Архіви категорій: Матеріали до дисципліни “Педагогіка раннього та передшкільного дитинства”

STREAM-освіта: Допомагаємо батькам під час карантину: освітні ситуації для дітей середнього дошкільного віку

Залишити відповідь

В умовах карантину, коли дошколята, як ніхто інший, страждають від нестачі сенсорних подразників, спілкування із довкіллям, неможливості (невміння) батьків організувати вільну самостійну освітню діяльність власних дітей,  пропонуємо чудо-планування!

Педагоги можуть обирати щодня освітні ситуації для дітей та відправляти батькам, пропонуючи скористатись планом, але не слід відправляти усе відразу, робіть скріншот дня.

Якщо необхідно, запропонуйте проконсультувати як і що треба організувати 🙂

Запропоноване планування є невід”ємною частиною альтернативної програми формування культури інженерного мислення в дошкільників ” STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт” .

Купити можна тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product-category/programy-ta-planuvannya/stream-osvita/programa/ 

Почитати додатково можна це:

  1. Крутій К.Л., Грицишина Т.І. STREAM-освіта дошкільнят: виховуємо культуру інженерного мислення // Дошкільне виховання. – 2016. – №1. – С.3-7.

  2. Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. – 2016. – №9. – С.6-10.

  3. Крутій К.Л. Едьютейнмент: навчання як розвага // Дошкільне виховання. – 2017. – № 1. – С.2-6.

  4. Крутій К.Л. STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт. Концептуальні засади парціальної програми формування культури мислення в дошкільників //  Інформаційний збірник для директора та завідувача дитячого садочка. – 2017. – № 9-10 (62), травень. –  С.57-76.

Не забувайте, що е-матеріали можна безкоштовно завантажити за цим посиланням:
http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product/prirodnicho-naukova-osvita-doshkilni-4/

Планування освітніх ситуацій, дослідів і досліджень, спостережень тут:

Планування STREAM_середній вік_3 кв_КВІТЕНЬ

Планування STREAM_середній вік_3 кв_КВІТЕНЬ

Продуманий ризик на ігрових майданчиках Амстердаму

Залишити відповідь

Ігрові майданчики на вулицях Амстердаму – це унікальний елемент, який мало розповсюджено не лише в Україні,  але й в інших країнах Європи.

І це не тільки парки або сквери, у Нідерландах є чимало ігрових майданчиків усередині кварталів. А це допомагає родинам в умовах урбанізації виживати в міських умовах.

Чи хочуть діти насправді ризикувати?

У дослідженні взяли участь тридцять дітей, які  мали від 7 до 10 років. Вони грали на майданчику,  на різній відстані один від одного знаходилися блоки різної висоти.
Після того, як діти награлися, їх розпитували, де їм було страшно, а де ні, де цікаво, важко  тощо.

Виявилося, що фактичні труднощі, які були реально присутні на майданчику і те, як діти їх оцінюють – не збігаються!
Чим більш спритніша  була дитина, тим більшу відстань вона могла подолати, тим ширше були зазори між блоками, які вона перестрибувала.

Проте виявилося, що в цілому більш спритні та вмілі діти воліли перестрибувати з блоку на блок, тобто ризикувати в свідомо нескладних для них ситуаціях. Коли, наприклад, відстань між блоками та різниця у висоті – незначні. Тобто діти вибирали більш ризиковий спосіб пересування, і в простій ситуації – не переступали, а перестрибували. У складній ситуації, на висоті, за великої відстані – не ризикували, переступали.

Прочитати детальніше  про це дослідження  можна тут:

– Journal of Environmental Psychology. Статья называется – Affordances in a simple playscape: Are children attracted to challenging affordances?

За посиланням:

супераналіз можливості/неможливості використання гумових шин  на дитячих майданчиках:

http://playspaces.ru/resina/?fbclid=IwAR3fphPDc9XXcndNMVj1XHzhXjWsqmH3zE3wJGUin340QWSpbhyv801ocMA

Відео допомагає зрозуміти як нідерландський архітектор зреалізува свою ідею  створення ігрових майданчиків в Амстердамі.

Гра – це стан свідомості, завдяки якому стаємо розумнішими. Давайте почитаємо!

