Процеси глобалізації у сфері економічних і соціальних відносин потребують нових підходів до формування змісту, методів і засобів навчання майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах.

Умови сьогодення ставлять особливі вимоги до компетентності, професіоналізму, культури й особистісної професійної підготовки в системі вищої освіти фахівця в галузі практичної психології. Випускники повинні не тільки оперувати власними знаннями, а й бути готовими змінюватися та пристосовуватися до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення та навчатися впродовж життя. Одним із вирішальних чинників зазначених перетворень є формування в майбутніх практичних психологів високого рівня професіоналізму та особистої культури, здатності компетентно й відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні технології, сприяти інноваційним процесам відповідно до потреб розвитку суспільства.

Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються в суспільстві, призводять до виникнення широкого кола особистісних і міжособистісних проблем, розв’язання яких потребує кваліфікованої допомоги фахівців у галузі практичної психології. Формування професійної майстерності майбутніх практичних психологів визначається потребами гуманізації всіх сторін суспільного життя, що, у свою чергу, підвищує потребу держави, окремих громадян у відповідних послугах та висуває перед вищими навчальними закладами завдання якісної підготовки майбутніх психологів.

Потребує також вирішення і така специфічна проблема, як психолого-педагогічна компетентність керівних кадрів загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Немало конфліктів, які виникають у педагогічних колективах, пов’язано саме з відсутністю належної підготовки керівників різних рангів. В епоху інноваційного суспільного розвитку їхні управлінські функції значно змінюються. Особливо зростає прогностична, консультативна та комунікативна діяльність. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців, з одного боку, є однією з умов їхньої успішної навчальної та подальшої професійної діяльності, а з другого – запорукою ефективного соціально-економічного розвитку країни.

Вимоги до управлінської компетентності спеціалістів в умовах інтеґрації вітчизняної освіти в європейський простір кожного року зростають. Про це свідчать провідні дослідження структурно-функціонального підходу до управління (С. Батишев, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, М. Захаров, А. Калініна, Ю. Конаржевський, Є. Павлютенков, В. Пікельна, М. Поташник та ін.); інноваційного розвитку вітчизняної освіти та управління інноваціями (В. Андрущенко, Л. Ващенко, Л. Даниленко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Олійник та ін.).

У психолого-педагогічній літературі висвітлено окремі аспекти проблеми формування професійної компетентності, а саме: педагога (Т. Браже, Ю. Варданян, В. Воронцова, І. Зимня, І. Ісаєв, І. Колесникова, Н. Кузьміна, Н. Лобанов, А. Маркова, Л. Мітіна, А. Міщенко, Є. Павлютенков, Н. Переломова, О. Попова, В. Сластьонін, Т. Шадріна, Т. Шамова, А. Щербаков), керівника навчального закладу (О. Атласова, В. Бондар, Т. Шамова, Л. Бєрєстова), психолога (С. Бондирева, Ю. Варданян та ін.).

Аналіз останніх робіт та публікацій свідчить про те, що предметом довгих дискусій та наукових пошуків багатьох поколінь вітчизняних психологів залишалась підготовка професійних психологів (К. Буділова, О. Леонтьєв, О. Лурія, А. Петровський, М. Соколов, М. Ярошевський), а проблему професійної діяльності психолога й актуальності професії розробляли І. Вачков, Ф. Василюк, А. Донцов, Н. Ісаєв, Н. Обозов та ін.

Комплексний підхід до розв’язання педагогічних проблем, пов’язаних із розвитком професіоналізму студентів вищих навчальних закладів, розкрито в ґрунтовних працях відомих українських дослідників: В. Андрющенка, Г. Балла, І. Беха, Є. Барбіної, С. Гончаренка, В. Гриньової, Т. Дмитренко, І. Зязюна, В. Кременя, В. Кудіна, В. Лозової, Н. Ничкало, І. Підласого, О. Пєхоти, І. Прокопенка, Л. Пуховської, О. Романовського, О. Савченко, С. Сисоєвої, В. Семиченко та ін. Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури та наукових досліджень сучасних учених свідчить, що проблема формування управлінської компетентності практичних психологів у вищих навчальних закладах ще не знайшла свого належного науково-методичного вирішення. Однак певна теоретико-методологічна база для вирішення цих завдань уже створена. Так, вимоги до особистості майбутніх спеціалістів у галузі психології, особливостей підготовки кадрів цього профілю, представлені в роботах зарубіжних (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл та ін.) і вітчизняних (Г. Абрамова, О. Бондаренко, М. Боришевський, Л. Бурлачук, Н. Зубалій, Н. Коломінський, С. Максименко, В. Моргун, В. Татенко, Т. Тітаренко, М. Савчин, В. Семиченко, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.) науковців. Вони зазначають, що основним інструментом впливу психолога, окрім тестів, спеціальних психологічних методик, виступає його особистість, головним компонентом якої є сформована на високому рівні компетентність.

