Головна проблема ХХІ століття – це проблема виживання людства. Розв’язання цієї проблеми, безпрецедентної за своїми масштабами та значенням, вимагає не тільки кардинальних змін в галузі цільових настанов розвитку науки, технологій, державної та реґіональної політики, але також і нової орієнтації вектора суспільної свідомості. При цьому мова йде про формування в людей нового світорозуміння та нового світогляду, гармонійного розвитку природи та суспільства [1].

У цей час актуалізується проблема створення відповідної соціокультурної парадиґми, адекватної щодо нової реальності. Суспільство прагне виробити набір соціокультурних норм, на основі яких люди зможуть формувати свої стосунки з навколишнім світом [2]. Ці норми зможуть втілюватися в релігії, культурі та житті суспільства.

Але основне визначення подальших тенденцій соціокультурного розвитку полягає в глибокому осмисленні напрямів формування світогляду сучасної дитини. У процесі соціалізації відбувається залучення підростаючої людини до системи цінностей: усі потреби, установки, прояви дитини є наслідком культури суспільства, в якому вона перебуває [3]. Суспільству край необхідно розуміння цього факту.

На наш погляд, глобальна криза сучасної цивілізації є, в першу чергу, кризою світогляду. Вона тісно пов’язана зі свідомістю людей, рівнем їхньої освіченості та вихованості, із пріоритетами їхніх моральних цінностей, які сформувалися в сучасному суспільстві під впливом більш агресивної західної філософії споживання. Історія показала, що в суспільстві споживачів духовні цінності неминуче витісняються на задній план, відбувається руйнування особистості людини, деградація науки, освіти та культури і, як наслідок, – істотне зниження моральності.

Сьогодні ця тенденція особливо небезпечна тому, що запропоновані наукою відкриття та високоефективні технології продовжують підсилювати можливості людини, її вплив на інших людей та на навколишню природу. Ці можливості можуть бути використані не тільки на благо людства, але й у руйнівних цілях. Саме тому проблема формування правильного світогляду людей майбутнього є одним із найбільш важливих глобальних завдань сучасності.

Історія попереднього століття переконливо показала, що рівень розвитку та використання сучасних технологій у тій чи іншій країні визначається не так розвитком матеріальної бази суспільства, як, головним чином, рівнем його інтелектуального та культурного розвитку.

Соціальний розум має бути сформовано такий чином, аби забезпечити розвиток усієї біосфери в інтересах людини, її майбутнього, аби вчасно підготувати людей до майбутнього, яке наближається занадто швидко і застає багатьох людей зненацька, викликаючи в них почуття страху та розгубленості ("футур-шок").

На наш погляд, щоб запобігти багатьом проблемам, пов’язаним із глобальною кризою, людина повинна сьогодні орієнтуватися на:

1. Формування нового типу свідомості ("ноосферна свідомість"), зміст якої полягає в усвідомленні людиною своєї нерозривної єдності з природою, своєї особливої ролі в процесі еволюції і своєї відповідальності за сьогодення та майбутнє планети.
2. Формування науково обґрунтованих уявлень про основні закономірності розвитку природи та суспільства, про особливу роль інформації та інформаційних процесів у прояві цих закономірностей у природній, соціальній і технічній сферах. Тут хотілося б особливо підкреслити необхідність розвитку та впровадження останніх наукових досягнень у галузі синергетики.
3. Вивчення закономірностей формування постіндустріального інформаційного суспільства і тих нових можливостей та проблем, яке воно нам готує в майбутньому, з яким ми вже стикаємося у своєму повсякденному житті.
4. Формування сучасних науково обґрунтованих уявлень про тенденції та перспективи подальшого технологічного розвитку цивілізації і, в першу чергу, – в галузі нових інформаційних технологій, які є сьогодні каталізатором науково-технічного, економічного та соціального прогресу.
5. Формування в суспільстві нового напряму розвитку культури – інформаційної культури, яка має дати людині методологію доступу до всієї необхідної їй інформації, нові можливості для розвитку та практичної реалізації своїх цивільних прав та свобод.
6. Формування нової якості особистої інформаційної культури, яка має бути заснована не тільки на знанні закономірностей інформаційних процесів у суспільстві, а й на розумінні своєї відповідальності за забезпечення інформаційної безпеки інших членів суспільства. Особлива увага має приділятися проблемам виховання в людей високого гуманізму та моральності.
7. Вивчення наукової методології та практичних способів застосування методів системного аналізу, а також методів синергетичного й інформаційного підходу для виявлення сутності та визначення способів розв’язання найбільш важливих соціальних, економічних, політичних і науково-технічних проблем, а також формування на цій основі творчого мислення, яке допомогло б новому поколінню легше адаптуватися у світі, який швидко змінюється [1].

Аналіз сформульованих вище напрямів показує, що сучасна система освіти не дає населенню необхідних знань у галузі екології та моралі. Тому багато людей просто не розуміє взаємозв’язку між своєю діяльністю та станом природи й суспільства, які їх оточують.

Чинна система освіти реалізує концепцію так названої "підтримуючої освіти", орієнтованої головним чином на те, щоб навчити людину раціональному використанню вже накопиченого досвіду минулих поколінь [1]. Потрібна нова система освіти, що буде націлена на формування нового, сучасного типу світогляду, на розкриття творчого потенціалу особистості, на розвиток здатностей людини мислити та діяти самостійно в найскладніших та найнепередбачуваніших ситуаціях ХХІ-го століття, яка буде сприяти не тільки економічному росту, але й іншим соціальним та культурним перетворенням.

Така система освіти має виконати особливо важливу історичну місію: виховання нового покоління людей, здатних упродовж найближчих десятиліть знайти розв’язання проблеми виживання людства, яке опинилося перед лицем глобальної екологічної кризи.

Отже, проблема формування нових світоглядних орієнтацій сучасної дитини об’єктивно висувається на перший план серед багатьох інших важливих соціальних проблем сучасності. Вона є найбільш актуальна та стратегічно важлива.

Досягнення мети такого масштабу, як виживання людства під час екологічної кризи, не може бути здійснено без формування нового типу світогляду, здатного підготувати населення нашої планети до життя в зовсім нових умовах постіндустріальної цивілізації.

При цьому, на наш погляд, освіта має розглядатися як стратегічний фактор розвитку нових світоглядних орієнтацій. Вона має бути найрішучішим чином переорієнтована на розв’язання вищевказаних проблем, має активно підтримуватися самим суспільством і, в першу чергу, – на державному рівні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Необхідність світоглядної та методологічної переорієнтації системи освіти [Електронний ресурс] / Товариство "Знання" України. – 2004. – Режим доступу : http://www.znannya.org.ua/post/1/ 44_1.htm
2. Лях В. Аналіз контркультури в контексті зміни соціокультурних орієнтацій : (кафедра культурології та археології НаУКМА) [Електронний ресурс] / В. Лях. – Режим доступу : www.ukma.kiev.ua/ ua/nauka/confer/dni_nauki/arhiv/DS_1998/hum_sec/culture/ lyah.htm.
3. Савицкая В.В. Феномен культуры детства в XX веке : дис… канд. культурологических наук : 24.00.01 / Виктория Викторовна Савицкая. – Нижневартовск, 2003. – 154 c.