| Євдокія Голобородько |
РОЗВИТОК ДОШКІЛЛЯ І ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА: АСПЕКТИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
Стратегічним напрямом розвитку світової системи освіти є навчання впродовж усього життя.
У кінці ХХ століття зусиллями низки авторитетних міжнародних організацій — Організації економічної співпраці та розвитку, ЮНЕСКО, Ради Європи — було розроблено концепцію неперервного навчання всіх верств населення. На початку ХХІ століття (2003 р.) цю ідею було включено державами-учасницями Болонського процесу до числа основних для створення загальноєвропейського простору. І вже зараз близько половини (48 %) населення Європи активного віку (25–65 років) бере участь у різних освітніх проектах, що, як правило, стимулюються фінансовою підтримкою.
При всьому прагненні до інтеґрації підходи до реалізації післядипломної освіти (ПО) в різних країнах відрізняються і на законодавчому, і на організаційному, і на методичному рівнях. Та все ж вироблено вже основні загальні положення, а саме:
У ХХ ст. у всьому СРСР система післядипломної освіти в основному вирішувала питання підвищення кваліфікації за галузевим принципом, фінансування та контроль здійснювала держава.
На сучасному етапі заклади ПО перейшли в переважній більшості на самофінансування, самостійне навчально-методичне забезпечення, а в останніх вимірюваннях лишились в основному на традиційних засадах. Найбільш розвиненою ПО є в педагогічній, медичній, держслужбовій і в промислово-енергетично-транспортній галузях. Цікаво взяти до уваги, що на рівні останньої досить потужним є металургійний, нафтогазовий, харчовий напрями, а також залізничного та автобусного транспорту. Правда, на думку спеціалістів, немає ще достатніх горизонтальних зв’язків між різними профілями системи ПО.
Досить розгалужена структура системи ПО, причому кожна галузь має свою специфіку. Однак, як відзначають дослідники (Р. Салімов, О. Савінов, М. Шинкарчук, В. Олійник, А. Зубко, Л. Даниленко, Н. Клокар і ін.), можна представити узагальнений вигляд основних компонентів, а саме:
Нерідко заклади ПО не лише забезпечують підвищення кваліфікації фахівців, а й надають додаткову вищу освіту.
Структура післядипломних педагогічних закладів має свої зовнішні (МОН України, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Університет менеджменту освіти, Центральний інституту післядипломної освіти) і внутрішні складові. До внутрішніх відносяться відділи, кафедри, бібліотеки, науково-методичні кабінети, лабораторії, центри, школи (наприклад молодого вченого), музеї, санаторії-профілакторії, а також аспірантура та ін.
Основну тему нашої статті розкриємо на матеріалі Південноукраїнського реґіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон). Навчально-методичний кабінет дошкільного виховання в цьому інституті було створено в 1944 році, тобто в один рік зі створенням області й заснуванням Інституту удосконалення вчителів. 1994 року було відкрито кафедру теорії і методики дошкільного виховання та початкового навчання. Діяльність кафедри та кабінету реґламентується Положенням про організацію курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розробленим на основі нормативних документів (законів про освіту, програм, доктрини, концепцій, держстандарту, положень, рекомендацій та ін.), спрямованих на реалізацію конкретних програм (державних, галузевих, навчального закладу).
Найбільш усталеними формами вдосконалення професійної майстерності є курси підвищення кваліфікації, навчання за очною (денною) формою, за індивідуальними графіками, очно-дистанційне навчання. Різноманітні види навчання слухачів курсів: лекції, практичні та семінарські заняття, конференції з обміну досвідом, “круглі столи”, майстер-класи, дискусії, тренінґи, проблемні столи, проблемно-аналітичні бесіди, методичні ринги, педагогічна практика, виїзні засідання, консультації, самостійна робота, індивідуально-творча робота тощо.
