Архіви категорій: Цікаві вірші для малечі про гарні речі

Ми нащадки козаків, тож нехай всі пам‘ятають – шансів вороги не мають!

Зі святом, наші захисники й захисниці!

Захисники – герої
Хто такі захисники?
Це жінки й чоловіки,
Для яких своя країна
Неподільна і єдина!
Це сміливці сильні духом,
Професійні відчайдухи,
Що країну захищають,
Мир у ній оберігають.
І герої ці завзяті
Можуть і життя віддати
В боротьбі із ворогами,
Захищаючи нас з вами.
Кожен, мабуть, зрозумів –
Ми нащадки козаків,
Тож нехай всі пам‘ятають –
Шансів вороги не мають!
(С) Ніколенко Вікторія

11.10.21

У мого друга, галасливого Марка, загинув тато на війні…

Вірш української поетеси Ніколенко Вікторії.

Це її сторінка у ФБ

https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871 

Тато друга

У мого друга, галасливого Марка,
Загинув тато на війні десь місяць тому,
В бою загинув, захищаючи міста.
Марко тепер геть не виходить з дому…
Я пробував його у гості запросити,
Передавав через бабусю шоколадку…
Я б так хотів його розвеселити,
Та я не можу повернути йому татка.
Вони із татом були справді дружні,
Щодня ходили в двір на турніки…
Він був спортивним, сильним, дуже мужнім!
Я пам‘ятатиму його завжди таким.
І захищав він не лише свою родину,
І не лише майбутнє свого сина,
Він захищав нас всіх і Україну
І заплатив за це велику надто ціну.
Мій друг тепер став тихим і сумним…
Потрібен час, щоб пережити горе,
Я попри все дружити буду з ним
І щоб не сталось, завжди буду поряд.
(С) Ніколенко Вікторія

02.08.22

Педагогіка калабані: Не ходи по калюжі!

Мама казала: «Не йди по калюжі»

А якщо хочеться дуже і дуже?

Як не ходити? Не маю покою!

Вабить калюжа мене глибиною.

Але стривайте! Вихід я знаю –

Я не ходитиму, я пострибаю!

Мокрі шкарпетки і мокрі штани

Гарно в калюжі скупались вони.

Гнівалась мама, а я ж не хотів,

Я ж по калюжі і не ходив!

Я й не стрибатиму більше, прости!

Іншого разу я буду плисти.

(С) Ніколенко Вікторія

02.03.21

Сторінка автора на Фейсбуці:

https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871

Все на світі вміє тато!

Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
Автор: Тетяна Корольова

Використано ілюстрацію художниці  Сніжана Суш.

Тут можна подивитися роботи художниці.

Добрые иллюстрации любви между отцом и дочкой, от которых становится тепло на душе

Коли сміються діти. Григорій Чубай

Коли сміються діти

Діти не вміють сміятись

заздрісно,

Крізь сльози сміятися

і від злості.

Діти завжди сміються

радісно.

І їм заздрять дорослі.

Повно щирості в тому сміхові,

Повно сонця розлитого,

Повно пролісків,

повно втіхи

І ще чогось

невідкритого.

Сміх той тягне

з землі до неба,

Наче жайвір,

струну із радості…

І якщо у душі у тебе

Захвилювалася лють

чи заздрість, –

Ти всміхнися отак

по-простому,

І повернеться щирість втрачена.

…Люди!

Все робіть по-дорослому,

Тільки смійтеся

по-дитячому!

Григорій Чубай, із поетичної збірки «П`ятикнижжя»

Найкращий на світі – це запах Різдва!

У кожного свята свій колір і смак
І, звісно, свій запах, без нього ніяк.
Погодьтеся, то не порожні слова:
Найкращий на світі – це запах Різдва!

Як сяє убрана в гірлянди ялинка!
Як хвоєю пахне у нашій хатині!
Матуся до сирника сипле родзинки,
Дідусь примостив дідуха коло скрині!

