Постановка проблеми. У сучасному світі спостерігається взаємопроникнення культур більшості країн, їхніх ціннісних і духовних орієнтирів. Це означає, що людина в своєму мисленні і діяльності повинна з’єднати різні культури, форми діяльності. Відбулася зміна в геолінґвістичній ситуації планети: в епоху білінґвізму всякий носій мови володіє мінімум двома мовними системами (системою рідної мови і найчастіше системою англійської мови). Насущною потребою стає вільне володіння англійською мовою всіма народами, оскільки ця мова стає культурною ідентифікацією і культурним виразом міжнародних контактів.

Іноземна мова взагалі, а в багатьох випадках – мова англійська, надає можливість залучатися до культури країни мови, що вивчається, знайомитися не тільки з історією або літературою, але й із традиціями, способом життя представників різних верств населення. Таким чином, освоєння іноземної мови стає засобом приєднання дітей до світової культури, сприяє взаємопроникненню культур. Більше того, оволодіваючи культурою іншого народу, дитина краще й повніше усвідомлює і розуміє свою національну культуру. У наш час ознайомлення з іншомовною культурою є соціальним замовленням суспільства і насущною потребою кожного його члена, що обумовлене розширенням можливостей спілкування і пізнання різних світових культур.

Метою статті є розгляд проблеми створення і розвитку ігрових технологій щодо ознайомлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з іншомовною культурою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зміст навчання іноземної мови дозволяє побачити різні аспекти іншомовної культури. Основу оволодіння культурою складає внутрішня позиція, менталітет, світогляд людини. Чим раніше відбувається занурення в іншомовну культуру, тим ближче вона стає людині і тим глибше її проникнення в її свідомість. Тому перехід до раннього ознайомлення дітей з іншомовною культурою обумовлює потребу в розробці ігрових педагогічних технологій, відповідних віковим особливостям дітей і здатних формувати особистість, що володіє загальнолюдською культурою і творчим мисленням.

Проблему гри як джерела духовного розвитку дітей розглянуто в численних працях науковців, а саме: Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, В.О. Сухомлинського, К.Д. Ушинського та ін. У практиці дитячого садка розповсюджені мовні ігри, розроблені А.І. Максаковим і Г.І. Тумаковою [2], Г.С. Швайко [7], О.П. Янківською [8].

Вважаємо, що інтеґрація в ігровій технології всіх провідних (гра і спілкування) і значущих видів діяльності (музична діяльність, образотворча діяльність, ознайомлення з художньою літературою) найбільш адекватна потребам і віковим особливостям дитини дошкільного віку, а також сприяє ефективному ознайомленню дітей з іншомовною культурою.

Ми спираємося на ідею цілісності людини у всіх її проявах: у поведінці, у діяльності. Тому, створюючи умови, що сприяють самореалізації особистості, слід пам’ятати про одночасний фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток людини; а також проектування ігрових ситуацій здійснювати з урахуванням провідних і значущих видів діяльності дітей дошкільного віку. Процес ознайомлення дітей з іншомовною культурою відбувається на ґрунті урахування видів діяльності, яким віддається перевага щодо кожної дитини.

Психологи, що займалися проблемами гри (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), називають гру провідною діяльністю в дошкільному віці. Показуючи роль і значення дидактичної гри у виховані і навчанні дітей дошкільного віку сучасні педагоги рекомендують використовувати її поруч з іншими прийомами навчання дітей. Саме в грі, на думку О.Й. Негневицької та О.М. Шахнаровича, дитина досягає максимально можливого ступеня самоврядування. Гра є засобом побудови моделі навколишнього світу, а отже, інструментом його оволодіння і навіть його перетворення [4, С. 90].

Зупинимося на своєрідності використання ігрових прийомів під час навчально-мовленнєвої діяльності учнів молодшого шкільного віку. Як підкреслює В.С. Мухіна, гра в молодшому шкільному віці не тільки не втрачає свого психологічного значення як бажана діяльність, але продовжує розвивати психічні функції дитини, перш за все уявлення та навички спілкування. У перші місяці й навіть роки просуванням у навчальній діяльності дитиною може керувати виключно ігровий мотив. У цьому випадку важливо проконтролювати характер мотивів та організувати умови для формування саме навчальних. Навчальний мотив, прагнення опанувати способами навчальної діяльності, контроль та інші навчальні дії поступово стають надбанням дитини, і вона психологічно переходить до нового виду діяльності [3, С. 332–333].

Дитина шести–семи років одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової й навчальної. Своєрідність цієї ситуації в тому, що нерозвинені пізнавальні можливості дітей цього віку підкріплюються сильними ігровими мотивами, потребою емоційного контакту і підтримки дорослого. Отже, як засвідчує О.Я. Савченко, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною [6, С. 48].

