Значущість проблеми засвоєння іноземної мови дошкільниками зумовлена тим, що оволодіння мовою, у тому числі й іноземною, насамперед пов’язано з інтелектуальним, емоційним і етичним розвитком особистості. Бурхливий розвиток міжнародних зв’язків, поїздки дітей за кордон, їхнє бажання спілкуватися з однолітками, що приїжджають із-за кордону, зумовили необхідність інтенсивнішого й ефективнішого навчання дітей іноземних мов.

Підкреслимо, що основною трудністю, з якою зустрічається викладач іноземної мови, є те, що будь-яка іноземна мова в Україні викладається дітям як іноземна, а не як друга мова. Незважаючи на розвиток мережі освітніх закладів, де навчають іноземної мови, часто з’являються сумніви в тому, чи не завдає збитку інтелектуальному розвитку дитини засвоєння англійської або іншої іноземної мови.

Неконтрольована інтерференція двох або іноді більше мовних систем, ігнорування відмінностей у семантиці еквівалентних одиниць і недостатня розвиненість семантичної бази в цілому свідчать про низький рівень мовленнєвого розвитку білінґва. Високий рівень мовленнєвого розвитку припускає автономне породження мовлення, розвинені й диференційовані системи значень, відсутність інтерференції. Кількісним показником рівня володіння мовою може бути кількість помилок, що допускається білінґвом у мовленні.

Існує тісний взаємозв’язок між розвитком мовлення і мисленням. Адже думка виникає, формується, розвивається, зберігається, передається в процесі мовлення. Якщо розглядати мовлення як процес спілкування людей і як механізм розумової діяльності, можна виділити дві нерозривно пов’язані функції мовлення — спілкування (комунікативну функцію) і мислення, де мовлення є засобом виразу думок, їхнього утворення і розвитку, завдяки тому, що воно позначає ті або інші предмети, явища, дії, якості тощо.

Відомо, що в роки дитинства виявляються передумови майбутніх індивідуальних відмінностей за здібностями. Дуже помітні відмінності між дітьми з раннім розквітом здібностей за динамічними характеристиками розумової діяльності. Відмінності за цими динамічними властивостями виявляються у своєрідності ходу розумової діяльності, а високий розумовий розвиток може досягатися за різних динамічних особливостей. Інтелектуальний розвиток дитини зумовлений складною взаємодією багатьох психологічних чинників, зокрема у вигляді здібностей. У кожному випадку дуже велика роль індивідуальної своєрідності в здібностях або характері, що може істотно вплинути на подальший колективний і особистісний розвиток.

Одним із перших значення мовлення для розвитку вербального інтелекту й особистості дитини почав вивчати психолог Л.С. Виготський. Цьому питанню присвятили свої дослідження М.І. Жинкін, І.О. Зимняя, О.Р. Лурія, М.Х. Швачкін та ін. Вони встановили, що з ранніх етапів розвитку дитини (вже з спочатку другого року життя) слово починає впливати на сприйняття властивостей предметів, формування уявлень про них тощо. Чим старше дитина, тим сильніше й яскравіше буде вплив мовлення на всі сторони її психічної діяльності.

За даними Л.С. Виготського, весь процес передачі знань і формування понять, який служить способом впливу дорослого на дитину, є головним процесом для розумового розвитку дитини. Так, науковець дійшов висновку, що мовлення відіграє вирішальну роль у формуванні психічних процесів і що основним шляхом аналізу розвитку вищих психічних функцій є дослідження тієї перебудови психічних процесів, що здійснюється під впливом мовлення [2].

М.І. Жинкін пропонує “замкнути канал першої мови” для успішного оволодіння другою мовою. Науковець припускає, що мислення реалізується не завдяки будь-якій національній мові, а завдяки особливій мові, яку виробляє кожна людина, яка мислить. Тому немає сенсу говорити про мислення іноземною мовою, тому що воно буде здійснюватися індивідуальною мовою певної людини [3].

