Із допису: 
“Мені складно знаходитися на дитячих майданчиках. Дуже важко бачити, як дорослі люди, батьки-бабусі-дідусі створюють перешкоди для розвитку своїх власних дітей. І це вже не якась маленька колода, це  фортечні стіни з мурами-ровами-гарматами.
– Не ходи туди, ой-ой-ой, впадеш …
– Ти навіщо підняв палицю? Вона ж брудна, та й в око нею запросто можеш тиркнути …
– Ти що сама хочеш гойдатися на гойдалках? Почекай, зараз матуся прийде, вона тебе сама й погойдає …
На жаль. ці слова вже  є звичними.
А днями взагалі бачив дитину на повідку. З моєї точки зору це просто жахливо!

Фото: з відкритих джерел.

А бабуся дитини задоволена, радісно ділиться з оточуючими, як їй тепер зручно гуляти. Нікуди мовляв, онучка-двухліточка відтепер не лізе та й одяг завжди чистенький.
Мені можуть заперечити … Часи тепер інші…
Так ті ж самі часи! От що такого глобально змінилося в питаннях Дитинства, окрім  підвищенної тривожності дорослих щодо власних дітей?

Пропоную просто довіряти своїм дітям і давати їм можливість жити в світі, у РЕАЛЬНОМУ СВІТІ, таким яким він є!”

Юрій Фільов, Монтессорі-гід (AMI 3-6, 6-12).

Про дітей і бабусь фільм із “Єралашу”:

Ілюстрацію взято звідси: http://www.esferaradio.net/opinion/las-secuelas-de-la-sobreproteccion/

Оригінальний текст статті тут: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2815089341903004&set=a.1858635544215060&type=3&theater