Архіви категорій: Монографії, статті проф. К.Крутій

Як створити особистий простір дитини або що таке «халабудна педагогіка»?

Нова стаття проф. Катерини Крутій про необхідність збереження особистого простору дитини.

Цитата: “Слід застерегти дорослих від настирливого «педагогічного свербежу»  – прибрати, скласти, сховати те, що на їхню думку є порушенням візуального простору: «Прийде методист і скаже, що в групі безлад, стоїть якийсь курятник посередині групи». Поки ми не повернемось до аксіоми –  передусім природні інтереси й активність дитини – будемо розглядати фото європейських дитячих садочків і  виправдовувати себе – «у нас такого не може бути».

Навіть підростаючи, діти не перестають будувати «укриття» з підручних матеріалів, і вже не тільки у приміщенні, а й на майданчику, на дачі, у сквері, навіть на деревах. Дітям дуже подобаються  «гніздечка» на деревах (діти кажуть «буду гніздуватись»). До речі, часто-густо дизайнери  вишукують можливість зберегти в проекті дерева, які потім можна буде «прив’язати»  до планування дитячого майданчика, передбачаючи саме «гніздування» дітей на гілках”.

Тут докладно і зрозуміло розповідається, як зробити халабуду вдома:

http://www.lizon.org/2012/10/playhouse-made-of-ladder.html

А тут:

Стаття проф. К. Крутій Халабудна педагогіка

Технологія «Стіни, які говорять», або своєчасне перетворення освітнього простору дошкільного навчального закладу

Джерелом натхнення і творчості для дитини можуть бути «Стіни, які говорять». Сутність технології «Стіни, які говорять» в тому, що дитина, отримуючи необхідну інформацію, має право вибору планувати свою діяльність, конструктивно використовувати інформаційний ресурс.

Іншими словами технологія «Стіни, які говорять» є системою візуалізації знань і процесом занурення дошкільників і дорослих в освітній простір дитячого садка.

Уточню: не може бути єдиних вимог або рекомендацій щодо створення,  функціонування, частоти заміни зображень на «Стіні, яка говорить». Запроваджуючи наведені далі ідеї, слід передусім критично переглянути можливості щодо позбавлення захаращеності методичним мотлохом простору як дошкільного закладу, так і конкретних групових кімнат, роздягалень тощо (оголошення, які вже нікому не цікаві; список дітей із вказаним зростом та вагою на 01 вересня, а на дворі – грудень; повідомлення для батьків про необхідність принести по 3 рулони туалетного паперу тощо).

Технологія може бути використана як для інформування всіх учасників освітнього процесу (діти, батьки, педагоги), так і тільки для дошкільнят.

Посилання на зміст статті:

Технологія Стіни які говорять

Під час  копіювання та розповсюдження статті не забувайте робити посилання на персональний сайт проф. Катерини Крутій

http://ukrdeti.com/

Думки та роздуми. Який зв’язок між геніальністю та дитячістю?

ДУМКИ ТА РОЗДУМИ

 Який звязок між геніальністю та дитячістю?

Почну з вірша, який чудово ілюструє наступні роздуми.

– Лікарю, я хворий.

– Чоловіче, а на що ви хворі?

– Слух мій заслаб –

Я не чую шепотіння Місяця,

Хитання  трав,

Бурмотіння підземних коренів.

Перемовин буркотливих прибережних каменів …

Зараз німий і зазвичай балакучий вільховий  лист,

Птахів мені не чути – лише щебетання якесь і свист …

Лікарю, я хворий…

… А може, розум гублю?

Зір мій упав. Я бачу лише тільки будинки,

Валізи, людей і автобуси, паркани церков …

Чеберяйчики зникли!

Немає  ельфів, русалок і фей!

Де домовик, що під сходами жив на ґанку?

Лікарю, мені лячно, може я скоро помру?

Лікарю, правду скажіть, недуга моя – невиліковна?!

– Що Ви, чоловіче, для страхів не бачу причин.

Раніше, шановний, були ви хворі серйозно.

Забудьте все, киньте. Яке шепотіння Місяця? …

© Автор – Наталія Філіппова.  Переклад – Катерина Крутій

Є така цікава гіпотеза Болька — це альтернативне вчення еволюційної антропології, ґрунтом якого є явище неотенії приматів. Відомий антрополог Людвік Больк зробив спостереження, яке було майже забуте до останнього часу. Він виявив значну подібність між зовнішністю людини й ембріоном мавпи, у зв’язку з чим засумнівався в тому, що людина походить від мавп і чи не було все навпаки.

