Аналіз наукових джерел щодо аксіологічної проблематики засвідчив, що проблема цінностей людського життя, її ідеалів і цілей здавна була складовою частиною філософії (Г. Лейбніц, Р. Декарт, Г. Гегель, М. Хайдегер та ін.). У складному процесі трансформаційних перетворень вона набуває особливої значущості, оскільки саме в цей період відбувається транформація системи ціннісних орієнтацій індивідів, що має принципове значення для вибору особою тієї або іншої поведінкової стратегії, а значить такої, що визначає майбутнє суспільства. З початку 90-х років істотно змінюється теоретико-методологічний ракурс в осмисленні цінностей, ціннісних орієнтацій. У першу чергу, ці обставини пов’язані з кардинальними трансформаційними процесами, які є результатом підвищення інтенсивності, різновидів суспільних відношень як усередині людських спільнот, так і між ними.

Ціннісні орієнтації були предметом численних досліджень як класиків філософії, так і сучасних учених: І. Кант, Ф. Ніцше, К. Маркс, У. Томас, Ф. Знанецький, Т. Парсонс, С.Ф. Анісімов, І.І. Антонович, Л.М. Архангельський, О.Г. Дробницький, К.С. Бакурадзе, В.А. Блюмкін, С.Ш. Авиліані, А.Г. Здравомислов, С.М. Іконнікова, І.М. Ільїнський, О.М. Леонтьєв, В.П. Андрущенко, М.І. Горлач, В.О. Ядов, М.С. Каган, І.А. Майзель, О.Г. Дробницький, О.М. Бакурадзе, П.В. Копнін, О.А. Ручка, Л.М. Косарєва, Е.С. Волков, І.В. Бойченко, І.Ф. Надольний, В.П. Розумний, Н.Ф. Головатий, І.А. Шакєєва, В.Г. Алексєєва, Б.А. Барабанщиков, П.В. Алексєєв, А.А. Кавалеров, А.І. Кавалеров, Є.Р. Борінштейн, І.А. Кадієвська і багато інших. У науковій літературі існує достатньо широкий спектр тлумачень, концепцій, теорій, що розкривають як зміст ціннісних орієнтацій, так і цінностей, що є одним із джерел їхнього формування. Ціннісні орієнтації та установки були й предметом досліджень класиків соціології і сучасних учених (Е. Дюркгейм, Г. Зіммель, К. Маркс, У. Томас, Ф. Знанецький, Т. Парсонс, С.Ф. Анісімов, І.І. Антонович, К.С. Бакурадзе, С.М. Іконнікова, І.М. Ільїнський, О.М. Леонтьєв, І.С. Кон, Д.О. Леонтьєв, С.С. Бубнов, Л.Я. Гозман, Ю.М. Орлов, В.І. Чупров, М.Х. Тітма, Г.Г. Дилигенський, В.В. Столін, Н.І. Лапін, В.В. Водзінська, І.А. Суріна, Н.Е. Смірнова, О.І. Зотова, М.І. Бобнева, Н.Д. Никандров, В.Т. Лісовський, Н.Ф. Наумова, С.Я. Матвєєв, Н.Г. Багдасарьян, Є.О. Клімов, О.О. Якуба, Л.Б. Косова, Ю.М. Жуков, Е.С. Волков, Н.Ф. Головатий, І.А. Шакєєва, О.А. Ручка, В.Г. Алексєєва, Б.А. Барабанщиков і багато інших).

