Архіви категорій: Монографії, статті проф. К.Крутій

Частина 2. Експериментування як засадничий метод формування природничо-наукових уявлень у дошкільників

Залишити відповідь

Природничо-наукова освіта дошкільників має здійснюватися як оволодіння різноманітними знаннями і головне — способами пізнавальної діяльності.

Саме ці проблеми мають знайти своє відбиття у змісті основ знань природничих наук, які пропонуються дітям дошкільного віку за програмою “Дитина в дошкільні роки” та програмою “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” (формування інженерної культури мислення в дошкільників).

 Пропоную  Частину 2.  

Експериментування як засадничий метод формування природничо-наукових уявлень у дошкільників

У системі дошкільної освіти пріоритетними будуть лише ті методи і форми, які розвивають у дітей здатність до початкових форм узагальнення, умовиводів, абстракції.

Цим методом є експериментування.

 Відкриття в закладі дошкільної освіти лабораторії (експериментаріума), яка оснащена необхідним обладнанням і матеріалами, дає можливість педагогу:

  • працювати з дітьми малими групами (по 6–8 осіб) за інтересами;

  • використовувати матеріали, які часто використовуються в групі за великої кількості дітей;

  • не обмежувати дитину в діяльності з гігієнічних міркувань (“забруднишся”, “проллєш”…).

Спільна діяльність вихователя з дітьми в дитячій лабораторії організовується щотижня: з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку — до 20 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку — до 25 хвилин).

Для посилання:

Крутій К. Л. Природничо-наукова освіта дошкільників: блоково-тематичне планування на засадах інтеґрації та методичні поради. Зима-біло- сніжка / К. Л. Крутій, І. Б. Стеценко. — Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2017. — 124 с. : вкл. + DVD-диск. — Бібліогр.: в кінці розділів. – С. 18-21.

Завантажити статтю можна тут:

Частина 2. Експериментування як засадничий метод формування природничо-наукової освіти дошкільників

Новий Закон України «Про освіту» : які зміни очікують на дошкілля?

Залишити відповідь

Стаття Н.Гавриш, К.Крутій

Прийняття і затвердження основного державного освітянського документу відбувалося в надзвичайних умовах: процеси реформування та модернізації зачепили всі рівні і ланки вітчизняної освіти. Загальний рух у галузі освіти протягом останнього десятиріччя  можна порівняти з рухом човна  у штормову погоду: кидання з боку  бік у просторі не завжди упорядкованих і оправданих новацій, накриття височезними хвилями начебто прогресивних ідей, що неодноразово розбивались об реалії неготовності щодо їх втілення, залишаючись від того лише на рівні декларування.  Люди втомилися від бурхливих змін, але прагнуть не спокою, а усталеності принаймні в ключових орієнтирах: куди рухатися, що з того, що традиційно виступало інструментами реалізації освітніх завдань, варто залишити, а що з інновацій гідне поширення. Саме тому освітяни з нетерпінням очікували підписання Президентом Закону «Про освіту» як дороговказу здійснення педагогічними колективами освітньої діяльності протягом наступних років.

Для цитування:

Крутій К., Гавриш Н. Новий закон України «Про освіту» : які зміни очікують на дошкілля? // Дошкільне виховання. – 2017. – № 11. – С. 2-6.

Завантажити звідси:

Dv_2017-11_Gavrysh_Krutiy

Сторітеллінг : мистецтво розповідання, або Як зацікавити й мотивувати дітей

Залишити відповідь

Стаття Сторітелінг Dv_2017-07_Крутій

Сторітеллінг – це калька з англійської storytelling, де story – історія, а telling – розповідання.

Сторітеллінг – це мистецтво розповідання історій.

Ми чуємо історії щодня. Ми їх розповідаємо й самі. Часто-густо, розповідаючи, на наш погляд, захоплюючу історію, не відчуваємо задоволення від сприйняття іншими її сюжету.

Ось матуся переказує свою вранішню розмову з дитиною вихователеві. Дитина ділиться враженнями від походу з татом до зоопарку. Але чому нас не хвилюють історії інших? А може, ми не такі вже й майстерні оповідачі? Пригадайте ситуацію, коли ви намагалися зацікавити дітей «гостем», котрий прийшов на заняття, пропонував якісь завдання, а бачили в очах лише ввічливе мовчання. Дітям нецікаво…

Посилання на статтю:

Крутій К.Л., Зданевич Л.В. Сторітеллінг : мистецтво розповідання, або Як зацікавити й мотивувати дітей // Дошкільне виховання. – 2017. – № 7. – С. 2-6.

