Формування творчого мислення і розкриття творчого потенціалу дитини, безумовно, є надто важливим, особливо в дошкільному віці. Наголосимо, що процес розвитку творчого мислення дитини має бути цілеспрямованим, оскільки творча робота має велике значення для загального розвитку і дозрівання дитини.

Вислів про успадкування дітьми у виді коренів та крил настільки метафорично, що різні спеціалісти, які мають відношення до розвитку, виховання, навчання дітей, інтерпретують його відповідно до своєї професійної сфери. Розкриємо метафоричний зміст цих слів із точки зору практичного психолога. "Корені" – це дещо в психіці дитини, без чого неможливий подальший розвиток дитини як соціального суб’єкта. Практичний психолог, маючи у своєму арсеналі всі досягнення психологічної науки, може передати дітям ресурс для розвитку та формування сприймання, мислення, емоцій та почуттів. Не дивлячись на складність і спірність питання "що таке інтелект?", назвемо це інтелектуальним розвитком. Зіркою на шляху передачі спадщини у вигляді коренів може стати теорія Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку (ЗНР). "Крила" – це розвиток здібностей, без яких неможливо вдосконалювати пам’ять, мислення, як птах не зможе літати без крил, хоча він народжений птахом. При більш вузькому розгляді метафоричний зміст "коренів" може бути виражений у понятті "мислення", а "крила" – творчі здібності.

Л.С. Виготський вважав, що одне з важливих питань дитячої психології та педагогіки – це питання про творчість дитини, про розвиток цієї творчості та про значення творчої роботи для загального розвитку й дозрівання дитини. Абрахам Маслоу сказав: "Я гадаю, що колись ми зможемо розпочати вчити наших дітей навіть рахувати, навіть читати і письму, враховуючи творчу компоненту особистості дитини". Ця думка-ідея є стимулюючим фактором створення психолого-дидактичної системи формування творчого мислення дошкільнят із метою підготовки їх до школи. В питанні формування творчого мислення й розкриття творчого потенціалу практичні психологи можуть посісти чинне місце. Під поняттям "творче мислення" ми приймаємо найбільш загальні ознаки творчого мислення за К. Торренсом, Дж. Гілфордом з авторськими доповненнями: наявність новизни в результаті; швидкість, гнучкість, оригінальність; уміння комбінувати з багатьох можливостей; уміння синтезувати та зв’язувати оригінальним шляхом; проблемність мислення (пошук, постановка і вирішення проблем); мотиваційна спрямованість дитини на здобуття нових знань; готовність до реалізації творчих потенцій.

Для реалізації авторської програми психолого-дидактичної системи використовуються такі засоби: ейдетика, теорія розв’язання винахідливих задач (ТРВЗ), розвиток творчої уяви (РТУ), арт-терапія.

Одним із можливих шляхів реалізації потенційних здібностей дитини є формування в неї творчого мислення. Особливістю створення психолого-дидактичної системи є системний підхід. Основною системою підходу до побудови авторської програми, що розвиває творче мислення й уяву, є Функціонально-Системний Підхід (ФСП). ФСП є основним поняттям ТРВЗ. Кожен об’єкт, предмет і явище навколишнього світу розглядається як система, яка має свою надсистему, підсистему, яка володіє основною й допоміжними функціями, а також яка характеризується окремими властивостями і яку можна порівняти з іншими системами за всіма її параметрами і надати метафоричне порівняння та виразити об’єктивну та суб’єктивну думку.

