумовлена необхідністю її перевірки практикою, уточнення завдань і змісту відповідно до віку дітей з урахуванням реальних умов впровадження програмового документа. Наприклад: під час апробації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” завдяки саме зусиллям практиків було внесено ряд важливих змін і доповнень, що посприяли їхньому вдосконаленню: доступніше викладено концептуальні засади та означено новизну в її вступній частині, доопрацьовано репертуари літературних, музичних, художніх творів, відокремлено методичні рекомендації від змістової частини програми тощо.

Програми загального спрямування мають, подібно до Базової програми “Я у Світі”, проходити апробацію на всеукраїнському рівні в спеціально визначених базових дошкільних навчальних закладах. Підставою для цього має служити наказ Міністерства освіти і науки України. Загальний контроль і науково-методичну допомогу учасникам апробації спільно з МОН України здійснюють Академія педагогічних наук України та Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, а на місцях – обласні управління освіти і науки та інститути післядипломної педагогічної освіти.

Бажано, щоб апробувалися і так звані профільні програми, які претендують на схвалення і рекомендальний гриф Міністерства освіти і науки України. Апробація таких програм може здійснюватись і на реґіональному, обласному, районному, міському рівні за наказом відповідних управлінь освіти під керівництвом місцевих інститутів післядипломної педагогічної освіти та науково-методичних центрів.

Після завершення апробації автори доопрацьовують програми і подають їх на розгляд комісії з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН України з метою подальшого затвердження для видання і використання в практиці дошкільної освіти. Видаватися програми можуть як державним, так і коштом приватних видавництв або самих авторів.

Після виходу програми друком розпочинається її впровадження. Більш тривалим, ступеневим є процес впровадження загальних програм, оскільки вони не можуть одразу замінити собою чинні програми. Щоб нові програмові документи органічно й безболісно увійшли в освітній простір, необхідний час для випереджального навчання педагогів із метою підготовки свідомості кожного пересічного практика до сприйняття філософії нової програми, її завдань, структури, змісту, ознайомлення зі специфікою планування та організації роботи за нею. Це стосується як підготовки студентів за спеціальністю “Дошкільна освіта” у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, так і курсової підготовки в Інституті післядипломної педагогічної освіти. Важливою складовою формування готовності широкого кола практиків працювати за новою програмою є підвищення їхнього фахового рівня силами методичних служб на місцях: в областях, кожному місті, районі, селі, дошкільному навчальному закладі.

Першим кроком на шляху популяризації програми, що запроваджується, мають стати заходи всеукраїнського рівня (науково-методична конференція, науково-практичний семінар) для спеціалістів і методистів із дошкільної освіти обласної ланки. Їхня мета – широко презентувати саму програму, обговорити результати її апробації та шляхи впровадження.

Наступний крок має реалізуватись на реґіональному рівні – в тих областях, де проходила апробація і накопичений значний досвід організації навчально-виховного процесу в базових дошкільних закладах за новими програмовими вимогами. Під час реґіональних семінарів, семінарів-практикумів учасники апробації повинні взяти на себе навчання колеґ із сусідніх областей щодо втілення завдань і реалізації змісту нової програми. У межах подібних реґіональних зібрань доцільно практикувати проведення різноманітних активних форм методичної роботи (тренінґи, майстер-класи тощо). Щоб забезпечити осмислення нових програмових засад не лише на практичному, а й на науково-теоретичному, методичному рівнях, варто до участі в реґіональних заходах залучати науковців-розробників програми й методичного  супроводу до неї, спеціалістів із дошкільної освіти від МОН України. Їхнім основним континґентом є спеціалісти і методисти обласної та районної ланок.

Саме ці категорії в подальшому стануть провідниками ідей нової програми і керуватимуть на місцях її втіленням у практику.

Логічним продовженням системи вивчення і впровадження програмного документа стануть заходи обласного і місцевого (районного, міського) рівнів із виходом на широкий загал керівників, методистів, вихователів дошкільних навчальних закладів.

