Архіви категорій: Дитинство: наукові факти

Наукові факти, результати та аналіз досліджень Дитинства.

Кортизол у волоссі дітей як біомаркер стресу при вступі до школи

Багато років тому відомий психолог розвитку Девід Елкінд (1987, с. 69) описав шкоду раннього шкільного навчання в такий спосіб: «Коли ми навчаємо дітей академічних предметів у ранньому віці, ми їх неправильно навчаємо; ми наражаємо дітей на ризик, на короткочасний стрес та довгострокову шкоду особистості без будь-якої корисливої мети. Немає жодних доказів того, що таке раннє навчання має тривалу користь і переконливих доказів того, що воно може завдати тривалої шкоди».

У сучасних дослідників є навіть більше доказів шкоди ранньої освіти, ніж було відомо, коли Елкінд писав ці слова.

Докази патологічного рівня стресу у дітей, що викликається дитячим садком, отримані з досліджень кортизолу волосся. Кортизол ˗ це гормон стресу, який за тривалого підвищеного рівня може пошкодити мозок. Хронічний стрес можна виміряти, вимірявши рівень кортизолу у прядці волосся. Дослідження показало, що рівень кортизолу у волоссі був значно вищим у дітей за два місяці після вступу до дитячого садка, ніж за два місяці до початку занять (Groeneveld et al., 2013).

Як і передбачалося, у дітей з високим рівнем страху спостерігалося найвище зростання концентрації кортизолу у волоссі після вступу до школи. Ці результати дозволяють припустити, що підвищення кортизолу у відповідь на стресові зміни у довкіллі може мати різну прогностичну цінність залежно від темпераменту. Крім того, отримані дані ілюструють тенденцію до того, що діти з високим рівнем страху, які мають достатній досвід групового перебування в колективі, демонструють найвище зростання концентрації кортизолу у волоссі після вступу до школи. Можливо, для дуже полохливих дітей з великим досвідом перебування в групі перехід у нові обставини може бути особливо стресовим через відокремлення від знайомого середовища, від знайомих вихователів та однолітків. Майбутні дослідження з великим розміром вибірки можуть пролити більше світла на ці індивідуальні відмінності у реакції на перехід до початкової школи.

Джерела:

Elkind, D. (1987). Miseducation: Preschoolers at risk. р. 69.

Groeneveld et al (2013). Children’s hair cortisol as a biomarker of stress at school entry. Stress: The International Journal on the Biology of Stress, 16, р. 711-715.

Примітка: дослідження проводилося у Нідерландах, де з 4 років діти йдуть до початкової школи, хоча за змістом це є дитячий садочок.

Виступ проф. Крутій К.Л. та матеріали до Міжнародного семінару 29.06.2021 р.

 

29 ЧЕРВНЯ 2021 р. – МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР ЩОДО ПИТАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ В СИСТЕМІ ДОШКІЛЛЯ

https://mon.gov.ua/ua/news/29-chervnya-mizhnarodnij-seminar-shodo-pitan-psihologo-pedagogichnoyi-diagnostiki-v-sistemi-doshkillya?fbclid=IwAR1bmP5ZkRDK23o9yLjGrFFpeRTdPacmQDQN7U3mFL1oIoWs15OddMxugtI

Угода -для-батьків-Фінляндія Авторська Порівняльна таблиця_Крутій К.Л.

Матеріал для дискусії Діагностування дітей

Презентація_ Крутій К.Л._Діагностика_Міжнародний семінар_ 29.06.2021

Формула ідеальної іграшки, або як купити дитині корисний подарунок?

ФОРМУЛА ІДЕАЛЬНОЇ ІГРАШКИ

Психолог Кліфф Арналл (Cliff Arnall, Британія, 2009 р.) розробив рівняння для ідеальної іграшки в подарунок дитині після того, як дослідив понад 5000 батьків та дітей на замовлення британської іграшкової компанії Worlds Apart. Дослідження показало, що 65% дітей отримують різдвяні подарунки, які їм не подобаються, або з якими вони не грають.