І.О. Зимняя виокремлює такі психологічні фактори оволодіння другою мовою:

• розглядати двомовність як норму, і носієм цієї норми для дітей повинен перш за все бути педагог;
• розвивати вміння вільно переходити з однієї мови на іншу;
• домагатися того, щоб друга мова стала неначе “другою рідною мовою” [4, С. 27].

Проблема оптимального віку засвоєння дітьми другої чи іноземної мови вже багато часу є об’єктом дослідження лінґвістів, психологів і лінґводидактів. Ця проблема висвітлюється в працях Ш.О. Амонашвілі, А.М. Богуш, Н.В. Імедадзе, О.О. Леонтьєва, С.О. Натальїної, Т.К. Полонської, К.Ю. Протасової, З.Я. Футерман та ін.

Окремі науковці стверджують, що до трьох років діти не помічають своєї двомовності. Інші доводять, що дитина починає вперше усвідомлювати двомовність у півтора роки, а цілком усвідомлює у віці трьох років. У третьому випадку вчені дійшли висновку, що дитина знає назви двох мов, якими спілкується, після двох років [1, С. 133].

Так, результати спостережень Н.В. Імедадзе за мовленням дитини, яка одночасно оволодіває двома мовами, дозволили виокремити дві стадії:

• стадію змішаного мовлення — вживання дитиною елементів двох мов, без розрізнення їхньої мовної належності;
• стадію поступової автоматизації мовних систем, яка виявляється в поперемінному вживанні двох мов залежно від ситуації, навіть до повного гальмування мови, яка не функціонує в певний момент [5, С. 321].

Під час дослідження В.А. Ляпуновою було виявлено такі стадії засвоєння дітьми другої мови:

• стадія “суміщеного”, “гібридного”, змішаного мовлення, яка супроводжується наявністю кальок, мовних перекручень;
• стадія самокорекції, семантизації слів певної мови;
• усвідомлення другої мови і розмежування у свідомості дитини двох мовних систем;
• автоматизоване мовлення [6].

Усі дослідники погоджуються, що навчання треба орієнтувати на психофізіологічні вікові особливості дітей. Так, п’ятилітній вік розглядається фахів-цями як найбільш сприятливий період для оволодіння іноземною мовою (А.А. Алхазішвілі, М.І. Жинкін, О.О. Леонтьєв, О.Й. Негневицька, К.Ю. Протасова, З.Я. Футерман). Вони наголошують, що саме в цьому віці дитина вже достатньо засвоїла систему рідної мови, а до нової мови вона ставиться свідомо. Відомо, що мова, засвоєна в дошкільному віці, відновлюється з надзвичайною швидкістю. Навіть за наявності перерви в навчанні іноземної мови вивчення її в дитинстві не можна вважати марною тратою часу.

Проте педагоги-практики, практичні психологи відзначають і негативні наслідки інтенсивного засвоєння іноземної мови, пов’язані з інтеґрацією двох мовних систем. У зв’язку із цим актуальним є вивчення впливу засвоєння іноземної мови на становлення інтелектуальних здібностей дитини, зокрема вербальних. Очевидно, що початкове (фонетико-лексичне) засвоєння іноземної мови позитивно впливає як на вербальний, так і на невербально-образний інтелект дитини, а інтенсивніший розвиток інтелектуальної системи дитини спостерігається в процесі навчання іноземної мові з опорою на ігрову діяльність.

На думку З.Я. Футерман, п’ятилітні діти ще нечітко відрізняють рідну мову від мови, що вивчається, особливо якщо вони близькоспоріднені [8, С. 45]. Між мисленням дитини і навичкою передавати його результати рідною мовою ще не утворюється міцного зв’язку. Рідна мова ще не підкорюється їй достатньо, а дитина вже вивчає нову мову або й дві одночасно. Тому починати навчання другої мови, на думку науковця, але не більше ніж однієї, можна лише тоді, коли дитина засвоїла рідну мову на високому рівні.

Відомий психоневролог В. Пенфілд довів, що існує критичний період розвитку нервовомозкової тканини, який дозволяє майже спонтанне засвоєння системи звукових знаків, і не однієї, а декількох мовних систем. Яким би продуктивним не був мозок дорослого в інших відношеннях, він звичайно стоїть нижче порівняно з мозком дитини щодо засвоєння мови. На думку науковця, розквіт людських здібностей до засвоєння другої мови, безпосередньо пов’язаний із чинниками фізіологічного порядку, припадає на період від чотирьох до десяти років [9, С. 35].

