| |
ДУХ. ЛЮБОВ. ТВОРЧІСТЬ
Знайомтесь, Олександр Потапенко. В одній зі своїх книг поет висловився так: “Українська душа випромінює щемливий запах чорнобривців, любистку, матіоли, оповита білим цвітом травневої вишні, бринінням рожевих мальв на причілку хати, голубиними рушниками, що виграють кольоровим різноцвіттям, лагідною маминою колисанкою та чарівною бабусиною казкою. Українська душа злітає в небо мелодійною піснею, тужливо бринить журавлиними ключами, кохає лебединою вірністю та чистотою. Наша душа — у золотодзвінних медових кружалах соняхів і химерних писанках, у живодайних хвилях Дніпра, у могутньому вогненному слові Великого Кобзаря. Водночас вона — у порядних підприємцях-меценатах, що допомагають сиротам, інвалідам; у бізнесменах, які налагоджують виробництво найсучаснішої техніки, уміють вигідно продавати і купувати; у сміливих політиках, державотворцях, котрі по-справжньому дбають про народ. Наша душа — у благовісному тридзвоні Софії Київської, собору Святого Юрія, синьому ладані і благодаті Духа Святого, у стражданні та воскресінні Господа Ісуса Христа! Є вражаюче за своєю величчю українське прислів’я: “Як умірати, то умірати, а все день стеряти”! Тобто людина не шкодує, що полишає земний світ. Одне ятрить її душу: “За цей день своєї смерті я встигла б зробити ще хоч одну Добру Справу”! – Поспішайте творити Добро! — говорив незабутній Олесь Гончар. Книга, яку ми презентуємо, — це синтез попередніх двадцяти чотирьох словників, підручників, посібників, збірок, поезій. Це — своєрідна сердечна молитва моєї душі, чиста сльоза каяття перед Господом і ближнім. Це — Віра, Надія і Любов. Водночас вона — це роздуми про нові методологічні, філософські, методичні засади педагогіки, лінґвістики, методики. Це щирі роздуми про педагогіку людяності, животворящу антропологічну лінґвістику, коґнітивну лінґвістику, про єдність науки, мистецтва, релігії. У книзі вміщено сенсаційні відкриття українських та зарубіжних учених у різних галузях знань (Д. Бома, М. Талбота, С. Грофа, В. Тихоплава, М. Холла, Р. Монро, Е. Мулдашева, О. Айванхова та ін.), власні гіпотези автора. Зокрема читачі дізнаються про його цікавий шлях богопізнання, дослідження в галузі символіки, герменевтики (слов’янська, єврейська, грецька абетки), коґнітивної лінґвістики, культурології, нумерології, гематрії, математики, прози та поезії. Автор намагався написати Книгу Радості, розкрити глибини свого божественного “Я”, що має кожна людина, допомогти молоді в духовному оновленні, самореалізації. Олександр Потапенко у своїй книзі написав: “… Я радів, коли мої вихованці, студенти ставали чудовими вчителями — філологами, ученими, коли публікувалися книги, коли люди різні за віком та освітою плакали, слухаючи мої поезії та пісні. Я невимовно радів, коли зрозумів: значно приємніше віддавати, аніж брати, робити добро й не чекати за це винагороди! Я радів, коли усвідомив велику істину Духовного Неба — смерті немає. Добрі справи, краса душі, жертовна Любов — це вічний скарб Духовної Людини. Я радів, коли написав такі слова: “Ми вважаємо, що людина стала Доброю і Красивою Людиною саме тоді, коли, зірвавши тендітну квітку, не скористалася нею традиційно як смачним наїдком, а подарувала істоті протилежної статі як ознаку прихильності і світанкової Любові. А ще, коли мовила з трепетом: “Кохаю!”. Взагалі я мрію, щоб люди ніколи не продавали квітів, бо то наші зоряні душі, зіткані зі сліпучо-яскравого сяєва Творця. Я вірю у свій нездоланний талановитий народ, у те, що ми повернемося від кругової кланової поруки до братерства і злагоди, від брутальної сваволі до справжньої свободи та демократії, від псевдокультури до високого одухотвореного мистецтва. Модне нині гасло “Все й одразу” — то хитре лукавство. Щоденна напружена праця заради свого й державного добробуту допоможе нам. Просіть у Бога лише Любові! …У кожного з вас на цій грішній і прекрасній Землі є висока місія, кожному Бог дав усе, що має сам, кожен — потенційний, неперевершений митець, геній-мислитель, талановитий бізнесмен, менеджер тощо. Не бійтеся труднощів і перешкод. Кожне наукове відкриття долало три стадії:
Нехай Господня благодать і людська допомога не полишать вас на чистому рушнику світлої долі! Вам жити і творити у квітучій державі — Україні. Великий миротворець Папа Римський Іоанн Павло II першим в історії церкви попросив вибачення за діяння середньовічної інквізиції, першим провів службу в мусульманській мечеті й іудейській синагозі, продемонструвавши тим самим повагу до інших релігій й іншого світосприймання, а ще розуміння, чистосердечність, які можуть і повинні стати містком до злагоди, миру і співробітництва в усьому світі… Припавши до хреста, він сказав пророчу фразу, яку прошептав йому, очевидно, сам Господь: “Ніколи більше!”. А чи не повинні й ми, припавши своїми душами до хреста своєї земної гордині, жадоби, ненависті, сказати самому собі як молитву: “Ніколи більше!”. А чи не повинні ми всі разом пам’ятати духовний заповіт св. Матері Терези: “Усю свою вічність на Небі я буду творити вам добро на землі…”
Моїй рідній матусі зі світлою любов’ю МАМІ Виглядай мене, мамо, із далекої далі, Ти поглянь: наші мальви розколихують вічка. Вже останню струну протягнули у осінь Знаю: ти і тепер за одвічним порогом ЗАПОВІТ МАТЕРІ Кілька років тому Ви сказали: “В останню годину Як же квітів багато я привіз Вам сьогодні, матусю, МИ ВАС ЛЮБИМ, ПРИЇДЬТЕ… Що зробилось із вами, матері України, Й на Страшному Суді не хотів би я бачить, – Знаєш, мамо, усі мріють тут і чекають, Не Чорнобиль важкий, ані прикрощі світу, ДВА НАШІ СЕРЦЯ І що з любов’ю нам робити, ти скажи? Та тільки серце без любові помира: Тобі насняться ті троянди уночі, Ти знову виглядай мене біля вікна, І хай хоча б душа моя насниться МАЛЕСЕНЬКІ СОНЦЯ У вересні малиновий дзвінок Летіть у світ науки і добра, Малесенькі сонця, Люблю я так наївні очі ці, Мої маленькі добрі пустуни, БАЛАДА ПРО ПРОКУРЕНИЙ ВАГОН Олександр Кочетков — Як дивно, боляче, кохана, — Допоки світ, з тобою буду — — Якщо мені вгорнутись нічим – Якщо я безвісти розтану — В вагоні, ніби у курильні, І неземна страхітна сила З коханими не розлучайтесь,
Друкується за книгою: Потапенко О.І. Дух. Любов. Творчість. — К.: Міленіум, 2007. — 353 с.
|
|