На думку дослідника, батькам слід вибирати подарунок на основі суб’єктивних оцінок іграшок за шістьма ключовими властивостями за 5-бальною системою.

Ось ця формула:

Pi – наскільки іграшка корисна, якщо дитина грає одна (дитині подобається індивідуальна гра?)

Po – наскільки вона корисна, якщо дитина грає з іншими дітьми,

Cr – наскільки вона стимулює творчі здібності, почуття дитини,

S – наскільки вона допомагає налагодити контакт з однолітками (чи сприяє соціальній активності?),

U – загальна корисність іграшки (чи може дитина грати з іграшкою увесь рік? чи легко зберігати і легко транспортувати?),

H – чи достатньо міцна іграшка, щоб її можна було передати у спадок; чи буде актуальна для молодших братів і сестер в наступні роки?

Кліфф Арналл пропонує враховувати, скільки в середньому годин на місяць дитина буде регулярно грати з подарунком (T), а також упродовж якого часу вона збереже до неї інтерес (L).

Після цього необхідно обчислити значення виразу

L х T + Pi + Po + Cr + S + U + H

Результат треба розділити на квадратний корінь з ціни іграшки. Іграшка, яка набрала 40 балів і вище, вважається дуже цінною. Вибір слід робити на користь тієї іграшки, яка отримає в результаті найвищу підсумкову оцінку. Дослідник також попереджає, що результати можуть відрізнятися для різних дітей.

Джерело: https://www.cbc.ca/news/mathematical-formula-predicts-the-perfect-toy-1.827935

На світлині –   М’яч ТАКАНЕ.

Про нього можна почитати тут:

http://ukrdeti.com/shiyemo-myach-takane-pokrokova-instrukciya/

Комп’ютер для дошкільників – “за” та “проти”: обидві точки зору помилкові!

Ніщо не викликає стільки дебатів в сучасному світі, як використання техніки маленькими дітьми. Зокрема, справжні битви розгортаються навколо теми: чого більше – користі чи шкоди приносять дошкільнятам планшети. Так, з бюджету Лос Анджелесу (США) було виділено 1,3 мільярда, щоб забезпечити кожну дитину цим дивом техніки. Водночас у Великобританії Асоціація вчителів виступила проти того, щоб використовувати портативні комп’ютери за межами уроку інформатики.

Комп’ютер в дитячому саду: в чому переваги?

Науковці Northwestern University Feinberg School of Medicine (США) виявили, що обидві точки зору є помилковими. Як відсутність комп’ютерів взагалі, так і наявність у кожної дитини свого планшета не гарантує особливих успіхів. Користь з’являється тільки тоді, коли діти спільно використовують один планшет. Експерти провели дослідження і з’ясували, що діти, які “ділили” портативні комп’ютери в дитячому садку, краще виконували тести в порівнянні з однолітками, які навчалися без таких комп’ютерів, а також тих дітей, які працювали кожен зі своїм планшетом поодинці. Вчені оцінювали знання 5-6-річних вихованців американських дитячих садків.

Діти показали результат на 30 відсотків краще їхніх однолітків

Дослідниця Courtney K Blackwell порівнювала успіхи 352 вихованців дитячих садків із 3 груп. В одній з них кожна дитина мала свій планшет, в інший – був один планшет на двох, у третій – не було взагалі.  За результатами тестів з’ясувалося, що діти з другої групи показали результат на 30 відсотків краще, ніж всі інші малюки. “Діти, які ділили один планшет, показали високі результати. Оскільки в цьому випадку можна говорити про коллаборативне або спільне навчання навколо технології, а це вже зовсім інший процес. Тому  освітнім закладам необхідно переглянути своє ставлення до використання планшетів “, – вважає експерт.

