Ситуація невизначеності, мінливості, агресивності зовнішнього соціально-економічного середовища; зростаюча конкуренція на ринку освітніх послуг, низька мотивація педагогів до роботи, зумовлена насамперед відсутністю адекватної заробітної плати та системи стимулів щодо розвитку творчо-пошукової діяльності, зростаюча прагматичність батьківської громади стосовно вчителя та нівелювання його значення – усе це та багато інших факторів вимагають від сучасного керівника школи докладання величезних зусиль, професіоналізму в управлінській діяльності. Слушно відзначити, що сучасна теорія управління школою розвивається як частина загальної теорії управління соціальними організаціями. Вона має свої особливості, зумовлені особливостями керованого об’єкта, що відрізняють її від теорії управління організаціями інших видів, наприклад виробничими. Проблеми управління навчальним закладом свідчать про невідповідність між вимогами до якості результатів управління та реальним його станом. З-поміж них виокремлюємо: національний характер управління; реактивний характер управління, відсутність превентивного реагування; недостатній розвиток зворотних зв’язків; недостатній рівень системності управління; недостатня адаптивність, гнучкість управління; низька наукомісткість управління; низький рівень творчо-пошукової діяльності в управлінні; низький рівень управління інноваційними процесами тощо. Знання, усвідомлення цих проблем становлять потенціал для вдосконалення управління, чому сприяє використання здобутків теорії та практики світового менеджменту, адаптація їх до управління навчальними закладами. Визначним кроком у розвитку діяльності кафедри педагогіки і педагогічної майстерності стало відкриття у 2004 році маґістратури за спеціальністю 8.000009 "Специфічні категорії. Управління навчальним закладом" з набором 20 осіб (на денне – 10 та на заочне – 10 із 2005 року), що дає підставу для розвитку нового напряму – педагогічного менеджменту і засади спрямування діяльності педагогічного керівництва освітніми закладами на науковій основі.

Розглянемо використання портфоліо під час підготовки адміністраторів шкіл в Україні. У контексті порушеної проблеми актуальним, на наш погляд, є розгляд одного з аспектів професійної підготовки адміністраторів шкіл. Робота виконана згідно із загальним планом науково-дослідної роботи Мелітопольського державного педагогічного університету та практичних завдань кафедри педагогіки і педагогічної майстерності з підготовки вчителя.

В Україні ХХІ ст. склалися досить сприятливі умови для оновлення управління освітою. Змістовні роботи з проблеми інноваційних підходів до педагогічного менеджменту представляли І.П. Аносов, Л.В. Васильченко, Л.І. Дмитренко, Г.В. Єльнікова, Л.І. Карамушка, В.В. Крижко, В.І. Маслов, О.І. Мармаза, Є.М. Павлютенков, В.С. Пікельна, В.М. Приходько, В.Я. Ястребова. Саме ці дослідження допомогли побачити типові проблеми в діяльності керівників, виявити їхню природу, визначити роль і місце в розвитку системи освіти, стали підґрунтям державної програми розбудови галузі управління нею.

У 2001 році Міністерство освіти і науки спільно з Академією педагогічних наук України розробило Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, у якій зазначено, що реформування галузі передбачає передусім модернізацію управління освітою. Нова система управління має бути державно-громадською, враховувати реґіональні особливості, орієнтувати освітній заклад на розвиток. Якість вирішення подібних проблем буде визначатися станом наукового управління. Основною складовою інноваційного менеджменту має стати антропологічна компетентність керівників [1]. Сучасний керівник повинен не тільки вміти організовувати управлінську діяльність, а й володіти певною духовною моральною концепцією. На сьогодні можна визначити широке коло завдань використання портфоліо в підготовчих програмах з адміністрування шкіл [5]. Наприклад: додатковий опис академічного досвіду, дослідницьких проектів, професійної діяльності, в деяких випадках портфоліо замінюють написання випускної дослідницької роботи (дисертації). Практичний результат застосування цього засобу полягає в тому, що, за умови належного використання, він може забезпечити виразну картину того, що випускник програми здатний робити під час виконання майбутніх функцій адміністратора з огляду на отримані знання та навички. Портфоліо ми визначаємо як систематичний цілеспрямований добір студентами матеріалів, які допомагають визначити їхнє професійне вдосконалення і свідчать про зусилля, прогрес та досягнення в одній або більше сферах.