Теорія Болька може пояснити такі явища, як слабкість скелету людини, відсутність густого волосся на тілі тощо. Класична антропологія нездатна пояснити несподіване зникнення в людини того, що вже явно допомагало б їй вижити в льодовиковий період, у жорстокій міжвидовій боротьбі. Секрет, на думку Болька, полягає в неотенії — затримці розвитку чи повній відсутності проявів дорослих ознак в ембріональному стані. Завдяки неотенії еволюція має можливість повернутися одразу в інше річище, не зачіпаючи дорослі, доволі консервативні ознаки.

Прихильники «теорії неотенії», або «педоморфоза» стверджують, що в процесі еволюції людини вирішальним стало закріплення тенденції прояву ознак дитячості – «ювенільних характеристик» у дорослих осіб. Неотенія могла досягатись шляхом подовження процесу дозрівання або його придушенням.

Інформативно:

ювенільний – (juvenilis; лат. дитячий) відноситься до дитячого віку;

ювенальний – (juvenis; лат. юнацький) статевонезрілий, що відноситься до юнацького віку; який не досяг статевої зрілості (пубертатний).

«Щоб зробити мавпу більш схожою на людину, – пишуть фахівці з еволюційної психології Дж. Палмер і Палмер, – необхідно придушувати гени, що керують процесом дорослішання черепа, запобігаючи появі товстих кісток склепіння і великих зубів, зберігаючи відношення голови до тіла досить великим» [2, с.83]. Природно, що ювенільні ознаки притаманні не тільки антропометричним характеристикам людини, а й її психіці.

Людина, на відміну від приматів, довше дозріває і тривалий час залишається дитиною, що дозволяє їй зберігати цікавість і безпосередність сприйняття. Це ж робить її пластичною до змін у зовнішньому середовищі. Доросла людина ззовні більше схожа на дитину, і її психіка менше схильна до «закостеніння» з плином часу власного життя, ніж у інших приматів.

О.І.Савенков [3] вважає, що в зв’язку з цим є підстави припускати, що ті з людей, хто довше зберігає ювенільні характеристики («дитячість» – К.К.), виявляються більш успішними в творчості. У цих людей яскравіше проявляється пошукова активність, вони залишаються більш відкритими новому коґнітивному досвіду і більш здібні до особистісного зростання.

Отже, «дитячість» – один із важливих симптомів і одночасно умов видатних досягнень.

А. Маслоу підкреслював, що творчість видатних самоактуалізаторів дуже схожа на творчість повністю захищених щасливих дітей. Дитина може сприймати світ більш вільно, без апріорних очікувань, що вона повинна побачити, яким буде те, про що вона хоче дізнатися. У творчості видатні люди – як діти: спонтанні, легкі й невинні, вільні від штампів і стереотипів. Практично будь-яка дитина може написати казку, створити малюнок, заспівати або скласти пісеньку. Але спробуйте змусити це зробити дорослого – і неодмінно зіткнетеся з відповіддю: «я в цьому не фахівець».

Уява дитини бідніша, ніж уява дорослого, стверджував Л.С. Виготський [1], але дитина більше довіряє продуктам своєї уяви і менше їх контролює. Тому уява дитини проявляється яскравіше. Для неї природно захоплене здивування, вміння наївно дивитися на світ і відгукуватись навіть на незначні явища. Дитина в цьому сенсі більш наївна. Збереження аналогічної наївності на інших вікових етапах розвитку, ймовірно, дозволяє людині зберегти чистоту сприйняття. Ця наївна чистота сприйняття, поєднуючись з досвідченим розумом дорослої людини, і дає блискучі творчі плоди [3].

Література:

  1. Выготский Л.С. Психология развития человека. — М.: Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. — 1136 с.
  2. Палмер Дж. и Л.Секреты поведения Homo Sapiens. Эволюционная психология. — Прайм-тайм : Еврознак, 2007. – 384 с.
  3. Савенков А.И. Психология детской одаренности. – М. : Генезис, 2010. – 440 с. (С.178-180).

 

© Катерина Крутій.

Посилання на сайт обовязкове.

Едьютейнмент: навчання як розвага

 

Нова освітня технологія «Едьютейнмент», або навчання як розвага

 

У теорії і практиці педагогіки дошкільного дитинства термін «едьютейнмент» («Edutainment») поки ще не зустрічається. Тобто з’явилось нове поняття (явище), назви якого немає поки в жодному словнику, незважаючи на те, що його вивченням уже займаються цілком серйозні вчені.

Едьютейнмент є ґібридним поняттям англійського походження (edutainment), яке  було отримано за допомогою злиття двох англійських слів: «education» навчання і «entertainment» – розвага і перекладене на українську мову за допомогою транскрипції. У дослівному перекладі цей термін можна визначити поняттям «навчання розвагою», або донесення певної важливої ​​ідеї, створення динамічних стереотипів, прецедентів, які дозволяють дітям в ситуації реального вибору вчиняти дії автоматично. Є методична небезпека в тому, що, на перший погляд, «навчання розвагою» і «навчаюсь, граючись» – це тотожні технології. Але це не так!