Джерело: https://www.feinberg.northwestern.edu/faculty-profiles/az/profile.html?xid=37275

Світлина з відкритих джерел.

Запрошую до дискусії: що святкуємо в садочку?

Професор нейробіології  Келлі Ламберт  (Dr. Kelly Lambert) в інтерв’ю виданню The New York Times зауважила, що чим більше діти будуть вірити в Санту Клауса (у нашому варіанті – Святий Миколай, Дід Мороз – примітка К.Крутій), в те, що він дійсно існує й особисто приносить подарунки дітям на Новий рік, тим щасливіше вони будуть.
На думку нейробіолога,  Дитинство триває до тих пір, поки людина вірить у чудеса. Це пов’язано з тим, що в дитинстві кількість створюваних мозком людини нейронних зв’язків величезне, з віком же процес створення не тільки істотно сповільнюється, а й вже створені нейронні зв’язки відмирають.
А уява, як відомо, найкращий «творець» цих зв’язків. Отже, дозволяючи своїй дитині якомога довше насолоджуватися казкою, вигадкою, відчувати приємні емоції та вірити в чудеса – тим більше і тим довше буде процес створення нейронних зв’язків в головному мозку. А це позначиться найкращим чином на пам’яті дитини, її творчому потенціалові.

Оригінальний текст статті тут:
https://www.nytimes.com/2013/12/22/opinion/sunday/santa-on-the-brain.html?ref=opinion&_r=1&

Рекомендую повернутися до відкритого листа, обговорити його у педагогічній спільноті.

Використано ілюстрацію художниці Наталії Деревянко.

Флешмоб “Збережемо ялиночку!”. Відкритий лист проф. Катерини Крутій до освітянської спільноти

Розлади аутистичного спектру та ґендер: спільне та відмінне

Є докази, які дозволяють припустити, що ймовірність розладів аутистичного спектру (РАС) у чоловіків вище, ніж у жінок – приблизно в 4 рази. Але в роботах, які відзначили цей зв’язок, часто як взаємозамінні використовували терміни «стать, визначена під час народження» («біологічна стать») і «ґендерна ідентичність», а  це не зовсім коректно. В інших дослідженнях вчені прийшли до висновку, що трансґендерні люди більш схильні до розладів аутистичного спектру, ніж цісґендерні (тобто ті, чия ґендерна ідентичність збігається з біологічною статтю).

Ці роботи було обмежено малою вибіркою учасників і даними, представленими ними в спеціальні клініки. Але далеко не всі трансґендерні люди звертаються в такі клініки. Чи є зв’язок між трансґендерними й аутизмом та наскільки він є сильним?
Психологи з Кембриджського університету зацікавилися цим питанням. Вони проаналізували дані 600 тисяч дорослих людей з різних країн світу і різного віку та виявили таку закономірність: ймовірність діагностування аутизму у трансґендерних людей і людей з різноманітною ґендерною самоідентифікацією (gender-diverse) в 3-6 разів вище, ніж у цісґендерних. Результати їх роботи було опубліковано в журналі Nature Communications.

https://republic.ru/posts/97466?utm_source=republic.ru&utm_medium=email&utm_campaign=morning

Фото: Unsplash.com

Про жахливий психологічний експеримент над дітьми (1939 р.)

Про жахливий психологічний експеримент над дітьми, що відбувся 1939 року в Америці.