К.Ю. Протасова припускає, що всі люди мають різні здібності щодо вивчення мов і користування ними, і на основі знання рідної мови ще не можна передбачити, якою мірою може бути вивчена інша, тому що в цих процесах беруть участь різні ділянки і властивості мозку. Тільки в дітей до 5-8 років зберігається здібність засвоювати другу мову тим самим способом, що й першу. У віці 7-11 років друга мова все більше починає засвоюватися не таким способом, як перша, змінюється психологічний підмурівок для оволодіння нею [7, С. 4].

Ще одним фізіологічним фактором, що має важливе значення для засвоєння іншої мови, є властива дітям велика сенсорна чуттєвість до явищ мовного характеру взагалі, а також артикуляційна чутливість, що відкриває можливості для легкого вироблення рухових навичок. Дитина здатна розрізняти і відтворювати найтонші варіанти фонем, точно копіювати мелодику мовлення, інтонацію фрази. Наслідування (імітація) в дитини спонтанне, безпосереднє. З часом здібність до імітації знижується, так само, як і потяг до неї. Так, уже в дитини шести років немає автоматичного наслідування, що полягає у відтворенні будь-якого почутого фраґмента мовлення.

Старший дошкільний вік також характеризується великою еволюцією процесів уваги і пам’яті. Якщо спочатку вони майже цілком регулюються зацікавленістю, яка викликана об’єктом спостереження, його зовнішньою незвичайністю, то поступово вони перетворюються в стійкі довільні процеси, хоча залежність від емоційного впливу залишається ще значною. Увага дітей дошкільного віку нестійка, ця властивість їхньої психології пояснюється слабкістю гальмівного процесу і вразливістю. Слабкий розвиток волі, яка регулює діяльність другої сигнальної системи, призводить до того, що мимовільна увага превалює над довільною.

Недооціненим є вплив мовленнєвих ігор на розвиток дитини дошкільного віку, тому що саме гра, перетворюючись, підводить дитину до процесу навчання. Саме в грі на перший план виступає дотримання правил й установка на отримання необхідного результату, що є передумовою для формування навчальної діяльності. Гра є не тільки благодатною умовою для мовленнєвих проявів дітей, але й ефективним засобом впливу на якість дитячого мовлення.

Мовленнєві (лінґвістичні) ігри спрямовані на розвиток голосу, виразність мовлення, на вдосконалення в дітей емоцій, уваги, пам’яті, уяви, етичних уявлень. Пристрасть до цих ігор (ігор у слова) у дітей вперше з’являється в чотири роки. Залучення до словесної творчості актуалізує потребу у висловлюванні власних думок, що є зрозумілими для оточення; сприяє формуванню в дитини безлічі цінних людських якостей, таких як винахідливість, спостережливість, життєрадісність, компетентність і т.п.

Лінґвістичні ігри у всьому їхньому різноманітті й ігри, ґрунтом яких є вербальні форми комунікації сприяють становленню різноманітних сторін мовленнєвої діяльності дитини. Саме завдяки ним у малюка відбувається становлення культури мовлення і спілкування: формується інтонаційно-динамічна виразність мовлення, чіткість вимови кожного слова, правильність наголосу в словах, письменність, ясність, уміння правильно формулювати свою думку, щоб бути зрозумілим іншими; розвиваються діалогічне та монологічне мовлення; збагачується словарний запас; формуються передумови письмового мовлення, і, що найголовніше, участь у таких іграх стимулює власне мовленнєву діяльність дитини.

Отже, враховуючи вік дітей, велику роль в активізації навчальної діяльності відіграє широке використання в навчальному процесі вправ з елементами змагання, а також ігрових прийомів навчання; при цьому вони носять мовленнєвий характер. Засвоєння мовного матеріалу бажано проводити за допомогою вправ, що носять навчально-комунікативний і комунікативний характер, що дозволяє дітям здійснювати елементарне спілкування іноземною мовою.