Саме в шкільному віці, як зазначає Л.С. Виготський, гра переходить до внутрішніх процесів, до внутрішнього мовлення, логічної пам’яті, абстрактного мислення. Під час гри дитина оперує значеннями, відірваними від речей, але невідривно від реальної дії з реальними предметами… Відношення гри до розвитку слід порівнювати з відношенням навчання до розвитку. За грою стоять зміни потреб і зміни свідомості більш загального характеру. Гра – джерело розвитку і створює зону найближчого розвитку [1, С. 71–74].

Зауважимо, що особливе місце посідає дидактична гра та ігрові прийоми в навчальному процесі першокласників, адже становлення і розвиток навчальної діяльності відбувається в період ще слабких довільних процесів уваги, сприймання, пам’яті. Дидактичні ігри поєднують елементи навчальної та ігрової діяльності. Основою такої гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань, умінь і навичок, які застосовуються для розв’язання ігрового завдання, і закріплюються в ньому як у практичній діяльності. Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор під час навчання мови є: органічне включення в навчальний процес; умотивовані назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема, зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій [5, С. 50].

Проблеми, що не вирішені. Має місце недостатня розробленість ігрових технологій навчання іноземної мови дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Це свідчить про наявність суперечності між освітніми потребами і недостатнім рівнем розвитку ігрових методик, що потенційно сприяють ефективності раннього ознайомлення дітей з іншомовною культурою. Так, недостатньо розробленими в цій сфері є два аспекти: 1) ігрові технології, відповідні віковим особливостям дошкільників, розроблені обмежено; 2) чинні технології ознайомлення з іншомовною культурою, хоч і зорієнтовані на вікові особливостей дітей, частіше характеризуються однобічністю, урахуванням лише окремих вікових ознак або окремих боків розвитку дитини.

На основі аналізу робіт науковців Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, B.C. Мухіної можна зробити висновок про доцільність ознайомлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з іншомовною культурою з опорою на образність їхнього мислення і на провідний вид діяльності – гру, оскільки глибину сприйняття та емоційності в цьому віці може надати тільки ігрова діяльність.

Діяльність дітей в ознайомленні з іншомовною культурою відповідає їхнім віковим особливостям і рівню творчих прагнень особистості. Така технологія будується на основі прогнозування її результату за наявності критеріїв оцінки результатів і охоплює компонент естетичного розвитку і компонент фізичного розвитку.

У процесі ознайомлення з іншомовною культурою використовуються різні види ігор. У кожній групі ігор реалізуються свої специфічні цілі і завдання навчання, пов’язані з тематикою заняття. У сюжетно-рольових іграх розвивається творча уява, діти отримують соціальний досвід спілкування та емоційне задоволення від гри, знімають напругу. В основі розвивальних ігор лежить поєднання в діяльності дитини елементів гри і навчання. Розвивальні і творчі ігри сприяють розвитку мови, творчої уяви, пам’яті й уваги, логічного мислення і просторової уяви, комунікативних умінь.

Використання рухливих ігор на заняттях з іноземної мови сприяє підвищенню інтересу дітей до занять, опосередкованого закріплення мовного матеріалу, знайомства з культурою і традиціями країн, задовольняє потребу дітей у русі. Рухливі ігри є засобом ознайомлення з іншомовною культурою, засобом активізації розумових здібностей дітей, засобом етичного й естетичного виховання, засобом формування особистості.

Дидактичні ігри застосовуються для введення і відпрацювання фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу. Завдяки ним розширюється лексичний запас дітей, розвивається фонематичний слух, слухова пам’ять тощо. В іграх діти опановують країнознавчі знання. Музично-дидактичні ігри надають неоціниму допомогу в розвитку відчуття ритму, в умінні розрізняти звуки іншої мови. Фонетичні ігри й казки використовуються в роботі над мовним матеріалом і розвитком мови дітей. В ігровій формі у дітей формується правильна звуковимова, розвивається слух і фонематичне сприйняття, моторика мовного апарату.

За допомогою дидактичних ігор діти привчаються самостійно мислити, використовувати здобуті знання, вміння й навички. Ігри також розвивають сенсорні орієнтації дітей, їхні уявлення, спостережливість, увагу, пам’ять, мислення, первинні форми аналітико-синтетичної діяльності. На думку Ч. Ріда, ігри мають велике значення для розвитку самосвідомості дитини, тому що в них самосвідомість зміцнюється як активний діяч щодо мовленнєвої діяльності [9, С. 65–82].