Залишити відповідь

Гра – це стан свідомості, завдяки якому ми стаємо розумнішими і пристосованими. Саме такі висновки зробив Стюарт Браун, провідний експерт у галузі  психології ігор, вивчивши більш шести тисяч історій самих різних людей – від серійних убивць до нобелівських лауреатів. Прочитавши його книгу, ви більше ніколи не зможете дивитися на ігри як на щось, що відволікає вас від роботи. Вона відкриє вам двері у світ успішного і щасливого життя.

Цитата:

Лаборатория реактивного движения (Jet Propulsion Laboratory – JPL) Калифорнийского технологического института больше семидесяти лет была главной площадкой для аэрокосмических исследований. Ученые и инженеры JPL создали основные компоненты для всех пилотируемых и непилотируемых космических программ США. Именно они придумали и построили марсоходы, которые после приземления многие годы исследуют поверхность планеты. Они же управляют всеми этими устройствами. Можно сказать, что JPL – воплощение космического века. Какой бы большой и амбициозной ни была цель, исследователи всегда говорят: «Это нам по плечу».

Но в конце 1990‑х руководство лаборатории вынуждено было сказать: «JPL, у нас проблема»[1]. На пороге нового столетия инженеры и ученые, которые взошли на борт компании в 1960‑е годы, те, кто отправил человека на Луну и построил роботизированные зонды для исследования Солнечной системы, начали массово уходить на пенсию. И в лаборатории настали трудности с их заменой. Несмотря на то что туда отбирали лучших выпускников ведущих технических вузов вроде Массачусетского технологического института, Стэнфорда и самого Калтеха[2], новым сотрудникам часто чего‑то недоставало. Им не удавалось решать определенного рода задачи, которые были крайне важны для работы. Опытные руководители обнаружили, что свежеиспеченные инженеры прекрасно справляются с теоретическими математическими задачами на техническом уровне, но практические трудности, которые возникали на пути сложного проекта от теории к практике, им не давались. В отличие от старших товарищей молодые инженеры не могли определить ключевой недостаток сложной системы, над которой работали, посмотреть на проблему с разных сторон, разобрать ее на части, выделить важнейшие элементы и переставить их абсолютно по‑новому, чтобы таким образом найти решение.

Почему же JPL нанимала неподходящих инженеров? Люди, которых они брали, получали высшие баллы в лучших вузах, но блестящие результаты учебы определенно были не самым важным показателем, когда речь шла о навыках решения проблем. Подобно хорошим инженерам, руководители JPL проанализировали задачу и пришли к выводу, что при найме обращали внимание на не совсем правильные характеристики соискателей. Они решили, что кандидатов, которым хорошо дается решение нужных задач, можно отделить от остальных, если найти правильные критерии отбора.

И тогда глава JPL нашел Нейта Джонса. У Джонса была мастерская, которая специализировалась на шинах для гоночных автомобилей и болидов «Формулы‑1». В какой‑то момент он заметил, что многие новые сотрудники, приходящие в мастерскую, не способны решать нетипичные задачи. Джонс и его жена, учитель по профессии, задались вопросом: что же изменилось? Опросив новых ребят и более старых сотрудников, Джонс обнаружил: те, кто с детства делал что‑то своими руками ради удовольствия, могли «видеть решения», а те, кто не делал, – нет. Джонс написал статью о своих находках и таким образом привлек внимание руководителей JPL.

Тогда руководители JPL вновь обратились к своим инженерам, которые уходили на пенсию, и обнаружили сходную модель. Они увидели, что в молодости эти сотрудники разбирали часы, чтобы посмотреть, как они работают, строили мини‑кары, конструировали аудиосистемы Hi‑Fi или чинили электроприборы. Молодые выпускники инженерных вузов, которые делали вещи своими руками для удовольствия, тоже были способны решать проблемы так, как требовалось руководителям лаборатории. Те же, кто этим не занимался, обычно такой способности не имели. С этого момента JPL внесла вопросы о юношеских творческих проектах кандидатов в стандартную процедуру собеседования.

То, что Лорел открыла опытным путем, руководители JPL увидели благодаря исследованиям: в игре есть своего рода магия. Занятие, которое может показаться фривольным и даже детским, в конечном счете приносит нам благо. Парадоксально, что малая толика «непродуктивной» деятельности способна сделать человека гораздо продуктивнее и энергичнее в других аспектах его жизни. Когда занятие отвечает нашей глубочайшей внутренней правде, как это вышло с верховой ездой у Лорел, оно становится катализатором, оживляющим все остальное.