Аналіз чинників та індикаторів, що впливають на розвиток сучасних дітей та їхню стратифікацію за категоріями

Залишити відповідь

Стаття К.Крутій та Л. Зданевич

Аналіз чинників та індикаторів, що
впливають на розвиток сучасних дітей та їхню
стратифікацію за категоріями

Analysis of the Factors and Indices, Influencing the Development of Modern Children and Their Stratification by Categories

 У статті розкрита актуальна проблема стратифікації сучасних дітей за різними категоріями. Проаналізовано різні підходи до вирішення даного питання. Розглянуто теорію поколінь, яка має безпосереднє відношення до експрес-аналізу чинників, що впливають на розвиток сучасних дітей та стратифікацію їх за категоріями. Охарактеризовано   терміни «діти індиго» та «кришталеві діти». На основі аналізу текстів (здебільшого – це Internet– статті без авторства) доведено відсутність будь-якої наукової теорії. На жаль, у більшості випадків автори оформили своє прагнення в ідею месіанства, що має явно окультну форму, або «гру в науку», використовуючи пасіонарну теорію етногенезу Л. М. Гумільова. Здійснено аналіз різних підходів до стратифікації сучасних дітей. В основу порівняння було покладено результати дослідження, проведеного психологом Д. Й. Фельдштейном. Зроблено висновок про те, що теорія про «дітей індиго» є псевдонауковою, метою якої є комерціалізація і реклама. Будь- яка псевдонаукова стратифікація (розподіл) дітей є небезпечною.

Ключові  слова:  «діти  індиго»,  «кришталеві  діти»,  псевдонаука,  експрес-аналіз, підходи,  стратифікація,  сучасні діти.

 

 

Стаття Крутій К. Стратифікація Дитинства

Цитуйте цю статтю як: Cite this article as:
Крутій К. Аналіз чинників та індикаторів, що
впливають на розвиток сучасних дітей та їхню
стратифікацію за категоріями / Катерина Крутій,
Лариса Зданевич // Педагогічний дискурс. – 2016. –
Вип. 20. – С. 115–122.

Технологія „Кінодидактика” у роботі зі студентами (поради від проф. Катерини Крутій)

Залишити відповідь

Технологія „Кінодидактика”

у роботі зі студентами

(поради від проф. Катерини Крутій)

Кінодидактика – це технологія, що дозволяє вивчити та скоригувати дієздатність і точність власного світогляду майбутнього педагога на основі перегляду та аналізу кінофільму.

Показником позитивного впливу кінопоказів на особистісний та професійний розвиток студентів є їхня самостійна робота не тільки після перегляду (есе, твори, дискусія), але і до нього. Для цього студентам пропонуються теми доповідей і повідомлень, які допомагають більш повно сприйняти художню реальність фільмів і реалізують міжпредметні зв’язки з такими дисциплінами, як  історія педагогіки, вікова психологія, дефектологія тощо.

Кінодидактика забезпечує:

  • включення механізмів рефлексії, саморозвитку та самоосвіти майбутніх педагогів;
  • створення освітнього співтовариства як форми інтеграції соціальних, просвітницьких і професійних структур;
  • розвиток і ампліфікацію суб’єктів підготовки в єдності їхніх громадянських, особистісних та індивідуальних характеристик;
  • реалізацію гуманістичних ідеалів в освіті.

Технологію варто запроваджувати зі студентами першого курсу під час викладання дисципліни “Вступ до спеціальності” (з”ясування рівня сформованості звязного мовлення) та з магістрантами (дисципліна “Методика викладання …”).

Наведемо приклад використання кінодидактики для студентів першого курсу спеціальності «Дошкільна освіта», дисципліна «Вступ до спеціальності».

Режисер  Ролан Биков у 1990 році зняв десятихвилинну картину «Я сюди більше ніколи не повернусь» («Люба») на замовлення ЮНЕСКО, яка входить до міжнародного кіноальманаху „Haw are the kids”. У ролі Люби знялася 6-річна Ніна Гончарова, вихованка Ташкентського дитячого будинку. Фільм пропонується майбутнім педагогам для перегляду (https://www.youtube.com/watch?v=sOMxpjeamWM).

На наступному практичному занятті  студентам пропонується перегляд фільму  „Я сюди більше ніколи не повернуся! 20 років по тому”

http://fishki.net/1812408-zhyostko-ochen-no-skolko-raz-ja-videl-takih-detej/gallery-2890956-ja-sjuda-bolyshe-nikogda-ne-vernusy-20-let-spustja-video.html ,

перегляд якого для багатьох буде повною несподіванкою.