Отже, сучасний стан ознайомлення дошкільників і дітей молодшого шкільного віку з іншомовною культурою характеризується загостренням таких суперечностей: 1) між суспільною потребою в підвищенні ефективності навчання дітей іноземної мови і реальним станом навчання в дитячих садах і школах; 2) між цілісністю людини як суб’єкта оволодіння іншомовною культурою й однобічністю технологій ознайомлення, що розробляються, з іншомовною культурою; 3) між потребами суспільства в оволодінні іншомовною культурою з ранніх років і недостатньою розробленістю відповідних віку дитини дидактичних засобів ознайомлення з іншомовною культурою.

Аналіз наукової літератури із цієї проблеми дає можливість зробити такі висновки:

1. Ознайомлення з іншомовною культурою є сьогоденним соціальним замовленням суспільства і насущною потребою кожного його члена для розширення можливостей спілкування та пізнання різних світових культур. Іншомовна культура розглядається як мета навчання і має при цьому соціальний, лінґвокраїнознавчий, педагогічний і психологічний зміст, що співвідноситься з усіма аспектами навчання.

2. Під час проектування ігрових технологій слід спиратися на дані психології про вікові особливості дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а також на педагогічні теорії (інтеґрація в освіті, концепція комунікативного навчання іншомовної культури). Отже, ігрова інтеґрована технологія, ґрунтується на здійсненні інтеґрації провідних і значущих видів діяльності дитини такого віку.

3. Розробка ігрової технології ознайомлення дітей з іншомовною культурою має соціальні, психолого-фізіологічні й педагогічні передумови; охоплює компоненти естетичного й фізичного розвитку. Підcтавами інтеґрації є: теорія єдності і цілісності людини у всіх аспектах її діяльності; образність, властива дітям дошкільного і молодшого шкільного віку; гра як об’єднувальний початок усіх провідних видів діяльності. Дидактичними пріоритетами технології виступають спрямованість на розвиток іншомовної культури, єдність навчальних та ігрових цілей, навчання на високому рівні трудності, опора на захопленість та інтерес.

Отже, використання ігрових прийомів уможливлює досягнення поставленої дидактичної мети в навчально-мовленнєвій діяльності, що задовольняє потреби дитини, сприяє опануванню новими знаннями, вміннями і навичками. Так, ігрова діяльність може бути основою навчання, основою відбору й організації мовного матеріалу, основою забезпечення природної необхідності багаторазового повторення мовного матеріалу, основою психологічної готовності дітей до мовного спілкування; а також способом тренування дітей у виборі потрібного мовного варіанта, способом презентації матеріалу, умовою розвитку дитини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1966. – N 6. – С. 62–76.
2. Максаков А.И. Учите, играя: Пособие для восп. дет. сада / А.И. Максаков, Г.И. Тумакова. – М.: Просвещение, 1983. – 144 с.
3. Мухина В.С. Возрастная психология. – М.: Академия, 1998. – 456 с.
4. Негневицкая Е.И. Язык и дети / Е.И. Негневицкая, А.М. Шахнарович. – М.: Наука, 1981. – 112 с.
5. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови у дітей. – К.: Рад. школа, 1983. – 167 с.
6. Савченко О.Я. Дидактичні вимоги до підготовки і проведення уроків // Навчання і виховання учнів 1 класу. – К.: Початкова школа, 2002. – С. 41–60.
7. Швайко Г.С. Игры и упражнения для развития речи. – М.: Просвещение, 1983. – 107 с.
8. Янківська О.П. Дидактичні ігри в дитячому садку. Навч.-мет. посібник. – К.: Рад. школа, 1985. – 144 с.
9. Read C. Children’s Awareness of Language with Emphasis on Sound Systems // The Child’s Conception of Language / Ed. by A. Sinclair, Berlin, 1978. – P. 65–82.

РЕЗЮМЕ

В статье проанализирован вопрос ознакомления с иноязычной культурой детей дошкольного и младшего школьного возраста, а также проблема создания игровых технологий ознакомления детей с иноязычной культурой, которые были бы адекватны ожидаемым результатам и возрастным особенностям. Автор рассматривает роль игровой технологии, обеспечивающей интеллектуальное, эстетическое и физическое развитие ребенка.

Ключевые слова: игровые технологии, иноязычная культура, дидактические игры.

RESUME

The question of acquaintance of children of pre-school and junior school age with a foreign culture, and also the problem of a creation of playing technologies of acquaintance of children with a foreign culture, which would be adequate the expected results and age-dependent features, is analysed in the article. The author examines the role of playing technology, providing intellectual, aesthetic and physical development of a child.

Keywords: playing technologies, foreign culture, didactic games.