Вивченню особистісної зорієнтованості процесу навчання та виховання присвячено наукові праці І. Беха, А. Бойко, О. Дубасенюк, С. Золотухіної, І. Зязюна, Н. Кічук, В. Лозової, А. Мудрика, Н. Ничкало, Е. Косенко, В. Семиченко, Т. Сущенко, Н. Тарасевич, Н. Щуркової та ін. Дослідники сходяться на тій думці, що одним із факторів формування якостей особистості є врахування її потреб та інтересів, узгоджене з потребами суспільства. Педагогічна практика вищої школи в сучасних умовах засвідчує позитивні зміни на шляху переходу від бюрократичної, догматичної школи до школи демократичної, гуманістичної, розвивальної та особистісної. Саме гуманістично спрямована педагогіка, яка базується на ідеї співробітництва, співбуття викладача та студента, здатна сприяти процесу формування управлінської компетентності, громадянської активності практичного психолога, його готовності до творчого розв’язання професійних завдань.

На актуальності проблеми формування професійно важливих якостей особистості майбутнього психолога наголошують українські дослідники: О. Бондаренко, С. Васьковська, Ж. Вірна, В. Власенко, П. Горностай, Л. Долинська, Н. Коломінський, В. Панок, В. Семиченко, Л. Терлецька, Л. Уманець, Н. Чепелєва, Т. Щербакова. Однак вивчення наукової літератури з проблеми професійної підготовки майбутніх практичних психологів указало на відсутність цілісного підходу та теоретичних засад формування управлінської компетентності майбутніх психологів в умовах роботи вищих навчальних закладів.

Метою статті є виявлення сутності управлінської компетентності майбутніх практичних психологів в умовах фахової підготовки.

До труднощів, яких зазнають випускники ВНЗ належать такі: не завжди достатній рівень практичних знань і вмінь; слабка готовність до роботи в умовах конкуренції; суспільству потрібен психолог, адаптований до нового соціуму, здатний розуміти психологію сучасної дитини; неготовність до самостійного професійного самовдосконалення; відсутність сучасних професійних якостей, таких як уміння протистояти негативним впливам реальної дійсності, розуміння стійких гуманістичних принципів, переосмислення й емоційна саморегуляція, дбайливе ставлення до власних професійних і моральних ідеалів.

Саме такі якості визначають стабільність його професійної діяльності, рівень професіоналізму і наближають фахівця до моделі компетентної особистості, запропонованої Радою Європи, яка включає п’ять ключових компетенцій:

• політичну і соціальну компетенцію (здатність брати відповідальність, брати участь у прийнятті групових рішень, у підтримці й покращенні демократичних інститутів, вирішувати конфлікти без насилля);
• компетенцію, пов’язану із життям у багатокультурному просторі (для того щоб контролювати прояви расизму і ксенофобії, запобігати розвитку нетолерантного клімату, освіта має «оснастити» молодих людей міжкультурними компетенціями, такими як сприйняття розбіжностей, повага до інших і здатність жити з людьми інших культур, мов, релігій);
• компетенцію щодо володіння усною і писемною комунікацією, яка особливо важлива для роботи й соціального життя, з акцентом на тому, що людям, котрі не володіють нею, загрожує соціальна ізоляція (у цьому контексті комунікації все більшого значення набуває володіння більш ніж однією мовою);
• компетенцію, пов’язану з підвищенням інформатизації суспільства (володіння цими технологіями, розуміння їхнього застосування, слабких і сильних сторін, здатність до критичного осмислення інформації, що поширюється засобами масової інформації та рекламою);
• здатність навчатися впродовж життя як основа безперервної освіти в контексті як власне професійного, так і соціального розвитку.

Щоб відповідати цим вимогам, майбутньому фахівцю необхідно вдосконалювати власну компетентність протягом усього періоду навчання у вищому навчальному закладі. Компетентісний підхід означає переорієнтацію з процесу на результат у діяльнісному вимірі. У цьому аспекті особливо актуальним є формування управлінської компетентності практичних психологів, яке необхідно зосередити на створені таких передумов:

• виховання лідерських якостей у майбутніх фахівців;
• організація психолого-педагогічного середовища для формування гнучкого творчого мислення студентів, їхньої неперервної самоосвіти;
• поглиблене вивчення іноземної мови та культури;
• уміння використовувати інформаційні технології під час вирішення різноманітних управлінських проблем.

Реалізація в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу технології формування управлінської компетентності становить безперервний поетапний процес, що здійснюється на лекційних, практичних заняттях із використанням різноманітних активних методів навчання (практичні вправи, конкретні проблемні ситуації, дискусії, ділові та рольові ігри). Комплексні завдання, які застосовуються під час навчання студентів, вимагають використання різних організаторських, комунікативних та інтелектуальних знань, умінь і навичок у цілісній їхній сукупності.