Как только люди поймут, что для них значит игра, они смогут вернуть радостное волнение и чувство приключения в свою жизнь, сделать работу продолжением игры и в полной мере взаимодействовать с миром.

Думаю, не будет преувеличением сказать, что игра может спасти вашу жизнь. Она, несомненно, спасла мою. Жизнь без игры – изнурительное механическое существование, организованное вокруг выполнения дел, необходимых для выживания. Игра – это палочка, без которой не смешаешь коктейль. Это основа всех искусств, книг, спорта, фильмов, моды, веселых занятий и чудес – короче говоря, основа того, что мы считаем цивилизацией. Это сама суть жизни. Игра и делает ее живой.

[1] Аллюзия на фразу «Хьюстон, у нас проблема» из известного фильма «Аполлон‑13», широко вошедшую в разговорную американскую речь. Прим. ред.

[2] Калтех (Калифорнийский технологический институт) – один из ведущих вузов в США и один из двух самых важных, наряду с Массачусетским технологическим институтом, специализирующихся в точных науках и инженерии. Прим. ред.

Джерело: Игра. Как она влияет на наше воображение, мозг и здоровье / Стюарт Браун, Кристофер Воган; пер. с англ. Т. Мамедовой»: Манн, Иванов и Фербер; Москва; 2015

Японський робот-немовлятко Hiro-chan без обличчя

Залишити відповідь

Японська компанія Vstone представила Hiro-chan – м’якого навчального робота-немовлятко, який реагує на обійми: зазвичай, коли робот плаче, він заспокоюється, якщо його беруть на руки. До репертуару Hiro-chan більше сотні різних звуків, але немає обличчя, так що настрій робота можна визначити тільки на слух. 

Одна з особливостей соціального робота – зрозуміла для користувача комунікація, максимально наближена до природної – тієї, яка відбувається між людьми. Важлива складова цієї комунікації, у свою чергу, – це емоції: робот повинен не тільки розпізнавати емоційний стан людини, а й реагувати відповідно – також за допомогою будь-яких емоцій.

Здатність роботів виражати емоції важлива не тільки для простої комунікації, а й для навчання: такі роботи, наприклад, допомагають в емоційному пізнанні дітям з аутизмом. Проблема полягає в тому, що висловити емоції на обличчі роботам буває не так просто: якщо емоцію недоопрацювали, то користувач її не розпізнає, а якщо перестаратися – можна досягти зворотнього негативного ефекту.

Розробники з Vstone вирішили обійти цю проблему досить радикальним способом: у їхнього робота-немовлятки на ім”я Hiro-chan зовсім немає обличчя. Замість цього емоції він виражає виключно звуками. Пристрій видає більше сотні різних звуків, матеріалом для яких послужили звуки, які видають справжні діти. Все, що робот може робити – плакати, коли його залишають одного, і заспокоюватися, коли його піднімають: якщо Hiro-chan обійняти, він починає сміятися.

Вартість Hiro-chan 5,5 тисячі ієн (трохи більше 1 тисяч грн.) і, за словами розробників, призначений, в основному для літніх людей.

Уточнимо, що передавати емоційний стан роботи вже вміють і за допомогою тактильних сигналів: наприклад,  нещодавно американські інженери показали робота, який може покриватися «гусячою шкіркою».

Як тут не пригадати вальдорфські ляльки без обличчя? Ідея таж сама, тільки для дітей.

 

Джерело: https://nplus1.ru/news/2020/01/10/hiro-chan

Скільки іграшок має сучасна дитина, або коли іграшкове розмаїття шкодить

Залишити відповідь

Іграшкове розмаїття 

У дівчинки з 70-х було 8 ляльок. Кожна лялька прожила з нею її дитинство. У кожної було своє ім’я, яке дівчинка може згадати навіть через 40 років. Ляльки були її дочками. Вона спілкувалася з ними як з живими. Дітям взагалі властиво одушевляти свої іграшки. Дівчинка годувала ляльок вранці, а ввечері вкладала спати. Кожна лялька мала свій характер. Кожну вона по-своєму любила. І навіть коли у ляльки Зіни відірвалася гумова рука, вона прибинтувати її до тулуба і продовжувала грати. Лялька – інвалід. Так буває. Це не привід розлучатися з нею. Це привід ставитися до неї ще дбайливо. Періодично потрібно було прати лялькам одяг. А на зиму шити пальтечка.