Висновки. 1. Беручи до уваги виключно важливий внесок мовленнєвої діяльності у формування інтелекту, можемо стверджувати, що не існує інтелекту незалежно від мовлення, так званого позамовленнєвого інтелекту. Дитина, яка не говорить, не в змозі засвоювати понятійну сторону мовлення й орієнтуватися на неї в своєму розвитку.

2. Однією з основних умов для мовленнєвих проявів вербальної здатності й ефективним впливом на якість дитячого мовлення є гра. До основних видів діяльності дошкільника відносять гру і спілкування, отже, ігрове спілкування є тим необхідним ґрунтом, на якому відбувається формування і вдосконалення мовленнєвої активності дитини. Лінґвістичні (словесні) ігри, спрямовані на розвиток різних видів мовленнєвої активності (діалогічної, монологічної, письмової), дозволяють кожній дитині легко й вільно проявляти інтелектуальні здібності.

3. Дослідження фахівців свідчать про те, що для оволодіння дитиною усним іншомовним мовленням найбільш сприятливим є період від 5 до 10 років, коли, в цілому, завершилося засвоєння рідної мови. Проте запропоновані методики викладання іноземної мови дітям дошкільного віку не враховують усіх об’єктивно існуючих чинників і умов реального процесу навчання.

4. Загалом визначено вплив двомовності на мислення дорослого: людина, яка вільно володіє двома мовами, має можливість оперувати поняттями іншої мови, а це вже відома передумова для успішного протікання розумової діяльності. Проте вплив раннього засвоєння іноземної мови не вивчено повною мірою, не виявлено також зв’язок оволодіння другою мовою й розвитку інтелектуальних здібностей.

5. Успішне засвоєння іноземної мови ґрунтується на певному рівні коґнітивного розвитку дитини: чим вище рівень вербальних здібностей дитини, тим швидше й ефективніше засвоєння іноземної мови. У свою чергу, засвоєння сприяє подальшому розвитку вербальних здібностей дитини. Цей процес має високу ефективність під час використання адекватних віку дитини підходів на ґрунті провідної ігрової діяльності в процесі активної мовленнєвої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и пробл. исслед.: Пер. с англ. — К.: Вища школа, 1979. — С. 133.
2. Выготский Л.С. Мышление и речь. Избранные психологические исследования. — М.: Педагогика, 1956. — 405 с.
3. Жинкин Н.И. Механизмы речи. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. — 370 с.
4. Зимняя И.А. Психологические основы формирования двуязычия // Русский язык в национальной школе. — 1984. — N 3. — С. 27–29.
5. Имедадзе Н.В. О психологической природе формирования речи ребенка в условиях общения на двух языках // 18 Международный психологический конгресс. Тезисы сообщений. — М., 1966. — Кн. 2: Проблемы общей психологии. — С. 321.
6. Ляпунова В.А. Лінгводидактичні засади індивідуалізації та диференціації навчання дітей дошкільного віку української мови: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.02 / Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. — Одеса, 1995. — 23 с.
7. Протасова К.Ю. Діти і двомовність // Дитячий садок. — 2003. — N 8. — С. 2-23.
8. Футерман З.Я. О преподавании иностранного языка в детских садах // Дошкольное воспитание. — 1964. — N 4. — С. 44–50.
9. Penfield W. A Consideration of the Neurophysiological Mechanisms of Speech and Some Educational Consequences // Preceedings of the American Academy of Arts and Sciences. — 1953. — Vol. 53., N 5. — P. 35.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматривается влияние обучения иностранному языку на развитие интеллектуальных способностей дошкольников в процессе игровой речевой деятельности при использовании адекватных возрасту подходов к методике преподавания языка.

Ключевые слова: интеллектуальные способности дошкольников, овладение иностранным языком, игровая речевая деятельность.

RESUME

In the article the influences of a foreign language teaching on the development of intellectual capabilities of pre-school children in the process of playing speech activity at the usage of adequate age approaches to the methods of language teaching are examined.

Keywords: intellectual capabilities of pre-school children, mastering of a foreign language, playing speech activity.