На завершальному етапі підготовчої програми портфоліо репрезентує базову збірку матеріалів, що становлять: детальний опис професійного зростання, офіційну документацію щодо академічних досягнень учасника програми, опис проходження практики та застосування набутих професійних навичок і вмінь. Отже, виходячи з рекомендацій викладачів університетів, на базі яких пропонуються програми з підготовки маґістрів з адміністрування шкіл, можна визначити такий формат змісту портфоліо: 1) свідоцтво про здобуту освіту; 2) план професійного розвитку, який фокусує увагу на меті та прагненнях випускника програми; 3) опис дослідницької діяльності на місцях проходження практики; 4) діяльність із професійного розвитку, що не входить до підготовчої програми; 5) опис професійної діяльності з адміністрування навчальних закладів під час участі в підготовчій програмі (у процесі укладання цієї секції портфоліо особливу увагу необхідно звернути на зміни в системі навчального закладу, результатом яких було виконання посадових обов’язків його адміністратора); 6) детальний опис дослідницького проекту, який було розроблено та впроваджено впродовж заключної фази підготовчої програми [2].

Одну з причин, чому саме особливу увагу було звернуто на укладання портфоліо на завершальному етапі підготовчих програм, можна визначити таким чином – портфоліо адміністратора відіграватиме роль могутнього інструменту в подальшому професійному та кар’єрному просуванні; укладене як результат участі в програмі з підготовки адміністраторів шкіл буде широко використовуватися й надалі, у ньому постійно накопичуватиметься обсяг інформації. Так, випускники програм матимуть можливість від самого початку кар’єри використовувати своє портфоліо для виконання особистісних та професійних завдань. Беручи до уваги спрямування портфоліо на майбутнє в галузі підготовки фахівців з адміністрування шкіл, визначили такі функції портфоліо: удосконалення та прийняття рішень на підставі отриманих даних; альтернативний інструмент оцінювання; просування кар’єрними сходинками.

Традиційне портфоліо, як відзначає Л.В. Васильченко, становить добірку, колекцію робіт, метою якої є демонстрація освітніх досягнень людини. Будучи, по суті, альтернативним засобом оцінювання відносно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішувати основні завдання: 1) відстежити індивідуальний прогрес людини, якого вона досягла в навчанні за відсутності безпосереднього порівняння з досягненнями інших однолітків; 2) оцінити її освітні досягнення та доповнити (замінити) результати тестування або інших традиційних форм контролю.

Портфоліо є не тільки сучасною ефективною формою оцінювання, але допомагає вирішувати важливі педагогічні завдання [4].

Психолого-педагогічний аспект підготовки маґістра зі спеціальності 8.000009 "Специфічні категорії. Управління навчальним закладом" для особистісного і професійного самовдосконалення передбачає такі напрями: формування готовності до постійного професійного самовдосконалення, активної позиції в забезпеченні власного кар’єрного зростання; уміння розробляти і реалізовувати програму професійного самовиховання, творчо працювати над удосконаленням власних професійних здібностей; за змістовою спрямованістю (ділових, комунікативних, рефлексивних); за рівнем оволодіння діяльністю (пізнавальних, виконавських, творчо-конструктивних) та за формою реалізації дії (практично-рухових, увагоперцептивних, мовних, розумово-інтуїтивних); володіння методиками розвитку креативного мислення, аналіз проблем і знаходження шляхів їхнього конструктивного розв’язку; уміння реалізовувати у взаємодії всі функції спілкування: комунікативну, перцептивну, інтерактивну; здійснювати продуктивне діалогічне спілкування; уміння здійснювати рефлексивне управління педагогічним персоналом; володіння усним і письмовим діловим мовленням, рефлексивним і нерефлексивним слуханням; уміння створювати творче робоче самопочуття, здійснювати емоційно-вольову саморегуляцію, уміння гідної самопрезентації. До принципів формування портфоліо слід віднести: відкритість (інформація доступна для всіх учасників освітнього процесу); багатоаспектність (оцінювання не тільки знань учнів, але й умінь застосовувати їх на практиці, їхнього соціального досвіду; відстеження динаміки особистого розвитку учня); змістовність оцінки (оцінюється не тільки кількісні показники, але й процес навчання); гуманістична спрямованість (урахування індивідуальних здібностей кожного учня); варіативність (урахування індивідуальних цілей, потреб та інтересів учнів); дух змагання [4].