У дівчинки з нашого часу ляльок в 4 рази більше. Більше тридцяти ляльок. Вона не пам’ятає всіх імен. Вона забуває про існування деяких. Потім випадково знаходить в купі інших іграшок: «О! Так у мене ще й така є!»

Тут можна подивитись, в які ігри та якими іграшками грали діти в минулому:

https://www.pinterest.com/prorektornauka/%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8-%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96-%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%B8-children-and-old-toys-%D0%B4%D0%B5/

Повний текст статті тут:

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2500020540076554&set=a.315068855238411&type=3&theater

Матеріали практичного семінару “Результати запровадження STREAM-освіти в практику роботи”, 25-26 жовтня 2019 р.

Залишити відповідь

Подаємо матеріали  Всеукраїнського практичного семінару  «Результати запровадження STREAM-освіти дошкільників  та  пріоритети STEAM-освіти молодших школярів»,  який відбувся 25 – 26 жовтня  2019 р. Організатори – 

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Факультет дошкільної, початкової освіти та мистецтв

імені Валентини Волошиної

Кафедра дошкільної та початкової освіти

Бюро медіації

Центр авторських технологій та модерних практик

ГО «Академія розвитку особистості»

ПРОГРАМА

Час 1-й день семінару, п’ятниця, 25 жовтня 2019 р.
9.00 – 9.50 Реєстрація учасників семінару. Організаційні питання
Урочисте відкриття та привітання учасникам семінару
10.00 – 10.30 Вітальне слово ректора ВДПУ імені Михайла Коцюбинського            проф. Наталії ЛАЗАРЕНКО, виступи запрошених гостей.
10.30 – 10.50 Презентація  факультету «Вас вітає факультет дошкільної, початкової освіти та мистецтв»
11.00-12.00 Катерина КРУТІЙ, доктор педагогічних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Воркшоп-презентація

«Вільна самостійна діяльність та її місце в системі науково-природничої освіти дітей»
12.00-13.00 Ірина СТЕЦЕНКО, науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та МОН України, автор технології «Логіки світу» для дітей від 4 до 12 років.

Gallery walk (мандрівка галереєю)

«Інтерактивні форми роботи з дітьми: освітні подорожі, інтерактивні казки, освітні діалоги, відкриті запитання»
13.00 – 13.45 Обідня перерва.  Повернення до аудиторій, підготовка до майстер-класів.
 

 

14.00 – 15.00

 STREAM-освіта дошкільників STEAM-освіта молодших школярів
Інна АНДРІЄНКОВА, вихователь-методист ЗДО № 545 Шевченківського району м. Києва. Методичне мейкерство:  «Організація роботи наукової лабораторії в умовах закладу дошкільної освіти. Особливості блоково-тематичного планування за альтернативною програмою» Ірина СТЕЦЕНКО, наук. співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАУ та МОН України. Майстер-клас:

«Інтегрована освітня діяльність із дітьми та формувальне оцінювання її ефективності»
 

15.00. – 16.00

 Мар’яна ЯЦУН, вихователь-методист ЗДО компенсуючого типу «Барвінок», м. Львів.

Фахова майстерня:  «Співпраця з Level Up Village як запорука успішного навчання та розвитку дошкільників».

Юлія БОЙКО, соціальний педагог. Мультимедійна панорама:  «STREAM-програми для дошкільників»

Інна КАРУК, Інна СТАХОВА, асистенти кафедри дошкільної та початкової освіти  Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

 

Майстер-клас

«Я досліджую світ»

      
2-й день семінару, субота, 26 жовтня 2019 р.
9.00-10.00 Наталія ШАЛДА, вихователь-методист ЗДО №1 «Дзвіночок»,               м. Шостка

Педагогічна майстерня:  «STREAM-ОСВІТА дошкільників: моделюємо освітню ситуацію за напрямами альтернативної програми»

10.10-11.00  Олена КАПЛУНОВСЬКА, Голова ГО «Академія розвитку особистості», м. Запоріжжя.