Уводить у зміст навчання та порядок його організації інструктивно-методичне заняття, на якому найперше проводиться ознайомлення з навчально-тематичним планом курсів підвищення кваліфікації завідуючих і методистів чи вихователів дошкільних навчальних закладів (ДНЗ). Розділи тут однакові (соціально-гуманітарний, професійний та діагностико-аналітичний). І модулі І-го розділу збігаються: “Філософія освіти” (актуальні питання євроатлантичної інтеґрації; формування толерантності в українському суспільстві; культура ділового мовлення); “Законодавство про освіту”. Зміст ІІ-го розділу (“Професійний”) відповідно диференціюється. Для керівників і методистів передбачаються питання методології та теорії основ управління, стилю управління, вирішення конфліктів у колективі, профілактики професійного вигорання, організації педагогічних читань, самоосвіти тощо. Вихователі ДНЗ утверджують свою майстерність у процесі обговорення проблем інноваційної педагогіки, інклюзивної освіти, механізмів ефективного педагогічного спілкування, розвитку професійного творчого потенціалу сучасного педагога, розробки індивідуальних та колективних проектів й інших актуальних питань дошкільної освіти. Напрями ІІІ-го (діагностико-аналітичного) розділу ідентичні, але відповідно до кваліфікації, що цілеспрямовано підвищується, зміст конкретизується як під час діагностування, так і в процесі обміну досвідом та на рівні комплексного заліку.
На лекціях слухачі поглиблюють теоретичні аспекти дошкільної освіти. Активне обговорення проблем за попередньо визначеними питаннями на практичних та семінарських заняттях шліфують методичні позиції педагогічних працівників дошкільних закладів. Тренінґи виробляють ефективні моделі їхньої поведінки в різних ситуаціях. Методичні ринги формують уміння арґументовано захищати свою точку зору. “Круглі” і проблемні столи розвивають прагнення до самоосвіти. Реалізації творчого потенціалу вихователів сприяють майстер-класи. Різнобічному осмисленню інформації слугують проблемно-аналітичні бесіди. Відповіді на свої запитання слухачі одержують на консультаціях. З інтересом ставляться до дискусій, тематику яких нерідко пропонують самі.
Особливе значення для зростання педагогічної майстерності має педагогічна практика, а також такий інтерактивний вид занять, як конференція з обміну досвідом.
Залежно від тривалості курсів, категорії слухачів визначається зміст і характер самостійної роботи та її різновид — індивідуально-творча діяльність, спрямована на оволодіння вміннями наукового дослідження та оформлення його результатів у рефератах, випускних роботах, творчих проектах. Свою роль відіграють різні конкурси, наприклад: “Вихователь року”, “Народна іграшка”.
Один із чинників успішного підвищення кваліфікації працівників дошкільної освіти є педагогічний контроль: вхідне та вихідне діагностування; виконання й захист творчих випускних робіт, орієнтовна тематика яких повідомляється завчасно; комплексний залік.
Усі ці форми і види роботи ґрунтовно розроблені, проводяться слухачами курсів із розумінням, із задоволенням і взаємною користю. Так, наприклад, однією із сучасних форм підвищення кваліфікації педагогічних кадрів є майстер-клас, що створюється на базі досвіду роботи вчителя чи вихователя-методиста. До майстер-класу зараховуються педагоги області, які бажають ознайомитися з досвідом роботи педагога-майстра, запозичити кращі ідеї, педагогічні надбання в навчально-виховній і управлінській діяльності. Крім цього, майстер-класи допомагають урахувати специфіку кожної категорії педагогів, шкільної чи дошкільної ланки, сприяють розвиткові педагогічної творчості, уможливлюють ефективну роботу з молодими спеціалістами та позитивно впливають на піднесення престижності педагогічної професії. Засідання майстер-класу проходять щомісяця згідно зі щорічним планом, що розробляється завідувачами навчально-методичних лабораторій і затверджується навчально-методичною радою інституту. Керівники майстер-класів організовують і координують усю діяльність. Результати роботи узагальнюються і висвітлюються на сторінках педагогічної преси.
