У сучасних умовах набувають особливого значення концептуальні положення модернізації вітчизняної системи вищої освіти згідно з Болонською декларацією, оскільки її інтеґрація в європейський соціокультурний і освітній простір потребує значного підвищення ефективності навчально-виховного процесу, а майбутні фахівці повинні володіти не тільки конкурентоздатним трудовим ресурсом, але й перспективним трудовим потенціалом. Ставлення до обраної професії, вміння побачити її з боку та себе в ній – відіграє велику роль у становленні студента як професіонала. Від розв’язання проблеми професійного самоусвідомлення особистості значною мірою залежить підготовка майбутніх фахівців. Оскільки сучасна молодь живе в умовах інформаційного середовища, то завданням системи освіти буде навчити жити її в цьому середовищі, створити умови для неперервної освіти.

Проблема теорії професійного самоусвідомлення майбутніх фахівців виникла в теоріях, присвячених: формуванню особистості майбутнього фахівця (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, І. Бех, Є. Клімов, О. Саннікова та ін.); професіоналізму та готовності до професійної діяльності (А. Богуш, Е. Карпова, Н. Кічук, З. Курлянд, А. Линенко, В. Сластьонін та ін.); формуванню професійного самоусвідомлення (О. Мисечко, Л. Підкамінна, Т. Титаренко, О. Федик, Ф. Фуллер, П. Завір та ін.).

Метою цієї статті є визначення основних механізмів (самоідентифікація, самоідентичність, рефлексія, самооцінка), які впливають на формування професійного самоусвідомлення особистості в процесі навчання та сприяють професійному становленню майбутнього фахівця.

Оскільки джерелами формування професійного самоусвідомлення є: реальна діяльність фахівця, а також думка про нього тих, хто оточує (колеґ, керівництва, тощо), то ці джерела стають доступними завдяки дії механізмів самоідентифікації та самоідентичності, рефлексії (самоаналізу, усвідомлення себе, отримання "зворотного зв’язку") та самооцінки. Особистість, яка прагне до професійної майстерності, зацікавлена в розвитку в собі цих механізмів.

Аналіз досліджень і публікацій з означеної проблеми дозволяє стверджувати, що самоусвідомлення – це процес, за допомогою якого людина пізнає йусвідомлює себе [2]. А професійне самоусвідомлення як процес охоплює розуміння себе, своєї професійної поведінки, емоційне самовідношення і самооцінку, усвідомлення норм, правил, моделей своєї професії як еталонів для визначення своїх якостей, усвідомлення цих якостей в інших людей, порівняння себе з колеґою, облік оцінювання себе як професіонала з боку колеґ [6].

Першим механізмом професійного самоусвідомлення ми розглядаємо самоідентифікацію. За своєю природою вона є одним із найпростіших способів розуміння іншої людини, тобто уподібнення себе до неї. У реальних ситуаціях взаємодії люди користуються цим прийомом, коли припущення про внутрішній стан партнера по спілкуванню будується на підставі спроби поставити себе на його місце. Більшість визначень поняття "самоідентифікація" свідчить про те, що під ним розуміється самоототожнення особистості з певним зразком, людиною, групою, формування власної ідентичності, індивідуальності, а також фундаментальний механізм не тільки коґнітивної, а й регуляторної сфери психіки та особистості взагалі [2].

У випадку з професійною ідентифікацією молода людина, постійно бачивши майстерність фахівця, старається творчо, з поправкою на свою індивідуальність, перейняти і зробити "своїми" техніку та стиль виконання завдань своєї професійної діяльності. Специфічним для професійної ідентифікації є довільний характер її здійснення та визначальна роль мотиваційної основи цього процесу. Із цим пов’язана особлива чутливість професійної ідентичності до сформованості оцінних відношень індивіда – із включенням найрізноманітніших явищ і предметів навколишнього світу та самого себе [4].

Професійна самоідентифікація становить процес самостійного зіставлення людиною своїх здібностей, професійних можливостей із професійно-кваліфікаційними вимогами. Становлення професійної самоідентифікації, досягнення професіоналізації опосередковане тривалим, поетапним розвитком особистості. Спочатку це етап навчання, накопичення досвіду, теоретичних знань. Далі це психологічний бік професіоналізації, коли особистість спостерігає, засвоює, уявляє себе і свою майбутню професію. Потім – етап саморефлексії, усвідомлення індивідом реального стану справ, ухвалення або неприйняття ним або професійним співтовариством його як професіонала. У процесі професійної підготовки зі зростанням професійної освіти зростає також самоідентичність майбутнього фахівця. Слабка практична підготовка, невпевненість у своїх професійних здібностях, невизначеність в обраній спеціальності можуть бути причинами кризи майбутнього професіонала.

О. Білинська наголошує, що фактичне існування особистості в умовах різних соціальних змін можна прирівняти до її функціонування в ситуаціях невизначеності, коли основним завданням стає не реалізація схвалюваних суспільством цільових орієнтувань (і, відповідно, сувора рольова ідентифікація), а пошук об’єкта ідентичності, тобто встановлення смислу і значення певної ситуації для себе особисто, з мінімальною опорою на стару соціально-нормативну базу, але з актуалізацією всього особистісного ресурсу [1].