У полі зору трансформації ціннісних орієнтацій особистості знаходяться соціальні, політичні, культурні, духовні, інформаційно-комунікативні аспекти, що представлені в межах деяких теоретичних напрямів. Аксіологічний напрям у філософії представлено роботами Л.М. Архангельського, О.Г. Дробницького, А.Г. Здравомислова, В.П. Тугарінова, В.Б. Ольшанського та ін. Концептуальні та методологічні підходи до дослідження цінностей розроблено в працях вітчизняних (Г. Вижлєцов, Б. Капустін, І.М. Клямкіна, В.О. Ядов та ін.) та зарубіжних (М. Рокич, Р. Інглхарт та ін.) учених. У межах соціологічного напряму слід відзначити роботи вчених, які значно розширили поле дослідження динаміки цінностей, ціннісної диференціації (В. Бойко, М. Горшков, Г. Дилигенський, Н. Журавльова, В. Соколов, Ж. Тощенко та ін.). У межах соціально-психологічного дослідження впливу особливості менталітету присвячені роботи Б. Душкова, Б. Ломова, А. Уледова, А. Федоркіної та ін. Політичний напрям вивчення проблеми цінностей та їхній взаємозв’язок з політичною поведінкою, політичною культурою представлено в працях таких учених, як-от: А. Анохін, К. Гаджиєв, О. Митрошенков, Д. Ольшанський, А. Парін, А. Соловйов, Є. Шестопал. Аналізуючи феномен "цінності", зарубіжні дослідники (Р. Діснер, М. Долен, Д. Майтон, С. Морріс, С. Ніколаєва, Р. Пітс, Х. Христов та ін.) визначають складність означеного утвору, що містить у собі різні рівні і форми взаємодії суспільного й індивідуального в особистості. Водночас зазначені дослідження не розкривають проблеми трансформацій ціннісних установок особистості в освітньому процесі. Тому сучасний освітній процес має бути спрямовано не тільки на засвоєння знань, умінь, навичок і форм поведінки, але й зорієнтовано на трансформаційні процеси ціннісних установок особистості.

У ході дослідження систематизовано досліджені джерела й визначено, що ціннісні орієнтації – важливий елемент структури особистості, що детермінує мотивацію її поведінки в соціумі. Це індивідуальне віддзеркалення у свідомості людини цінностей суспільства, а ціннісна система виступає як певна ієрархія цінностей конкретного індивіда, яка формується під певним впливом соціального середовища, соціально-демографічної групи, в яку він входить. Ідентифікація людиною цінностей дозволяє їй повною мірою оцінити свою повноцінність, оскільки свідчить про наявність у неї стійких механізмів для оцінки, для усвідомленого або неусвідомленого допустимих у конкретних обставинах зразків соціальної поведінки. Залежно від того, задовольняють чи ні певні предмети й явища матеріальні й духовні потреби та інтереси індивідів, вони знаходять цінність в очах людей. Проведений аналіз наукової літератури з питання визначення ціннісних орієнтацій показує, що категорії "цінність" і "ціннісні орієнтації", "ціннісні установки" є спільними для філософії, соціології, психології та інших гуманітарних і соціальних наук.

Ціннісні орієнтації виражають внутрішній світ особистості, виконуючи організуючу, спрямовуючу, регулюючу поведінку, роль. Вони прописують особистості певні норми, правила, принципи поведінки, що відповідають тому соціальному оточенню, в якому протікає життєдіяльність. Ціннісні орієнтації визначають сприйняття особистістю соціальної ситуації і вибір дій, вони пов’язані з установками особистості, адже й ті й інші виникають на основі потреб і конкретних ситуацій; взаємовідносини між особистістю і суспільством регулюються за допомогою як установок, так і ціннісних орієнтацій, установки виступають у якості конкретної форми існування й прояву ціннісних орієнтацій. Однак між ними існують і відмінності: якщо установка конкретно-предметна, спрямована на визначений об’єкт, то система ціннісних орієнтацій виявляє загальне ставлення особистості до всього кола об’єктів, з якими вона стикається в процесі життя; якщо ціннісні орієнтації сформувались у процесі взаємодії з тими чи іншими сторонами дійсності, із системою знань, інформації, норм і спрямовані на вироблення поведінки, то установки – це лише більш стійка, відносно вужча частина системи ціннісних переваг, спрямована на об’єкт у визначеній ситуації, а орієнтація – загальне спрямування суб’єкта на види соціальних цінностей. Отже, ціннісні орієнтації особистості – особистісні вибори ідеалів, особистісна спрямованість на світ цінностей, побудова їхньої індивідуальної ієрархії, включення їх у цілі і мотиви життєдіяльності. Ціннісні установки особистості – цілеспрямований вплив соціуму на формування освітньої орієнтації особистості.

