Постановка проблеми в загальному вигляді. Кожній людині властиві різноманітні принципи, життєві смисли й ідеали. Тому представники різних професій по-різному ставляться до тих самих цінностей, по-різному вибудовують життєві пріоритети, що в свою чергу впливає на особливості соціальних уявлень і соціальної поведінки особистості. При цьому великого значення набувають соціально-економічні і соціально-культурні умови соціалізації особистості, засвоєння суспільних норм та цінностей. На формування особистісної системи цінностей також значно впливають життєвий досвід, спосіб життя, соціальний статус, сфера професійної діяльності.

Зазвичай людина живе таким життям, в якому вона є не суб’єктом, а об’єктом дій і рішень із боку інших. І лише в особливі моменти свого життя людина схильна замислюватися над запитаннями: "Як я живу?", "Навіщо я живу?", "Для чого я прийшла в цей світ?", "Як жити далі?". Для того щоб знайти відповіді на ці запитання, щоб бути самостійною, відповідальною, вільною, людині необхідно звернутися до власних цінностей.

Цінності як проблему психології буття людини проаналізував В. Знаков, який обґрунтував важливість гуманізму і духовних цінностей. В. Кабрін досліджував транскомунікативні основи аналізу ціннісного світу людини й ієрархію рівнів цінностей: ноетичний (внутрішня духовна сила, прагнення до смислу), траскомунікативних переживань (інсайт, можливості експресії, прагнення вражень, можливості катарсису), "прості" комунікативні цінності (дружба – любов, довіра, розуміння, зустріч).

Ціннісно-смисловий контекст формування різноманітних рівнів самореалізації людини проаналізовано Е. Галажинським. Науковець доводить, що термінальні цінності обумовлюють спрямованість самореалізації, вони безпосередньо впливають як на вибір життєвих сфер для самореалізації, так і на уявлення людини про власні можливості.

Н. Харламенкова обґрунтувала сутність, психологічні механізми і типи цінності "Я", здійснила порівняльний аналіз предметних, суб’єктивних цінностей і цінності "Я". Д. Завалишина проаналізувала ціннісно-смислове підґрунтя творчого способу реалізації в професії. Довела, що високий професіоналізм у будь-якій сфері пов’язаний із творчим ставленням до праці й обумовлений залученістю суб’єкта у відповідну діяльність. Н. Журавльова дослідила психологічні типи ціннісних орієнтацій керівників із різноманітними особистісними характеристиками, які сприяють або перешкоджають ефективній реалізації управлінської діяльності керівників середньої ланки.

Т. Кабаченко охарактеризовано організаційні протиріччя, які відображаються в ціннісних орієнтаціях керівників промислових підприємств, вивчено ціннісні стереотипи членів організацій за таким факторами, як-от: взаємовідносини між підсистемами організації, владні устремління членів колективу, самоактуалізація, досягнення, реалізація обов’язків. С. Дирін виявив, що для керівників середньої ланки торговельних підприємств значно вищою є значущість цінності високої заробітної плати, можливості професійного зростання, реалізації власних можливостей, моральне задоволення від результатів праці. Найбільш значущою виявилася така цінність, як можливість працювати в хорошому колективі. У дослідженнях О. Кобєлєвої доведено взаємозв’язок ефективної діяльності керівників державної сфери з орієнтацією на інструментальні цінності, недержавної сфери – на термінальні цінності. С. Флоровський виявив, що ефективність взаємодії в системі "керівник – керівник" виробничо-комерційних підприємств більше залежить від характеру інструментальних цінностей партнерів, які визначають способи досягнення мети, ніж від термінальних цінностей, які визначають життєві цілі управлінців. Також дослідником виявлено, що, чим вище місце в структурі самосвідомості керівників посідають термінальні цінності саморозвитку, креативності, задоволення духовних потреб, тим більшою мірою вони визнаються як ефективні партнери.

З точки зору філософії, "цінність" розглядається як значущість певного об’єкта для суб’єкта (предметні цінності) або нормативна значущість – нормативно-оцінна сторона явищ суспільної свідомості. Соціологи використовують це поняття з метою виявлення суспільної значущості предметів і тих соціальних настанов, які виникають у конкретних життєвих ситуаціях внаслідок задоволення певних потреб. У психології під "цінністю" розуміють те, що визначає суб’єктивну значущість для людини будь-яких предметів, відносин, принципів, ідей; ставлення суб’єкта до явища, життєвого факту, об’єкта і суб’єкта, і визнання його як життєво важливого. У свідомості людини цінність існує в уявленнях про себе і виражається в коґнітивних, емоційних і оцінних характеристиках.