Психолог В. Джонсон з університету Айови (США) і його аспірантка М. Тюдор провели експеримент за участю 22 дітей сиріт із Девенпорта. Дітей розділили на 2 групи. Учасникам однієї групи експериментатори розповідали наскільки чиста і правильна їхня вимова, хвалили за сказане, в різний спосіб заохочували говорити і читати вголос. Ці діти помітно прогресували у мовленні, проявляли активність і комунікабельність, були відкритими до спілкування. В другій групі Тюдор дуже жорстко висміювала найдрібніші недоліки вимови у дітей, називала їх жалюгідними заїками і в різний спосіб переконувала дітей, що їм краще мовчати взагалі, ніж так говорити. Діти другої групи ставали все більш мовчазними, невпевненими в собі, тихими і закритими. Крім того більшість з тієї групи стали затинатись, хоча раніше ніколи не мали проблем з мовленням.
Про цей експеримент довгий час замовчували, оскільки сам Джонсон був вражений його наслідками. М. Тюдор ще тричі поверталась в притулок, щоб виправити шкоду, завдану дітям, але їй нічого не вдалося, зміни були незворотніми.
В 2007 році учасникам цього експерименту було виплачено компенсацію $ 925 000.

Більш докладно про цей експеримент тут:

https://soznanie.club/zaikanie-chudovischnyy-eksperiment-uendella-dzhonsona

Відео про експеримент тут:

ІНДЕКС KIDSRIGHTS 2020, або як в Україні захищаються права дитини

Індекс KidsRights – це перший і єдиний глобальний рейтинг, який щорічно вимірює, як права дітей поважаються в усьому світі,  та в якій мірі країни поліпшують права дітей.

Індекс KidsRights – це ініціатива фонду KidsRights у співпраці з Університетом Еразма Роттердамського (Нідерланди), а саме: Школа економіки Еразма і Міжнародний інститут соціальних досліджень. Індекс охоплює рейтинг усіх держав-членів ООН, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, та за якими є достатньо даних (усього 182 країни).

Індекс KidsRights має з 5 доменів:  Право на життя. Право на здоров’я. Право на освіту. Право на захист. Сприятливе середовище для прав дитини.

Кожен домен має однакову вагу. Бали за кожен домен розраховуються як середнє значення показників. Щоб переглянути оцінку для кожного домена в кожній країні, відвідайте таблицю нижче.

https://kidsrights.org/news/childrens-rights-globally-under-pressure-due-to-corona-crisis/

Індекс KidsRights 2020 для України (місце в рейтингу 182 країн):

Індекс прав дітей на життя: 91 (оцінка: 0,733)

Рейтинг права на здоров’я: 80 (оцінка: 0,911)

Рейтинг права на освіту:      35 (оцінка: 0,816)

Ступінь захисту:                    45 (оцінка: 0,951)

Рейтинг сприятливого середовища для прав дитини:

                                                143-151 (оцінка: 0,357)

Загальний рейтинг:                80 (оцінка: 0,840)

Індекс презентовано списком країн із ранжируванням, з колірним кодуванням, що вказує відповідні групи ранжирування. В Індексі KidsRights 2020 Ісландія посідає перше місце як країна, де права дітей гарантовано найкращим чином, за нею йдуть Швейцарія та Фінляндія. Результати в останній категорії засновано на Прикінцевих зауваженнях, прийнятих Комітетом ООН з прав дитини. Таки країни як Чад, Афганістан і Сьєрра-Лєоне знаходяться в нижній частині індексу 2020 року. Існують також серйозні побоювання щодо благополуччя дітей через наслідки постійної нестабільності в таких країнах, як Сирія і Венесуела.

Детальніше про випуск KidsRights Index 2020 читайте в прес-релізі, посилання на який наведено нижче:

https://kidsrights.org/research/kidsrights-index/

Гра – це стан свідомості, завдяки якому стаємо розумнішими. Давайте почитаємо!

Гра – це стан свідомості, завдяки якому ми стаємо розумнішими і пристосованими. Саме такі висновки зробив Стюарт Браун, провідний експерт у галузі  психології ігор, вивчивши більш шести тисяч історій самих різних людей – від серійних убивць до нобелівських лауреатів. Прочитавши його книгу, ви більше ніколи не зможете дивитися на ігри як на щось, що відволікає вас від роботи. Вона відкриє вам двері у світ успішного і щасливого життя.

