Базуючись на ідеї про детермінованість розвитку процесом навчання, освіта в сучасному світі стає найважливішим соціальним детермінантом формування нової якості особистості. Від того, наскільки освіта буде задовольняти потреби особистості у високоякісних послугах, принципово залежать перспективи економічного й духовного розвитку суспільства в цілому. Так, за висновками ЮНЕСКО, визнано, що для того, щоб будь-які соціально-економічні й політичні реформи набули незворотного характеру і були реалізовані як найпозитивніше, необхідно принципово по-новому (за змістом та характером) перенавчити не менше 25 % дорослого працездатного населення [1].

До основних сучасних тенденцій світового розвитку, що зумовлюють зміни в системі освіти, належать: прискорення темпів розвитку суспільства і, як наслідок, необхідність підготовки людей до нових умов життя, що швидко змінюються; перехід до інформаційного суспільства, значне розширення масштабів міжкультурної взаємодії, у зв’язку із чим особливо важливими стають фактори комунікабельності й толерантності; виникнення глобальних проблем, які можна вирішити лише шляхом співробітництва в межах міжнародного співтовариства, що передбачає формування в людини сучасного мислення; демократизація суспільства, розширення можливостей політичного і соціального вибору за умови готовності громадян до такого вибору; динамічний розвиток економіки, зростання конкуренції, скорочення сфери некваліфікованої й малокваліфікованої праці, глибокі зміни у сфері зайнятості, що визначають постійну потребу в зростанні професійної та особистісної мобільності [3].

Реформування освіти має комплексний характер, супроводжується взаємно детермінуючими змінами, передбачає становлення нової структури, змісту, системи управління та зв’язків із соціальним середовищем, нових функціональних можливостей. Зміна функціонального імперативу системи освіти полягає в необхідності зміщення акцентів із фактора підготовки кадрів для потреб суспільства на фактор моделювання соціальних процесів шляхом формування системи цінностей, життєвих орієнтирів та навичок, готовності до змін. Зрозуміло, що таку функцію система освіти можна виконати лише за умови безперервності, відтак основний тягар креативно-моделювальної функції освіти лягає на її післядипломну складову, яка й супроводжує людину протягом усього її активного життя [4].

Цілком закономірним є відображення аспектів освіти дорослих у багатьох міжнародних акціях, деклараціях, конвенціях, рішеннях та інших документах міжнародних організацій, у яких робиться акцент на можливості продовження освіти в зрілому віці як одному із прав людини. Нині воно розглядається як шлях подолання кризи освітньої системи, яка полягає в розриві між стрімким розвитком суспільства і сферою освіти, яка не в змозі пристосуватися до швидкого темпу змін умов життя. З традиціями навчання дорослих асоціюються поняття "безперервна освіта", "освіта впродовж життя", які з’явилися вперше в англійській мові (lifelong education, recurrent education) у 20-х роках, а широкого вжитку набули у 60-х роках ХХ століття і сприймаються як тотожні терміни [2].

Навчання впродовж життя є стратегічним напрямом розвитку системи освіти. Тридцять років тому такі авторитетні міжнародні організації, як Організація економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), ЮНЕСКО, Рада Європи оприлюднили концепцію навчання впродовж життя, а в 1996 році міністри держав-членів ОЕСР визначили основною метою освітньої політики "навчання впродовж життя для всіх верств населення". У 2003 році на Берлінській конференції міністрів освіти держав-учасниць Болонського процесу сприяння розвитку безперервної освіти включено до числа основних цілей створення загальноєвропейського освітнього простору. Навчання впродовж життя також є провідним при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації населення європейських країн, в яких 70–80 % дорослого населення перенавчається, отримуючи впродовж життя 7-8 кваліфікацій (спеціальностей). У середньому 40 % населення країн Європи активного віку (24–65 років) бере участь в освітніх програмах, чому сприяють надання субсидій, грантів, часткова компенсація плати за навчання тощо. Умови життя, які змінюються, змушують дорослих людей увесь час удосконалюватись (Електронний ресурс).

На шляху інтеґрації вищої освіти України в європейський освітній простір розвиток безперервної освіти впродовж життя, створення умов для особистісного зростання і творчої самореалізації кожного громадянина України є першочерговими напрямами вітчизняних освітніх інновацій. Усі рівні вищої освіти (неповна вища, базова вища, повна вища), післядипломну освіту (перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування), різні форми навчання поза навчальними закладами (вечірні, спеціальні курси) та ін. можна віднести до "освіти дорослих". Післядипломна освіта є органічною складовою освіти впродовж життя в Україні, яка об’єднує понад 500 державних і недержавних ВНЗ, багато галузевих навчальних підрозділів. Щорічно через систему післядипломної освіти проходять понад 300 тис. фахівців [2].