Функціонально-системний підхід є універсальним. Його можна використовувати, як у загальних випадках, наприклад при створенні програми "Психолого-дидактична система формування творчого мислення", так і в приватних, при створенні методик, вправ, завдань. Нижче буде показано застосування ФСП на прикладах. Маючи у внутрішньому досвіді або на внутрішньому плані дій функціонально-системний підхід до об’єкта, що розглядається, або проблемної ситуації, як створення, мислення стає більш системним, аналіз об’єкта – більш глибоким і якісним. Об’єкт, який розглядається, "бачиться" з усіх боків, виявляються приховані взаємозв’язки його елементів і властивостей, виявляються несподівані, раніше невидимі властивості та нове цікаве його використання. ФСП може бути розглянуто як об’ємна структура, наприклад – Системний Оператор у ТРВЗ. Будь-який об’єкт може бути розглянуто як система в минулому, теперішньому та майбутньому (ґенетичний аналіз). За допомогою ґенезисного підходу ФСП можна прослідкувати, як виникали і створювалися штучні об’єкти. За необхідністю або за допомогою більш глибокого аналізу об’єкта – де кожен його елемент може бути розглянуто як система зі своїми властивостями, підсистемою, ОФ, ДФ.

Функціонально-системний підхід дає ефективність рішення будь-якої вправи, завдання на розвиток творчого мислення. Наприклад завдання: "На що це схоже?", "Як можна використати лінійку? (газету, коробку тощо)", "Створи загадку", "Створи оповідання за картинкою", "Дайте визначення будь-якому поняттю". Необхідність дотримуватися певної послідовності виконання мисленнєвих операцій дає можливість розглядати процес мислення як технологічний процес і формувати навички виконання цих операцій через систему вправ.

Процес навчання на основі функціонально-системного підходу, спрямований на формування культури мислення як результат цілеспрямованого впливу на процес виконання дитиною мисленнєвих операцій із метою отримання найбільш ефективного рішення завдання. Певну послідовність мисленнєвих операцій можна назвати приписуючим алґоритмом, який, на відміну від математичного, пропонує, що і як треба робити не в жорсткій послідовності.

У програмі формування творчого мислення дітям не надають готові алґоритми для заучування. Діти самі "відкривають" їх за допомогою навідних питань психолога, а це вже є творчий підхід. Це спосіб дуже цінний у дидактичному відношенні, хоча й вимагає більших затрат. Виявлення дітьми алґоритмів у процесі навчання, а потім уявлення їх у будь-якій формі (частіше в графічній або образній), дає дітям спосіб ефективного рішення завдання та вправи. Іншою особливістю психолого-дидактичної системи є навчання дітей засобами сприймання, засвоювання та застосовування інформації (матеріалу), яка вивчається в різних модальностях: зорових, слухових, тактильних, смакових уявленнях. За Дж. Брунером, розвиток передбачає послідовне володіння дитиною трьома сферами уявлення, які одночасно виступають і способами пізнання навколишнього світу: дією, образом і символом. Аналогічну думку про те, що існує три "мови" опрацювання інформації – знаково-словесна, образно-просторова й тактильно-кинестетична, – пропонує Л.М. Веккер. М.А. Холодна також вважає, що уявлення людини за власним досвідом навколишнього світу іде як мінімум у системі трьох основних модульностей: через знак (словесно-мовленнєвий спосіб кодування інформації); через образ (візуально-просторовий спосіб кодування інформації); через почуттєве враження (почуттєво-сенсорний спосіб кодування інформації).

На думку Дж. Брунера, кожна з трьох сфер уявлення – дія, образ і символ – відображає події своїм особливим шляхом. Кожна з них накладає сильний відбиток на психічне життя дитини в різному віці. Розвиток інтелекту здійснюється за мірою оволодіння цими трьома формами уявлення, які можуть частково переходити одна в іншу. Засобом для навчання способу кодування матеріалу, який вивчається в психолого-дидактичній системі, є ейдетизм. Поняття "ейдетизм" запровадив німецький професор Марбургського інституту. Ейдетизм – різновидність образної пам’яті, як виражена в збереженні яскравих, наглядних образів предметів після припинення їхньої дії на органи почуттів. Ейдетичні образи мають полімодальну природу: зорову, слухову, тактильну, смакову. Л.С. Виготський розглядає ейдетизм (так, як і Е. Йенш) як закономірну стадію розвитку, що найбільш притаманно найбільш ранньому дитинству. Він вважає, що "в ейдетичних образах у нерозчленованому вигляді започатковані три майбутні самостійні функції: пам’ять, уява та мислення, – і …не можна провести точної межі між трьома процесами".