Цитата:

Лаборатория реактивного движения (Jet Propulsion Laboratory – JPL) Калифорнийского технологического института больше семидесяти лет была главной площадкой для аэрокосмических исследований. Ученые и инженеры JPL создали основные компоненты для всех пилотируемых и непилотируемых космических программ США. Именно они придумали и построили марсоходы, которые после приземления многие годы исследуют поверхность планеты. Они же управляют всеми этими устройствами. Можно сказать, что JPL – воплощение космического века. Какой бы большой и амбициозной ни была цель, исследователи всегда говорят: «Это нам по плечу».

Но в конце 1990‑х руководство лаборатории вынуждено было сказать: «JPL, у нас проблема»[1]. На пороге нового столетия инженеры и ученые, которые взошли на борт компании в 1960‑е годы, те, кто отправил человека на Луну и построил роботизированные зонды для исследования Солнечной системы, начали массово уходить на пенсию. И в лаборатории настали трудности с их заменой. Несмотря на то что туда отбирали лучших выпускников ведущих технических вузов вроде Массачусетского технологического института, Стэнфорда и самого Калтеха[2], новым сотрудникам часто чего‑то недоставало. Им не удавалось решать определенного рода задачи, которые были крайне важны для работы. Опытные руководители обнаружили, что свежеиспеченные инженеры прекрасно справляются с теоретическими математическими задачами на техническом уровне, но практические трудности, которые возникали на пути сложного проекта от теории к практике, им не давались. В отличие от старших товарищей молодые инженеры не могли определить ключевой недостаток сложной системы, над которой работали, посмотреть на проблему с разных сторон, разобрать ее на части, выделить важнейшие элементы и переставить их абсолютно по‑новому, чтобы таким образом найти решение.

Почему же JPL нанимала неподходящих инженеров? Люди, которых они брали, получали высшие баллы в лучших вузах, но блестящие результаты учебы определенно были не самым важным показателем, когда речь шла о навыках решения проблем. Подобно хорошим инженерам, руководители JPL проанализировали задачу и пришли к выводу, что при найме обращали внимание на не совсем правильные характеристики соискателей. Они решили, что кандидатов, которым хорошо дается решение нужных задач, можно отделить от остальных, если найти правильные критерии отбора.

И тогда глава JPL нашел Нейта Джонса. У Джонса была мастерская, которая специализировалась на шинах для гоночных автомобилей и болидов «Формулы‑1». В какой‑то момент он заметил, что многие новые сотрудники, приходящие в мастерскую, не способны решать нетипичные задачи. Джонс и его жена, учитель по профессии, задались вопросом: что же изменилось? Опросив новых ребят и более старых сотрудников, Джонс обнаружил: те, кто с детства делал что‑то своими руками ради удовольствия, могли «видеть решения», а те, кто не делал, – нет. Джонс написал статью о своих находках и таким образом привлек внимание руководителей JPL.

Тогда руководители JPL вновь обратились к своим инженерам, которые уходили на пенсию, и обнаружили сходную модель. Они увидели, что в молодости эти сотрудники разбирали часы, чтобы посмотреть, как они работают, строили мини‑кары, конструировали аудиосистемы Hi‑Fi или чинили электроприборы. Молодые выпускники инженерных вузов, которые делали вещи своими руками для удовольствия, тоже были способны решать проблемы так, как требовалось руководителям лаборатории. Те же, кто этим не занимался, обычно такой способности не имели. С этого момента JPL внесла вопросы о юношеских творческих проектах кандидатов в стандартную процедуру собеседования.

То, что Лорел открыла опытным путем, руководители JPL увидели благодаря исследованиям: в игре есть своего рода магия. Занятие, которое может показаться фривольным и даже детским, в конечном счете приносит нам благо. Парадоксально, что малая толика «непродуктивной» деятельности способна сделать человека гораздо продуктивнее и энергичнее в других аспектах его жизни. Когда занятие отвечает нашей глубочайшей внутренней правде, как это вышло с верховой ездой у Лорел, оно становится катализатором, оживляющим все остальное.