Отож, сучасне суспільство не існує поза ціннісними установками особистості. Цінності настільки важливі для стійкого розвитку суспільства, що із соціальним розвитком з’являються спеціальні інститути, призначенням яких стає виявлення динаміки цінностей і їхня передача, трансляція на рівень індивіда. Саме таким є значення інституту освіти. З освітою нерозривно пов’язаний як сам факт становлення людської цивілізації, так і всі подальші етапи її історичного ґенезису.

Дослідження категорії "трансформація" вимагало звернення автора до розробок учених (А. Ахієзер, В. Гельман, М. Жеребки, Т. Заславська та ін.), у яких розкриваються сутнісні проблеми історичного періоду розвитку людства й особливостей перехідного періоду українського суспільства.

Трансформація уявляється нам як багатофакторна властивість соціального процесу, в якому відбуваються якісні перетворення і зміни всіх структур та інститутів суспільної системи.

Вважаємо важливим розмежовувати поняття "реформування", "трансформація", "модернізація". Відтак ми стверджуємо, що трансформація ціннісних установок особистості є суперечливим процесом, що сприяє світоглядному "підпорядкуванню" особистості, деформації ціннісних установок та нав’язуванню псевдогуманістичних цінностей. Зазначено, що соціальна деформація – це перетворення процесів у суспільстві, які супроводжуються зміною їхньої сутності; перетворенням соціальних структур, які супроводжуються їхніми корінними змінами. Сутнісними детермінантами розвитку ціннісних установок виступає "життєвий світ" індивіда, особистісна воля, світоглядне поле.

Вплив сучасних суспільних трансформаційних процесів у системі освіти виявляється в: посиленні її ролі як джерела ідей, нового знання, технології, інформації; усвідомленні імперативу виживання і глобальної відповідальності за свої дії, що визначається мірою духовного в кожній людині; урізноманітненні соціальних укладів суспільства, що зумовлює потребу в гнучкості мислення, сприйняття світу та діалозі культур. Відтак автор підкреслює, що принципи освітньої політики, як кінцеві орієнтири освітньої діяльності, з неминучістю мають збігатися зі стратегічними орієнтирами суспільства. Сфера освіти, виконуючи роль трансляції соціокультурного досвіду людства й забезпечення в такий спосіб можливостей входження нових поколінь в активне соціальне життя, має своєю безпосередньою функцією відтворення суспільного організму, а саме його базових цінностей, духовних орієнтирів та стратегічних інтересів.

Сучасний духовний світ української освіти може бути радикально перетворений завдяки світоглядним орієнтаціям, заснованим на соціально-гуманістичних ідеалах, які сприяють створенню моральної атмосфери високої вимогливості й поваги до духовної спадщини минулого. Відзначаємо, що в нових умовах, обумовлених соціальною трансформацією, саме система освіти покликана зробити внесок у формування моральної свідомості людини на основі принципів гуманізму, національних і загальнолюдських цінностей. Головна вимога навчання й виховання, основне завдання, що постає перед викладачем, – допомогти майбутнім фахівцям вийти зі стін навчального закладу сформованими особистостями в духовному й моральному аспектах. Основними передумовами виникнення ціннісних установок особистості є цільова організація викладачами полікультурності освітнього процесу, що забезпечується сполученням принципів патріотизму й культурного плюралізму у вихованні, надання достатньої міри камерності освітнього процесу та достатнього рівня свободи й незалежності у виборі напрямів освітньої діяльності.

Система цінностей, із погляду автора, – це внутрішній стрижень культури, з’єднувальна ланка всіх галузей духовного виробництва, форм суспільної свідомості. Цінність – це поняття, що використовується у філософії й соціології для позначення особистої, соціальної й культурної значущості певних об’єктів і явищ. Цінності особистості утворюють систему її ціннісних орієнтацій, елементів внутрішньої структури індивіда, які є для нього особливо значущими. Ці ціннісні орієнтації й складають основу свідомості й діяльності особи. Різнобічність підходів до вивчення ціннісних орієнтацій обумовлена соціальними змінами в суспільстві, в ході яких система цінностей особистості зазнає суттєвих змін.