Цінності визначають змістовну сторону спрямованості особистості і є підґрунтям її ставлення до навколишнього середовища, до інших людей, до самої себе і слугує основою її світогляду та ядром мотивації життєвої активності, що визначає концепцію життя людини. Стійкість цінностей визначає цілісність і гармонійність особистості, активність у досягненні цілей, дотримування моральних принципів. Існують різноманітні підходи до класифікації цінностей. Так, В. Ядов виокремлює цінності-цілі (термінальні цінності – переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути) і цінності-засоби (інструментальні цінності – переконання в тому, що певний спосіб дій або властивість особистості є переважним у будь-якій ситуації).

Ю. Козелецький, Я. Рейковський виділяють такі ієрархії цінностей: діонісова ієрархія (комфорт і споживання, задоволення); геркулесова ієрархія (владарювання); прометеєва ієрархія (суспільні цінності, альтруїстичні дії); аполлонова ієрархія (творчість, розвиток науки і мистецтва); сократова ієрархія (пізнання та розуміння себе, свого інтелекту, характеру, саморозвиток і самовдосконалення). За В. Франклом, цінності поділяють на: цінності творчості; цінності переживання; цінності ставлення. На думку Д. Леонтьєва, цінності існують у формах, які відображають різноманітні групи явищ суспільної й індивідуальної свідомості, а саме: 1) ідеали, вироблені суспільною свідомістю і наявні в ній суспільні уявлення про досконалість в різноманітних сферах суспільного життя; 2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях або витворах конкретних людей; 3) мотиваційні структури особистості, які спонукають її до предметного втілення у власній поведінці і діяльності суспільних ціннісних ідеалів. В. Тугаринов виокремлює такі цінності: цінності життя (життя, здоров’я, спілкування); цінності культури: матеріальні (техніка, житло, їжа, одяг), соціально-політичні (суспільний порядок, мир, безпека, свобода, рівність, справедливість), духовні (освіта, наука, мистецтво). М. Лапін класифікує цінності на: вітальні (первинні потреби), інтеракціоністські (комунікативні потреби, взаємодія між людьми), соціалізійні (потреби засвоєння норм, зразків поведінки), смисложиттєві (потреби в наповненні діяльності смислом, значущим для всього життя).

Отже, із зазначеного вище можна зробити висновок, що нині не існує універсальної класифікації цінностей особистості.

У межах проведеного дослідження нами використовувалися термінальні цінності як основний діагностичний конструкт методики "Морфологічний тест життєвих цінностей", розробленої В. Соповим і Л. Капушиною. Об’єктом дослідження були керівники середньої ланки аграрної галузі, які підвищували кваліфікацію на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України. Загальна вибірка становила 30 осіб чоловічої статі віком від 29 до 54 років.

Перелік життєвих цінностей охоплював:

1. Саморозвиток (пізнання своїх індивідуальних особливостей, постійний розвиток своїх здібностей та інших особистісних характеристик).
2. Духовне задоволення (керівництво морально-етичними принципами, переважання духовних потреб над матеріальними).
3. Креативність (реалізація своїх творчих можливостей, прагнення змінювати навколишню дійсність).
4. Активні соціальні контакти (встановлення сприятливих відносин у різних сферах соціальної взаємодії, розширення своїх міжособистісних зв’язків, реалізація своєї соціальної ролі).
5. Власний престиж (завоювання визнання своєї особистості в суспільстві шляхом набуття відповідності певним соціальним вимогам).
6. Високе матеріальне становище (звернення до факторів матеріального благополуччя як головного сенсу існування).
7. Досягнення (постановка і розв’язання певних життєвих завдань як головних життєвих чинників).
8. Збереження власної індивідуальності (переважання власних думок, поглядів, переконань над загальноприйнятими, захист своєї неповторності та незалежності).

Термінальні цінності реалізуються особистістю в різних сферах життя, значущість яких для людини є неоднаковою. У дослідженні визначалася цінність таких життєвих сфер: професійного життя, освіти, сімейного життя, суспільної активності, захоплень, фізичної активності. Одержані в балах первинні результати нормувалися в стени: 1-3 стени – низький рівень; 4-7 стенів – середній рівень; 8–10 стенів – високий рівень.

У результаті дослідження було виявлено, що за середніми показниками вибірки домінантними життєвими сферами керівників аграрної галузі є: 1) сфера сімейного життя (6,77) – значущість усього того, що пов’язане з життям родини, надання переважної частини часу і сил вирішенню проблем своєї родини, вважають, що головне в житті – благополуччя в сім’ї; 2) сфера суспільної активності (6,82) – висока значущість проблем життя суспільства, активне залучення до суспільно-політичного життя, важливими є власні політичні переконання; 3) сфера фізичної активності (6,86) – відображає значущість фізичної активності та фізичної культури як елемента загальної культури особистості, вважають останню необхідною для гармонізації життя людини, що необхідно вміти поєднувати інтелектуальну діяльність із фізичною, що краса і зовнішня привабливість пов’язані зі здоровим способом життя, із фізкультурою і спортом.