І так воно солодко пахне, що ух –
Ялинка, родзинки, і сіно, й дідух!

А ще як бабуня затіє розчину
І тісто замісить легкою рукою –
Спече пампушки на велику родину,
Що скоро до хати прийде з колядою!

Із комина в’ється прозорий димок –
І пахне так смачно, як той пампушок!

Увечері вийдеш на хвильку у двір,
Поглянеш, як рясно у небі від зір, –
Здається, що зовсім близенько до них.
І пахне вечірній незайманий сніг.

© Мар’яна Савка, «Сніговірші для малят»

Художниця – Наталья Дерев”янко

Вірші Миколи Вінграновського для дітей: “Ще імені твого не знають солов’ї, ще імені твого не чули квіти”

Вінграновський Микола Степанович  (7.11.1936-26.05.2004) – український письменник, режисер, актор, сценарист і поет.

У всьому неповторний і талановитий, він і для дітей написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії, які вже давно «прописалися» в читанках, збірниках з позакласного читання. За своєю формою його вірші іноді нагадують народнопісенну творчість.  Поезії М. Віграновського розвивають художнє мислення дитини, збуджують у неї потяг до власної творчості.
Уперше познайомилась із поезією для дітей Миколи Вінграновського, використав його вірш для своєї дисертації із граматики дитячого мовлення.  Його вірші виявилися найбільш продуктивними для активізації самостійної мовленнєвої діяльності дітей.
Наприклад:  У ластівки – ластовенятко, в шовковиці – (шовковенятко), 
В гаю у стежки – (стеженятко), у хмари в небі – (хмаренятко),
В зорі над садом – (зоренятко), вже народилися. Лиш зажурилися старезна скеля над урвищем та дуба зсохле стовбурище.

                                                                                  (М. Вінґрановський)

Вірші Вінграновського для дітей тут: 

 

http://abetka.ukrlife.org/virshi_dytynstva28.html

Осіннє багатство

Осіннє багатство
Маю я вдома осінню скарбничку,
В неї складаю всілякі дрібнички:
Каштанчиків кілька і жолудів трішки, 
Листочок кленовий і пару горішків,
Ще чорну з зеленим відливом пір‘їну
Й чорвоне намисто із горобини.
Таке от багатство по-троху збираю
Коли по осінньому парку гуляю.
(С) Ніколенко Вікторія     06.10.18

Ілюстратор – Євгенія Двоскіна.

Сторінка ілюстратора на Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001998902797

Сторінка автора віршів на Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871&__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARCo9VgYfkwxK5OJTeb1-f8grak5MiF5OHNbASDEgE-M5TZgQ97XaCG9k2PTQM8Q0c79YM1iWQEIScY4&hc_ref=ARTCHHtVtgzKqAv_HRsUKoG4hxu-xdypDcFcZRG-KXycyC88h8f252clB7WTN2HpLsQ&fref=nf 

 

Майданчик. Автор віршу – Ніколенко Вікторія

Майданчик

Яскравий парканчик,
Дитячий майданчик.
Ти знаєш, що там?
Там там-тарарам!
Там купа дітей
Кричить «Еге-гей»
І весело мчить
Кудись у цю мить:
На гойдалці вгору
Здіймає вихору,
І з гірки летить
В небесну блакить,
В пісочній пустелі
Будує тунелі,
І замки ростуть,
І паски печуть,
А на турніку
В малечі паркур!
І обертом йде
Довкола усе…
Дитячий майданчик,
Ще той балаганчик!

(С) Ніколенко Вікторія

04.04.18

Сторінка на Фейсбуці автора вірша –

Ніколенко Вікторія Віршики-Кохасіки

https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871&hc_ref=ARStFkCJnDjbdk_50sdZDXtc93GOkAHR2VYHYwDw90tKaTiFwEnEOfdqyIUjFtmi6zA&fref=nf&hc_location=group

Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!

Данута Вавілова (Польща).  Швидко 

Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися!

Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию!

Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає!

Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу!

І весь час немає часу…

А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО!“