Особливим аспектом нормального життя людини (особи) в суспільстві є наявність соціальних норм. Соціальні норми – загальноприйняті в суспільстві правила, які регулюють поведінку людей. Соціальні норми мають життєво важливе значення для суспільства: підтримують порядок, рівновагу в суспільстві; пригнічують приховані в людині біологічні інстинкти, "окультурюють" людину; допомагають їй залучитися до життя суспільства, соціалізуватися. Людина, вбираючи в себе вироблені суспільством норми, починає бути самостійним носієм етичних принципів, етичних цінностей. Вибрані особою етичні цінності втілюються в ціннісних орієнтаціях людини, які спрямовують у найрізноманітніших ситуаціях помисли і вчинки людини.

Потреби відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього оточення, від соціального середовища. Соціальний інтерес об’єктивно обумовлений реальними можливостями, соціальним середовищем для задоволення виникаючих у людини потреб. На сформованих потребах і інтересах особи надбудовуються, створюються, утворюються мотиви й цінності. Відтак цінності трактуються автором як такі, що передаються з покоління в покоління, стандарти сприйняття соціально-філософської та економічної дійсності, соціальної та особистісної поведінки; стійкі соціальні архетипи, які формуються в кожного індивіда в процесі соціалізації.

Система освіти виконує роль трансляції соціокультурного досвіду людства і забезпечення можливостей входження нових поколінь в активне соціальне життя, має своєю безпосередньою функцією відтворення суспільного організму, а саме його базових цінностей, духовних орієнтирів та стратегічних інтересів.

У нашому дослідженні виокремлюємо, що освіта в українському суспільстві реалізує ряд функцій. Зокрема: функція розвитку продуктивних сил суспільства, яка забезпечує навчання, підготовку й перепідготовку спеціалістів; функція соціалізації індивідів шляхом залучення до соціально-історичного досвіду, культури, норм і зразків поведінки, людського способу буття; функція інтеґрації, яка спрямована на забезпечення цілісності сприймання навколишнього світу через залучення індивіда до широкої людської спільноти і в географічному, і в історичному сенсі; функція гуманізації, яка передбачає посилену увагу до особистості загалом, сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей.

Людина свідомо вибирає індивідуальну освітню траєкторію відповідно до своїх освітніх потреб і здібностей. Проте наш час характеризується деідеологізацією суспільства, переосмисленням і зміною системи цінностей, у тому числі і цінностей освіти, що визначається вченими як "аксіологічна революція". Ціннісні орієнтації не виникають на порожньому місці. Кожне суспільство, соціальна група через конкретних осіб трансформують з історично сформованих ціннісних систем ті цінності, котрі виражають їхні домінантні інтереси і цілі. На цьому ґрунті і з цією ж метою вони створюють нові, притаманні їм, загальні та специфічні ціннісні системи. Однак соціально-економічні реформи, бурхливий темп життя, економічна криза, перехід до ринкової економіки в одну мить скинули те, що ще недавно здавалося немислимим. "Старі" цінності, замінюються "новими", чужими попередній практиці ціннісними орієнтаціями. Залежно від відповіді, яка дається людиною, або – більш широко – суспільством про значення людського існування, формується й уявлення про цінність освіти як одного з дієвих способів передати майбутнім поколінням своє розуміння значення людського життя.

Трансформації ціннісних установок особистості – процес перетворення внутрішньої основи існуючої системи цінностей особистості, що характеризується якісними змінами її системоутворювальних елементів на основі інтересів політичної та інформаційної влади і суспільства з урахуванням особливостей менталітету і традиційної культури.

На основі аксіологічної, синергетичної, рефлексивної, мотиваційної парадиґми аналізу трансформаційних процесів автором розроблено авторські моделі:

1. концептуального поля трансформації ціннісних установок особистості, які формуються на основі закону ментальної ідентичності (В. Попов), єдності філософської, соціальної, економічної, політичної, соціокультурної, соціокомунікативної трансформації;
2. структурою моделі трансформації ціннісних установок особистості, основу якої складають: ціннісне ядро особистості, ціннісна свідомість, фундаментальні цінності.

Отже, важливою умовою для нашого суспільства під час перехідного періоду є потреба у створенні умов для саморозвитку молоді, підтримці інноваційної, творчої діяльності молоді, створення молодіжних організацій. Певний наслідок, очевидно, сприятиме формуванню в української молоді активної суспільної позиції, відчуття своєї значущості для суспільства, становленню ціннісних установок особистості.