В якості наступного механізму професійного самоусвідомлення ми розглядали механізм рефлексії, яка також відіграє важливу роль у процесі професійного становлення та розуміння себе як майбутнього фахівця. У загальнопсихологічному розумінні рефлексія становить осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального й індивідуального способу існування. Рефлексія доповнюється і збагачується в процесі зворотного зв’язку, що дозволяє індивіду коректувати свою діяльність і спілкування, довільно управляти своєю поведінкою [7].

Важливе значення для підготовки фахівця має розвиток професійної рефлексії як властивості особистості, мислення й умови, необхідного для творчої самореалізації і досягнення високого рівня професійної майстерності (Б. Вульфов, В. Давидов, Л. Мітіна, І. Семенов, О. Спіркин та ін.).

Професійна рефлексія фахівця спрямована на усвідомлення себе як особистості, як професіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки, іміджу та прогнозування наслідків впливу; усвідомлення змісту запиту до себе; усвідомлення змісту ситуації майбутнього фахівця та можливих засобів її розвитку; моделювання наслідків і прогнозування дій професіонала тощо.

У міру зростання професіоналізму професійне самоусвідомлення змінюється. Воно розширюється за рахунок включення нових ознак розвинутої професії, що пред’являє нові вимоги до особистості – професіонала, змінюються самі критерії оцінювання себе як фахівця. В якості наступного механізму професійного самоусвідомлення ми розглядали самооцінку. Як відомо, це оцінювання себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі, а також ставлення до себе, своїх здібностей і можливостей [3]. У процесі формування єдиної самооцінки особистості провідна роль належить її раціональному компоненту. Саме на основі самоаналізу відбувається немовби виявлення недостатньо чітких компонентів самооцінки та їхнє переведення зі сфери неусвідомлюваного у сферу свідомого. Самооцінка формується за більш або менш активної участі самої особистості та відображає якісну специфіку її психічного світу; її адекватність, істинність, логічність і послідовність установлюються на основі реальних проявів особистості в діяльності, поведінці. На кожному конкретному етапі розвитку особистості самооцінка, з одного боку, відображає рівень розвитку самоусвідомлення, самопізнання та емоційноціннісного ставлення до себе, з іншого – є важливою внутрішньою умовою їхнього розвитку. За своєю приро­дою вона становить форму відображення людиною самої себе як особливого об’єкта пізнання і залежить від прийнятих людиною цінностей, її особистісних змістів, міри її орієнтації на суспільно вироблені вимоги до поведінки й діяльності.

Так, професійна самооцінка розглядається як узагальнена оцінка себе в якості професіонала. Роль самооцінки при формуванні професійного самоусвідомлення зростає в міру ускладнення діяльності і зростання професіоналізму. У професійній діяльності виявляються важливими всі основні параметри самооцінки: стійкість, висота самооцінки і її адекватність.

Саме в ході етапу первинного "освоєння" професії, який і припадає на час навчання у ВНЗ, здійснюється процес самовизначення молодої людини в житті, формується її життєва і світоглядна позиції, освоюються індивідуальні способи та прийоми діяльності, поведінка і спілкування.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики молодшого спеціаліста майбутній фахівець має бути підготовлений до активної творчої професійної та суспільної діяльності, вміти самостійно набувати нових знань, самостійно контролювати свої результати, вміти приймати професійні рішення, володіти різноманітними видами професійної діяльності, компетентно й відповідально вирішувати професійні завдання. Неможливо досягти високого рівня професійних знань, якщо студент не усвідомлює перспектив вивчення певного предмета чи циклу предметів та їхньої ролі у формуванні себе як майбутнього фахівця.

Умовою успішного навчання є розвиток тих здібностей особистості, які необхідні їй самій і суспільству; забезпечення можливостей ефективної самоосвіти.

Ось чому, на наш погляд, однією з важливих якостей формування майбутнього фахівця є професійне самоусвідомлення, яке сприяє творчій спрямованості й продуктивності в професійній діяльності, а також є одним із головних компонентів професійного самовизначення, тому воно набуває важливого значення для професійного становлення майбутнього фахівця і має свій специфічний професійний зміст, який охоплює сукупність знань, умінь і навичок із фахових та фундаментальних дисциплін, знання умов професійного самовдосконалення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Белинская Е.П. Исследования личности: традиции и перспективы / Е.П. Белинская // Социальная пси­хология в современном мире. – М. : Аспект Пресс, 2002. – С. 148–162.
2. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур (Penguin). – Том 2 (П-Я) : пер. с англ. – М. : Вече, АСТ, 2000. – 560 с.
3. Бороздина Л.В. Что такое самооценка? / Л.В. Бороздина // Психологический журнал. – 1992. – Т. 13, N 4. – С. 99–101.
4. Кікінеджі О.М. Ідентифікація в "гендерних" дослідженнях / О.М. Кікінеджі // Психологія на перетині тисячоліть. – Том ІІ. – К., 1998. – С. 32–38.
5. Леонтьев Д.А. Профессиональное становление как построение образов возможного будущего / Д.А. Леонтьев, Е.В. Шелобанова // Вопросы психологии. – N 1. – 2001. – С. 57–66.
6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. – М., 1996. – 308 с.
7. Психологія: підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін. – К. : Либідь, 1999. – С. 486– 495.