Народилася 8 червня 1953 р. у селі Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області. 1970 p., завершивши  навчання у Золотопотіцькій середній школі, вступила до Львівського педагогічного училища на заочне відділення, яке 1975 р. закінчила з відзнакою. Разом із навчанням освоювала ази педагогічної   праці в рідному дитячому садку. 1976 р. стала студенткою стаціонарного відділення педагогічного факультету Рівненського педагогічного інституту, який закінчила 1980 p., отримавши диплом із відзнакою за спеціальністю викладач дошкільної педагогіки і психології, методист із дошкільного виховання. За направленням приїхала в Закарпаття, де отримала призначення  на посаду методиста Закарпатського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, на якій працює донині. Автор багатьох методичних розробок, посібників, наукових статей.

Ольга Тимофеєва посідає достойне місце на літературному Олімпі нашого краю. Авторка кількох книжечок для дітей та двох самобутніх поетичних збірок, першої — “На відстані руки” (з передмовою лауреата премії ім. Т.Г. Шевченка П. Скунця) та другої — “Під знаком червня” (2002 p.). Саме в другій книжці, як нам здається, уповні розкрився потужний талант цієї оригінальної мисткині з Ужгорода. Наскрізь жіночі мотиви пронизують збірку. Її колір — жовтогарячий, її знак — пекучий червень, її кредо — жіночність завжди і в усьому. Доволі широкогамними є тематичні обрії доробку Ольги Тимофеєвої. Тут зразки релігійної та інтимної лірики, урбаністичні строфи, за якими вгадуються Ужгород чи Київ, мудрі філософські рядки.

У віршах поетки сплелися кілька мистецьких начал — музика, живопис, театр, література... Справжнім шедевром є одна лишень “Літня рапсодія”. У всьому цьому — багатий непередбачуваний світ творчої жінки, такої незбагненної і водночас, як твердить її лірична героїня, — такої звичайної. Саме подібних жінок бракує в дошкільній освіті.

Ольга Тимофеєва є також авторкою поетичних збірок: “Невтоленність” (2006 p.); видань для дітей: “Родинна скринька” (1999 p.), “Косиці Карпат” (1999 p.), “Вечірня казка” (2001 p.), “Чарівні віконця” (2002 p.), “Незвичайний календар” (2003 p.), “Котилася діжечка...” (2006 p.).

Саме з останньої збірки дібрано вірші поетеси.

ЗБІРКА ВІРШІВ ДЛЯ МАЛЕЧІ

ЗАКЛИЧКА

Пади, пади, дощику,
У дворі на горщики.
В лісі на ялички,
В полі — на ягнички.
А ще пади, дощику.
А ще пади густо
На бабині помідори,
Дідову капусту,
На Іршавку-річку,
На нашу Марічку.
Іди-іди, дощику,
Поливай,
Виросте рясний у нас
Урожай!

ПОТЯГУСІ

Прокидайся, донечко,
Бо вже встало сонечко,
Робить потягусі
Та й каже Ірусі:
Вставай-но, дівчатко,
І роби зарядку,
Справ ще так багато,
Треба сили мати,
Щоб і пострибати,
І погомоніти,
Грядочку скопати.
Квітку посадити.
Вставай!

ВЕСЕЛА ПІСЕНЬКА

Біжить дощик молоденький
По горах, по долах
В золотому кептарику,
У срібних постолах.
В нього айстра мальована,
А у айстрі — лійка.
Сіє дощик на полечко,
Дітям на голівки.
Ростіть малі, виростайте.
Аж під саму стріху,
Татусеві на розраду,
Мамці на потіху.
Гей!

ХОРОБРІ ГОРОБЦІ

Хвалилися горобці,
Пузатенькі молодці:
Я — високий і стрункий,
А я — спритний і прудкий.
Я ж, як сич, вночі літаю,
А я — мишку упіймаю.
А я можу сонце з’їсти!
Я — котові на ніс сісти!
Із-за плоту Мурка: Н-я-а-а-ав!
...горобців і слід пропав!

ДИВНИЙ КОТИК

Ходи до мене, котику,
Я так тебе люблю,
На хвіст прив’яжу стрічечку.
Намисто почеплю,
Ти ж пісеньку, пухнастенький,
Мені проворкочи...
Та Мурчик — хвостик бубликом
І... шмиг надвір мерщій!

КІШКИ-МИШКИ

Диво-дивне бачить мишка —
Лиже леквар з миски кішка.
— Чи, бува, не захворіла
Подруженька моя мила?
Я кицюню порятую,
Сметанкою нагодую,
Поїмо ковбаски трішки
І пограєм в “кішки-мишки”...

ДЕ СПИТЬ СОНЕЧКО

Вкриває тихо квочка-ніч
Крильми своє гніздечко.
У ньому мама, я і ти
І сонечка яєчко.
Вогнистий ранок Кукурік
Спиняє снів вервечку,
На неба голубий таріль
Викочує яєчко.
Легенько котиться воно,
Мов м’ячик по горбочку.
А прийде вечір золотий —
Ховається під квочку.

КОЛИСКОВА ДЛЯ СОНЕЧКА

На вершечку, на дубочку,
Почепив день колисочку.
Вклала нічка сонце спати.
Просить вітра погойдати: —
Ой колиши колисоньку,
Мальовану, як писанку,
Ой колиши нам синочка
У зорянім сповиточку…
Буде дитя добре спати
І силоньки набирати,
А як півень заспіває,
То світ красно привітає,
Гой-да!

ПРИТУЛЯНОЧКИ

Для Наталочки і Оксаночки,
Для матусеньки і дитиночки,
Ще й для сонечка і хмариночки.
Хмарки дощиком розіллялися,
В небі сонечко засміялося,
Слізки витрімо, усміхнімося.
Обнімімося, притулімося — Мир!

ЛІЧИЛКИ

* * *

Котилася діжечка золота,
У тій діжці усякая смакота,
А хто може діжечку ізловить,
Тому тії лакіточки і ділить!
Раз, два, три —
Ділиш ти!

* * *

Заховала чорна баба
Золотий таріль,
Опустила темну хустку
На зелений діл.
Треба тую чорну бабу
Гуртом проганять,
Золотого тарелика
З біди визволять.
Раз, два, три —
Підеш ти!

Друкується за книгою “Котилася діжечка...” (Тернопіль: Мандрівець, 2006).