Студентам слід запропонувати написати рецензію на фільм, скориставшись низкою запитань до переглянутих фільмів:

  • Чи виправдав фільм ваші очікування?
  • Який ваш вердикт в цілому?
  • Висловіть свою думку, підкріплюючи його аналізом і фактами.
  • Спробуйте спрогнозувати на матеріалі цих двох фільмів наступні 10 – 20 років життя Ніни та її дітей.

Звідси можна безкоштовно завантажити опис 

технології

К. Крутій. Технологія Кінодидактика в навчанні студентів

 

Інтерактивна вправа «Тітонька Чарлі з Бразилії» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Залишити відповідь

Інтерактивна вправа

«Тітонька Чарлі з Бразилії»

(адаптовано проф. Катериною Крутій)

Мета: вправляти студентів у аргументованому мовленні, доведенні та відстоюванні своєї думки; привернути увагу до проблем розподілу фінансування освітніх закладів.

Час: до 40 хвилин.  Розмір підгрупи: 6-14 осіб.

Поради:

Розподілити групу на дві-три команди (більше не ефективно).

Роль тітонька Чарлі виконує викладач.

https://www.youtube.com/watch?v=owV78NRYnX0

ІНСТРУКЦІЯ

До вас у рідне місто приїжджає колишня його мешканка, нині багата громадянка Бразилії. Вона виїхала туди ще в дитинстві. Зараз вона хотіла б чимось допомогти своїй «малій батьківщині», з якої її колись вивезли під час революції (неважливо якої за рахунком).

У неї є 5 мільйонів тугриків, які вона отримала в спадок із Монголії від свого дідуся (показати картинку тугриків).

Вухатий їжак 500 монгольських тугриків

Тітонька Чарлі готова інвестувати у Ваш проект відкриття освітнього комплексу: дитячий садок (здобуття дошкільної освіти) – загальноосвітня школа – академія (вища освіта)

Вона готова розглянути будь-які пропозиції.

Звідси можна безкоштовно завантажити вправу:

Інтерактивна вправа Тітонька Чарлі із Бразилії

Інтерактивні методи в роботі зі студентами. Вправа «Людожери» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Залишити відповідь

Мета: знайомство з групою, презентація себе, виявлення потреб.

Необхідний час: 25-30 хвилин.

Розмір групи – 6-14  осіб.

Інструкція для студентів:

Для наступної вправи потрібно розділитися на дві групи (можна за принципом: сезони народження – «зима-літо», «весна-осінь», або за будь-яким іншим).

Можна безкоштовно завантажити текст вправи звідси:

Вправа Людожери

Дебрифинґ:

 Запитання до тих, кого з’їли – як ви думаєте, чому так вийшло?

  • Чи варто було відразу пропонувати щось племені, не з’ясувавши того, що їм може бути потрібним?
  • Як можна було дізнатися, чим ви будете корисні племені?
  • Які навички потрібно було проявити в цій вправі?
  • Запитання до керманичів: чи легко було визначити, кого залишити в живих, а кого з’їсти? Чому? Що заважало, а що допомагало визначитись із вибором?
  • Що корисного для себе Ви взяли з цієї вправи?

Інформативно.

Брифінґ – це короткий інструктаж до виконання завдання.

Дебрифінґ – учасники групи доповідають як виконано завдання, що вдалося, що не вдалося і чому.

Джерело: Тагир Булавин · Sunday, October 19th,  2008

www.trainingtechnology.ru

Посилання на сайт обов’язкове:

http://ukrdeti.com/

 

«Пудинґова голова», або як убезпечити малюка від падіння

Залишити відповідь

Були часи, коли термін «дитячий капелюшок» позначав  лише шматок тканини без будь-якого міцного каркаса, який прикривав голову малюка. Це скоріше були навіть не капелюшки, а звичайні ковпаки. Згодом вони почали перетворюватись у набиті повстю шапки, які повинні були захищати тім’ячко малюка під час випадкового падіння.

Певним захистом від сильних ударів був щільно набитий головний убір під назвою «пудинґ», який нагадував ковбасу з тканини, яка була навкруги голови дитини подібно краю капелюха і підтримувалась ременем, що проходив через верхівку і зав’язувався під підборіддям.

Малюк у «пудинґу», який погойдується на межі між раннім дитинством і дитинством, був настільки яскравим образом, що навіть з’явилась метафора – для будь-якого малюка в такому чудернацькому капелюсі –  словосполучення «пудинґова голова».

«Пудинґи» вважались амортизаторами, абсолютно необхідними для немовляти, який тільки-но навчається ходити.