Коучинг-студія:   «Стратегії навчання читання дітей»
11.00 – 11.10 Кава-пауза
11.15 – 12.00 Людмила ЯГОДІНА, вихователь ЗДО №30, м. Вінниця.

 

Тренінг: «Використання конструкторів в освітньому процесі закладу дошкільної освіти»

 Юлія БОЙКО, соціальний педагог  ЗДО компенсуючого типу «Барвінок», м. Львів.

Методичний куферок (лексикон львівський, валіза): «Вирішення життєвих проблем за допомогою інженерного мислення»

12.00-12.45 Обідня перерва
12.45-13.45  Ліна ТКАЧУК, маґістрантка кафедри дошкільної та початкової освіти ВДПУ імені М.Коцюбинського.

Майстер-клас: «Фрактальне малювання як засіб  формування культури інженерного мислення в дітей дошкільного віку»

 Тетяна ВУСИК, музичний керівник ЗДО №8 «Барвінок», м. Жмеринка, Вінницької обл.

 

Hand Made: «Я хочу на море» (за мет. посібником «Літо-грайлик», музична терапія + орф-підхід) 

13.45-14.00 STREAM-вітальня.

 Методичне віче: обговорення результатів заходу. Підбиття підсумків семінару, обмін досвідом, пропозиції.
 З 14.00 –     Консультації спікерів (за попередньою домовленістю).

Шалда_Шостка_STREAM – освіта

Яцун М._Level up village Барвінок

Бойко Ю._Методичний куферок

Стеценко Інтерактивні форми роботи

Каплуновська_Стратегії навчання читання дітей

Андрієнкова І._Наукова лабораторія

Крутій К.Л. _Пленарне засідання

Яцун М. _ Співпраця з_levelup-new

 

Хто вкрав або зруйнував сучасне Дитинство?

Залишити відповідь

За даними психолога Пітера Грея, сьогоднішні діти частіше страждають від депресії, ніж за часів Великої депресії, і більше турбуються, ніж в роки Холодної війни.

Дослідження 2019 року, опубліковане в Journal of Abnormal Psychology, виявило, що з 2009 по 2017 роки рівень депресії виріс більш ніж на 60% серед дітей 14-17 років і на 47% – серед дітей 12-13 років.

Причому це не можна пояснити більш точною діагностикою. Кількість дітей і підлітків, які потрапляють до лікарні з суїцидальними думками або після спроб самогубства, зросла вдвічі з 2007 по 2015 роки.

Можна завантажити статтю з дослідженням звідси:

https://www.apa.org/pubs/journals/releases/abn-abn0000410.pdf

або подивитись скорочений переклад тут:

https://lifter.com.ua/kak-my-razrushili-detstvo-i-otobrali-ego-u-svoih-detey-12245?fbclid=IwAR3czL-wrenzKXEdDqDlt6HdN6f57g-F4k_cSJFGCqTulApTMqeYhVR2cAs

Картина Marianne Stokes (1855 – August 1927 ) A tearful child

Як перевірити безпечність середовища для малюка? Станьте навколішки!

Залишити відповідь

Є певні вимоги до безпеки середовища для малюків. Щоб зрозуміти проблеми, які можуть виникнути, пропонуємо познайомитися з декількома рекоменда­ціями, а саме:

  • Походіть кімнатою навколішки! Це допоможе побачити, як кімната виглядає з висоти зросту малюка. Знаходячись у такій позі, спробуйте відповісти на запитання: «А це безпечно?»

  • Чи дозволяє мені все оточуюче гратися безпечно?

  • Чи приваблива для мене кімната й орієнтована вона на мої інтереси?

  • Чи є те тим місцем, де я хотіла б провести весь день?

І наостанок. Придивіться до себе як до вихователя і запитайте:

  • Чи вмію спілкуватися з дітьми на їхньому рівні?

  • Чи розумію індивідуальні особливості та потреби малюків вікової групи?

  • Чи дозволяю кожному малюкові бути самостійним

    у виборі діяльності?

  • Чи хотіла б бути малюком і мати такого вихователя,

    як я?

Джерело:   Кэтлин С. Малыши в коллективе: Подробный план программы развития детей первых лет жизни. – Ростов н/Д. : Феникс, 2006. – 320 с.