На обласному рівні (в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти) доцільно розробити систему заходів випереджального навчання, у якій бажано відобразити:

• курсову підготовку і перепідготовку фахівців (внесення змін до навчальних планів, запровадження спецкурсів);
• організаційно-методичні заходи обласного, районного, міського рівнів (семінари, практикуми, тренінґи, майстер-класи, круглі столи та інші форми методичного й технологічного спрямування);
• вивчення стартових можливостей науково-методичних центрів місцевих управлінь освіти та дошкільних закладів для реалізації нового програмового змісту з метою організації подальшої дієвої допомоги на місцях.

Від того, наскільки оперативно і якісно буде сплановано і проведено заходи обласного, районного, міського рівнів, залежатиме результативність впровадження програми кожним педагогічним колективом дошкільного закладу. Цей етап роботи є не менш відповідальним і наймасовішим. Він потребує конкретизації, індивідуалізації та диференціації при визначенні тактики дій і форм взаємодії з окремими колективами та педагогами. Провідну роль у цьому процесі відіграють місцеві органи управлінь освіти та науково-методичні центри при них.

Завідувачі (директори) й методисти дошкільних закладів мають згуртувати навколо себе весь колектив, правильно налаштувати його на перебудову власної педагогічної діяльності, зміну характеру і форм взаємодії з дітьми та батьками. Важливо передбачити вивчення та поступове впровадження програми в річному плані: в завданнях, педрадах, колективних переглядах та інших формах роботи.

На період опанування програмового змісту і шляхів його реалізації в педагогічних колективах можна створювати робочі групи з найбільш кваліфікованих, ініціативних, креативних співробітників. Ці групи будуть розробляти варіативні  системи перспективного і календарного планування навчально-виховного процесу, створювати моделі розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища для дітей різного віку, накопичувати інформаційні науково-методичні матеріали з актуальних питань дошкільної освіти, програмно-репертуарні твори з художньої літератури, музичного, образотворчого мистецтва та ігрової діяльності.

Профільні програми, що мають гриф Міністерства освіти і науки України з окремих змістових напрямів розвитку, навчання і виховання дошкільників, проходять не такий багатоступеневий шлях. Вони, як правило, видаються меншими тиражами, частіше розповсюджуються через роздрібну книжкову торгівлю. Тому, отримавши або придбавши таку програму, практики безпосередньо і запроваджують її в свою роботу. Найбільший інтерес профільні програми викликають у педагогічних колективів тих дошкільних закладів, які поглиблено працюють із певних питань.

Треба мати на увазі: ці програми є допоміжними, додатковими до основної загальної програми, за якою працює заклад, і не повинні реалізовуватися за рахунок інших важливих складових цілісного розвитку і виховання дітей, щоб, розвиваючи природні здібності і нахили, забезпечувати кожному малюкові формування життєвої компетентності в усіх сферах життєдіяльності.

Висновки. Автори та авторські колективи одночасно з розробкою програми повинні подбати про стартове методичне забезпечення до неї у формі методичних рекомендацій, навчально-методичних, навчально-наочних посібників. Подібний програмно-методичний пакет допоможе практикам ефективно реалізувати сучасні ідеї, використовуючи інноваційні технології, а також стимулюватиме прояви ініціативи, творчості у створенні нових посібників до цих програм.

Принагідно зазначимо, що відповідно до чинного Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерством освіти і науки України термін дії грифів на будь-яке навчальне видання – п’ять років із дня затвердження відповідного рішення. У подальшому, за бажанням авторів, програми і посібники до них можуть перевидаватися на підставі підтвердження грифа.

РЕЗЮМЕ

У статті подано шляхи впровадження програм для дошкільної освіти, визначено критерії, за якими мають розроблятися програми для дітей дошкільного віку та порядок їхнього ліцензування.

Ключові слова: базова програма, державна програма, програми для дітей дошкільного віку.

RESUME

In the floor the ways of introduction of the programs are given for pre-school education, certainly criteria after which must be developed programs for the children of pre-school age and order of their licensing.

Keywords: kernel program, government program, programs for the children of pre-school age.