Обов’язковою формою навчальної післядипломної діяльності для педагогів вищої і першої категорій є написання та захист випускних робіт, для освітян другої категорії, маґістрів та спеціалістів — підготовка і захист рефератів. Це впливає на підвищення рівня теоретичної та методичної підготовки слухачів, удосконалення навичок самостійної роботи та самоосвіти, розвиток умінь дослідницької діяльності. Найбільш вдалі роботи комісія може рекомендувати до друку, для виступів на науково-практичних конференціях, семінарах.
Щороку оновлюється тематика творчих робіт. Так для керівників, вихователів, музичних працівників дошкільних навчальних закладів розроблено орієнтовну тематику випускних робіт і рефератів у межах від 20 до 60 тем. Серед них такі, як: організаційно-виховна робота ДНЗ із впровадження Базового компонента дошкільної освіти; медично-педагогічний контроль за фізичним вихованням у ДНЗ; наукова організація праці; пропаганда педагогічних знань серед батьків та населення; здійснення соціально-педагогічного патронату; організація харчування дітей; етика службових взаємин у колективі та ін. (для керівників ДНЗ); для вихователів — формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання; вплив занять із фізичної культури та рухливих ігор на виховання вольових якостей дитини; система роботи з виховання працелюбності в дітей старшого дошкільного віку; формування в дітей інтересу та бажання брати участь у посильній трудовій діяльності з ровесниками та дорослими; формування в дітей наукового світогляду в процесі ознайомлення з природою; розвиток культури мовлення дошкільників і навчання їх творчому розповіданню; особливості здійснення освітньо-виховного процесу в змішаній за віком групі; ранній вияв неблагополучних сімей і робота вихователя з ними; розвиток естетичних почуттів, творчої активності на заняттях із зображувальної діяльності; виховання в дітей навичок культури поведінки та позитивних взаємин; взаємодія музичних керівників і вихователів ДНЗ у вирішенні завдань музичного виховання малят тощо.
Зміцнює психолого-педагогічну й загальнокультурну базу слухачів зв’язок кабінету та кафедри дошкільного виховання з обласними творчими групами, участь у педагогічних експериментах, постійно діючих виставках, у циклах теле-, радіопередач, зокрема “Спільна мова”, контакти з педколективами дошкільних закладів області, місцевими відділами освіти, зустрічі із цікавими людьми, відвідування театру.
Творчі групи, до складу яких входять методисти, вихователі, працюють над актуальними проблемами (країнознавство, розвиток комунікативних умінь, форми роботи з родиною), готують і видають методичні рекомендації, посібники та практичні матеріали (“Народознавство в дитячому садку”, “Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з художньої праці”, “Актуальні питання наступності в змісті дошкільної та початкової освіти” і т.ін.).
На рівень сучасних вимог виводить працівників ДНЗ кабінет дошкільного виховання шляхом організації науково-дослідної роботи, вивчення зарубіжного досвіду, проведення педагогічного експерименту. Так ДНЗ № 9 м. Каховки та № 65 м. Херсона є базовими експериментальними майданчиками МОН України із впровадження нормативно-методичного забезпечення державних стандартів дошкільної освіти. Низка ДНЗ області здійснює експериментальну роботу за планом РІПО. Упроваджуються в практику також інноваційні методи, авторські програми, програми “Крок за кроком”, “Дитина в дошкільні роки”, “Малятко”, “Дитина” тощо.
Досвід ДНЗ Херсонщини експонується та позитивно оцінюється на обласних та всеукраїнських виставках інноваційних досягнень освіти, репрезентується на сторінках фахових часописів.
Названі параметри діяльності закладів ПО забезпечують досягнення основних цілей, як-от:
Такими є ефективні шляхи цілеспрямованого педагогічного процесу з метою постійного вдосконалення впродовж життя професійної компетентності працівників освіти, у тому числі й дошкільної, невпинного зростання їхньої особистості і професіоналізму.
ЛІТЕРАТУРА
|
|