Марія Монтессорі: розум дитини як літак

Залишити відповідь

Як багато людей до кінця свого життя мають туманне і на подив неточне уявлення про найпростіші математичні дії (наприклад, правильно підрахувати здачу) просто тому, що давним-давно на перших уроках арифметики їх квапливо підштовхували від однієї вправи до іншої, не давши можливості чітко зрозуміти суть!

До свого жаху вони відчували, що безпорадно і безнадійно тонуть у принизливих сипучих пісках невігластва і розчарування.

Розум дитини, який займається з конкретними дидактичними матеріалами Марія Монтессорі порівнює з літаком, якому для того, щоб самостійно піднятися в небо, необхідно спочатку проїхати деяку відстань по землі. Але коли настає слушний момент, літак «відривається» від твердої землі й піднімається в більш абстрактне повітряний простір, де його всі дії будуть відбуватися швидше і вільніше.

Аналогічно працює і розум дитини – для того, щоб піднятися на рівень узагальнення, – повинен на перших порах взаємодіяти з чимось об’ємним і конкретним.

Але коли приходить його час (різний для різних дітей), дитина «відривається» від навчальних матеріалів і самостійно піднімається в область абстракції, де її дії більш ефективні і вимагають менших зусиль.

Дитині потрібно менше часу для виконання дій, менше, ніж найшвидшому літаку, тому що він робить їх буквально зі швидкістю думки.

Тим часом розум дитини постійно не залишатиметься на високому рівні абстракції, як і літак, якому потрібно знову і знову повертатися на тверду землю для заправки паливом і підготовки до нових польотів; розум часто спускається на землю (до дидактичних матеріалів), щоб отримати з їх допомогою додатковий досвід для того, щоб мати можливість відправитися в новий політ в сферу абстрактного.

Отже, чисто інтелектуальне і чисто матеріальне завжди пов’язані між собою.

Джерело:

Едвін Мортімер Стендінг. Життя і творчість Марії Монтессорі.

М. : Благотворительный фонд «Волонтёры», 2012. – 476 с.

Про шерентінг, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

Залишити відповідь

Про шерентінґ, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

 (проф. Катерина Крутій)

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління. Упродовж усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність культурного досвіду дитини.

Саме тісна взаємодія з батьками дитини є необхідною умовою соціалізації дитини в закладі дошкільної освіти.

Сучасні технології дозволяють спілкуватись з батьками on-line. Проте часто-густо вихователі іноді за незнанням, іноді на прохання батьків переходять межу, за якою конфлікт є неминучим. Маю на увазі розміщення в соціальних мережах, у додатках – месенджерах Viber ([vaɪbə], «Вайбер»), WhatsApp (Ватсап) тощо світлин дітей без письмового погодження з батьками.

Що таке шерентінґ?

Шерентінґ – термін, утворений від англійських слів parenting (виховувати) і to share (ділитися, розміщувати в Інтернеті), описує явище, коли батьки викладають у соціальні мережі фотографії своїх дітей і публічно розповідають про ситуації з їхнього життя.

Компанія Інтернет-безпеки AVG провела опитування серед матерів в Північній Америці (США і Канаді), ЕС5 (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та Іспанія), Австралії / Нової Зеландії і Японії і з’ясувала, що 81 відсоток дітей у віці до двох років мають певний цифровий профіль або слід, з їх зображеннями, розміщеними он-лайн. У США 92 відсотки дітей присутні в Інтернеті на той час, коли їм два роки, в порівнянні з 73 відсотками дітей в ЕС5.

“Усе це потягнеться у їхнє доросле життя. Батьки виступають як господарі особистої інформації дітей, так і як оповідачі їхніх же історій», — йдеться в докладі Університету Флориди.

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Згідно з дослідженням, середнє цифрове народження дітей відбувається приблизно через шість місяців, при цьому третина (33%) фотографій та інформації дітей розміщуються в Інтернеті впродовж декількох тижнів після народження. У Великобританії 37 відсотків новонароджених мають онлайн-життя з народження, тоді як в Австралії та Новій Зеландії цей показник становить 41 відсоток.