Л.С. Виготський згоден з Е. Йеншем, що "образні уявлення є перехідним ступенем від сприйняття до уявлення. Вони зазвичай зникають по закінченні дитячого віку, але не зникають безслідно, а перетворюються, з одного боку, в наочну основу уявлень, а з іншого – входять складовими елементами в сприйняття". В "Педології підлітка" Л.С. Виготський пише: "…для ейдетичних образів характерно, що вони не зникають зовсім зі сфери інтелектуальної діяльності підлітка, але переміщуються, так би мовити, в інший сектор тієї ж самої сфери. Коли вони перестають бути основною формою процесів пам’яті, вони стають на службу уявлення і фантазії, змінюючи таким чином свою функцію". Виходячи з теоретичних і експериментальних досліджень Л.С. Виготського та Е. Йенша, до програми входить розвиток ейдетичних здібностей, які ґрунтуються на трьох факторах: ейдетизм, притаманний ранньому дитинству, отже, він не є для них штучним і буде зрозумілим дітям дошкільного віку; ейдетичні образи становлять основу для розвитку пам’яті, уявлення, мислення; ейдетичні образи мають полімодальну природу, можуть переходити від однієї модальності до іншої або одночасно створюватися в декількох модульностях. На нашу думку, пізнання дитиною навколишнього світу і переопрацювання інформації одночасно в трьох сферах уявлень (знак, образ, дія) досягається за рахунок розвитку і формування ейдетичних здібностей. Гармонізація логічного й образного мислення сприяє розкриттю творчої особистості.

Третя особливість психолого-дидактичної системи формування творчого мислення – це використання елементів арт-терапії. Під терміном "арт-терапія" ми розуміємо лікувальну дію від творчої діяльності. Залучення до програми елементів арт-терапії розумілось як засіб розвитку й актуалізації особистості, як спрямованість на досягнення гармонічного життя (внутрішня якість), як ефективний спосіб досягнення кращої соціальної адаптації і як звільнення від дезадаптивної поведінки через усвідомлення та керування своїми почуттями і емоціями. Переваги арт-терапії: по-перше, будь-яка людина може бути учасником, тому що вона не має обмежень; по-друге, зміст занять арт-терапією відповідає змісту ігрової діяльності дитини.

До загальних ознак творчого мислення, за К.Торренсом та Дж.Гілфордом, ми додатково ввели таку ознаку, як "готовність до реалізації творчих потенцій". Ми вважаємо, що заняття арт-терапією можуть сприяти таким особистісним якостям дитини. Три головні складові психолого-дидактичної системи формування творчого мислення: ТРВЗ, ейдетика, арт-терапія, – використовуються в програмі як незалежні, окремі одна від одної, технології, які вільно проникають і доповнюють одна одну. Отже, у процесі навчання в дітей з’являється сильна мотивація щодо набуття знань, бажання вчитися, діти набувають самостійності в роботі, навчаються формулювати власну точку зору, намагаються проявити власні творчі здібності, що розвиваються, та успішно навчаються.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабаева В.С. Психологический тренинг для выявления одаренности / В.С. Бабаева / под ред. В.И. Панова. – М. : Молодая гвардия, 1997.
2. Доровский А.И. Дидактические основы развития одаренности учащихся / А.И. Доровский. – М., 1998.
3. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия / Н.С. Лейтес. – Москва–Воронеж, 1997.
4. Основные современные концепции творчества и одаренности / под ред. Д.Б. Богоявленской. – М., 1997.
5. Психология одаренности детей и подростков : учеб. пособие / под ред. Н.С. Лейтес. – М., 2000.
6. Савенков А.И. Одаренный ребенок в массовой школе / А.И. Савенков. – М. : Изд-во РАО, 2001. – 188 с.