Світоглядно-культурологічний аспект підготовки маґістра враховує його особистісне і професійне самовдосконалення та зумовлений такими складовими: знання з людинознавства про різні системи індивідуальних і професійних цінностей, розуміння причин їхнього виникнення й соціального змісту; використання надбань у науковій організації праці, її безпеці та гігієні; орієнтація в сучасних філософських, політичних, економічних, художніх, правових концепціях розвитку суспільства; обізнаність у різних видах мистецтв та надбаннях національної культури; спроби наукового осмислення власного досвіду, пошуки себе в художній творчості, спорті, туризмі тощо. Така підготовка керівника освітнього закладу нового покоління сприяє формуванню його саморегуляції і створенню освітнього середовища, що поліпшує якість освіти в навчальних закладах.

Саме інформаційна революція, яка прискорює свої темпи, в наш час призводить до появи суспільства, побудованого на знаннях, і диктує нові вимоги до методологічної світоглядної системної підготовки сучасних фахівців. Високоосвічена людина стає головним інтелектуальним потенціалом країни. Висококваліфікований менеджер – це найкращий засіб генерування й передачі знань – джерела життя людства. Світове співтовариство визнає, що головними чинниками якості життя людини є освіта, добробут та її здоров’я. У високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти забезпечує реалізацію людського потенціалу і є основою забезпечення якості життя. За Державним стандартом України ДСТУ 3230-95, якість – це сукупність характеристик об’єкта (процесу, продукції, організації, системи або будь-якої комбінації з них), які визначають його здатність задовольняти визначеним і передбачуваним потребам. Якість підготовки спеціалістів є результатом діяльності ВНЗ, що вимірюється рівнем затребуваності випускників, соціальними партнерами.

Якісний рівень освіти визначається за допомогою механізмів моніторинґу, який становить систему збору, обробки й розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує безперервне відстеження її стану та прогноз розвитку. Складовими моніторинґу якості освіти є ресурси, що вкладаються в освіту; освітній процес; результати, що їх продукує освітня система. У світі запроваджено кілька моніторинґових програм, за допомогою яких можна оцінювати й порівнювати системи освіти. Найбільш поширеними є освітні індикатори ЮНЕСКО та індикатори ОЕСР, а також ТІМСС – міжнародного дослідження з оцінювання якості математичної та природничої освіти, спрямованого на визначення рівня природничо-математичної підготовки на різних рівнях школи. Під час розробки програм якості необхідно мати на увазі, що інтеґральна якість фахівця з перспективними властивостями буде визначатися таким: управлінням системою освіти і професійною підготовкою; дидактичним забезпеченням навчального процесу; педагогічними кадрами; оцінкою навчальних досягнень; інфраструктурою вищої школи й зовнішнього середовища. Як свідчить практика, 73 відсотки опитаних керівників свідомо використовують аналіз альтернатив і кінцевий вибір альтернатив. Найслабшим місцем діяльності керівників усіх рангів є відсутність психологічних даних у вхідній інформації, а також чітких обмежень (критеріїв) для вибору альтернатив. Кращі керівники відрізняються від гірших тим, що перші, як правило, розглядають більшу кількість альтернатив у процесі вибору оптимального рішення. Крім того, керівник повинен уміти подати своє рішення так, щоб воно було позитивно сприйнято колективом. Тут можна побачити резерви техніки прийняття й подання рішення.