Підготовка психологів у вищих навчальних закладах до професійної діяльності має розглядатися як цілісний педагогічний процес, у якому позааудиторна робота має створити розгалужену систему професійного самовираження студентів, підвищення фахової та професійної компетентності всіх його учасників – як студентів, так і викладачів. У нашій країні проблема фахової підготовки майбутніх практичних психологів найбільшу актуальність набула останнім часом, оскільки з’явилися предметні сфери, де знадобилася допомога кваліфікованих психологів-професіоналів. Бурхливий розвиток різних галузей, тісно пов’язаних з економічними і соціальними проблемами суспільства, вимагає підготовки психологів у галузі реклами, бізнесу, промисловості, менеджменту, консультативної і терапевтичної практики. Потреби цих галузей стимулюють технологічну, інструментально-технічну підготовку майбутнього практичного психолога.

Професійна управлінська компетентність у сучасній науці розглядається як сукупність особистісних можливостей посадової особи, її кваліфікаційні знання, досвід, що дають змогу брати участь у вироблені певного кола рішень або самостійно вирішувати певні питання завдяки наявності відповідних знань і навичок [1]. У педагогіці достатньою мірою досліджені структура, функції й етапи управління освітніми закладами. Разом із тим серйозним питанням, яке потребує вирішення, є формування управлінської компетентності майбутніх фахівців для ефективного й продуктивного здійснення своєї подальшої професійної діяльності.

Значний внесок у дослідження компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу зробив В. Маслов. Автор підкреслює, що важливим є визначення наукової основи для систематизації знань та вмінь, що становлять зміст компетентності. На його думку, такою основою може бути певна структура, яка відображає основні напрями, види та форми діяльності, притаманні тій чи іншій посаді. Наявність структури адекватно відповідає змісту діяльності особистості, функціям, які вона виконує, дає змогу відповідним чином систематизувати теоретичні положення і практичні вміння, що в цілому створить базову основу моделі посадової компетентності [3].

У сучасній науково-педагогічній літературі з’явилася тенденція до визначення функцій керівника на основі соціально-психологічного підходу. На основі системного підходу визначають функції управління В. Бондар, М. Грішина, Л. Даниленко, Г. Єльникова, В. Пікельна та ін. До психологічних особливостей особистості й професійної діяльності керівника, які визначають рівень його професійної компетентності, вони зараховують уміння створити ефективну управлінську команду; здатність бачити перспективи розвитку своєї діяльності й самому їх визначати; швидке реагування на зміну ситуації; самостійність і винахідливість у прийнятті управлінських рішень; установку на розвиток організації; творчу активність і здатність до нововведень; рішучість і динамічність у своїх вчинках і думках.

Т. Сорочан вважає, що професіоналізм управлінської діяльності керівника навчального закладу – це сукупність компетенцій, які формуються й дають суб’єкту змогу професійно виконувати управлінську діяльність у сучасних соціально-економічних умовах з урахуванням особливостей об’єкта управління, пов’язаних із вирішенням педагогічних завдань [5].

Російський дослідник А. Новиков визначає такі якості особистості, як самостійність дій, творчий підхід до будь-якої справи, готовність постійно оновлювати знання, гнучкість розуму, уміння вести діалог, співпрацювати в колективі. Він включає в структуру управлінської компетентності також знання іноземних мов, володіння комп’ютером, екологічні та економічні знання, маркетинґ, захист інтелектуальної власності [4]. Необхідною умовою формування управлінської компетентності майбутніх практичних психологів є становлення і подальший розвиток активної громадянської і життєвої позиції, всебічний розвиток особистості. Ми розглядаємо підготовку практичних психологів до професійної діяльності як цілісний педагогічний процес, у якому позааудиторна робота має створити розгалужену систему професійного самовираження студентів, підвищення фахової та професійної компетентності всіх його учасників. Ефективною умовою підготовки студентів до управлінської діяльності є становлення й подальший розвиток взаємодії, співпраці та співтворчості громадських молодіжних, студентських, профспілкових організацій у роботі вищих навчальних закладів.

Висновки. Таким чином, формування управлінської компетентності майбутніх практичних психологів можна подати у вигляді сукупності компетенцій, які виявляються в уміннях і поєднують у собі діяльнісну й змістову складові. Система підготовки спеціалістів із вищою освітою має бути прогностично орієнтованою на повноцінне підвищення індивідуально-професійного статусу педагога, накопичення майстерності, його педагогічних знань і наукових сил. Потрібен психолог, адаптований до нового соціуму, психології сучасної дитини, здатний її розуміти, дати хід усьому новому в демократизованому світі, що гармонійно розвивається.

ЛІТЕРАТУРА

1. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / [за заг. ред. О.В. Овчарук]. – К. : К.У.С., 2004. – 112 с.
2. Маркова А. Психология профессионализма / А. Маркова. – М., 1996. – 308 с.
3. Маслов В. Наукові засади визначення змісту підвищення кваліфікації та підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів / В. Маслов // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – N 2. – С. 63–66.
4. Новиков А. Научно-экспериментальная работа в образовательном учреждении / А. Новиков. – М. : Профессиональное образование, 1996. – 131 с.
5. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія та практика : монографія / Т.М. Сорочан. – Луганськ : Знання, 2005. – 384 с.