Повний текст статті проф. Катерини Крутій:

Стаття Крутій К. Пудингова голова

 

Використання технології «ОСВІТНЯ ПОДОРОЖ» як форми реалізації партнерської діяльності дитини і дорослого

1 відповідь

Використання технології «ОСВІТНЯ ПОДОРОЖ»

як форми реалізації партнерської діяльності

дитини і дорослого

 Катерина Крутій, Ірина Стеценко

 

Якщо в дидактиці дошкільної освіти більш-менш напрацьовано теоретичні та практичні засади спеціально організованого навчання у формі занять, то спільна партнерська діяльність дорослого з дітьми залишається поза увагою як науковців, так і практиків. Статтю, яку присвячено визначенню місця заняття та освітньої ситуації в освітньому процесі дошкільного навчального закладу, опубліковано в часописі «Дошкільне виховання» (Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. — 2016. — №9. — С. 6-10) та розміщено на сайті ukrdeti.com.

Нагадаємо, що освітня ситуація — це ситуація освітньої напруги, що виникає спонтанно або організована вихователем, яка потребує свого вирішення шляхом спільної діяльності всіх її учасників. Її метою є створення дітьми старшого дошкільного віку освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, дискурсу) в ході спеціально організованої діяльності.

Із-поміж технологій, які останнім часом упроваджуються в практику роботи дошкільних навчальних закладів України, якось «загубилась» цікава та сучасна технологія, назва якої сама говорить за себе — «Освітня подорож». Проте саме освітня подорож, як і освітня ситуація, може бути логічним втіленням спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми.

Технологія «Освітня подорож» дозволяє перетворювати довкілля в розвивальне середовище для дітей дошкільного віку завдяки безпосередньому знайомству з реальними або віртуальними об’єктами навколишнього світу, що, у свою чергу, активізує діалогічну форму спілкування з однолітками та дорослими. Освітня подорож також може сприяти розвитку дослідницької діяльності дошкільників.

Освітня подорож це не екскурсія, як може здатись на перший погляд. Подорож тим і відрізняється від екскурсії, що передбачає наявність початкової дослідницької проблеми, націленої на прикінцевий результат, реальний продукт у вигляді нових знань, смислів, відбитий у малюнках і схемах. Вирушаючи в освітню подорож, дитина дошкільного віку може точно (або майже точно) знати мету своєї подорожі (куди, навіщо, що отримаю, як буду добувати знання, що потім з цим буду робити тощо). Тому вся отримана інформація працює на дитину, а не проходить повз неї.

Освітня подорож — це й не заняття як організована спеціальна форма навчання дошкільнят.

Освітня подорож дітей дошкільного віку  — це педагогічна технологія, яка має свої особливості та передбачає зіткнення дошкільників із реальною або віртуальною проблемою, активізацію дослідницької діяльності дітей, є формою спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми.

Безкоштовно завантажити статтю можна звідси:

Технологія Освітня подорож стаття Крутій Стеценко

Указка на столі педагога як стимул для навчання дітей?

Залишити відповідь

Указка на столі педагога як стимул для навчання дітей?

Мій допис буде про рабство. Сучасне рабство. Сучасне рабство в освіті. Буду писати не тільки «про верхи», але й «про низи».

Отже, ми настільки багато притягнули із Середньовіччя до школи, що навіть не замислюємось про це.

Так, у стародавній Греції з метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика до школи і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб – педагог (з гр.: “пайс“ – дитина, “аго“ – веду за руку). Сучасне вживання слова «педагог» звучить нібито духопіднесенно. Але за фактом чи не є сьогодні український педагог для всіляких державних чиновників різного-різного рівня сучасним рабом?

А як щодо стимулів? Стимул  (з лат. батіг) у Стародавньому Римі це був загострений прут або палиця, якими підганяли і штрикали рогату худобу.  Стимул осучаснився і перетворився в указку, таку ж загострену як і в VIII ст. до н.е.!

Зайдіть у будь-який клас початкової школи – ноутбуки, новітні мобільні телефони в дітей, інтерактивні дошки SMART Board тощо. Але обов̓язково ще й цей пережиток минулого. Навіщо?

А чим стукати-грюкати по столу, партам, розмахувати перед обличчями дітей, зрештою «стимулювати»?! От саме тут і починається найбільш цікаве. Спробуйте відняти у вчительки першачків оцей «атрибут педагога».  Замкнуте коло – сучасне рабство в діях, думках і вчинках.

Людина з рабською філософією життя не може виховати вільну і свободну Людину. У нас немає часу, щоб «по краплі видавлювати з себе раба».

Якщо ми не почнемо змінювати ставлення соціуму до Педагога і не будемо виховувати нового Педагога, нас задавлять своєю кількістю раби зі своїми стимулами…