Заклади післядипломної освіти працюють сьогодні в обмеженому законодавчому та нормативному просторі. В Україні, на жаль, відсутня нормативно-правова база для організації та реґламентування діяльності закладів післядипломної освіти (закон "Про післядипломну освіту"), яка б, спираючись на вітчизняні традиції та прогресивний світовий досвід, змінила розуміння сучасної післядипломної освіти як сфери, де здійснюється лише підвищення кваліфікації кадрів, перепідготовка спеціалістів та підготовка магістрів.

Нині в теорії та практиці післядипломної освіти України накопичено певний досвід, який може стати концептуальною основою її розбудови та модернізації. Важливими є дослідження з питань: безперервності освіти працівників різних спеціальностей (Л. Анциферова, О. Аббасова, І. Дяченко, О. Вербицький, В. Кучинський, В. Турченко, З. Дудар, І. Ревенчук, О. Першукова); післядипломної педагогічної освіти та професійної адаптації педагогічних працівників (В. Бондар, О, Мороз, В. Луговий, Р. Хмелюк); підвищення кваліфікації педагогів (С. Крисюк, В. Онушкін, М. Красовицький, В. Маслов, Т. Шамова та ін.).

З-поміж багатьох визначень поняття "післядипломна освіта", одним із найоптимальніших і точних, на наш погляд, є таке: удосконалення наукового та загальнокультурного потенціалу особистості, яка реалізується в діяльності спеціалізованих державних та приватних навчальних закладів та засобами самоосвіти й керується державними стандартами відповідно до фаху певних рівнів кваліфікації відповідно до вимог суспільно-економічного та науково-технічного прогресу [5].

Чи дає можливість освітній потенціал сучасної дорослої людини самостійно творчо розвиватися, вирішувати проблеми комунікативного, морального етичного, соціального, виробничого характеру. В чому полягає оптимізація навчального процесу закладів післядипломної освіти?

Реформування системи післядипломної освіти, на нашу думку, неможливе без постійного формування, стимулювання та задоволення потреб не тільки в підвищенні кваліфікації та фаховій перепідготовці, а й в особистісному зростанні людини.

Дослідження психологів доводять, що орієнтація тільки на розвиток професійної майстерності деформує особистість та перешкоджає істинному самоздісненню людини. Замість того, щоб сприймати життя крізь призму нових можливостей реалізації свого потенціалу, багато дорослих людей відчувають напругу, збентеження, невдоволення собою, агресивність, депресію. У кінцевому підсумку, формується болісний комплекс власної неповноцінності, непотрібності, невпевненості в собі.

І для сучасного ринку праці важливими є не тільки професійна компетентність, а й високий рівень соціальної та особистісної зрілості, загальної культури, розвинений інтелектуальний і духовний потенціал, актуалізовані творчі здібності, організаторські та комунікативні навички особистості. Сучасна економічна ситуація вимагає від українців здатності освоювати нову техніку й технології, займатися комерційною діяльністю, вивчати іноземні мови, вдосконалювати знання рідної мови, володіти універсальними психологічними навичками. Умови життя, які постійно оновлюються, змушують людину весь час удосконалюватись.

Тому виникає необхідність суттєво збагатити практику надання психологічної допомоги дорослим людям, розробки альтернативних моделей додаткової освіти дорослих людей, покликаної актуалізувати їхні внутрішні ресурси, стимулювати самоперетворювальну діяльність.

У Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти в контексті соціально-економічних та освітянських реформ створено організаційно-педагогічну модель, яка передбачає навчання педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації; підготовку маґістрів; перепідготовку педагогічних кадрів; стажування науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів на кафедрах інституту. Професорсько-викладацьким складом інституту ведеться постійний пошук нового змісту післядипломної освіти, здійснюється апробація нових організаційних форм підготовки педагогів до життя за умов постійних змін (накопичувальна, пролонгована, дистанційна), визначаються функціональні пріоритети післядипломної освіти. Відбувається усвідомлення зміщення акцентів із передачі нормативного змісту післядипломної освіти на розвиток індивідуальних систем професійних моделей, які включають особистісно-гуманістичну орієнтацію, системне бачення педагогічної реальності, орієнтацію в предметній галузі, знання сучасних педагогічних технологій, зарубіжного та інноваційного досвіду, формування креативних якостей, рефлексивної культури педагогів [4].