Майже чверть (23%) дітей починають своє цифрову життя, коли батьки завантажують свої сканограмми пренатальної сонограми в Інтернет. Цей показник вищий в США, де 34 відсотки опублікували сонограми в Інтернеті, а в Канаді цей показник ще вище – 37 відсотків. Усе менше батьків діляться сонограмами своїх дітей у Франції (13%), Італії (14%) і Німеччини (15%). Точно так же тільки 14 відсотків батьків діляться цим он-лайн в Японії.

7 % дітей і немовлят мають адресу електронної пошти, створеної для них їхніми батьками, і 5 % мають профіль у соціальній мережі.

На запитання, що мотивує батьків розміщувати зображення своїх дітей в Інтернеті, більше 70 відсотків всіх опитаних матерів відповіли, що повинні ділитися ними з друзями та родиною (усього взяло участь в опитування 2200 осіб).

За словами генерального директора AVG Дж.Р. Сміта, «шокує той факт, що 30-річний юнак має он-лайновий слід, що розтягнувся максимум на 10-15 років, в той час як переважна більшість дітей сьогодні будуть присутні в Інтернеті, коли їм виповниться два роки – присутність, яке триватиме впродовж усього життя.

«Наше дослідження показує, що зростає тенденція до цифрового народженню дитини, яке збігається і в багатьох випадках передує даті його реального народження. Чверть дітей розміщують фотографії сонограм в Інтернеті ще до того, як вони фізично увійшли в світ.

У той же час ми закликаємо батьків подумати про дві речі:

«По-перше, ви створюєте цифрову історію для людини, яка буде слідувати за нею до кінця свого життя. Який вид сліду ви дійсно хочете почати для своєї дитини, і що вони подумають про інформацію, яку ви завантажили в майбутньому?

«По-друге, це посилює необхідність того, щоб батьки знали про налаштуваннях конфіденційності, які вони встановили у своїй соціальній мережі та інших профілях. В іншому випадку обмін фотографіями і конкретною інформацією дитини може бути переданий не тільки друзям і родині, а й усьому онлайн-світу».

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Щодо поширення шерентінґу в Україні

За загальним правилом, викладеним у статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці або в іншому громадському місці й фізична особа не заперечує проти цього.

Проте в ситуації з дітьми виникають додаткові обставини. Права фізичної особи на захист свого зображення і заборону його використання без дозволу (ст. 307, 308 Цивільного кодексу України) є цивільними правами, і для їх реалізації фізична особа повинна мати цивільну дієздатність. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до статей 31, 32 Цивільного кодексу України, фізична особа до 18 років має часткову або неповну цивільну дієздатність.

Тобто навіть якщо дитина або підліток дають вам згоду на фотозйомку, а також на майбутнє використання свого зображення в інформаційному матеріалі, рекламному ролику, агітаційному плакаті тощо, така дія є нікчемним правочином. Перекладаючи з юридичної мови на людську, дитина не може вам дати дозвіл на використання свого зображення, бо не має права розпоряджатися ним. За дитину це роблять її законні представники – тобто батьки, які, відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України, є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. йдеться про батьків у множині, тобто про обох батьків. Навіть якщо вони розлучені, але не позбавлені батьківських прав, відсутність згоди одного з них може призвести до визнання правочину недійсним і вимоги компенсації заподіяної шкоди з боку іншого. Отримання згоди батьків не обов’язково має бути письмовим, воно може бути усним, проте в разі виникнення непорозумінь у майбутньому, зокрема подання судового позову, наявність усної згоди треба буде довести в суді. Тому найбільш безпечним з правового погляду буде саме письмовий дозвіл, у якому зазначається кому саме надається цей дозвіл, на що саме надається (яке зображення і де буде використано) ім’я дитини і її батьків, підписи батьків і дата надання згоди. Іншим варіантом є унеможливлення ідентифікації дитини за допомогою технічних засобів («блюрування» тощо).

 (Джерело: https://imi.org.ua/articles/fotohrafii-ditey-publikuvaty-chy-ni-i62)

Отже, варіантів розміщення світлин дітей, які відвідують дитячий садочок, декілька. Є сенс прислухатись до порад юристів і не піддаватися спокусі за будь-якою нагодою догодити батькам.

Пропоную один із варіантів розміщення на стенді фото дітей, не використовуючи соціальні мережі:

Звідси можна завантажити безкоштовно текст цієї статті:

Крутій К.Л.- Про шерентінг