Однак при аналізі цінності життєвих сфер досліджуваних за віковими групами виявилося, що для керівників 29–39 років домінантними життєвими сферами є професійне життя (7,58) – висока значущість сфери професійної діяльності, надання переважної частини часу своїй роботі, включення у вирішення всіх виробничих проблем, вважають, що професійна діяльність є головним змістом життя; суспільна активність (7,4), фізична активність (7,4); для керівників 41–47 років – суспільна активність (7,3); захоплення (6,88) – висока значущість захоплень і хобі, як правило, віддають своєму захопленню увесь вільний час і вважають, що без захоплення життя людини багато в чому є неповноцінним; фізична активність (7,2); для керівників 53–54 років – сімейне життя (7), фізична активність (6). Як бачимо, цінність життєвих сфер виявилася відмінною.

Проаналізувавши життєві цінності, було виявлено переважання таких: 1) активні соціальні контакти (7,14) – прагнення до встановлення сприятливих взаємостосунків з іншими людьми, значущими є всі аспекти людських взаємостосунків, найціннішим вважають можливість спілкуватися і взаємодіяти, часто доброзичливі, товариські, невимушені в спілкуванні, емпатійні, соціально активні; 2) власний престиж (6,9) – прагнення до визнання, поваги, схвалення з боку інших, характерні самовпевненість, категоричність у ситуації взаємодії з людьми, які є залежними, честолюбні; 3) саморозвиток (6,71) – зацікавленість в одержанні об’єктивної інформації про особливості свого характеру, здібностей та інших характеристик своєї особистості, прагнення до самовдосконалення, вважають, що потенційні можливості людини майже не обмежені і що, в першу чергу, впродовж життя необхідно досягти якнайповнішої їхньої реалізації; серйозне ставлення до своїх обов’язків, компетентність у справах, вимогливість до себе.

При дослідженні за віковими категоріями домінування життєвих цінностей розподілилося так: керівники 29–39 років – активні соціальні контакти (7,76), власний престиж (7,58), досягнення (7,35) – прагнення до досягнення конкретних і відчутних результатів у різні періоди життя, ретельне планування свого життя, постановка конкретних цілей на кожному етапі, головне – досягти цих цілей, життєві досягнення слугують підґрунтям високої самооцінки; керівники 41–47 років – активні соціальні контакти (7,88), власний престиж (7,44), саморозвиток (7,33); керівники 53–53 років – активні соціальні контакти (6), цінні однаковою мірою (5,75): власний престиж, саморозвиток, духовне задоволення – прагнення до одержання морального задоволення у всіх сферах життя, найважливіше – робити тільки те, що цікаво і приносить внутрішнє задоволення, ідеалісти в поглядах, схильні до дотримання етичних норм у поведінці та діяльності.

Узагальнюючи результати дослідження, варто зазначити, що одержані показники засвідчують домінування в керівників середньої ланки аграрної галузі духовно-етичних цінностей (саморозвиток, духовне задоволення, креативність, активні соціальні контакти) над прагматичними (власний престиж, досягнення, високе матеріальне становище, збереження власної індивідуальності), особливо у віковій групі 53–54 років.

ЛІТЕРАТУРА

1. Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности / Д.А. Леонтьев // Вестник Московского ун-та. Сер. 14 : Психология. – 1996. – N 4. – С. 35–44.
2. Знаков В.В. Ценности как проблема психологии человеческого бытия / В.В. Знаков // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 83–93.
3. Кабрин В.И. Транскоммуникативные основания анализа ценностного мира человека / В.И. Кабрин // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 94–122.
4. Галажинский Э.В. Проблема уровней самореализации человека: ценностно-смысловой контекст / Э.В. Галажинский // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 123–147.
5. Харламенкова Н.Е. Сущность и механизмы ценности Я / Н.Е. Харламенкова // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 148–165.
6. Завалишина Д.Н. Ценностно-смысловые основания творческого способа существования человека в профессии / Д.Н. Завалишина // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 166–184.
7. Журавлева Н.А. Структура ценностных ориентаций руководителей с разными личностными характеристиками / Н.А. Журавлева // Ценностные основания психологической науки и психология ценностей. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2008. – С. 215–235.
8. Дырин С.П. Ценностно-мотивационные характеристики работников современных российских предприятий / С.П. Дырин // Актуальные проблемы психологии на современном этапе общественного развития. – Казань, 2003. – С. 122–138.
9. Флоровский С.Ю. Ценностно-ориентационная регуляция совместной управленческой деятельности руководителей: динамика в условиях переходного периода / С.Ю. Флоровский // Управление системой социальных ценностей личности и общества в мире изменений (краткосрочные и долговременные горизонты). – Москва–Кострома : КГУ, 2003. – Т. 2. – С. 208–212.
10. Морозов С.М. Психодіагностика: опитувальники. Методика та практика застосування : навч.-метод. посібник / С.М. Морозов, Л.В. Музичко, А.В. Тімакова. – К. : Ін-т післядипломної освіти КНУ ім. Т. Шевченка, 2005. – С. 213–243.