Досягненнями останніх років є стійкі педагогічні тенденції – особистісна орієнтація освіти, розробка індивідуальних освітніх програм. Перераховані тенденції вносять у практику нові поняття, принципи, форми, методи навчання. Наприклад, поняття "індивідуальна освітня траєкторія" змушує переглядати підходи до відбору змісту освіти, технологій навчання. Так, ініціативною групою викладачів за підтримки адміністрації закладу розроблено освітній проект "Школа особистісного зростання". Основне завдання проекту – створення альтернативної моделі додаткової освіти дорослих, смисли і цілі якої спрямовані на актуалізацію особистісного потенціалу дорослих людей.

Підставами для запровадження проекту стали: відсутність альтернативних моделей додаткової освіти дорослих у Сумській області; наукове дослідження ідей особистісно-орієнтованої освіти та психології особистісного зростання як теоретична та методологічна база проекту; досвід викладачів з організації курсів інтенсивного навчання, навчальних семінарів, тренінґів, дистанційного навчання; технічна можливість створення сторінки дистанційного відділення "Школи особистісного зростання" на сайті інституту; самофінансування проекту.

Місія проекту – організація та проведення авторських навчальних курсів інтенсивного навчання, творчих майстер-класів, тренінґів як для педагогів області, так і для всіх бажаючих осіб дорослого віку. Для вчителів, які свого часу вивчали традиційну класичну педагогіку, дидактику, методику, "Школа особистісного зростання" відкриє людиновідповідний тип освіти, який ставить за мету реалізацію закладеного в них потенціалу, формування ключових компетенцій та практичних навичок, необхідних для успішного життя та діяльності. Відповідно до запитів слухачів курсів підвищення кваліфікації, популярними напрямами авторських курсів "Школи особистісного зростання" можна визнати: "Психологічна компетентність", "Комп’ютерна грамотність", "Здоров’язбережувльна діяльність", "Філологічний лікбез", "Мистецька культура", "Популярний менеджмент", "Хобі – творча сторона мого "Я". Кожний напрям додаткової освіти дорослих містить цілий перелік авторських курсів (творчих майстер-класів, тренінґів, практикумів), розробниками і викладачами яких є не тільки науково-педагогічні працівники інституту, а й запрошені фахівці.

Серед підготовчих заходів із запровадження проекту стали: здійснення прогнозу та відповідних опитувань із метою вивчення запитів дорослих людей щодо напрямів навчальних курсів; визнання гарантії на право індивідуалізації навчального плану (з урахуванням природних здібностей, психологічних особливостей індивіда) та вільного вибору педагогами необхідного для особистісного зростання авторського курсу; унормування освітніх напрямів та навчального змісту додаткових навчальних курсів; розширення континґенту слухачів курсів із наданням можливості отримати додаткову освіти безробітними, інвалідами, особами, які потребують оволодіння конкретними практичними навичками з урахуванням змін на ринку праці; визначення механізмів позабюджетного фінансування діяльності "Школи особистісного зростання" та замовників освітніх послуг; визначення рівня оплати праці викладачів тощо.

Отже, долучаючись до процесу реформування освіти в Україні, післядипломна педагогічна освіта Сумщини концентрує зусилля на розробці нових організаційно-педагогічних моделей і технологій навчання дорослих людей, заснованих на таких положеннях: у центрі технології – особистість; в основі навчальної діяльності – співробітництво; роль слухача курсів у навчанні – активна; суть технології – актуалізація особистісного потенціалу, самовдосконалення та самоздійснення дорослих людей. Запропонована поліваріантність можливостей вибору авторських курсів може бути ефективно використана тільки зрілою особистістю та має стати детермінуючою силою для особистісного зростання людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Головатий М.Ф. Висока освіта впродовж життя [Електронний ресурс] / Микола Федорович Головатий // Персонал плюс. – 2006. – N 37 (188). – 15–21 вересня. – Режим доступу до журн. : http://www.personal-plus.net/188/1154.html
2. Дудар З. Проблеми і перспективи післядипломної освіти в Україні / Зоя Дудар, Ілона Ревенчук // Вища школа. – 2009. – N 5. – С. 111–118.
3. Левківський К. Якісна освіта – запорука самореалізації особистості / Казимир Левківський // Вища школа. – 2010. – N 1. – С. 5–15.
4. Панченко С.М. Концептуальні засади післядипломної освіти в контексті соціально-економічних та освітянських реформ / Світлана Миколаївна Панченко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій : матеріали конференції : у 6 ч. – Ч. 4 (3). – Суми : СОІППО, 2008. – С. 77–80.
5. Першукова О.О. Європейська багатовимірність в освіті / О.О. Першукова // Шлях освіти. – 2000. – N 4. – С. 24–27.
6. http://www.smolin.ru/read/education/