Статтю Катерини Крутій “Едьютейнмент: навчання як розвага” можна прочитати в журналі “Дошкільне виховання”. – 2017. – № 1. – С. 2-6.

Розвиток почуття мови у дітей засобами штучних текстів

Статтю присвячено з’ясуванню вікового діапазону, який визначає (впливає) розуміння штучного літературного тексту та можливостей створення подібного на матеріалі лінгвістичної казки Л.С.Петрушевської “Пуськи бятиє”. Досліджено влив вікових особливостей та мови навчання на сприйняття тексту. Підтверджено гіпотезу про активний розвиток почуття мови у віці від 4,5 до 5, 5 років, запропоновано активне стимулювання мовної інтуїції з метою формування мовних здібностей у дітей.

Читати всю статтю в .pdf

Шестирічні в дитсадку: розвиваємо чи “приймаємо на зберігання”?

Закінчився навчальний рік. Відбувся випускний бал. Восени більшість шестирічних дітей ідуть до школи, але, як правило, завжди є кілька таких, які через певні обставини залишаються ще на рік у дитячому садку. Таке право їм гарантує ст. 12 За- кону України “Про дошкільну освіту”, в якій заде- кларовано можливість перебування у дошкільних навчальних закладах дітей віком від двох місяців до шести (семи) років. Водночас ні “Положенням про дошкільний навчальний заклад”, ані Законом України “Про дошкільну освіту” не передбачено умови, за яких дитина може залишитись у дит- садку до досягнення нею зазначеного віку, тобто семи років.

Читати всю статтю в .pdf

Модернізація освіти – прогрес, а не імітація руху

За часи становлення й розвитку суспільної дошкільної освіти у ХХ ст. в Україні утвердилися різні типи дошкільних закладів, об’єднані вертикаллю управління в єдину систему; сформовано багатофункціональну горизонтальну методичну службу; розгорнуто ґрунтовну наукову роботу (створюються й постійно вдосконалюються програми та методики навчання і виховання дітей, розробляються нові дидактичні засоби); розширилася мережа закладів з підготовки та перепідготовки фахівців. Попри такі значні досягнення освіти, потреба в її реформуванні та модернізації сьогодні є оче видною. Уточнимо наше бачення сутності ключових понять…

Читати всю статтю в .pdf

 

 

К. Крутій. STREAM-освіта дошкільнят: виховуємо культуру інженерного мислення

Поєднуємо науку, техніку й мистецтво Проблема дефіциту інженерних кадрів і залучення молоді до ви- вчення природничих дисциплін нині актуальна в усіх країнах світу. У найближчому майбутньому суспільство вельми потребуватиме IT-фахівців, програмістів, інженерів, індустрі- альних дизайнерів, спеціалістів високотехнологічних виробництв на стику з природничими науками (фахівців з біо- та нанотехнологій). Тому на початку XXI ст. у США та Західній Європі почали створювати об’єднання професіоналів і провідних діячів у галузі освіти, що спрямовують свої зусилля на розвиток природничих наук, технологій, інженерії та математики (STEM — акронім Science, Technology, Engineering, Mathematics).

Читати всю статтю в .pdf

Статтю опубліковано в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – № 1. – С.3-7.

Посилання

osvitni-situaci%d1%97

Статтю присвячено визначенню місця заняття та освітньої ситуації в освітньому процесі дошкільного навчального закладу.

Освітня ситуація – це ситуація освітньої напруги, що виникає спонтанно або організована вихователем, яка потребує свого вирішення шляхом спільної діяльності всіх її учасників. Її метою є створення дітьми старшого дошкільного віку освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, дискурсу) в ході спеціально організованої діяльності.

Для цитування:

Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. – 2016. – №9. – С.6-10.

“Скажи, щоб вимкнули війну!”

Проблему впливу суспільних конфліктів на психіку дитини ми вже піднімали у статтях головного редактора на початку року («Дошкільне виховання», №2, «Учитель початкової школи», №2). Там же були подані рекомендації педагогам і батькам, як вберегти дитину від руйнівних наслідків суспільних негараздів.
На жаль, неспокій в країні триває, ситуація вже набула воєнного характеру, а отже, й діти потребують дієвого захисту. Як же мають поводитися дорослі? Для продовження цієї актуальної теми редакція запросила до розмови своїх постійних авторів – Наталію ГАВРИШ, доктора пед. Наук, завідувача кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського НУ імені Тараса Шевченка, та Катерину КРУТІЙ, доктора пед. Наук, професора кафедри початкової освіти РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет».
Подаємо в скороченні нашу бесіду.

Читати всю статю в .pdf