Как только люди поймут, что для них значит игра, они смогут вернуть радостное волнение и чувство приключения в свою жизнь, сделать работу продолжением игры и в полной мере взаимодействовать с миром.

Думаю, не будет преувеличением сказать, что игра может спасти вашу жизнь. Она, несомненно, спасла мою. Жизнь без игры – изнурительное механическое существование, организованное вокруг выполнения дел, необходимых для выживания. Игра – это палочка, без которой не смешаешь коктейль. Это основа всех искусств, книг, спорта, фильмов, моды, веселых занятий и чудес – короче говоря, основа того, что мы считаем цивилизацией. Это сама суть жизни. Игра и делает ее живой.

[1] Аллюзия на фразу «Хьюстон, у нас проблема» из известного фильма «Аполлон‑13», широко вошедшую в разговорную американскую речь. Прим. ред.

[2] Калтех (Калифорнийский технологический институт) – один из ведущих вузов в США и один из двух самых важных, наряду с Массачусетским технологическим институтом, специализирующихся в точных науках и инженерии. Прим. ред.

Джерело: Игра. Как она влияет на наше воображение, мозг и здоровье / Стюарт Браун, Кристофер Воган; пер. с англ. Т. Мамедовой»: Манн, Иванов и Фербер; Москва; 2015

До дня народження видатного педагога І.Г.Песталоцці

«Основний метод навчання у Песталоцці – витяг дітьми знань із споглядань і повсякденних спостережень,

і в ході їх аналізу залучення матеріалу для вирішення здивувань-непорозумінь.

Навчання і виховання спираються на досвід дитини.

Вони неможливі без цієї опори» (Б.М. Бім-Бад).

12 січня 1746 в Цюріху в родині лікаря народився Іоґанн Ґенріх Песталоцці, один з небагатьох найбільш глибоких і змістовних педагогів усіх часів і народів.  Досягнення Песталоцці у вихованні та навчанні бездомних і осиротілих дітей були надзвичайні та незмінно впливали на сучасників  як диво. Популярність Песталоцці досягла таких масштабів, що, коли Наполеон зажадав надсилання в Париж уповноважених для вирішення питань внутрішнього устрою Швейцарії, Песталоцці виявився в їх числі. Однак Наполеон поставився до Песталоцці і його ідей вороже, що не забарилося позначитися на становищі його інституту: у нього було відібрано державну субсидію, а незабаром і замок.

Але вся Швейцарія обурилася. Багато міст пропонували інституту допомогу. Песталоцці вибрав місто Івердон на березі Невштальского озера, де під інститут відвели просторий замок. Інститут в Івердоні проіснував з 1805 по 1825 і придбав всесвітню славу. Крім вихованців, тут навчалися викладачі, які потім запроваджували ідеї інституту в своїх навчальних закладах. Інститут відвідували такі відомі люди того часу як-от: Талейран, Карл Ріттер, голландський король Людовик, прусський король Фрідріх-Вільгельм III і російський імператор Олександр I.

Основний метод навчання у Песталоцці – витяг дітьми знань з споглядань, тобто повсякденних спостережень, в ході їх аналізу та залучення матеріалу для вирішення здивувань-непорозумінь.

 

 

І. Ґ. Песталоцці показав, що навіть самі знедолені в культурному відношенні діти швидко просуваються в розвитку, якщо їх заохочують до спостережень та осмислення – аналізу й узагальнення – повсякденного сприйняття життя і праці.

У ході осмислення життєвих спостережень учитель вводить наукові поняття, замінюючи ними життєві і / або приводячи їх у систему. Плюс до всього постійна апеляція  педагога до дійсності вчить реалізму в сприйнятті світу.

Отже, розвиток у дітей спостережливості й осмислення побаченого дає приголомшливий освітній ефект.