Аналіз психологічного механізму прийняття рішень в освіті та аналіз реальної управлінської практики керівників освітянських закладів показує, що досить поширеними є такі випадки, коли керівники приймають рішення без усвідомленого використання цієї поетапної послідовності. Розробка і прийняття управлінських рішень – це соціальний акт, підготовлений на підставі аналізу й оцінки, який організовує практичну діяльність суб’єктів та об’єктів управлінця і в навчальних закладах, потребує застосування елементів педагогічної майстерності. Велике практичне значення має врахування чинників, що впливають на розробку та прийняття управлінських рішень. Людина, яка приймає управлінське рішення, перебуває під впливом різноманітних взаємодіючих зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішні фактори управлінських рішень продиктовані об’єктивними умовами. До них відносимо: рівень складності й важливості завдання, що стоїть перед педагогічним колективом; обсяг і якість інформації щодо проблеми, яку необхідно розв’язати; рівень технічного обладнання й матеріально-економічного забезпечення (дитячого садка, школи, відділу освіти); міру кооперації персоналу; час, який має у своєму розпорядженні керівник для підготовки і прийняття рішень [3].

Безумовно, під час участі в програмах із підготовки фахівців з адміністрування шкіл академічні досягнення студентів ретельно відстежуються, оцінюються та фіксуються. Портфоліо виступає одним із засобів, які використовуються в цьому процесі. Зокрема викладачі факультету базують свою оцінку портфоліо на таких індикаторах: прагнення досягти професійних завдань; докази тривалого та безперервного навчання; докази екстенсивного та інтенсивного самоаналізу; систематична робота, що забезпечує базис для особистісного та професійного зростання, ґрунтується на поточних дослідженнях, спрямована на імплементацію змін у школі, на базі якої проходила виробнича практика.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що, незважаючи на велику кількість компонентів, які входять до складу портфоліо, найважливішим є опис фактів. Саме ретельний аналіз фактів, які мали місце в практичному досвіді учасника підготовчої програми, дозволяє визначити рівень його професійних навичок та вмінь і готовність до виконання посадових обов’язків керівника школи.

Портфоліо в програмах із підготовки маґістрів з адміністрування шкіл на базі університетів може виступати не тільки інструментом оцінювання готовності майбутніх адміністраторів шкіл до професійної діяльності, але й набути подальшого використання під час просування кар’єрними сходинками. Портфоліо є потужним засобом, який віддзеркалює академічний і професійний досвід, дає виразну картину щодо переконань, умінь та навичок фахівця. Внутрішні чинники управлінських рішень залежать від керівника як людини з притаманними їй індивідуальними, психофізіологічними, педагогічними та іншими особливостями. Це: інтелектуальні якості керівника; творчі здібності; здатність до ризику, нововведень у системі освіти; рівень домагань (рівень складності цілей, які ставить керівник і вважає можливим досягти) та його реалістичність; рівень самооцінки та її адекватність; особливості темпераменту; емоційно-вольові особливості тощо. Саме на формування внутрішніх чинників майбутнього менеджера освіти спрямовано діяльність кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект : монографія / І.П. Аносов. – К. : Твім інтер, 2003.
2. Бабенко Б. Досвід використання портфоліо в процесі підготовки магістрів з адміністрування шкіл в університетах США / Б. Бабенко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2008. – N 4. – С. 41–44.
3. Барліт О.О. Основи стратегічного менеджменту в освіті : навч. посібник / О.О. Барліт, М.В. Елькін, М.М. Окса. – Мелітополь : МДПУ ; ТОВ "Видавничий будинок ММД", 2009.
4. Васильченко Л.В. Технологія портфоліо в освіті / Л.В. Васильченко // Організація науково-методичної роботи в школі: педагогічне проектування; робота шкільних методичних об’єднань; освітній моніторинг. – Х. : Вид. група "Основа", 2009. – С. 97–105.
5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління / О.І. Мармаза. – Х. : Вид група "Основа", 2005.
6. Окса М.М. Кадровий менеджмент в освіті : навч. посібник / М.М. Окса. – Мелітополь : МДПУ, 2007.